Справа № 761/38047/23
Провадження № 2/761/847/2026
02 квітня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Греку Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди; стягнення страхового відшкодування,
У жовтні 2023р. позивачка ФОП ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 1-7 т. 1) до відповідачів: ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач 1), ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі по тексту - відповідач 2), третя особа: ФОП ОСОБА_3 , в якому просила суд:
- стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі по тексту - ДТП) у розмірі 338053,09 грн.;
- стягнути з відповідача ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 127400,00 грн.
- стягнути з відповідачів на користь позивачки витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 4654,53 грн. та проведенням експертної оцінки у розмірі 4500,00 грн.
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що між нею та третьою особою було укладено договір-заявку на перевезення № 437 від 13 січня 2023р.
Замовлення на перевезення товару було здійснено позивачем на виконання умов договору поставки товару № 010123-01 від 01 січня 2023р., укладеного між позивачкою та ФОП ОСОБА_4 (постачальник).
Згідно договору-заявки на перевезення № 437 від 13 січня 2023р. ФОП ОСОБА_3 зобов'язувався завантажити товар за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем розташування складських приміщень ФОП ОСОБА_4 , згідно договору оренди нежитлового приміщення № 30/12/21-1 від 30 грудня 2021р., перевезти та розвантажити товар за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем провадження господарської діяльності позивачки.
16 січня 2023р., ФОП ОСОБА_3 , у зв'язку із виконанням договору-заявки на перевезення № 437 від 13 січня 2023р. здійснював перевезення вантажу (акумулятори для транспортних засобів) на транспортному засобі марки «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 за замовленням позивачки, згідно товарно-транспортної накладної № Р58048 від 13 січня 2023р. та видаткових накладних № 1130001 від 13 січня 2023р. на суму 677715,00 грн. та № 1130002 від 13 січня 2023р. на суму 105475,00 грн.
16 січня 2023р. о 08:21 год. на автодорозі Н-16 Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань 10 км., від м. Золотоноша в сторону м. Черкаси, мало місце ДТП, за участі: автомобіля «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 та автомобіля «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок чого транспортний засіб та частина товару позивачки, що в ньому перевозився, зазнали механічних пошкоджень.
Вказана ДТП, мала місце з вини відповідача ОСОБА_2 , що встановлено постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 квітня 2023р. по справі № 711/1716/23, що набрала законної сили.
Перелік товару позивачки, що перевозив ФОП ОСОБА_3 , і який зазнав механічних пошкоджень різного ступеня, зафіксовано в Акті від 16 січня 2023р. (за формою Додатку 4 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997р.).
Товар, що зазнав пошкодження, а саме: акумулятори в кількості 103 шт., було списано позивачкою, згідно Акту списання товарів № 1 від 17 січня 2023р.
Відповідно до Звіту про незалежну оцінку, складеного ПП «Ажіо» від 26 травня 2023р., вартість пошкодженого товару становить 465453,09 грн. Оскільки відповідальність водія автомобіля «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована у відповідача ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за полісом № ЕР-209070995 з лімітом відповідальності 130000,00 грн. та франшизою - 2600,00 грн.
В досудовому порядку, 10 липня 2023р. позивачка звернулася до відповідача 2, із заявою про виплату страхового відшкодування на свою користь, як особи, майно якої було пошкоджено внаслідок ДТП, яка мала місце 16 січня 2023р., винуватцем якої було визнано відповідача 1. Також, позивачкою було надано всі необхідні документи на підтвердження зазнаних збитків, внаслідок ДТП.
Однак в досудовому порядку відповідачем 2 було відмовлено позивачці у виплаті суми страхового відшкодування, як, і не було відшкодовано відповідачем 1 решту спричиненої матеріальної шкоди.
Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо позивачка вимушена була звернутись до суду з вказаним позовом, для захисту своїх прав.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2023р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадженні призначено справу в підготовче засідання.
06 березня 2024р. на адресу суду надійшов відзив ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (а.с. 174-180 т.1), в якому заперечував проти задоволення вимог, вказуючи на відсутність доказів того, що внаслідок ДТП було завдано шкоди саме майну позивачки, а також зазначаючи про відсутність доказів, які б підтверджували розмір завданої позивачці шкоди (збитків).
12 березня 2024р. на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_2 (а.с. 197-200 т.1), в якому відповідач також проти позову заперечив, зазначивши, що стороною позивача не доведено належними і допустимими доказами, як факт пошкодження товару позивачки, внаслідок ДТП, так і не підтверджено розмір збитків, які їй були спричинені, внаслідок пошкодження товару.
14 березня 2024р. на адресу суду надійшла відповідь на відзив ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (а.с. 207-210 т.1), в якій сторона позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, та просила суд позов задовольнити, наголошуючи, що доводи та аргументи сторони відповідача страхової компанії, наведені у відзиві є безпідставними, зазначивши, що шкода, яка була спричинена позивачці, як ФОП, підтверджується Актом від 16 січня 2023 р., складеним на місці події, Актом списання товару № 1 від 17 січня 2023р., фотографіями та Звітом про незалежну оцінку. Крім того, в досудовому порядку, представник ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» особисто здійснював огляд пошкодженого товару на складі позивачки у м. Черкаси, на етапі досудового врегулювання спору.
Заперечення ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на відповідь на відзив до суду не надходили.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2024р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.
30 липня 2024р. на адресу суду надійшла відповідь на відзив ОСОБА_2 (а.с. 1-6 т. 2), в якій сторона позивача заявлені позовні вимоги підтримала, та просила суд позов задовольнити, наголошуючи, що доводи сторони відповідача, наведені у відзиві на позов є безпідставними та не спростовані належними і допустимими доказами, зокрема, шкода, яка була спричинена позивачці, як ФОП, підтверджується Актом від 16 січня 2023р., складеним на місці події, Актом списання товару № 1 від 17 січня 2023р., фотографіями та Звітом про незалежну оцінку, при цьому стороною відповідача зазначені докази не спростовані.
Заперечення ОСОБА_2 на відповідь на відзив до суду не надходили.
В судовому засіданні 24 жовтня 2024р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити, з підстав наведених у позові, відповідях на відзиви.
В судовому засіданні 08 квітня 2025р. представник відповідача ОСОБА_2. проти позову заперечив, з підстав наведених у відзиві на позов, просив суд відмовити в задоволені вимоги до відповідача ОСОБА_2 .
Відповідач ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», третя особа: ФОП ОСОБА_3 , про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, своїх представників до суд не направили, поважності причин неявки не повідомили, у встановлений судом строк третьою особою пояснення на позов не подавалися.
В судове засідання 02 квітня 2026р., представники сторін, третьої особи, не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, сторона позивача клопотала перед судом про розгляд справи у відсутність свого представника, решта учасників процесу поважності причин неявки не повідомили.
В силу положень ст. ст. 211, 223 ЦПК України, суд вважає, за можливе продовжити розгляд справи у відсутність сторін, та третьої особи.
Суд, заслухавши пояснення представників: позивача, відповідача 1, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 16 січня 2023р. третя особа ФОП ОСОБА_3 здійснював перевезення вантажу (акумулятори) за замовленням сторони позивача, на виконання зобов'язань за договором-заявкою на перевезення № 437 від 13 січня 2023р.
16 січня 2023р. о 08:21 год. на автодорозі Н-16 Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань 10 км., від м. Золотоноша в сторону м. Черкаси, мало місце ДТП, за участі: автомобіля «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 та автомобіля «DAF», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок чого транспортний засіб та частина товару позивачки, що в ньому перевозилися, зазнали механічних пошкоджень.
Вказана ДТП, мала місце з вини відповідача ОСОБА_2 , що встановлено постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 квітня 2023р. по справі № 711/1716/23, що набрала законної сили.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
На момент ДТП, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована у відповідача 2, згідно полісу № ЕР-209070995 від 21 травня 2022р., відповідно до якого, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 130000,00 грн., розмір франшизи - 2600,00 грн.
Перелік товару позивачки, що перевозив ФОП ОСОБА_3 , і який зазнав механічних пошкоджень різного ступеня, зафіксовано в Акті від 16 січня 2023р. (за формою Додатку 4 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997р.).
Товар, що зазнав пошкодження, а саме: акумулятори в кількості 103 шт., було списано позивачкою, згідно Акту списання товарів № 1 від 17 січня 2023р.
Відповідно до Звіту про незалежну оцінку, складеного ПП «Ажіо» від 26 травня 2023р., вартість, належного позивачці товару, що був пошкоджений в ДТП, становить 465453,09 грн.
Судом встановлено, що у встановленому законом порядку, сторона позивача зверталася до відповідача ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» з заявою про виплату суми страхового відшкодування, однак відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування листом № 230000801914-1 від 06 вересня 2023р., мотивуючи це відсутністю документів від компетентних органів, що підтверджують факт пошкодженого, внаслідок ДТП, належного позивачці товару, який перевозився третьою особою 16 січня 2023р.
Проте, суд критично оцінює такі твердження страховика, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язку зазначати перелік пошкодженого майна внаслідок вчинення адміністративного правопорушення безпосередньо в протоколі.
Протокол про адміністративне правопорушення - це відповідним чином оформлений уповноваженою особою процесуальний документ про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, в розумінні положень ст. 251 КУпАП, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення встановлює лише виявлені порушення, однак, не породжує будь-яких правових наслідків для особи, не встановлює її прав і обов'язків. Чинним адміністративним законодавством не передбачено обов'язку зазначати перелік пошкодженого майна внаслідок вчинення адміністративного правопорушення.
Головною метою Протоколу є встановлення факту правопорушення. Розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням інших матеріальних цінностей, визначається на підставі звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Статтею 1188 ЦК встановлено, що шкода, заподіяна при взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується особою, з вини якої шкода була заподіяна.
Відповідно до ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК України).
Отже, основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України від 01 липня 2004р. № 1961-IV «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин, у страховика не виник обов?язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018р. у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021р. у справі № 147/66/17).
Суд звертає увагу на те, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов1язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-IV не має обов?язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).
Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в п.п. 14, 15 Постанови від 01 березня 2013р. за №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.
Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
У разі якщо на час виконання рішення суду про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням суду кошти зросли ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких було присуджено відшкодування, потерпілий із цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після зростання цін і тарифів.
Відповідно до пункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Визначаючи розмір матеріальної шкоди, який підлягає до стягнення, суд враховує дані Звіту про незалежну оцінку по визначенню ринкової вартості автохімії та акумуляторних батарей, складеного ПП «Ажіо» від 26 травня 2023р., яким встановлена ринкова вартість пошкодженого майна (товарно-матеріальних цінностей) у розмірі 465 453,09 грн.
Під час розгляду справи було встановлено, що оцінка проведена, відповідно до законодавства України та визначених методик щодо оцінки вартості майна. Належними і допустимими доказами такий Звіт з боку відповідачів не спростовано. Крім того, відповідачі, висловивши незгоду з визначеною сумою матеріальних збитків, не були позбавлені можливості подати до суду клопотання про проведення у справі відповідної судової експертизи, проте таким правом сторона відповідачів не скористалася.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що розподіл у деліктному зобов'язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком обов'язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, суд приходить висновку, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки, у відшкодування матеріальної шкоди підлягає стягненню 338053,09 грн. (465453,09 грн. - 127400,00 грн.), та з відповідача ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь позивачки підлягає стягненню сума страхового відшкодування, в межах ліміту відповідальності, за вирахуванням франшизи - 127400,00 грн., при цьому судом враховано, що протягом всього часу розгляду справи в суді стороною відповідачів не було подано до суд жодного належного і допустимого доказу, в обгрунтування, поданих відзивів на позов. Також, судом враховано, що відсутні правові підстави для солідарного стягнення шкоди, заподіяної внаслідок ДТП майну потерпілого, із заподіювача шкоди та його страховика в межах суми страхового відшкодування, (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018р. у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18).
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
При прийнятті рішення суд також враховує, що відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994р., ст. 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до ст. ст. 133, 139, 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у сумі 3380,58 грн. та витрати на оцінку у сумі 3 268,35 грн.; з відповідача ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у сумі 1273,95 грн. та витрати на оцінку у сумі 1231,65 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. ст. 15, 16, 22, 1166, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України; ст. ст. 3, 9, 22, 29, 32, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ), Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (код ЄДРПОУ 24175269, місцезнаходження: м. Київ, вул. Глибочицька, 44), третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_5 ) про відшкодування матеріальної шкоди; стягнення страхового відшкодування - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 338053 /триста тридцять вісім тисяч п'ятдесят три/ грн. 09 коп.; судовий збір у розмірі 3380 /три тисячі триста вісімдесят/ грн. 58 коп.; витрати на проведення експертної оцінки майна в розмірі 3268 /три тисячі двісті шістдесят вісім/ грн. 35 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 127400,00 /сто двадцять сім тисяч чотириста/ грн.; судовий збір у розмірі 1273 /одна тисяча двісті сімдесят три/ грн. 95 коп.; витрати на проведення експертної оцінки майна в розмірі 1231 /одна тисяча двісті тридцять одна/ грн. 65 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 09 квітня 2026р.
Суддя: