Справа №760/8731/26
1-кс/760/4594/26
Про обрання запобіжного заходу
у вигляді домашнього арешту
(повний текст)
28 березня 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділу Солом'янського УП ГУНП у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах кримінального провадження № 12026100090000734, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.03.2026 стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Одеської обл., смт. Овідіополь, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 .
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
Виходячи із змісту поданого клопотання, 26.02.2026 приблизно о 23 год. 00 хв. ОСОБА_5 перебував у магазині «АТБ» за адресою: м. Київ, бульвар Чоколівський, 23, де познайомився з ОСОБА_7 , та з яким продовжив спілкування.
У подальшому ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_7 вийшли з вищезазначеного магазину та попрямували до буд. АДРЕСА_3 , де на вулиці почали розпивати спиртні напої.
У цей час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на особисте збагачення за рахунок відкритого викрадення майна ОСОБА_8 , а саме мобільного телефону марки «Xiomi Redmi Note 9».
Так, ОСОБА_5 з метою реалізації злочинного умислу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні діяння, на підставі та з мотивів раптово виниклих неприязних відносин, перебуваючи поблизу будинку № 35, за адресою: м. Київ, вул. Антонова, на відкритій ділянці місцевості підійшов впритул до потерпілого ОСОБА_7 .
У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, ОСОБА_5 , погрожуючи фізичною розправою, вихватив з рук ОСОБА_8 належний останньому мобільний телефон марки «Xiomi Redmi Note 9», після чого з місця вчинення злочину зник та розпорядився майном ОСОБА_8 на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Сторона захисту проти задоволення клопотання в цій частині заперечувала, посилаючись на відсутність виняткових підстав для застосування найсуворішого запобіжного заходу, звертала увагу на те, що підозрюваний раніше не судимий, має визначене місце проживання, а мобільний телефон повернутий потерпілому, у зв'язку із чим просила застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту.
Вислухавши доводи учасників судового розгляду, дослідивши матеріали, додані до клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри, наявність хоча б одного з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання відповідним ризикам.
На даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання про доведеність винуватості особи, не оцінює докази з точки зору їх достатності для постановлення обвинувального вироку, а лише перевіряє, чи є підозра вірогідною та чи підтверджується вона таким обсягом даних, який міг би переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити інкриміноване кримінальне правопорушення.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, на даному етапі досудового розслідування підтверджується сукупністю наявних у матеріалах клопотання даних, а саме даними заяви потерпілого про вчинене кримінальне правопорушення, даними, зафіксованими під час огляду місця події, даними про виявлені та вилучені речі, показаннями потерпілого ОСОБА_7 , даними слідчого експерименту за його участю, показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , даними, зафіксованими під час затримання підозрюваного у порядку ст. 208 КПК України, а також показаннями самого підозрюваного. Вказана сукупність даних у своїй єдності є достатньою для висновку про наявність обґрунтованої підозри у розумінні ч. 1 ст. 194 КПК України.
При цьому слідчий суддя враховує і практику Європейського суду з прав людини щодо застосування обмежень права особи на свободу. Так, у розумінні ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наявність обґрунтованої підозри є необхідною передумовою застосування запобіжного заходу, пов'язаного з обмеженням свободи особи, однак сама по собі така підозра не може автоматично виправдовувати тримання особи під вартою.
У рішенні у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» Європейський суд з прав людини зазначив, що обґрунтована підозра передбачає існування фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити правопорушення. Саме такий стандарт на даному етапі кримінального провадження дотримано щодо ОСОБА_5 .
Разом із тим у рішеннях «Letellier v. France», «Buzadji v. the Republic of Moldova», «Харченко проти України» Європейський суд з прав людини наголошував, що позбавлення свободи до ухвалення обвинувального вироку не може бути загальним правилом, а національний суд зобов'язаний у кожному конкретному випадку наводити достатні та релевантні підстави для такого втручання у право особи на свободу. При цьому тяжкість обвинувачення або суворість можливого покарання не можуть самі по собі визнаватися достатньою підставою для тримання під вартою без наведення конкретних даних, які підтверджують реальність відповідних ризиків.
Крім того, у справі «Mamedova v. Russia» Європейський суд з прав людини звернув увагу, що ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно крізь призму тяжкості можливого покарання, а має підтверджуватися іншими обставинами, які характеризують особу, її поведінку, соціальні зв'язки, місце проживання та інші конкретні дані. Так само ризик незаконного впливу на потерпілих чи свідків, як і ризик вчинення нового кримінального правопорушення, не може ґрунтуватися лише на припущеннях сторони обвинувачення, а має випливати із конкретних даних матеріалів кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини також послідовно виходить із того, що національний суд при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу повинен розглянути можливість застосування альтернативних, менш суворих заходів. Якщо такі заходи є достатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки особи, саме вони мають бути застосовані.
Разом із тим сама по собі наявність обґрунтованої підозри та тяжкість інкримінованого злочину не є безумовною підставою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу. В силу ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Оцінюючи доводи сторони обвинувачення щодо наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику переховування від органу досудового розслідування та суду, слідчий суддя враховує, що такий ризик у певній мірі випливає із тяжкості покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим. Разом з тим сам лише розмір можливої санкції не може автоматично свідчити про необхідність тримання особи під вартою. Будь-яких даних про те, що ОСОБА_5 після повідомлення про підозру намагався ухилитися від органу досудового розслідування або суду, змінити місце проживання, переховуватися, вчиняв підготовчі дії для виїзду чи іншим способом демонстрував намір уникнути процесуального контролю, матеріали клопотання не містять. Навпаки, із наданих матеріалів убачається, що підозрюваний встановлений, його анкетні дані відомі, а також він раніше не судимий. За таких обставин ризик переховування є наявним, однак його інтенсивність є невисокою.
Щодо ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить із того, що такий ризик у даному кримінальному провадженні не може бути повністю виключений, оскільки потерпілий та свідки ще підлягають допиту в суді, а відповідно до ст. 23, ч. 4 ст. 95 КПК України суд обґрунтовує свої висновки лише тими показаннями, які безпосередньо сприймав у судовому засіданні. Отже, до моменту безпосереднього отримання судом показань ризик впливу формально існує. Разом із тим стороною обвинувачення не наведено конкретних даних про те, що підозрюваний уже вчиняв спроби тиску на потерпілого чи свідків, погрожував їм, намагався схилити їх до зміни показань чи іншим способом незаконно впливав на них. Отже, вказаний ризик також має місце, однак у мінімальному ступені та може бути нівельований покладенням на підозрюваного відповідних процесуальних обов'язків, зокрема забороною спілкування з потерпілим та свідками.
Оцінюючи ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, слідчий суддя бере до уваги посилання сторони обвинувачення на те, що інкриміноване діяння, за версією слідства, вчинене у стані алкогольного сп'яніння та має умисний, корисливий характер. Такі дані дійсно свідчать про те, що ризик протиправної поведінки не може бути повністю виключений. Водночас слідчий суддя враховує й інші обставини, які істотно знижують інтенсивність цього ризику, а саме те, що підозрюваний раніше не судимий, даних про систематичне вчинення ним кримінальних правопорушень матеріали клопотання не містять, а предмет посягання, за доводами сторони захисту, повернуто. За таких обставин і цей ризик не набуває такого ступеня, який би обумовлював необхідність застосування саме тримання під вартою.
Таким чином, слідчий суддя доходить висновку, що у даному кримінальному провадженні наявні ризики, передбачені п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак вони є незначними за своїм характером та ступенем вираженості. Дані, якими вони підтверджуються, свідчать радше про можливість їх настання, ніж про реальну, безпосередню та високу ймовірність такої поведінки з боку підозрюваного.
При цьому прокурором не наведено переконливих та індивідуалізованих доводів, чому саме більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам. Посилання у клопотанні переважно зводяться до тяжкості інкримінованого злочину, суворості санкції та загальних припущень щодо можливої поведінки підозрюваного. Проте такі міркування самі по собі не доводять неможливість досягнення цілей запобіжного заходу шляхом застосування менш суворого обмеження.
З урахуванням вимог ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та наведеної практики Європейського суду з прав людини, тримання під вартою у даному кримінальному провадженні не відповідало б принципу пропорційності, оскільки прокурором не доведено, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти встановленим ризикам.
Слідчий суддя також бере до уваги обставини, які характеризують особу підозрюваного, а саме те, що він раніше не судимий, має визначене місце проживання, а також те, що мобільний телефон повернутий потерпілому. Зазначені обставини не усувають підозру та не виключають ризики повністю, однак істотно зменшують ступінь їх інтенсивності та свідчать про відсутність підстав вважати, що лише тримання під вартою може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
За таких обставин тримання під вартою є занадто суворим запобіжним заходом у цьому кримінальному провадженні. Прокурором не доведено, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому підстав для застосування до ОСОБА_5 виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя не вбачає.
З урахуванням характеру інкримінованого діяння, даних про особу підозрюваного, наявності обґрунтованої підозри, а також того, що встановлені ризики є мінімальними, проте все ж існують, слідчий суддя вважає, що належну процесуальну поведінку підозрюваного цілком може забезпечити запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту.
Саме нічний домашній арешт є у даному випадку співмірним, необхідним та достатнім запобіжним заходом, оскільки він забезпечить контроль за поведінкою підозрюваного у період доби, коли ризики неконтрольованих контактів, ухилення від процесуального контролю та вчинення нових протиправних дій є найбільш вірогідними, та водночас не становитиме надмірного втручання у його право на свободу та особисту недоторканність. У поєднанні з покладенням процесуальних обов'язків такий запобіжний захід є достатнім для мінімізації ризику переховування, унеможливлення несанкціонованого спілкування з потерпілим і свідками та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Отже, застосування до підозрюваного саме нічного домашнього арешту відповідає вимогам ст.ст. 177, 178, 181, 183, 194 КПК України, принципу пропорційності та забезпечує досягнення мети запобіжного заходу без застосування надмірного процесуального примусу.
Виходячи із зазначеного, слідчий суддя
Клопотання слідчого задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
Заборонити ОСОБА_5 залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 з 20:00 до 08:00.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки:
1) прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду на їх першу вимогу
2) не відлучатися із населеного пункту, де останній постійно проживає, а саме з смт. Овідіополь без дозволу слідчого, прокурора, суду;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Звільнити ОСОБА_5 з-під варти негайно.
Строк дії ухвали визначити до 26 травня 2026 року включно.
Виконання ухвали доручити оперативному підрозділу за місцем проживання підозрюваного.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти діб з моменту оголошення.
Повний текст ухвали оголошений 2 квітня 2026 р.
Слідчий суддя ОСОБА_1