Номер провадження 1-кс/754/829/26
Справа № 754/6168/26
Іменем України
09 квітня 2026 року слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026100030000747 від 07.04.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1, ч.2 ст. 307 КК України відносно підозрюваної:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, українки, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, відносно якої:
- 08.04.2025 скеровано обвинувальний акт до Деснянського районного суду м. Києва за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України;
- 04.03.2026 скеровано обвинувальний акт до Деснянського районного суду м. Києва за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -
09 квітня 2026 року старшим слідчим СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Деснянської окружної прокуратури ОСОБА_3 , подано до суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб стосовно ОСОБА_5 , підозрюваної у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України.
Клопотання слідчим подане в рамках кримінального провадження №12026100030000747 від 07.04.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1, ч.2 ст. 307 КК України.
Згідно з клопотанням та додатками до нього, у невстановлені слідством дату, час та місці, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на реалізацію протиправної діяльності у сфері незаконного збуту наркотичних речовин.
З метою реалізації свого злочинного умислу, переслідуючи корисливий мотив та маючи намір збагатитися за рахунок вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, ОСОБА_5 , з метою збуту, у невстановлені слідством дату та час, знаходячись за невстановленою слідством адресою, отримала від невстановленої досудовим розслідуванням особи - наркотичний засіб, а саме порошкоподібну речовину білого кольору, що містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - кокаїн, загальною масою 0,674 г, який перенесла до місця мешкання, що за адресою: АДРЕСА_2 , тим самим розпочала незаконно зберігати вказаний наркотичний засіб з метою збуту.
Після чого, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 07.04.2026, ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем мешкання, що за адресою: АДРЕСА_2 , з метою конспірації та недопущення викриття своїх злочинних дій, утримуючи при собі поліетиленовий пакет із пазовим замком, що містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено - кокаїн, загальною масою 0,674 г, помістила його в картонну коробку з годинником, тим самим сформувала відправлення.
В подальшому, з метою збуту зазначеного наркотичного засобу, утримуючи при собі вищевказаний сформований пакунок, перенесла вказаний наркотичний засіб на відкриту ділянку місцевості, яка перебуває навпроти входу до території домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_2 , з метою збуту, де була зупинена працівниками поліції.
07.04.2026 в період часу з 20 год. 34 хв. по 21 год. 07 хв. в ході проведення особистого обшуку затриманої ОСОБА_5 , працівниками поліції виявлено та вилучено 1 (один) пакет з полімерного матеріалу, в якому знаходиться порошкоподібна речовина білого кольору, що містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - кокаїн, загальною масою 0,674 г, який ОСОБА_5 незаконно придбала та зберігала з метою збуту.
07.04.2026 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Відповідно до клопотання слідчого та наданих матеріалів, 08.04.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання слідчий посилається на існування ризиків, які дають йому достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду; скоїти інше кримінальне правопорушення.
Клопотання слідчого відповідає вимогам ст. 184 КПК України, до клопотання долучено копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, витяг з ЄРДР, клопотання слідчого та додатки вручено підозрюваній своєчасно, згідно з вимогами ч.2 ст. 184 КПК України.
Прокурор при розгляді клопотання просила його задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні та обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на існування ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які вказують на те, що підозрювана буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи, що санкція статті Кримінального кодексу, за якою підозрюється ОСОБА_5 передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років; може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 офіційно не працевлаштована, тобто не має постійного джерела доходу, крім того, остання є обвинуваченою в декількох провадженнях щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, обвинувальні акти за якими вже перебувають на розгляді суду та рішення по яких ще не винесені, - а тому менш суворі запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки чи домашнього арешту не є достатніми для запобігання вищевказаним ризикам.
Захисник ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого повністю.
Захисник зазначив, що вважає підозру ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого правопорушення необґрунтованою, що само по собі вже виключає застосування будь-яких запобіжних заходів. Так захисник стверджував, що затримання ОСОБА_5 було безпідставним, оскільки нею не вчинено даного злочину. Та обставина, що ОСОБА_5 , нібито, поводилась підозріло, що стало підставою для поліцейських вважати її причетною до можливого скоєння правопорушення, не підтверджується матеріалами кримінального провадження та не відповідає дійсним обставинам події. За словами захисника, працівники поліції спочатку забрали у ОСОБА_5 поліетиленовий пакет, який був при ній і був закритий. Потім повернулись із ним, але він вже був відкритий і у ньому, нібито, з'явився поліетиленовий зіп-пакет з порошкоподібною речовиною, який, за словами ОСОБА_5 , їй не належав. У зв'язку із наведеним захисник звернувся до власників сусідніх будинків за адресою, де відбувалось затримання ОСОБА_5 , з метою отримання відеозаписів з камер спостереження, на яких може бути зафіксовано момент затримання та протиправна поведінка працівників поліції.
Крім того, під час затримання до ОСОБА_5 було застосовано фізичне насильство та психологічний тиск. Підозрювана довгий час змушена була знаходитись поруч з поліцейськими надворі в умовах низької температури повітря у легкому одязі. У зв'язку із наведеним, захисник просив слідчого суддю відреагувати у порядку, передбаченому ст. 206 КПК України.
Підозрювана ОСОБА_5 підтримала захисника та повідомила, що працівники поліції з особистих мотивів безпідставно звинувачують її у діях, які вона не вчиняла, фабрикуючи докази та застосовуючи до неї фізичне насильство і психологічне залякування. Так, під час затримання один з поліцейських вдарив її своєю ногою по її нозі, спричинивши тілесні ушкодження. Потім схопив її за шию і почав душити, при цьому казав, що він знає, як з такими, як вона, потрібно поводитись. Після доставлення її до відділення поліції ОСОБА_5 повідомила працівникам поліції, що їй потрібна медична допомога і її було доставлено до лікарні, де її оглянув лікар і зафіксував тілесні ушкодження. Висновок лікаря та результати огляду, за словами ОСОБА_5 , знаходяться у працівників поліції.
Слідчий суддя вислухавши думку учасників розгляду клопотання, дослідивши клопотання та додатки до нього, приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, зокрема, зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує, хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше правопорушення.
Крім того, згідно з положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний оцінити, в тому числі, вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.
В клопотанні слідчим, відповідно до статті 184 КПК України, викладені обставини, на підставі яких слідчий прийшов до висновку про наявність ризиків, є посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини, клопотання містить обґрунтування необхідності застосувати до підозрюваного винятковий запобіжний захід - тримання під вартою.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Щодо обґрунтованості підозри
Наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України.
Так, слідчим суддею встановлено, що 07.04.2026 в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження №12026100030000747 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбаченого ч.1, ч.2 ст. 307 КК України. Відповідно до короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, 07.04.2026 року за адресою: м. Київ, вул. Свято-Троїцька, 18, було зупинено громадянку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка при собі зберігала наркотичну речовину з метою подальшого збуту.
08.04.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України.
Зазначені обставини та обґрунтованість підозри на цьому етапі досудового розслідування також підтверджуються доданими до клопотання доказами, а саме: витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні №12026100030000747 від 07.04.2026; протоколом затримання ОСОБА_5 у порядку ст. 208 КПК України від 07.04.2026; протоколом обшуку від 07.04.2026 за адресою фактичного мешкання підозрюваної ОСОБА_5 : АДРЕСА_2 ; протоколом огляду вилученого мобільного пристрою від 08.04.2026, що належить підозрюваній ОСОБА_5 та який вилучено у останньої під час її затримання у порядку ст. 208 КПК України; протоколами допиту свідків від 08.04.2026, та іншими доказами долученими до матеріалів клопотання.
Обставини, повідомлені захисником, не можуть бути визнані слідчим суддею, як підстава для висновку про необґрунтованість підозри. Так, згідно з рапортом старшого оперуповноваженого ВКП Деснянського УП ГУНП у м. Києві ст. лейтенанта поліції ОСОБА_8 , зареєстрованим 07.04.2026 № 23695, 07.04.2026 працівниками відділу кримінальної поліції під час проведення профілактичних заходів на території оперативного обслуговування за адресою: м. Київ, вул. Свято-Троїцька, для перевірки документів в порядку ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», було зупинено ОСОБА_5 , яка помітно нервувала та поводила себе підозріло. Після запитання, чи є у неї при собі заборонені предмети чи речовини, ОСОБА_5 почала поводитись агресивно та неадекватно, а саме - намагалась пошкодити поліетиленовий пакунок, який був при ній, та намагалась залишити місце події. З метою припинення можливого правопорушення та недопущення втрати речових доказів, до підозрюваної було застосовано заходи примусу, а саме: фізичну силу і кайданки. При цьому підозрювана продовжувала проявляти неадекватну поведінку та використовуючи підручні предмети, намагалась заподіяти собі тілесні ушкодження.
