Справа № 541/3587/25 Номер провадження 33/814/543/26Головуючий у 1-й інстанції Городівський О. А. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.
09 квітня 2026 року м. Полтава
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М., за участю: секретаря судового засідання Пархоменко Ю.І., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 березня 2026 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 665 гривень 60 копійок судового збору.
За постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні нею адміністративного правопорушення за таких обставин.
06 вересня 2025 року о 21 годині 41 хвилині по вул. Гоголя, 173/2 у м. Миргород водій ОСОБА_1 у порушення вимог п.2.5 ПДР України керувала транспортним засобом «BMW X5», н.з. НОМЕР_1 , із ознаками алкогольного сп'яніння у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, вираженого тремтіння пальців рук, поведінки, що не відповідала обстановці, та відмовилась від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу й у медичному закладі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 березня 2026 року та закрити провадження у справі щодо неї на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: в матеріалах справи відсутні належні й допустимі докази її винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП; вона не мала ознак алкогольного сп'яніння, повідомляла про те, що має важке захворювання, яке унеможливлює вживання алкоголю, поліцейський не встановлював ознаки алкогольного сп'яніння та не повідомляв їй про їх наявність, а тому поліцією не було доведено існування підстав для проведення її огляду на стан алкогольного сп'яніння; вона не вчиняла правопорушення, зазначеного в постанові про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №5663711, та її зупинка була безпідставною, у зв'язку з чим, вона не була зобов'язана виконувати всі наступні вимоги поліції, а всі складені процесуальні документи щодо неї не є належними й допустимими; долучений подіцією відеозапис є небезперервним і не відповідає вимогам ст.266 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції заслухав думку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підтримку апеляційної скарги, вивчив матеріали справи, проаналізував доводи апеляційної скарги та дійшов висновку про таке.
Статтею 294 КУпАП регламентовано, що судове рішення суду першої інстанції переглядається в межах доводів апеляційної скарги.
Виходячи з положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмови нею як особою, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними в матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв'язаними доказами, і є обґрунтованим.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №445770 06 вересня 2025 року о 21 годині 41 хвилині водій ОСОБА_1 по вул. Гоголя, 173/2 у м. Миргород у порушення вимог п.2.5 ПДР України керувала транспортним засобом «BMW X5», н.з. НОМЕР_1 , із ознаками алкогольного сп'яніння у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, вираженого тремтіння пальців рук, поведінки, що не відповідала обстановці, та відмовилась від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння (а.с.1).
Наведені вище обставини об'єктивно підтверджуються даними відеозаписів, записаних на технічних носіях інформації, з яких установлено те, що 06 вересня 2025 року о 21 годині 41 хвилині ОСОБА_1 по вул. Гоголя, 173/2 у м. Миргород Полтавської обл. керувала транспортним засобом «BMW X5», н.з. НОМЕР_1 , і була зупинена поліцією. На місці зупинки поліцією було встановлено наявність підстав уважати, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння, повідомлено їй про виявлені в неї ознаки алкогольного сп'яніння: запаху алкоголю з порожнини рота, вираженого тремтіння пальців рук і поведінки, що не відповідала обстановці. Разом з тим, ОСОБА_1 на неодноразові вимоги поліції відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідно до встановленого порядку: як на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу, який здійснюється поліцейським, так і в медичному закладі. Водночас поліцейським було роз'яснено ОСОБА_1 : те, що за вказані вище дії (відмова особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння) передбачено адміністративну відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП; її права, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП (а.с.6).
Окрім того, сама ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції підтвердила факт керування нею транспортним засобом.
Однак її твердження про невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є неспроможними, оскільки спростовуються даними відеофіксації, яка є засобом об'єктивного контролю.
Посилання ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції як на підставу для скасування судового рішення місцевого суду на те, що вона не перебувала в стані алкогольного сп'яніння позбавлені підстав, оскільки місцевим судом у межах протоколу про адміністративне правопорушення притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а за відмову від проходження відповідно до встановленого законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння особою, яка керувала транспортним засобом, що є порушенням вимог п.2.5 ПДР України та утворює самостійну альтернативну форму об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Отже, наведені вище докази безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та об'єктивних обставин не довіряти їм немає. Підстав для висновку про недопустимість, недостовірність чи неналежність цих доказів не встановлено.
Необгрунтованими є і твердження апелянта, які зводяться до небезпервності відеозапису, так як наявні в матеріалах справи технічні носії інформації з відеозаписами містять повні відомості про обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та оформлення щодо неї матеріалів поліцією, які записані в декількох файлах та відтворення змісту яких свідчить про те, що процес відеофіксації був повним і безперервним. Відеофіксацію поліцією здійснено з дотриманням положень ст.266 КУпАП (а.с.6).
Пунктом 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, визначено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Саме ці дискреційні повноваження поліцейського дають йому право самостійно визначати наявність чи відсутність підстав для проведення огляду водія на стан сп'яніння.
Як убачається з матеріалів провадження, поліцією було встановлено наявність підстав уважати, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння з ознаками такого стану. Відповідно до відеозаписів на місці події поліцією було повідомлено ОСОБА_1 про виявлені в неї ознаки алкогольного сп'яніння у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, вираженого тремтіння пальців рук, поведінки, що не відповідала обстановці, в контексті підстав для проведення її огляду на стан названого сп'яніння. Наявність у ОСОБА_1 цих же ознак алкогольного сп'яніння зафіксовано й у протоколі про адміністративне правопорушення та направленні на медичний огляд (а.с.1, 3). Констатуванню ж наявності в ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння передував, зокрема, здійснений поліцейським візуальний огляд ОСОБА_1 , що зафіксовано відеозаписом (а.с.6).
Наявність же ознак алкогольного сп'яніння не є тотожним наявності стану алкогольного сп'яніння, який можливо встановити лише за результатами відповідного огляду на стан названого сп'яніння, та згадані ознаки не вказують на перебування особи, яка керувала транспортним засобом, у цьому стані, але є однією з передумов, які на вимогу поліцейського зобов'язують особу, яка керувала транспортним засобом, пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння відповідно до встановленого законодавством порядку. Однак у порушення вимог закону ОСОБА_1 від проходження такого огляду відмовилась.
У силу приписів ч.1 ст.130, ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України проходження водієм огляду на стан алкогольного сп'яніння на вимогу поліцейського, який установив наявність підстав для висновку про перебування водія в стані алкогольного сп'яніння, відповідно до встановленого законодавством порядку є безумовним обов'язком водія.
Отже, з урахуванням викладених вище обставин і вимог закону, суд апеляційної інстанції не вбачає належних і достатніх підстав для висновку про безпідставність висування поліцією ОСОБА_1 вимог щодо проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння чи наявності тих істотних порушень вимог законодавства, які би нівелювали обов'язок виконання цих вимог, ставили би під сумнів наявність у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Посилання ОСОБА_1 на наявність у неї хронічного захворювання з долученою довідкою не звільняли її як водія від обов'язку виконання законних вимог поліції щодо проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, при цьому, перевіркою матеріалів справи, в тому числі даних відеозаписів не встановлено обставин, у тому числі, пов'язаних зі станом ОСОБА_1 , які би перешкоджали виконанню нею зазначеного вище обо'язку, чи свідчили би про її перебування в стані крайньої необхідності.
Водночас доводи апелянта щодо підстави та обставин зупинки автомобіля за своїм змістом не стосуються конструктивних ознак диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, не утворюють достатню підставу для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження щодо ОСОБА_1 , адже не спростовують факт керування нею транспортним засобом та її відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, тобто наявність у її діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і, враховуючи викладене вище, також самі по собі не обумовлюють недопустимість чи неналежність доказів по справі з огляду на відсутність безпосереднього прямого зв'язку між цими питаннями та обставинами, які мають місце в межах складу вказаного вище адміністративного правопорушення.
Окрім того, посилання ОСОБА_1 на безпідставність винесеної щодо неї постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №5663711 за ч.2 ст.122 КУпАП, не впливають на законність та обгрунтованість притягнення її місцевим судом до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП у межах даної справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови й закриття провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, не знайшли свого підтвердження.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є водієм із посвідченням водія серії НОМЕР_2 , що підтверджується даними довідки начальника САП Миргородського РВП ГУНП у Полтавській області (а.с.5).
Таким чином, із урахуванням положень ст.23, 33 КУпАП, суд першої інстанції правильно наклав на ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка є безальтернативною.
Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду О.М. Корсун