10 квітня 2026 рокуСправа №160/511/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 1-Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, 2-Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до 1- Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, 2- Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №045550025749 від 12 грудня 2025 року про відмову у призначенні пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , період роботи з 01.07.1992 по 30.04.1993 року, 29.06.1993 по 03.05.1995 року відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01 вересня 1981 року, періоду догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути, заяву ОСОБА_1 від 05 грудня 2025 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернулася із заявою і документами в підтвердження стажу про призначення пенсії за віком, проте Головним управлінням Пенсійного фонду відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на неможливість зарахувати всі періоди роботи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 року відкрито провадження у справі №160/511/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у відзиві на позовну заяву, заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав наведених в оскаржуваному рішенні.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відзив на позовну заяву не надало.
Відповідач-2 про розгляд справи був повідомлений належним чином, шляхом доставлення 14.01.2026 ухвали суду до його електронного кабінету, що підтверджується довідкою Дніпропетровського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа.
За правилами ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 26.03.2026 продовжено процесуальний строк розгляду справи на розумний строк , достатній для всебічного та повного розгляду справи.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 05.12.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою і документами про призначення пенсії.
За принципом екстериторіальності заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, яким прийнято 12.12.2025 рішення №045550025749 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
При прийнятті рішення Головне управління Пенсійного фонду виходило з наступного.
Пенсійний вік, визначений ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування становить 60 років. Необхідний страховий стаж становить 31 рік
Вік заявника 61 рік 05 місяців 20 днів.
Страховий стаж особи становить 28 років 08 місяців 16 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
-період роботи з 01.07.1992 по 30.04.1993 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки у записі про звільнення відсутня підстава внесення запису (документ, його номер та дата);
-період роботи з 29.06.1993 по 03.05.1995 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки дата звільнення календарно не відповідає даті наказу про звільнення з роботи.
Для зарахування вищезазначених періодів роботи необхідно долучити уточнюючі довідки, видані на підставі первинних документів та при необхідності довідки про перейменування (реорганізацію) підприємств.
-Період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею трирічного віку, оскільки в свідоцтві про шлюб, яке було долучено для підтвердження зміни прізвища, ім'я не відповідає паспортним даним заявника.
Не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, вважаючи його протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду .
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058-ІV).
Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За умовами ч.1 ст. 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років
За ч. 1 ст. 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Статтею 62 закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (Інструкція №162) трудова книжка є основним документом про трудової діяльності робітників та службовців.
За п. 2.2. Інструкції №162 у трудову книжку вносяться, зокрема :відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Наприклад, якщо робітника або службовця прийнято на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 р.) записується: "1984.05.01", у трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.: "05.01.84".
Записи виконуються акуратно, пір'яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору (п. 2.3. Інструкції №162).
2.13. У графі 3 розділу " Відомості про роботу " як заголовка пишеться повне найменування підприємства.
Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 вказується дата прийому на роботу.
У графі 3 пишеться: "Прийнято або призначено в такий цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво" із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади та присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, провадяться: для робітників - відповідно до найменувань професій, зазначених у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників - відповідно до найменувань посад, зазначених у Єдиній номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу.
В подальшому наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 N 58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58) з аналогічними положеннями.
Щодо незарахування відповідачем-1 до страхового стажу позивача періодів роботи: з 01.07.1992 по 30.04.1993; з 29.06.1993 по 03.05.1995.
Дослідивши записи копії трудової книжки НОМЕР_2 від 01.09.1981 судом встановлено, що ОСОБА_1
01.07.1992 прийнята на посаду продавця магазину (запис №7);
30.04.1993 звільнена за власним бажанням за ст. 38 КЗпП УРСР (запис №8);
29.06.1993 прийнята на посаду продавця верхнього одягу Малого приватного підприємства «Вернісаж» відповідно до наказу №8 від 29.06.1993 (запис №9);
03.05.1995 звільнена за власним бажанням за ст. 38 КЗпП УРСР відповідно до наказу №35 від 29.04.1993.
Суд не приймає посилання Головного управління Пенсійного фонду на відсутність у записі про звільнення підстав внесення запису (документ, його номер і дата) і невідповідність дати звільнення даті наказу про звільнення з роботи, зважаючи на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ( Порядок №637).
За п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Приписами п. 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній.
Радою Міністрів СРСР і ВЦСПС від 06.09.1973 г. №656 прийнято постанову «Про трудові книжки робітників і службовців».
Відповідно до п.18 Постанови №656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яку призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналогічні норми були встановлені в подальшому і в постанові Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Виходячи з наведених правових норм на працівника не може бути покладена відповідальність за ведення трудової книжки.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 вказав, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією а отже, й не може впливати на її особисті права, а відтак недотримання роботодавцем усіх вимог при заповненні трудової книжки, не може бути беззаперечною підставою для відмови в призначенні пенсії, особи, яка звернулася за такою.
Верховний Суду у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 вказав, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 11.11. 2020 у справі №677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Щодо незарахування відповідачем-1 періоду по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку, з посиланням на те, що в свідоцтві про шлюб, яке було долучено для підтвердження зміни прізвища, ім'я не відповідає паспортним даним заявника, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. "ж" ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
За п. 11 Порядку № 637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3- річного віку мати не працювала.
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_3 від 02.07.1983 позивач російською мовою вказана « ОСОБА_2 ».
Відповідно до паспорту НОМЕР_4 « ОСОБА_2 ».
Суд зазначає, що « ОСОБА_3 » і « ОСОБА_3 » є формами одного імені.
Крім того, відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_5 від 16.11.1992 позивач записана російською мовою як « ОСОБА_3 ».
Отже, підтверджено належність документів одній особі.
До заяви про призначення пенсії було подано повторне свідоцтво про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_6 від 17.11.2020, що не заперечено відповідачем-1.
Особливі відмітки у паспорті позивача містять запис про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Тобто, позивач підтвердила факт народження дитини.
Інших підстав неможливості зарахувати періоду по догляду за дитиною, відповідачем-1 не вказано.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку про формальний підхід відповідача-1 при розгляді заяви позивача, вказаний період також протиправно не був зарахований до страхового стажу.
Враховуючи наведене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №045550025749 від 12 грудня 2025 року про відмову в призначенні пенсії є протиправним і підлягає скасуванню.
Оскільки позивачем не оскаржено дій (бездіяльності), рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, позивачем безпідставно визначено його відповідачем-2 у справі.
За приписами ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачі не надали.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає частковому задоволенню.
На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду із позовом сплачено судовий збір у сумі 1331,20 грн., що підтверджується квитанцією №2.480872775.1 від 08.01.2025.
Суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, враховуючи задоволення позову вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 на користь позивача судовий збір у сумі 1331,20 грн.
Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до 1-Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, Львівська область, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) 2- Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та скасування, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №045550025749 від 12 грудня 2025 року про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, Львівська область, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ), період роботи з 01.07.1992 по 30.04.1993 року, 29.06.1993 по 03.05.1995 року відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01 вересня 1981 року, періоду догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, Львівська область, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути, заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) від 05 грудня 2025 року про призначення пенсії за віком ,з урахуванням висновків суду.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, Львівська область, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона