Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/749/26
номер провадження 2/695/1605/26
09 квітня 2026 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі
судді Апанасенко К.І.,
за участю секретаря судового засідання Козлова Б.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
27.02.2026 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю ФК «Кредит-Капітал» звернувся до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 18 975,49 грн.
Позов мотивує тим, що 23.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 100083818 від 29.10.2023. Відповідач свої обов'язки за вказаним договором не виконав, не повернув кредитні кошти та проценти за користування кредитом. Позивач стверджує, що на підставі укладеного з первісним кредитором договору факторингу він набув права вимоги до відповідача за вказаним правочином. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Кредит-Капітал» суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.03.2026 відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, але в позові просив здійснювати розгляд справи без його участі, на задоволенні позову наполягав, проти заочного розгляду справи не заперечував.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явилася, але до суду скерувала заяву, в якій позовні вимоги визнала, просила суд зменшити витрати на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.
29.10.2023 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 100083818, за яким ТОВ «Мілоан» зобов'язалося надати відповідачу кредит на споживчі (особисті) потреби в сумі 5000 грн, строком на 105 днів з 29.10.2023 по 11.02.2024 (п. 1.1-1.3 договору).
Відповідно до п.1.5.2 договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 1 875 грн., які нараховуються за ставкою 2.50% від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.
Відповідно до п.1.5.3 договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 15 750 грн., які нараховуються за ставкою 3,50 % від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом протягом поточного періоду.
Відповідно до пункту 2.1. договору кредит надається позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1.
Згідно із пунктом 3.3.2. договору позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.5. та п. 2.4. цього договору.
Згідно із пунктом 6.1. договору, цей кредитний договір укладався в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН» та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
За змістом п. 6.3. договору, позичальник, приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він: ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан»; не перебуває під впливом хвороби, алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору про які він не повідомив ТОВ «Мілоан» (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо); інформація надана ТОВ «Мілоан», в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 правил.
Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п. 6.4. договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. договору).
Згідно із пунктом 7.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Додатком № 1 до договору є графік платежів, згідно з яким визначено до сплати суму кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту.
ОСОБА_1 підписала заяву на отримання кредиту № 100083818 (вона є Додатком 2 до договору), в якій також визначені загальні умови кредитування та вказано платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 , на яку мають перераховуватися кредитні кошти.
Згідно із довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію відповідач ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «Мілоан» як позичальник за укладеним договором, оскільки акцептувала пропозицію останнього, підписавши 29 жовтня 2023 о 13:06 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора - 806138, направленого на номер телефону НОМЕР_3 , відповідний договір.
Згідно із платіжним дорученням №75444107 від 29.10.2023 року ТОВ «Мілоан» перерахувало на картковий рахунок відповідачки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 5 000 грн, призначення платежу: кошти згідно договору № 100083818.
Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що позикодавець виконав свої зобов'язання з перерахування коштів позичальнику - відповідачу.
У подальшому, 26.04.2024 року між ТОВ «Мілоан» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимог №107-МЛ/Т, відповідно до умов якого та у відповідності до ст.512 ЦК України ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 100083818 від 29.10.2023 року.
Згідно витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №107-МЛ/Т від 26.04.2024 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 18 975,49 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 4722 грн; заборгованість за відсотками 13 303,49 грн.; заборгованість за комісією - 950 грн.
Згідно платіжної інструкції № 1402 від 26.04.2024 року ТОВ ФК «Кредит Капітал» провело оплату ТОВ «Мілоан» за договором факторингу №107-МЛ/Т від 26.04.2024.
За твердженням позивача, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.
Твердження позивача щодо невиконання повною мірою позичальником ОСОБА_1 зобов'язань та виникнення заборгованості за договором споживчого кредиту № 100083818 від 29.10.2023 не спростовані належними та допустимими доказами.
При вирішенні спору суд керується принципом змагальності, згідно з яким учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Також кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України).
Зважаючи на надані позивачем докази перерахування коштів відповідачу за кредитним договором і відсутність доказів повного погашення відповідної заборгованості, суд дійшов висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором - не повернення виданих йому кредитних коштів та процентів.
Вирішуючи правовий спір між сторонами, що виник, суд керується такими нормами права.