Отже, на даному етапі досудового розслідування подані слідчому судді докази спростовують твердження сторони захисту.
Згідно з ч.1,3 ст.26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом; слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Однією із засад кримінального провадження є змагальність сторін (ст. 22 КПК України), згідно із якою кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до чч.1, 3 ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Позиція сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні та на даному етапі розслідування підтверджена наданими слідчому судді доказами, тоді як позиція сторони захисту жодними доказами не підкріплена, що позбавляє слідчого суддю можливості надати об'єктивну оцінку твердженням захисника щодо необґрунтованості підозри.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Згідно з п. 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Як вбачається з наданих стороною обвинувачення матеріалів, якими обґрунтовується клопотання, зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.
Необхідно наголосити, що на даному етапі провадження, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом "обґрунтованої підозри") для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Щодо ризиків кримінального провадження
Обов'язковою умовою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків неналежної процесуальної поведінки особи.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваної, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, скоїти новий злочин.
Так, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, отже існує цілком реальний ризик переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення можливого покарання в майбутньому.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, пов'язаного із їх збутом, що, на переконання слідчого судді, свідчить про високий ступінь суспільної небезпечності підозрюваної.
При цьому, тяжкість кримінального правопорушення, що інкримінується ОСОБА_5 , у даному випадку, пов'язана з очікуванням можливого суворого покарання.
Крім того, Деснянським районним судом м. Києва ухвалою від 04 березня 2026 у справі № 754/20251/25 стосовно ОСОБА_5 застосовано примусовий привід до суду, у зв'язку із неявкою за викликами, що підтверджує ризик переховування останньої від суду.
При цьому слідчий суддя враховує практику Європейського Суду, згідно з якою врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрювана може ухилитись від слідства (рішення ЄСПЛ у справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993). Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» (рішення ЄСПЛ «Ілійков проти Болгарії»)
Щодо ризику вчинити інше кримінальні правопорушення, слідчий суддя вважає, що він також є досить високим, з огляду на відсутність у підозрюваної офіційного джерела доходу. За словами ОСОБА_5 , на її утриманні перебуває малолітня дитина, ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак ця обставина жодним чином не спонукає підозрювану до працевлаштування. Крім того, як вбачається з матеріалів клопотання, Деснянським УП ГУНП у м. Києві та Шевченківським УП ГУНП скеровано обвинувальні акти до Деснянського районного суду м. Києва за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, а саме у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу та психотропної речовини у великих розмірах з метою збуту. Наведене може свідчити про існування певного ризику вчинення підозрюваною іншого кримінального правопорушення.
Щодо більш м'яких запобіжних заходів, то слідчий суддя приходить до таких висновків.
Особиста порука не може бути застосована до ОСОБА_5 у зв'язку із відсутністю письмових зобов'язань осіб, які заслуговують на довіру суду.
Особисте зобов'язання не може бути достатнім та дієвим, не сприятиме виконанню покладених на підозрювану процесуальних обов'язків та обмежень.
Домашній арешт не може бути застосований, оскільки характер пред'явленої ОСОБА_5 підозри та стадія, на якій перебуває кримінальне провадження, вимагають перебування підозрюваної під постійним візуальним контролем.
Зважаючи на необхідність виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, запобігти зазначеним ризикам, а також зважаючи на доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, вважаю необхідним застосувати стосовно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Обставини, які зазначені підозрюваною та захисником, не можуть бути підставою для відмови в застосуванні запобіжного заходу, оскільки вони не виключають наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Беручи до уваги все вищенаведене, є обґрунтовані підстави вважати, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваної, виконання нею процесуальних обов'язків.
