СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/11134/25
пр. № 2/759/935/26
03 березня 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Єросової І.Ю.,
при секретарі Біляку М.О.,
за участю представника позивача Угляренко К.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кім. 422) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), третя особа: Святошинський районний в м. Києві центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (03162, м. Київ, пр. Леся Курбаса, 18-Г), про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
23.05.2025 Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації через систему «Електронний суд» звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 про позбавлення останньої батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітніх: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також стягнення на користь особи або того закладу, де перебуватимуть діти, аліментів у розмірі частину доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь особи або того закладу, де перебуватиме дитина, для її утримання до досягнення нею повноліття, починаючи з дня подачі заяви до суду, та стягнення понесених судових витрат на користь держави.
Дану позовну заяву позивач обґрунтовує тим, що на обліку служби у справах дітей та сім?ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації перебувають неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітні: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як такі, що опинилися в складних життєвих обставинах.
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з неповнолітньою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 . Відносно неповнолітньої ОСОБА_3 та малолітньої ОСОБА_7 ОСОБА_2 є матір?ю одиначкою, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
ОСОБА_8 21.07.2017 зареєструвала шлюб зі ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 21 липня 2017 року серії НОМЕР_1 , виданим Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
Перебуваючи у шлюбі, у подружжя народились малолітні: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Відповідно до рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 12.09.2023 шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_12 ) розірваний. На теперішній час, ОСОБА_9 вважається зниклим безвісти військовослужбовцем ЗСУ, у зв?язку з чим Відділом поліції №2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області розпочато досудове розслідування та зареєстровано кримінальне провадження за №12023060420000516 від 30.10.2023 року.
На даний час у провадженні Коростишівського районного суду Житомирської області міста Коростишів перебуває цивільна справа №935/3345/24 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів з ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей: ОСОБА_13 та ОСОБА_14 за позовом органу опіки та піклування Коростишівської міської ради.
На момент повномасштабного вторгнення рф на територію України у лютому 2022 року сім?я ОСОБА_2 проживала на території Вільнянського старостинського округу Коростишівської міської ради. Вказана родина в поле зору служби у справах дітей Коростишівської міської ради потрапила в квітні 2023 року, що підтверджується актом обстеження умов проживання, яким встановлено, що мати ОСОБА_2 зловживає алкоголем, в будинку антисанітарні умови, у кімнатах відчутний запах тютюнового диму. Догляд за меншими дітьми здійснювала неповнолітня ОСОБА_15 , через що несистематично відвідувала навчальний заклад. Однак з початку 2023-2024 начального року ОСОБА_2 привезла малолітню дочку ОСОБА_16 до міста Києва та залишила проживати разом зі своєю матір?ю - ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за адресою реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідно до листа середньої загальноосвітньої школи №235 ім. В. Чорновола від 08.05.2024 малолітня ОСОБА_18 мала пропуски навчальних занять без поважних причин, періодично не ночувала вдома, перебуваючи вночі у компанії дорослих чоловіків.
В телефонному режимі ОСОБА_2 повідомила, що вона перебуває в Житомирській області з меншими дітьми, з?явитись до Служби для з?ясування обставин вона не має можливості.
Відповідно до акту обстеження умов проживання ОСОБА_2 від 16.05.2024 за адресою: АДРЕСА_2 , двері помешкання ніхто не відкрив.
У провадженні слідчого відділу Святошинського УП ГУНП у місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження №12024100080002742 від 27.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України, та ч. 3 ст. 152 КК України. Свідком у даному кримінальному провадженні є ОСОБА_18 , яка фактично за адресою реєстрації не проживає, місце її проживання не відоме. Мати ОСОБА_2 участі у її вихованні не бере.
Працівниками Служби з?ясовано, що малолітня ОСОБА_18 з 02.09.2024 навчається в середній загальноосвітній школі №223 м. Києва. Згідно з характеристикою вказаного навчального закладу ОСОБА_7 систематично запізнюється на перші уроки, ходить по школі під час начального процесу.