Положеннями статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Статтею 12 Закону «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронна ідентифікація - це процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Суд установив, що відповідач не виконав повністю свої зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту № 100083818 від 29.10.2023, укладеним згідно з чинним законодавством. Відповідно до ст. 512, 514, 1077 ЦК України право вимоги до ОСОБА_1 за цим договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу № 107-МЛ/Т від 26.04.2024.
Щодо розміру права вимоги позивача суд установив наступне.
Відповідач не повернула позикодавцю кредитні кошти в сумі 4722 грн, а також повністю не сплатила проценти за користування кредитом.
Розрахунок процентів, проведений позикодавцем, передбачає їхній розмір 13 303,49 грн, який є меншим, ніж передбачений у пункті 1.5.2 та 1.5.3 договору.
Наданий суду розрахунок заборгованості за договором про споживче кредитування за період з 29.10.2023 до 11.02.2024 (за 105днів) здійснений із розрахунку ставок передбачених у договорі.
Суд перерахував відповідну суму заборгованості й отримав такі результати:
За період з 29.10.2023 по 13.11.2023: застосовано відсоткову ставку 2,5 % 5000*15 днів =1875 грн.
За період з 14.11.2023 по 23.12.2023: застосовано відсоткову ставку 3,5 % 5000*40 днів=7000 грн.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1% (частина 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.
Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%.
Відповідно до умов договору № 100083818 кредит надається на строк 105 днів. Дата видачі кредиту - 29.10.2023 року. Дата повернення кредиту - 11.02.2024 року.
Тобто за період з 24.12.2023 по 11.02.2024 слід застосувати відсоткову ставку 2,5 %: 5000*50 днів*2,5 % =6250 грн.
Позивач розрахував борг за процентами у сумі 13303,49 грн. З огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства (ст. 4, 13 ЦПК України), стягненню з відповідача підлягає сума заборгованості 13 303,49 грн, як заявляє позивач.
Позивачем заявлена до стягнення комісія за видачу кредиту за договором про надання кредиту № 100083818 від 29.10.2023 у сумі 950 грн. Вирішуючи питання щодо підстав та розміру нарахованої позивачем комісії, суд керується таким.
Спеціальним законодавством України прямо визначено можливість включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії і в подальшому нараховувати її.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 9 Закону «Про споживче кредитування» відповідач була ознайомлена із розміром комісії за надання кредиту.
За пунктом 10 частини 1 статті 12 цього ж Закону визначено, що у договорі про споживчий кредит обов'язково визначається порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності).
Отже, вказаний закон не містить заборони щодо встановлення комісії кредитодавця, котра включається до загальних витрат за споживчим кредитом.
У кредитному договорі сторони узгодили встановлення комісії за надання кредиту у розмірі 950 грн (п.1.5.1).
Тому стягнення з відповідача на користь позивача комісії в сумі 950 грн базується на нормах чинного законодавства та положеннях договору про споживчий кредит.
З огляду на наведені вище норми права, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити, зокрема, стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 18975,49 грн, яка складається із заборгованості по простроченому тілу кредиту 4722 грн, заборгованості по відсотках 13303,49 грн та комісії 950 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 8 000 грн, викладених у позовній заяві, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. При цьому розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 року у справі №2040/6747/18.
Предметом позову в даній цивільній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором на суму 18 975,49 грн. Справа є малозначною в силу прямої вказівки пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України.
Згідно з актом про отримання правової допомоги № Д/17358 від 12.02.2026 між АБ «Апологет» та позивачем розмір наданих послуг складає 8000 грн.
Така вартість роботи адвоката, враховуючи витрачений ним час, незначну складність справи, критерій обґрунтованості та доцільності понесених витрат, визначається судом як завищена і не співмірна із затраченими зусиллями на підготовку матеріалів для подання позовної заяви до суду.
Тому, керуючись визначеними в ЦПК України критеріями, суд вважає справедливим, розумним, пропорційним та обґрунтованим відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 2 000 грн.
Згідно платіжних інструкцій позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 284, 353-354 ЦПК України, ст. 526, 1048, 1054 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість у розмірі 18975 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять ) гривень 49 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору, у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу в сумі 2 000 (дві тисячі) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4 поверх, код ЄДРПОУ 35234236).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Суддя К.І. Апанасенко