Справа №754/20246/25 Суддя І інстанції - Бабайлова Л.М.
Провадження № 33/824/1383/2026 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.
06 квітня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 15 січня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 15 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, зі стягненням судового збору в дохід держави у розмірі 605, 60 грн.
Згідно постанови судді, ОСОБА_1 17 листопада 2025 року о 08 год. 43 хв. по вул. Путивльській, 1-д в м. Києві керував транспортним засобом «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: тремтіння кінцівок пальців рук, неприродна блідість шкіри обличчя, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, що за передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі щодо нього за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що описані в протоколі ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: блідість шкіряних покривів, тремтіння рук - є суб'єктивними та такими, що мають альтернативне медичне пояснення та спростовуються відео з матеріалів справи. Апелянт зазначає, що з дитинства має діагноз вегето-судинна дистонія, що підтверджується медичною документацією та вказаний стан безпосередньо включає симптоми, які поліцейські помилково та безпідставно ототожнили з ознаками наркотичного сп'яніння, не маючи для цього жодних медичних підстав. Таким чином, апелянт наголошує, що зовнішні ознаки, зазначені в протоколі, не є доказом сп'яніння, а лише відображають індивідуальні особливості стану його здоров'я, що не мають жодного відношення до вживання наркотичних засобів.
Крім того, апелянт зазначає, що на теперішній час у нього наявні офіційна довідка з територіального центру комплектування, яка підтверджує, що саме у день подій він перебував у ТЦК, після чого був безпосередньо доставлений до військової частини. У зв'язку з цим він фізично не мав можливості самостійно поїхати до медичного закладу та здавати будь-які аналізи, навіть за умови теоретичної необхідності, що додатково підтверджує відсутність умислу ухилятися від огляду.
Вказане, на думку апелянта, доводить що він не відмовлявся від огляду у встановленому законом порядку; працівники поліції не забезпечили дотримання процедури; твердження про ознаки сп'яніння є оціночними, суб'єктивними та необґрунтованими.
Також апелянт вказує на порушення судом ст. 268 КК України, оскільки ним були подані клопотання про відкладення розгляду справи та доказів належного повідомлення (повістки за 3 дні відповідно до ст. 277-2 КУпАП) не існує.
Апелянт також зазначає, що він не відмовлявся проходити огляд; висловлював сумніви щодо незрозумілої та незаконної процедури; не перешкоджав огляду; не тікав; не ухилявся; не чинив опір. Вказує й апелянт, що огляд не був запропонований у законний спосіб, оскільки поліція не забезпечила дотримання процедури; на надала чітких і законних роз'яснень; не відсторонила його від керування, що є обов'язковим за наявності «явних ознак сп'яніння». Крім того, апелянт вказує на те, що відеозапис був неповним та небезперервним.
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судові засідання Київського апеляційного суду тричі не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Враховуючи наведене та вимоги ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний розгляд здійснено у відсутність ОСОБА_1 .
Перевіривши матеріали провадження, дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з'ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, ОСОБА_1 вимоги вказаного пункту ПДР дотримано не було.
Всупереч доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 , порушення ним зазначених вимог п. 2.5. ПДР України, за обставин, викладених у постанові, підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме, протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР №515331, згідно якого ОСОБА_1 17 листопада 2025 року о 08 год. 43 хв. по вул. Путивльській, 1-д в м. Києві керував транспортним засобом «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: тремтіння кінцівок пальців рук, неприродна блідість шкіри обличчя, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, що за передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зазначений протокол складено уповноваженою на те особою, за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 та підписаний особою, яка його склала і безпосередньо ОСОБА_1 , якому були роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.
В свою чергу, наведені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повністю підтверджуються карткою обліку адміністративного правопорушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі; відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.
Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою.
Враховуючи сукупність доказів у справі приходжу до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини, а дії ОСОБА_1 , які полягають у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в законному порядку, є порушенням п. 2.5 ПДР України та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.
