Справа № 752/11428/24
Провадження № 1-кс/752/2617/26
06 квітня 2026 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному проваджені №12023100000000903 від 21.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України,
До слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання у якому прокурор просить накласти арешт на майно, яке було вилучено 18.03.2026 за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон Iphone 12 Pro, IMEI НОМЕР_1 .
Клопотання обґрунтоване тим, що відділом розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023100000000903 від 21.08.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 27.02.2020 між ОСОБА_5 та ТОВ «ДІАМАНТ-ЦЕНТР» укладено попередні договори купівлі-продажу квартир № 4А118/1, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , а саме:
-за попереднім договором № 4А118/1 об'єктом є квартира загальною площею 45,35 кв.м, яке набуде статусу окремого майна в результаті реконструкції квартири АДРЕСА_5 ;
-за попереднім договором № 4А118/2 об'єктом є квартира загальною площею 50,4 кв.м, яке набуде статусу окремого майна в результаті реконструкції квартири АДРЕСА_5 ;
-за попереднім договором № 4А118/3 об'єктом є квартира загальною площею 40,55 кв.м, яке набуде статусу окремого майна в результаті реконструкції квартири АДРЕСА_5 ;
-за попереднім договором № 4А118/6 об'єктом є квартира загальною площею 77,30 кв.м, яке набуде статусу окремого майна в результаті реконструкції квартири АДРЕСА_5 .
Згідно умов договору Сторони домовились укласти у майбутньому договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості та нотаріально посвідчити основний договір.
Після укладення договорів, ОСОБА_5 27.02.2020 перераховано грошові кошти у сумі 747 600,00 грн (сімсот сорок сім тисяч шістсот гривень) на рахунок ТОВ «ДІАМАНТ-ЦЕНТР», що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Решта грошових коштів у розмірі 145 000 доларів США (сто сорок п'ять тисяч доларів США) передавалась представником ОСОБА_5 , ОСОБА_6 безпосередньо представнику ТОВ «ДІАМАНТ-ЦЕНТР» за довіреністю - ОСОБА_7 .
Для проведення реконструкції та ремонтних робіт і підготовки вказаних квартир для подальшого продажу ОСОБА_5 надавалися ОСОБА_8 , грошові кошти у сумі 85 000доларів США (вісімдесят п'ять тисяч доларів США).
Так, в січні 2021 року реконструкція квартир завершена, і квартири були зареєстровані за ТОВ «ДІАМАНТ-ЦЕНТР», після чого директор ТОВ «ДІАМАНТ-ЦЕНТР» ОСОБА_9 та представник ТОВ «ДІАМАНТ-ЦЕНТР» ОСОБА_7 , повідомили представника ОСОБА_5 , що квартири найближчим часом виведуть з під іпотеки і перереєструють на ОСОБА_5 , відповідно до умов договору.
Однак, в січні 2022 року квартири, відповідно до інформації реєстру прав на нерухоме майно, передані ОСОБА_10 , з підстав нібито погашення позики банку, що не є дійсним так як вказані квартири в банківській установі в іпотеці не перебували, а після укладення договорів, майнові права на квартири були передані ОСОБА_10 згідно договору іпотеки від 29 грудня 2020 року.
Також, досудовим розслідуванням встановлено, що 27.02.2020 між ОСОБА_11 та ТОВ «ДІАМАНТ-ЦЕНТР» укладено аналогічні попередні договори купівлі-продажу квартир № 4А118, АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 , а саме:
-за попереднім договором № 4А118 об'єктам є квартира загальною площею 62,35 кв.м, яке набуде статусу окремого майна в результаті реконструкції квартири АДРЕСА_5 ;
-за попереднім договором № 4А118/4 об'єктом є квартира загальною площею 53,8 кв.м, яке набуде статусу окремого майна в результаті реконструкції квартири АДРЕСА_5 ;
-за попереднім договором № 4А118/5 об'єктом є квартира загальною площею 40,40 кв.м, яке набуде статусу окремого майна в результаті реконструкції квартири АДРЕСА_5 .
Згідно умов договору Сторони домовились укласти у майбутньому договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості та нотаріально посвідчити основний договір.
Після укладення договорів, ОСОБА_11 27.02.2020 перераховано грошові кошти у сумі 1 264 950,00 грн. (один мільйон двісті шістдесят чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят гривень) на рахунок ТОВ «ДІАМАНТ-ЦЕНТР», що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Решта грошових коштів у розмірі 120 000 доларів США (сто двадцять тисяч доларів США) передавалась представником ОСОБА_11 , ОСОБА_6 безпосередньо представнику ТОВ «ДІАМАНТ-ЦЕНТР» за довіреністю - ОСОБА_7 .
