Справа №:755/21377/24
Провадження №: 2-п/755/29/26
"08" квітня 2026 р. м. Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Коваленко І.В.,
за участі секретаря судових засідань - Грищенко С.В.,
учасники справи:
відповідач - ОСОБА_1 ,
представник відповідача - адвокат Литвин В.В. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28.02.2025 у цивільній справі № 755/21377/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
28 лютого 2025 року Дніпровським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення про повне задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Присуджено до стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 25 470,97 грн; інфляційну складову боргу в сумі 11 928,21 грн, 3 % річних в сумі 3 795,83 грн, що разом становить 41 195,01 грн (сорок одна тисяча сто дев'яносто п'ять гривень одна копійка). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 514,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 514,00 грн.
31.10.2025 року (вхід. від 04.11.2025 №66873) року адвокат Литвин Валентина Василівна, діючи в інтересах відповідачки ОСОБА_1 , звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28.02.2025 року, просила скасувати заочне рішення від 28.02.2025 року та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом учасників, обґрунтовуючи підстави для скасування заочного рішення суду представник відповідача посилається на те, що ОСОБА_1 не отримувала жодних судових повісток або кореспонденції у даній справі, не була повідомлена про дату та час розгляду справи, не мала змоги подати відзив, надати докази оплати або заявити клопотання про застосування строку позовної давності. Про існування заочного рішення та відкриття провадження ОСОБА_1 дізналася випадково, лише після арешту власних банківських рахунків у вересні 2025 року під час виконання рішення. З метою з'ясування підстав арешту вона звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва, де 1 жовтня 2025 року ознайомилася з матеріалами справи та вперше отримала повний текст судового рішення. Підставою для скасування заочного рішення є те, що суд не дослідив фактичний рух коштів і не врахував часткові оплати, які здійснювала відповідачка, що призвело до необґрунтованого розміру стягнення. Не застосування строку позовної давності. Частина вимог позивача стосується періоду січень 2016 - березень 2017 року, на який поширюється три роки позовної давності (ст. 257 ЦК України). Оскільки ці зобов'язання виникли до 02 квітня 2017 року, строк для їх судового стягнення сплив до моменту подання позову, а отже, вони не підлягають задоволенню. Водночас відповідачка не мала можливості заявити про застосування строку позовної давності під час розгляду справи, оскільки не була належним чином повідомлена про судовий розгляд, не отримувала судової кореспонденції та не брала участі в судовому засіданні. Детальний розрахунок та обґрунтування викладено у заяві про застосування строку позовної давності, що додається до цієї заяви. Відсутність врахування фактичних оплат і коректного балансу взаєморозрахунків порушує принцип добросовісності сторін і вимоги ст. 13, 81 ЦПК України щодо обов'язку суду досліджувати усі докази у їх сукупності. Таким чином, представник відповідача просила суд поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, оскільки відповідач дізналася про нього лише 01 жовтня 2025 року при ознайомленні з матеріалами справи після арешту рахунків та скасувати заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 лютого 2025 року у справі № 755/21377/24.