Крім того, будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваної, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
Задовольняючи клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне призначити підозрюваній заставу - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків та цілком узгоджується з положеннями п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Крім того, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, застава, передбачена в статті 5 § 3 Європейської Конвенції, призначена забезпечити лише належну процесуальну поведінку особи, а не відшкодування збитку. Таким чином, сума застави повинна визначатися даними про особу, щодо якої обирається застава, її особистістю, добробутом, тобто, тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання ухилитися від органів досудового розслідування та суду чи виконання процесуальних рішень.
Застосовуючи щодо підозрюваної альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який може бути внесений протягом дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважаю за необхідне покласти на ОСОБА_5 обов'язки - прибувати на виклики до суду, прокурора, не відлучатись із населеного пункту, де вона проживає, повідомляти прокурора чи суд про зміну місця проживання, роботи чи навчання.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
Щодо заяв захисника ОСОБА_4 та підозрюваної про застосування працівниками поліції стосовно ОСОБА_5 фізичного та психологічного насильства і заподіяння тілесних ушкоджень, слідчий суддя зазначає таке.
Під час розгляду скарги встановлено, що 07.04.2026 о 16 год. 00 хв. ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин.
За інформацією, наведеною у рапорті оперуповноваженого ВКП Деснянського УП ГУНП у м. Києві ст. лейтенанта поліції ОСОБА_8 , під час затримання ОСОБА_5 до неї дійсно було застосовано фізичну силу та спеціальні засоби - кайданки, з метою припинення можливого правопорушення та недопущення втрати або знищення речових доказів, що було обумовлено агресивною та неадекватною поведінкою підозрюваної.
Водночас, питання чи узгоджувались зазначені дії працівників поліції з положеннями ст.ст. 43, 45 Закону України «Про Національну поліцію» та чи при визначенні виду та інтенсивності застосування заходів примусу було враховано конкретну ситуацію, характер правопорушення та індивідуальні особливості особи, яка вчинила правопорушення, - потребує ретельної перевірки.
Положеннями ч. 6 ст. 206 КПК України визначено, що якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та:
1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи;
2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи;
3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Пункт 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014 визначає, що на прокуратуру покладаються такі функції : нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Згідно з ч. 2 ст. 26 цього Закону, прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян в органах та установах, шляхом проведення регулярних перевірок, а також у зв'язку з необхідністю належного реагування на відомості про можливі порушення законодавства, що містяться у скаргах, зверненнях чи будь-яких інших джерелах. У межах реалізації зазначеної функції прокурор має право залучати відповідних спеціалістів.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 під час судового засідання заявила про застосування щодо неї фізичного насильства та інших правопорушень з боку працівників поліції, слідчий суддя на підставі ч. 6 ст. 206 КПК України, вважає за необхідне доручити посадовим особам Деснянської окружної прокуратури м. Києва провести перевірку обставин, які викладені ОСОБА_5 , та у відповідності до ст. 214 КПК України, за наявності обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язати уповноважених осіб Деснянської окружної прокуратури м. Києва внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове розслідування.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177-179, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб.
Строк тримання під вартою рахувати з 16 години 00 хвилин 07 квітня 2026 року.
Строк дії ухвали - до 16 годин 00 хвилин 05 червня 2026 року.
Визначити заставу у сумі 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, 00 копійок, що становить 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самою підозрюваною так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУДСАУ в м. Києві: Код ЄДРПОУ 26268059, МФО 820172, банк: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA128201720355259002001012089.
Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на підозрювану ОСОБА_5 у разі внесення застави наступні обов'язки: прибувати на виклики до суду, прокурора, слідчого; не відлучатись із населеного пункту, де вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання, роботи чи навчання.
Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 05 червня 2026 року.
Роз'яснити підозрюваній, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваної з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрювана зобов'язана виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрювана ОСОБА_5 вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Доручити керівнику Деснянської окружної прокуратури м. Києва провести перевірку дотримання вимог законодавства під час затримання 07.04.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та походження тілесних ушкоджень.
Зобов'язати уповноважених осіб Деснянської окружної прокуратури м. Києва в порядку ст.214 КПК України, за наявності обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та вирішити питання щодо наявності підстав для призначення судово-медичної експертизи ОСОБА_5 .
Копію ухвали направити керівнику Деснянської окружної прокуратури м. Києва.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Повний текст ухвали оголошено 10 квітня 2026 року о 12 годині 00 хвилин
Слідчий суддя: ОСОБА_1