У подальшому відповідач ОСОБА_2 повідомила працівникам Служби, що родина орендує житло за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до акту обстеження умов проживання родини від 02.10.2024 за вказаною адресою представниками Служби було з?ясовано, що вказана квартира орендована, облаштована частково, відсутня змінна постільна білизна та обмаль продуктів харчування. Також було встановлено, що неповнолітня ОСОБА_15 не залучена до навчання. Після закінчення 9 класу «Вільнянського ліцею» Коростишівської міської ради Житомирської області ОСОБА_2 забрала особову справу своєї дочки з ліцею та не влаштувала її до жодного навчального закладу України. З цього приводу були надані рекомендації, однак, неповнолітня ОСОБА_15 так і не приступила до навчання.
Працівники Служби звернулись до Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.
Фахівці Святошинського районного центру в м. Києві центру соціальних служб відвідали родину за адресою: АДРЕСА_3 , для здійснення оцінки потреб сім?ї, однак ОСОБА_2 від запропонованих послуг відмовилась, про що написала відповідну заяву.
Працівникам Служби вдалось залучити неповнолітню ОСОБА_19 до вечірньої (змінної) школи №20 м. Києва з 01.11.2024 до 9 класу. Мати ОСОБА_2 , до школи не телефонувала та не цікавилась успіхами неповнолітньої дочки.
Відповідно до акту обстеження умов проживання Служби від 28.11.2024, за останньою відомою адресою проживання родини: АДРЕСА_3 , двері квартири під час відвідування ніхто не відкрив. Опитавши сусідів, представника служби з?ясовано, що родина за вказаною адресою проживала не тривалий час та на момент обстеження родина виїхала. На залишене запрошення з?явитись до Служби ніхто не відреагував.
Відповідно до акту обстеження умов проживання Служби від 28.12.2024 за адресою реєстрації родини: АДРЕСА_2 , під час відвідування через зачинені двері бабуся ОСОБА_17 повідомила, що на момент відвідування з нею тимчасово проживає її онук, малолітній ОСОБА_20 . Доступу до помешкання не надала, для матері ОСОБА_2 залишено запрошення до Служби, на яке вона не відреагувала.
Відповідно до акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров?я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 29.12.2024, неповнолітня ОСОБА_3 доставлена до КНП «Чернігівської обласної дитячої лікарні» як така, що перебувала під час комендантської години без супроводу батьків, однак 30.12.2024 передана матері ОСОБА_2 .
Відповідно до акту обстеження умов проживання Служби від 27.01.2025 за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_17 доступу не надала та повідомила, що вдома перебуває сама. Для ОСОБА_2 залишено запрошення до Служби, на яке вона вкотре не відреагувала.
Згідно з листом Національної поліції України Головного управління Національної поліції у м. Києві Святошинського управління поліції від 06.02.2025 ОСОБА_2 неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП та ч. 2 ст. 184 КУпАП - невиконання батьками обов?язків щодо виховання дітей, а також за ч. 1 ст. 178 КУпАП та ч. 2 ст. 178 КУпАП.
Відповідно до акту обстеження умов проживання Служби від 11.03.2025 за адресою: АДРЕСА_2 , двері квартири відкрила бабуся ОСОБА_17 , яка знову доступу до помешкання не надала. Однак з порогу квартири було помічено велику кількість тарганів, антисанітарію, неприємних запах та дуже захаращене приміщення.
Відповідно до акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров?я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 18.03.2025 неповнолітня ОСОБА_3 знову доставлена до КНП «Дитячої клінічної лікарні №3» Солом?янського району міста Києва.
Згідно з направленням від 24.03.2025 служби у справах дітей та сім?ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про влаштування неповнолітня ОСОБА_15 перебуває у центрі соціально-психологічної реабілітації дітей №1 служби у справах дітей та сім?ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) міста Києва до вирішення її подальшої долі. За час перебування неповнолітньої дочки в Центрі мати ОСОБА_2 не зверталась до Служби із заявою про відвідування або повернення дочки в родину.
Неповнолітня ОСОБА_15 звернулась до Служби із заявою, в якій повідомила, що її мати ОСОБА_2 тривалий час вживала наркотичні речовини та у великій кількості знеболюючі ліки. Безвідповідально ставиться до своїх батьківських обов?язків. Неповнолітня ОСОБА_21 сама здійснювала догляд за своєю сестрою та меншими братами. На теперішній час не бажає повертатись до сім?ї та не заперечує проти позбавлення батьківських прав своєї матері ОСОБА_2 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2025 для розгляду даної позовної заяви визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.
Ухвалою суду від 28.05.2025 позовну заяву залишено без руху.
05.06.2025 представник заявника Угляренко К.В. через систему «Електронний суд» направила до суду заяву про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 10.06.2025 провадження відкрито, прийнято рішення про проведення судового розгляду у порядку загального позовного провадження з викликом учасників у підготовче засідання на 21.07.2025 року.
На виконання вимог ухвали відповідачу було скеровано копію ухвали про відкриття провадження у справі, яку остання не отримала у зв'язку із закінченням терміну зберігання поштового відправлення у місці видачі.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У свою чергу, днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, за змістом наведених положень процесуального закону повернення поштового відправлення, здійсненого судом, з відміткою поштового оператора про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається підтвердженням належного повідомлення учасника справи, а днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.
Суд вважає за необхідне нагадати, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У свою чергу, згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).
До основних засад судочинства частиною третьої статті 2 ЦПК України віднесено розумність строків розгляду справи судом, пропорційність, диспозитивність, змагальність сторін.
Виходячи зі змісту ст. 12, ч. 3 ст. 13 ЦПК України, кожна сторона реалізує свої процесуальні права на власний розсуд з метою досягнення бажаного процесуального результату.
Таким чином, суд доходить висновку про належне сповіщення відповідача ОСОБА_2 про розгляд даного провадження, забезпечення останній можливості скористуватися наданим ЦПК України правом на подачу відзиву на позовну заяву, своїх пояснень та заперечень.
У підготовчому засіданні 08.09.2025 суд задовольнив клопотання відповідача, відклав проведення засідання з метою надання відповідачу ОСОБА_2 часу для ознайомлення зі змістом позову та підготовкою відзиву на позовну заяву.
23.09.2025 через канцелярію суду надійшло клопотання представника позивача про долучення доказів - сповіщення сім'ї про те, що ОСОБА_9 зник безвісти, пояснення ОСОБА_2 від 14.08.2025, лист служби у справах дітей Коростишівської міської ради від 01.09.2025, а також акти обстеження умов проживання від 25.08.2025 та 19.09.2025 року.
26.09.2025 через систему «Електронний суд» представником позивача скеровано до суду клопотання про допит свідка ОСОБА_22 у режимі відеоконференції.
26.09.2025 через канцелярію суду надійшли письмові пояснення відповідача ОСОБА_2 , в яких остання вказує, що вона зареєстрована ФОП, має стабільний дохід, систематично сплачує податки, проживає за адресою: АДРЕСА_4 , яка має належні умови для проживання у ній дітей, ОСОБА_7 відвідує курси з вивчення англійської мови, а також має позитивну характеристику зі школи. Запевняє, що твердження позивача про неналежне виконання нею батьківських обов'язків не відповідають дійсності. За таких обставин, просить відмовити у задоволенні позову.
У підготовчому засіданні 29.09.2025 судом прийнято рішення про відкладення засідання для надання сторонам часу для скерування одна одній поданих клопотань.
Крім того, ухвалою від 29.09.2025 задоволено клопотання представника позивача Угляренко К.В. про допит свідка ОСОБА_22 у режимі відеоконференції, проведення якої доручено Коростишівському районному суду Житомирської області. Однак, вказаний свідок не була допитана у ході розгляду справи у зв'язку з відсутністю електропостачання у Коростишівському районному суду Житомирської області та подальшою неявкою свідка до суду для участі у судовому засіданні у режимі відеоконференції.
