Провадження № 11-сс/821/151/26 Справа № 703/1256/26 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
09 квітня 2026 року Черкаський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 березня 2026 рокуу кримінальному провадженні № 12026250350000105 від 13.02.2026, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміла Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, маючого на утриманні неповнолітнього сина, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, -
Старший слідчий Слідчого відділення поліції № 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_6 , звернулася до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
Просила слідчого суддю застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб. Визначити підозрюваному заставу у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У разі внесення застави та з моменту його звільнення з під варти, внаслідок внесення застави, покласти на ОСОБА_8 відповідні обов'язки.
Ухвалою слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20.03.2026 клопотання старшого слідчого задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб до 16.05.2026 включно.
Визначено розмір застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 266240,00 грн у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
У разі внесення застави, покладено на підозрюваного ОСОБА_8 наступні обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду, в провадженні яких перебуватиме дане кримінальне провадження;
2) не відлучатися з Черкаської області без дозволу слідчого, прокурора, суду, в провадженні яких перебуватиме дане кримінальне провадження;
3) утримуватися від спілкування з свідками сторони обвинувачення в даному кримінальному провадженні;
4) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження про зміну свого місця проживання;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, у випадку наявності таких.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено на строк 2 місяці з моменту внесення застави.
Слідчий суддя вважав, що матеріали кримінального провадження дали підстави вважати підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою.
Також слідчий суддя вважав встановленими та доведеними стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування; незаконний вплив на свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення.
В ухвалі слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_8 не працює, не навчається, не одружений, що вказує на неспроможність більш м'якими запобіжними заходами забезпечити запобігання вказаним та доведеним ризикам. Інакше б це призвело до створення загрози повторного посягання на охоронювані законом суспільні інтереси при очевидній суспільно-небезпечній поведінці, що вказує на співмірність та виправданість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді від 20.03.2026, захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що наявність ризику ухилення від слідства та суду спростовується стійкими соціальними зв'язками ОСОБА_8 , який самостійно виховує неповнолітнього сина, дитина перебуває на повному утриманні підозрюваного.
Крім того, ОСОБА_8 має постійне місце проживання, за яким характеризується виключно з позитивної сторони.
Останній раз до кримінальної відповідальності притягувався в 2009 році, судимість погашена, а тому підстав вважати, що підозрюваний буде ухилятися від слідства та суду немає.
Ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, на думку захисника, може бути усунений шляхом заборони спілкування підозрюваного з визначеними свідками.
ОСОБА_8 дав покази, вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнає повністю, у вчиненні розкаюється та готовий співпрацювати зі слідством.
Вказує, що під час обшуку в будинку підозрюваного органом досудового розслідування вилучені усі наркотичні речовини, даних про те, що ОСОБА_8 постійно займався збутом наркотичних речовин стороною обвинувачення не надано.
Крім того, ОСОБА_8 є наркозалежною особою та офіційно одержує замісну терапію.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які просили задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти її задоволення, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя для прийняття законного й обґрунтованого рішення відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років та до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки (п. п. 4, 5 ч. 2 ст. 183 КПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
За змістом ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, СВ відділу поліції № 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026250350000105 від 13.02.2026 за підозрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
За даними матеріалів досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 у невстановлені слідством день та час, за невстановлених слідством обставин, незаконно придбав наркотичний засіб «канабіс», який зберігав за місцем свого проживання з метою збуту до 18.03.2026.
18.03.2026 близько 17 год. 45 хв. ОСОБА_8 , знаходячись за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , реалізуючи свій протиправний намір, незаконно збув, продавши за 600 грн особі зі зміненими анкетними даними - ОСОБА_10 , паперовий згорток з подрібненою речовиною рослинного походження, яка згідно з висновком експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів чи прекурсорів від 19.03.2025 № 19-124-26/3369-НЗПРАП є наркотичним засобом, обіг якого обмежено-канабіс. Маса висушеного наркотичного засобу канабіс становить 14,97 г.
ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України - незаконне придбання та зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів.
18.03.2026 ОСОБА_8 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
19.03.2026 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
Причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: показаннями свідка ОСОБА_10 від 19.03.2026; показаннями свідка ОСОБА_11 від 19.03.2026; показаннями свідка ОСОБА_12 від 19.03.2026; протоколом обшуку від 18.03.2026; висновком експерта від 19.03.2026; протоколом затримання особи від 18.03.2026; протоколом огляду та помітки грошових коштів від 18.03.2026; протоколом огляду покупця та вручення йому грошових коштів від 18.03.2026; протоколом вилучення наркотичного засобу у особи, яка погодилася на конфіденційне співробітництво від 18.03.2026; протоколом проведення негласної слідчої дії від 19.03.2026.
