ЄУН 201/12835/25
Провадження № 2/201/1162/2026
10 квітня 2026 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого - судді Покопцевої Д.О.,
секретаря - Тоцької Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
Позивачка, через свого представника - адвоката Єрмолова Є.М. (діє на підставі ордеру серії АЕ № 1344407 від 11.10.2025р.) звернулася до суду із вказаним позовом, в якому зазначає, що сторони мають різні характери та погляди на спільне сімейне життя, шлюбні відносини фактично припинені з червня 2025 року. Від даного шлюбу мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачкою, а відповідач добровільно матеріальної допомоги на її утримання не надає.
На підставі викладеного, просить розірвати шлюб з відповідачем; стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи стягнення з дати подачі позову до суду і до повноліття дитини.
Судом в порядку ч.ч. 6,8 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичних осіб - відповідача, проте згідно відповіді, дані щодо місця реєстрації відповідача, відсутні.
Як вбачається з поданого позову, позивачкою вказано місце проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , кімн.
За змістом ч.ч. 6, 7 ст. 128 ЦПК України судова повістка …> надсилається …> разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням …> за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Судова кореспонденція є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).
Суд двічі направляв на останню відому адресу проживання відповідача копії ухвал про відкриття провадження. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасників справи про його розгляд.
Відповідач направлену йому судову кореспонденцію не отримав. Вперше направлене відправлення повернуто суду за відсутністю адресата, друге - згідно трекінгу Укрпошти R06711312206 19.03.2026р. поштове відправлення підлягає поверненню за закінченням терміну зберігання; конверт не повернуто суду дотепер.
Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов'язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов'язку суду розглянути справу.
Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.
Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 108, 109 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.
Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. В т.ч. жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.
Зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим, суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Встановлені наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
18.01.2024р. між сторонами у справі укладено шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Новомосковську реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 6 (а.с. 26).
Від даного шлюбу мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого в свідоцтві про народження зазначено відповідача (а.с. 25).
Встановлено, що між сторонами втрачене взаєморозуміння, любов та повага один до одного, сторони не проживають однією сім'єю з червня 2025 року, тому збереження шлюбно-сімейних відносин між сторонами неможливе і суперечить інтересам подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до вимог ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них та інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Частиною 1 ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Також судом встановлено, що дитина проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання сина не надає.
Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей визначається Сімейним кодексом України, що передбачено ч. 1 ст. 1 СК України.
Правила, за якими визначається походження дитини, встановлені у главі 12 Розділу ІІІ СК України.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 СК України).
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (до ст. 180 СК України).
За приписами ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При визначенні розміру аліментів на утримання дитини суд виходить з матеріального становища кожної із сторін спору, а саме те, що неповнолітня дитина проживає разом з матір'ю, перебуває на її утриманні, тоді як відповідно до вимог сімейного законодавства діти мають право на отримання матеріальної допомоги з боку обох своїх батьків.
Позаяк позивачкою заявлено до стягнення мінімально гарантований законом розмір аліментів, а відповідач своє батьківство не оспорює і в силу чого несе обов'язок утримання сина, суд приходить до висновку про необхідність стягнути на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої дитини-сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дня звернення до суду 11.10.2025р. і до її повноліття.
Згідно ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
З огляду на викладене, позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема інваліди I та II груп.
Враховуючи, що позивачку як інваліда ІІ групи звільнено за вимогу про розірвання шлюбу від сплати судового збору, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Також, за змістом п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Оскільки позивачка при подачі позову за вимогу про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Таким чином, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 2 422,40грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 104, 107, 110, 112 СК України, ст.ст.12, 13, 19, 81, 131, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.
Розірвати шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 18 січня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Новомосковську реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 6.
Після розірвання шлюбу прізвища сторін не змінювати.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи від 11 жовтня 2025 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення в частині стягнення аліментів за місяць виконати негайно.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
На рішення може бути подана апеляційна скарга позивачем до Дніпровського апеляційного суду впродовж 30 днів.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3
Суддя: Д.О. Покопцева