10.10.2025 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника позивача Угляренко К.В. про долучення доказів.
У підготовче засідання 13.10.2025 відповідач не прибула, жодних клопотань чи заяв не надсилала. Представник позивача Угляренко К.В. просила закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.
Ухвалою від 13.10.2025 закрито підготовче провадження у даній справі, справу призначено для розгляду по суті на 25.11.2025 року.
У зв'язку з неявкою відповідача ОСОБА_2 судове засідання відкладено на 03.03.2026 року.
У судовому засіданні представник позивача Угляренко К.В. просить задовольнити позов та позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітніх: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також стягнути аліменти на їх утримання. Зазначає, що не заперечує стосовно ухвалення в рамках даного провадження заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи проінформованою про дату та час розгляду справи, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою останньої, до суду у призначений час не з'явилася, жодних клопотань чи заяв, у тому числі й про відкладення, на адресу суду не скеровувала, про причини неявки та їх поважність суд не інформувала.
02.03.2026 через канцелярію суду надійшло клопотання представника Святошинського районного у м. Києві центру соціальних служб Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про розгляд справи без його участі.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши доводи учасників справи, висловлені у ході судового розгляду, доходить таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд звертає увагу, що відповідач ОСОБА_2 своєчасно на належним чином повідомлена про дату та час судового розгляду пред'явленого до неї позову, до суду у призначений час не прибула, про причини неявки та їх поважність суд не повідомила, у наданий судом строк не скерувала до суду відзиву, при цьому, уповноважений представник позивача у судовому засіданні 03.03.2026 зазначила, що не заперечує стосовно ухвалення у даному провадженні заочного рішення.
Беручи до уваги, що умови ухвалення заочного рішення, закріплені ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у даному випадку дотримані, суд доходить висновку про можливість ухвалення у даній справі заочного рішення суду, яке може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами ст. 13 ЦПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Як встановлено судом, 23.05.2025 Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації через систему «Електронний суд» звернулася до Святошинського районного суду м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_2 про позбавлення останньої батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітніх: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також стягнення на користь особи або того закладу, де перебуватимуть діти, аліментів для її утримання.
Відповідач ОСОБА_2 є матір'ю:
- неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується долученою до позову копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві (т. 1 а.с. 41);
- малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується долученою до позову копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві (т. 1 а.с. 40);
- малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується долученою до позову копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого Святошинським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) (актовий запис №2475 від 03.11.2020).
Відповідно до ч. 1 ст. 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
В силу приписів ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Положеннями ст. 150 СК України закріплено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, зобов'язані поважати дитину.
При цьому, даною статтею визначено, що передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно з направленням від 24.03.2025 служби у справах дітей та сім?ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про влаштування неповнолітня ОСОБА_15 перебуває у центрі соціально-психологічної реабілітації дітей №1 служби у справах дітей та сім?ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) міста Києва до вирішення її подальшої долі.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.
За положеннями частин першої, другої статті 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
У ході дослідження долучених до позову доказів суд встановив, що відповідач ОСОБА_2 веде аморальний спосіб життя, втягуючи своїх неповнолітніх та малолітніх дітей у злочинну діяльність. Із даних Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що ОСОБА_2 є фігурантом кримінального провадження, відповідно до фабули якого функціональним обов'язком якої було організація торгівлі людьми з метою отримання прибутку. Окрім того, вироком Святошинського районного суду м. Києва від 25.09.2025 (справа №759/22177/25) ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України. Наведеним судом рішенням констатовано, що ОСОБА_2 придбала наркотичний засіб для особистого споживання.
Із відповідей уповноваженої особи Святошинського УП ГУНП в м. Києві, Святошинської окружної прокуратури м. Києва, інформації із середньої загальноосвітньої школи №235 ім. В. Чорновола судом встановлено, що фактично відповідач проживає окремо від дітей (в Житомирській області), не приділяє їм належної уваги, не цікавиться успішністю у навчальних закладах, не здійснює виховання дітей.
