Справа № 201/5024/26
Провадження № 1-кс/201/1404/2026
10 квітня 2026 року м. Дніпро
Слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання слідчого 1-го відділення 2-го відділу слідчого управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях лейтенант юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025130000000072 від 30.01.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України,
Слідчий за погодженням прокурора звернувся до слідчого судді з клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025130000000072 від 30.01.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що у вересні 2022 року, але не пізніше 09 вересня 2022 року, більш точну дату під час досудового розслідування встановити не виявилося за можливе, громадянин України ОСОБА_5 , усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Луганськ Луганської області, маючи умисел на допомогу державі-агресору та окупаційній адміністрації держави-агресора з метою завдання шкоди Україні шляхом організації та керівництва роботи так званого «Луганского филиала ПАО «Банк ПСБ»» (мовою оригіналу) погодився на пропозицію невстановлених під час досудового розслідування представників окупаційної влади Російської Федерації та «луганської народної республіки», в порушення вимог Конституції і Законів України добровільно, умисно зайняв посаду так званого «управляющего Луганским филиалом ПАО «Банк ПСБ»» (мовою оригіналу).
При цьому, ОСОБА_5 , до тимчасової окупації Луганської області був працівником АТ КБ «Приватбанк», у зв'язку із чим володів необхідними знаннями та досвідом для керівництва об'єктом банківської інфраструктури, а також усвідомлював, що діяльність іноземного банку, який керується законодавством іноземної держави без акредитації Національного Банку України і проводить розрахунки у російських рублях, завдає шкоди економічній безпеці України.
Надалі, у період з вересня 2022 року, але не пізніше 09 вересня 2022 року по теперішній час, більш точну дату під час досудового розслідування встановити не виявилося за можливе, ОСОБА_5 , перебуваючи у м. Луганську, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на допомогу державі-агресору, з метою завдання шкоди Україні, організував діяльність так званого «Луганского филиала ПАО «Банк ПСБ»» (мовою оригіналу), здійснюючи керівництво її діяльністю та контроль за роботою інших працівників, забезпечивши функціонування вказаної незаконно створеної банківської установи.
Зокрема, ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді так званого «управляющего Луганским филиалом ПАО «Банк ПСБ»» (мовою оригіналу), шляхом організації діяльності зазначеної банківської установи сприяв реалізації рішень держави-агресора про введення в обіг на тимчасово окупованих територіях Луганської області російського рубля як основної платіжної одиниці та створення т.зв. «рубльової зони».
Зазначене вказує на вчинення ОСОБА_5 , умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору Російській Федерації, її збройним формуванням та створеній ними у Луганській області окупаційній адміністрації з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації та підтримки їх рішень, спрямованих на фінансове обслуговування незаконно створених на окупованій території підприємств, установ та організацій, у тому числі тих, що входять до структури окупаційної адміністрації, інтеграції окупованої території Луганської області до російського економічного простору, запровадження російського рубля як платіжного засобу на тимчасово окупованих територіях Луганської області, створення т.зв. «рубльової зони» а також банківське супроводження державного оборонного замовлення держави-аргесора.
В ході проведення досудового розслідування встановлено наявність у підозрюваного ОСОБА_5 нерухомого майна у вигляді квартири.
З метою виконання завдань, покладених на органи досудового розслідування та забезпечення конфіскації майна як виду покарання, недопущення приховування, відчуження майна, виникла необхідність у накладенні арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_5 .
З аналізу матеріалів кримінального провадження, норм чинного законодавства слід дійти висновку, що існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що майно належне на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_5 , на яке слід накласти арешт, а саме:
- квартира, реєстраційний номер майна 23589293, загальною площею 73,2 кв.м, житловою площею 40,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Право володіння підозрюваного ОСОБА_5 майном у вигляді об'єктів нерухомості підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкті нерухомого майна щодо суб'єкта, номер інформаційної довідки - 460686326 від 19.01.2026, отриманої в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, з метою конфіскації майна як виду покарання у кримінальному провадженні, слідчий просить клопотання задовольнити.
Слідчий у судове засідання для розгляду клопотання не з'явився, про час та місце його розгляду повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд клопотання про арешт майна за його відсутності, неприбуття слідчого в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
З метою забезпечення арешту майна, клопотання розглядається без повідомлення підозрюваного.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності осіб, що не з'явилися.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Згідно ч. 1 ст. 111-2 умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства, за винятком громадян держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора караються позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Також було встановлено, що відповідно до інформації, наданої Державним реєстром речових прав на нерухоме майно ОСОБА_5 на праві приватної власності належить рухоме майно, а саме:
-квартира, реєстраційний номер майна 23589293, загальною площею 73,2 кв.м, житловою площею 40,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов'язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 2ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
Відповідно до вимог ч. 5ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України; розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».
З матеріалів провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені обставини підозри ОСОБА_5 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, санкція якої передбачає у тому числі конфіскацію майна.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_6 , до скоєння кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлено, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.
Окрім того, в судовому засіданні встановлено, що майно, на яке просить накласти арешт слідчий, знаходиться у власності підозрюваного, а тому існує обґрунтований ризик його відчуження задля запобігання можливої конфіскації у разі в майбутньому доведеності висунутого обвинувачення.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус, як накладення арешту на вказане майно, що належить підозрюваному та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням.
Відповідно до ч. 12 ст. 170 КПК України не допускається заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у ньому. Разом із тим, подане клопотання не містить жодних відомостей щодо осіб, які проживають у квартирі, їх правового статусу та підстав користування цим майном, що унеможливлює перевірку дотримання вимог закону та оцінку можливих наслідків такого обмеження їх прав.
За таких обставин, з огляду на необхідність забезпечення балансу між інтересами кримінального провадження та правами осіб, які можуть законно користуватися житлом, у задоволенні клопотання в частині заборони користування зазначеним нерухомим майном слід відмовити.
Враховуючи викладене, суд вважає, що клопотання про накладення арешту на майно підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 170,171,173,309,376,404,405,407,418,422 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого 1-го відділення 2-го відділу слідчого управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях лейтенант юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025130000000072 від 30.01.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, задовольнити частково.
Накласти у кримінальному провадженні № 22025130000000072 від 30.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, арешт на майно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, а саме на:
- квартиру, реєстраційний номер майна 23589293, загальною площею 73,2 кв.м, житловою площею 40,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 з позбавленням права володіння та розпорядження вищезазначеним майном.
Роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1