11.11.2025 року від представника позивача ТОВ «Євро-реконструкція» - Смолярчук О.О. надійшли заперечення на заяву про перегляд заочного рішення по справі, в яких представник просила залишити заяву про перегляд заочного рішення без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що суд вжив всіх належних заходів для повідомлення відповідача. У період виникнення заборгованості за надані послуги, місце постійного проживання відповідача у квартирі підтверджується наявним в матеріалах справи Витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва, а відповідно дана особа є споживачем наданих до квартири послуг та належним відповідачем по справі, проживання в іншому місці не звільняє відповідачів від сплати отриманих комунальних послуг, оскільки матеріалами справи підтверджено їх реєстрацію у квартирі, що свідчить про те, що вони є користувачами наданих послуг. Всі чинники, якими користувався позивач при визначенні щомісячної суми коштів до сплати за комунальні послуги, є у вільному доступі для відповідачів як споживачів комунальних послуг та співвласників багатоквартирного будинку: кількість проживаючих осіб у квартирі, розмір встановлених тарифів, розмір встановленої норми споживання, опалювальна площа квартири, показники комерційних (будинкових) засобів обліку теплової енергії та постачання гарячої води, технічна документація на будинок тощо. Всі нормативно-правові акти, якими користується позивач при визначенні щомісячної суми до сплати за спожиті комунальні послуги, є загальнодоступними для населення. Звертають увагу, що всі зазначені відповідачем платежі за послуги з постачання гарячої води, копії квитанцій про здійснення яких додано до заяви про перегляд заочного рішення, враховано позивачем та відображено в наявному в матеріалах справи розрахунку заборгованості. Щодо строку позовної давності, то оскільки з 12 березня 2017 року строк позовної давності спочатку був продовжений, а потім призупинений, відтак, борг за спірний період за послугу з постачання теплової енергії та гарячої води є таким, що нарахований в межах строку позовної давності, а відповідно заява про застосування судом наслідків спливу строків позовної давності не може бути задоволена судом. Оскільки 3% річних та інфляційні витрати, які передбачені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання і мають компенсаційний характер, тому до положення даної статті закону застосовується загальний строк позовної давності. З урахуванням заяви відповідача про застосування судом наслідків спливу строків позовної давності, позивач надає суду розрахунок заборгованості за послугу з постачання гарячої води за період з 12 березня 2017 року по 31 серпня 2023 року. Отже, доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи стороною відповідача не надано, твердження, викладені у заяві про перегляд заочного рішення суду жодним чином не впливають на правильне вирішення справи, а тому спір вже є вирішеним по суті на підставі наявних матеріалів справи та не потребує додаткового перегляду.
07.04.2026 року (вх.№19649) через систему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Литвин В.В. надійшли додаткові пояснення. Вказувала, що подані позивачем заперечення на заяву відповідача про перегляд заочного рішення є необґрунтованими, такими, що не відповідають предмету розгляду заяви про перегляд заочного рішення, та фактично зводяться до передчасної оцінки обставин справи по суті спору, що суперечить положенням цивільного процесуального законодавства України. Позивач у своїх запереченнях фактично підміняє передбачені статтею 288 ЦПК України критерії, вимагаючи від відповідача доведення відсутності заборгованості та беззаперечної неправомірності розрахунку, що є предметом розгляду справи по суті, а не стадії перегляду заочного рішення. Щодо доводів позивача про належне повідомлення відповідача про розгляд справи, то в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази отримання відповідачем судових повісток чи інших процесуальних документів, зокрема відсутні повідомлення про вручення, підписи про отримання або інші докази, що підтверджують доведення інформації про розгляд справи до відома відповідача. Сам по собі факт направлення кореспонденції за адресою реєстрації не є безумовним доказом належного повідомлення особи про розгляд справи, що узгоджується із загальними засадами цивільного судочинства, визначеними статтями 12, 13 ЦПК України, зокрема принципами змагальності сторін та забезпечення права на справедливий суд. Фактичні обставини свідчать про те, що відповідач не отримував судової кореспонденції та не був обізнаний про розгляд справи, у зв'язку з чим був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, передбачені статтею 43 ЦПК України, зокрема право подати відзив, надати докази, заявити клопотання, у тому числі про застосування позовної давності, а також надати контррозрахунок заборгованості. Таким чином, наявні поважні причини неподання відзиву та неявки у судове засідання. Щодо доводів позивача про відсутність у відповідача доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, то такі твердження є безпідставними та спростовуються матеріалами, поданими разом із заявою про перегляд заочного рішення. Зокрема, відповідачем надано докази здійснення оплат, що прямо впливають на розмір заборгованості, а також наведено обґрунтовані заперечення щодо правильності розрахунку позивача. При цьому особливої уваги заслуговує те, що у своїх запереченнях позивач фактично визнає зміну розміру заявленої до стягнення заборгованості, зазначаючи інший її розмір із урахуванням поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності. Зазначене свідчить про те, що розрахунок, який був покладений в основу заочного рішення суду, не є остаточним, є спірним та був скоригований самим позивачем уже після ухвалення судового рішення. Така обставина підтверджує, що на момент розгляду справи та ухвалення заочного рішення суд не дослідив усі істотні обставини справи, а рішення було ухвалене виключно на підставі односторонніх розрахунків позивача без їх належної перевірки. Крім того, наданий позивачем розрахунок не містить прозорого механізму врахування здійснених відповідачем платежів, не дозволяє встановити порядок їх зарахування та не забезпечує можливості перевірки правильності визначення розміру заборгованості. Відсутність належного дослідження цих обставин судом під час ухвалення заочного рішення свідчить про те, що відповідач був позбавлений можливості вплинути на результат розгляду справи шляхом подання відповідних доказів та заперечень. У даному випадку відповідач був позбавлений можливості виконати свій обов'язок доказування саме через відсутність належного повідомлення про розгляд справи. З огляду на викладене, доводи позивача про відсутність підстав для скасування заочного рішення є необґрунтованими, оскільки відповідачем доведено наявність поважних причин неподання відзиву та неявки у судове засідання, а також надано докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, зокрема щодо розміру заборгованості та її складових. У даному випадку наявні всі передбачені частиною першою статті 288 ЦПК України підстави для скасування заочного рішення та призначення справи до розгляду в загальному порядку з повним та всебічним дослідженням доказів.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Литвин В.В. (в режимі відеоконференції) підтримали заяву про перегляд заочного рішення та просили скасувати заочне рішення від 28.02.2025 року.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача.
Суд, вислухавши думку відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наведені представником відповідача ОСОБА_3 підстави для скасування заочного рішення, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 288 Цивільного процесуального кодексу України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Тобто, за змістом вказаних положень чинного законодавства, скасування заочного рішення суду можливе за умов, що відповідач не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, та відповідач надає докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.
Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги щодо скасування заочного рішення, представник відповідача посилається на наступне, що відповідачкою не було отримано судової повістки про виклик до суду, а також процесуальних документів, які ухвалено судом, а саме ухвалу про відкриття провадження у справі та рішення суду та вона не мала можливості заявити клопотання про застосування строку позовної давності, оскільки не була обізнана про розгляд справи.
У відповідності до ч. 3 ст.287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що з урахуванням наведених представником відповідача ОСОБА_3 підстав для скасування заочного рішення та долучених письмових доказів, на дослідженні яких наполягає відповідач, які мають істотне значення для правильного вирішення спору в частині застосування строків позовної давності до позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, та враховуючи той факт, що обставини справи з'ясовуються судом на засадах змагальності, є підстави для скасування заочного рішення суду та призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, ураховуючи ціну позову у розмірі 41 195,01 грн та його малозначність, надавши сторонам строк для подання письмових заяв по суті позову.
З'ясовуючи питання дотримання строків звернення відповідача із заявою про перегляд заочного рішення, суд враховує, що заява про скасування заочного рішення подана в межах строків, визначених ч.2 ст.284 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки оскаржуване судове рішення відповідачка ОСОБА_1 не отримала, про що свідчить відсутність в матеріалах справи зворотного поштового повідомлення про отримання відповідачем копії судового рішення.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 284, 287, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Визнати причини пропуску відповідачем ОСОБА_1 строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28.02.2025 у цивільній справі № 755/21377/24 поважними та поновити строк для подачі заяви про перегляд заочного рішення.
Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28.02.2025 року, - задовольнити частково.
Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28.02.2025 року, ухвалене в межах розгляду цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - скасувати.
Розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Роз'яснити, що відповідач має право у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у порядку та з дотриманням вимог статей 178, 191 ЦПК України. Одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов'язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).
Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, яка має відповідати вимогам частини третьої - п'ятої ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України, в якій позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення.
Інформацію по справі можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет http://dn.ki.court.gov.ua.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений 10.04.2026 року.