Також встановлено, що стосовно відповідача ОСОБА_2 неодноразово було складено протоколи за ст. 184 КУпАП, тобто неналежне виконання батьками своїх обов'язків, зокрема, серії ВАВ №588130 від 22.10.2024, серії ВАВ №796193 від 08.11.2024 року.
Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У ст. 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Пунктом 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
До позовної заяви позивачем долучено висновок Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітніх: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з якого вбачається, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, а тому, беручи до уваги рекомендації комісії з питань захисту прав дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_23 батьківських прав.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Як роз'яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не бере участі у вихованні своїх дітей, не проявляє інтересу щодо них, не забезпечує реалізацію права на отримання освіти, не організовує життя, враховуючи найкращі інтереси дитини, ставить під загрозу їх життя та здоров'я, втягує у протиправну діяльність.
Водночас, суд критично оцінює надані відповідачем ОСОБА_2 письмові пояснення щодо належного виконання нею батьківських обов'язків щодо своїх дітей - неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітніх: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Окремо суд звертає увагу на долучені відповідачем відеозаписи, зроблені її дочкою. З останніх вбачається, що квартира, в якій ніби проживає родина, зокрема, й три дитини, батьківських прав щодо яких просить позбавити ОСОБА_2 позивач, недоукомплектована, всі речі в ній нові, а квартира не виглядає обжитою. Проаналізувавши зміст відеозаписів, суд дійшов висновку, що вказана квартира не є постійним місцем проживання дітей та самої ОСОБА_2 , щойно куплені нові речі та предмети домашнього побуту свідчать про те, що даний відеозапис є постановою для представників служби та суду, однак у жодному разі не підтверджують виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків та належного забезпечення дітей.
Таким чином, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 не бере участі у вихованні своїх дітей - неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітніх: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зважаючи на ту обставину, що подальше перебування вказаних дітей із матір'ю загрожує їх нормальному розвитку та психологічному і фізичному здоров'ю, суд вважає, що позовні вимоги стосовно позбавлення останньої батьківських прав є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в ході судового розгляду підтверджено факт свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, покладених на неї ст. 150 СК України, відносно дітей.
Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 181 Кодексу способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006 за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.
Суд при визначенні розміру аліментів враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
У той же час, в силу ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовної вимог щодо позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав щодо її дітей, суд, зважаючи на приписи ч. 3 ст. 166 СК України та відповідне прохання органу опіки та піклування, викладене у позовній заяві, вважає за необхідне задовольнити позов в частині стягнення із відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей - неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітніх: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі доходу усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь особи або того закладу, де перебуватиме дитина, для її утримання до досягнення нею повноліття, починаючи з дня подачі заяви до суду.
Щодо заявленої вимоги про стягнення із відповідача судових витрат суд звертає увагу на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що відповідно до Закону України «Про судовий збір» орган опіки та піклування звільнений від сплати судового збору, а дане судове рішення ухвалено на користь позивача та позовні вимоги (щодо позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - дві немайнові вимоги) задоволені у повному обсязі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір в розмірі 6 056 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 164, 166, 180, 182, 184 СК України, ст.ст. 6-13, 18, 19, 71-79, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 352-355 ЦПК України, суд
Позовну заяву Служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кім. 422) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), третя особа: Святошинський районний в м. Києві центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (03162, м. Київ, пр. Леся Курбаса, 18-Г), про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , уродженку м. Києва, громадянку України, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві (актовий запис №2878 від 15.09.2009).
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , уродженку м. Києва, громадянку України, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві (актовий запис №1141 від 05.05.2012).
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , уродженку м. Києва, громадянку України, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 , виданого Святошинським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) (актовий запис №2475 від 03.11.2020).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , уродженки м. Києва, громадянки України, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , на користь особи або закладу, де будуть перебувати діти, аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітніх: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів її доходів (заробітку), але не менше 50 відсотків від встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.05.2025 і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , уродженки м. Києва, громадянки України, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , у дохід держави судовий збір у розмірі 6 056 грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя І.Ю.Єросова