Сукупність наданих доказів дали достатні підстави слідчому судді дійти до висновку про обґрунтованість врученої ОСОБА_8 підозри, що є однією із складових обрання запобіжного заходу, який забезпечить дієвість кримінального провадження та належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також убезпечить існуючі ризики на даній стадії кримінального провадження.
Слід зазначити про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Слідчий суддя прийшов до висновку, що існують ризики передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення.
З такими висновками слідчого судді апеляційний суд погоджується частково, виходячи з наступного.
На наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказує те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років, а тому, враховуючи тяжкість можливого майбутнього покарання, існує ризик того, що він з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування.
Разом з тим, колегія суддів вважає цей ризик мінімальним, оскільки, підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, а саме має на своєму утриманні неповнолітнього сина, має постійне місце проживання за яким характеризується позитивно.
Перебуваючи на волі, ОСОБА_8 матиме змогу незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, проте всупереч доводам прокурора, запобігти встановленому ризику є можливим шляхом обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Колегія суддів не погоджується з висновком слідчого судді, що на існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення вказує відсутність постійного доходу підозрюваного та можливість продовження незаконної діяльності в сфері обігу наркотиків з метою отримання прибутку.
На думку колегії суддів, даний ризик не доведений, оскільки в матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про те, що підозрюваному повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено, що серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Розглядаючи дане клопотання, слід також врахувати позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і відповідно до п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості.
Також колегією суддів беруться до уваги обставини, визначені ст. 178 КПК України, зокрема, стан здоров'я підозрюваного, наявність міцних соціальних зв'язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини й утриманців.
ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Так, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України - незаконне придбання та зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Європейський суд з прав людини, зокрема у викладених рішеннях по справах «Калашников проти Росії», «Томазі проти Франції» та інших, роз'яснив, що сама по собі тяжкість злочину згідно повідомлення особі про підозру, не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Колегія суддів, враховує дані про особу підозрюваного, який має міцні соціальні зв'язки, на своєму утриманні має неповнолітнього сина, має постійне місце проживання.
В матеріалах справи наявна характеристика голови квартального комітету № 4, згідно якої ОСОБА_8 зареєстрований та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 2004 року. Разом з ним проживає його син ОСОБА_13 , 2009 року народження, який знаходиться на утриманні батька. Скарг та компрометуючих матеріалів від жителів кварталу на ОСОБА_8 не надходило. З сусідами підтримує добропорядні відносини, працює по людях, допомагаючи в будівництві та ремонтних роботах.
На думку апеляційного суду, наведені дані в своїй сукупності, дають підстави вважати, що застосування до ОСОБА_8 такого виключного запобіжного заходу як тримання під вартою є невиправдано суворим запобіжним заходом.
Колегія суддів вважає, що повідомлена ОСОБА_8 підозра за ч. 1 ст. 307 КК України хоча і є обґрунтованою, однак з огляду на дані про особу підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків та інші обставини, передбачені ст.178 КПК, які свідчать на користь зменшення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, в даному кримінальному провадженні існує можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої статті 194 КПК України, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання (ч. 4 ст. 194 КПК України).
На думку колегії суддів, застосування найсуворішого, виняткового запобіжного заходу такого, як тримання під вартою, з урахуванням усіх досліджених доказів та обставин, є невиправданим, а тому клопотання старшого слідчого про застосування запобіжного відносно ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою не може бути задоволене, натомість до підозрюваного можна застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, що, на переконання колегії суддів, буде необхідним і достатнім запобіжним заходом для підозрюваного та таким, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного під час проведення досудового розслідування даного кримінального провадження.
Домашній арешт є одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України, який полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Відповідно до ч. 2, ч. 6 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Переглядаючи ухвалу слідчого судді за апеляційною скаргою захисника підозрюваного, колегія суддів враховує і те, що згідно правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і цілодобовий домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Конвенції.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підозрюваного підлягає до часткового задоволення, а ухвала слідчого судді до скасування і постановлення нової ухвали.
Керуючись ст. ст. 181, 183, 309, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 березня 2026 року- скасувати та постановити нову ухвалу.
Клопотання старшого слідчого Слідчого відділення відділу поліції № 2 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, шляхом заборони підозрюваному цілодобово залишати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 16 травня 2026 року включно.
Звільнити ОСОБА_8 з-під варти.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, та зобов'язати:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду, в провадженні яких перебуватиме кримінальне провадження;
- не відлучатися із місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу інтернет тощо) із свідками у даному кримінальному провадженні, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_8 у присутності слідчого чи прокурора;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити, що обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, покладені на підозрюваного, в межах строку досудового розслідування, тобто до 16 травня 2026 року, включно.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуватиме, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвалу направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_8 та до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», виконання якої покласти на слідчого у даному кримінальному провадженні, а контроль за її виконанням на прокурора.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4