Для проведення реконструкції та ремонтних робіт і підготовки вказаних квартир для подальшого продажу ОСОБА_11 надавалися, ОСОБА_8 , грошові кошти у сумі 85 000 доларів США (вісімдесят п'ять тисяч доларів США).
Так, в січні 2021 року реконструкція квартир завершена, і квартири зареєстровані за ТОВ «ДІАМАНТ-ЦЕНТР», після чого директор ТОВ «ДІАМАНТ-ЦЕНТР» ОСОБА_9 та представник ТОВ «ДІАМАНТ-ЦЕНТР» ОСОБА_7 , повідомили представника ОСОБА_11 , що квартири найближчим часом виведуть з під іпотеки і перереєструють на ОСОБА_11 , відповідно до умов договору.
Однак, в січні 2022 року квартири, відповідно до інформації реєстру прав на нерухоме майно, передані ОСОБА_10 , з підстав нібито погашення позики банку, що не є дійсним так як вказані квартири в банківській установі в іпотеці не перебували, а після укладення договорів, майнові права на квартири були передані ОСОБА_10 згідно договору іпотеки від 29 грудня 2020 року.
В подальшому ТОВ «ДІАМАНТ-ЦЕНТР» змінено керівника і перереєстровано в Чернівецьку область.
Таким чином, посадові особи ТОВ «ДІАМАНТ-ЦЕНТР» заволоділи грошовими коштами ОСОБА_5 на загальну суму 259 000 доларів США (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч доларів США) та ОСОБА_11 на загальну суму 255 000доларів США (двісті п'ятдесят п'ять тисяч доларів США).
Відповідно до отриманої інформації від УКР ГУ НП у м. Києві, до вчинення вказаного кримінального правопорушення може бути причетна ОСОБА_4 , яка на момент укладання договорів працювала юристом ТОВ «ДІАМАНТ-ЦЕНТР».
18.03.2026 за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 проведено обшук, у ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон Iphone 12 Pro, IMEI НОМЕР_1 , який належить останній.
18.03.2026 вищезазначений мобільний телефон слідчим визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12023100000000903 від 21.08.2023.
Метою арешту майна є збереження речових доказів.
На підставі зазначеного прокурор просить про задоволення клопотання.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити.
Власник майна в судове засідання не з'явилась, про дату час та місце розгляду клопотання повідомлялась належним чином.
Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Правовою підставою арешту майна є положення ст. 170 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. У цьому випадку за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У статті 98 КПК України визначені такі критерії щодо речових доказів: матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що відділом розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023100000000903 від 21.08.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
18.03.2026, на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва у справі №752/11428/24, провадження № 1-кс/752/1679/26, за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 проведено обшук, у ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон Iphone 12 Pro, IMEI НОМЕР_1 , який належить останній.
18.03.2026 вищезазначений мобільний телефон слідчим визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12023100000000903 від 21.08.2023, що підтверджується копією постанови.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Правовою підставою арешту майна є положення ст. 170 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. У цьому випадку за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У статті 98 КПК України визначені такі критерії щодо речових доказів: матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Матеріалами клопотання обґрунтовано, щовилучений під час обшуку мобільний телефон відповідає ознакам, зазначеним в ч.1 ст. 98 КПК України, і має значення речових доказів.
Слідчим суддею встановлено, що заявлена прокурором мета щодо збереження речових доказів може бути досягнута шляхом застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Водночас, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
Прокурором у клопотанні доведено, що вилучений під час обшуку мобільний телефон може бути використаним як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а застосування такого заходу забезпечення, як арешт майна, сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування та забезпечення збереження речових доказів.
Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Слідчий суддя дійшов висновку про достатність підстав вважати, що в разі не застосування запобіжного заходу у виді арешту майна, існують ризики приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, яке має значення для досудового розслідування.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна слідчий суддя не встановив.
Отже, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки, завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням.
З огляду на викладене клопотання прокурора про арешт майна підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 132, 170-173, 175, 309, 395, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке було вилучено 18.03.2026під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон Iphone 12 Pro, IMEI НОМЕР_1 .
Ухвала про арешту майна підлягає негайному виконанню після її оголошення прокурором, слідчим у кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1