З переглянутого під час апеляційного розгляду відеозапису з боді камер поліцейських вбачається, що працівниками поліції був зупинений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 за порушення ПДР. На законну вимогу працівника поліції ОСОБА_1 тривалий час не пред'являв документи, передбачені п. 2.1 ПДР України. Під час спілкування, працівниками поліції у ОСОБА_1 було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, неприродня блідість шкіри обличчя, червоні зіниці очей, тремтіння пальців рук, які йому були озвучені, у зв'язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у лікаря нарколога в медичному закладі. При цьому, ОСОБА_1 протягом тривалого часу неодноразово було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у лікаря нарколога, зокрема, 7 разів, роз'яснено, що у разі відмови на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за відмову від проходження медичного огляду та що він відстороняється від керування транспортним засобом. Було неодноразово запрошено до службового автомобілю для того, щоб проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, чого він не зробив, а окрім того, було попереджено, що ненадання чіткої відповіді на пропозицію поліцейських щодо проходження огляду ними буде розцінюватись як відмова від проходження огляду. ОСОБА_1 всіляко затягував з наданням відповіді, під різними приводами не надавав чіткої відповіді, що працівниками поліції було розцінено, як пасивну відмову та складено щодо ОСОБА_1 протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також винесено постанову за порушення Правил дорожнього руху, зокрема, за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що описані в протоколі ознаки наркотичного сп'яніння є суб'єктивними та такими, що мають альтернативне медичне пояснення та спростовуються відео з матеріалів справи, є безпідставними з огляду на наступне.
Так, згідно з Розділом 1 п.п. 2-4 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, зазначено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Отже, законодавець вирішення питання щодо наявності підстав вважати, що особа може перебувати в стані алкогольного/наркотичного сп'яніння відніс саме до дискреційних повноважень поліцейського. Крім того, саме оглядом на стан сп'яніння може бути підтверджено або спростовано підозру поліцейського, що особа керує трансопртним засобом у стані сп'яніння. При цьому, законодавством передбачено обов'язок пройти огляд, як за наявності усіх ознак сп'яніння, так і будь-якої, навіть одної з зазначеного переліку. По даним відеозапису ознаки сп'яніння можуть не бути яскраво вираженими в певних умовах, але при цьому, можуть бути зафіксовані зором працівника поліції, який перебуває поблизу.
Згідно п. 2 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів…» передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Як вбачається з відеозапису, працівники поліції при спілкуванні з ОСОБА_1 виявили у нього ознаки наркотичного сп'яніння на місці зупинки, які базувалися на зовнішніх поведінкових та фізіологічних показниках, а саме: тремтіння кінцівок пальців рук, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що відеозаписи не містять даних про те, що працівники поліції вбачали у нього будь-які ознаки сп'яніння, є необґрунтованими.
Що стосується тверджень апелянта, що він з дитинства має діагноз вегето-судинна дистонія, що підтверджується медичною документацією та вказаний стан безпосередньо включає симптоми, які поліцейські помилково та безпідставно ототожнили з ознаками наркотичного сп'яніння, не маючи для цього жодних медичних підстав, то вони є безпідставними, з огляду на те, що для того, щоб підтвердити або спростовувати вказаний ним факт, ОСОБА_1 мав саме проїхати до медичного закладу для огляду. Крім того, як вбачається з дослідженого відеозапису, ОСОБА_1 не повідомляв працівникам поліції про вказані ним в апеляційній скарзі індивідуальні особливості стану його здоров'я.
Доводи апеляційної скарги про наявність довідки з територіального центру комплектування, яка підтверджує, що саме у день подій він перебував у ТЦК, після чого був доставлений до військової частини, у зв'язку з чим не мав можливості самостійно поїхати до медичного закладу та здати будь-які аналізи, жодним чином не впливають на законність прийнятого судом рішення, оскільки ОСОБА_1 притягнутий до відповідальності за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Не можуть бути взяті до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі, зважаючи на наступне.
Так, під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів, відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.
Хоча ОСОБА_1 говорив, що пройти огляд не відмовляється, втім уникав проходження такого огляду протягом тривалого часу, всіляко затягував час. При цьому, працівники поліції роз'яснювали йому наслідки відмови.
Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про безперервність відеозапису, оскільки як вбачається з відеозапису з нагрудних камер поліцейського, він вівся з моменту зупинки транспортного засобу та до моменту ознайомлення працівниками поліції ОСОБА_1 зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та вручення йому копії протоколу.
Як слідує з долученого до протоколу відеозапису місця події він має чітку і логічну послідовність подій, що мали місце під час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , розвиток спілкування співробітників поліції із водієм, на ньому чітко зафіксовано висловлення ОСОБА_1 пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, тобто всі події, що стосуються безпосередньо складу ст. 130 КУпАП.
На вимогу працівників поліції ОСОБА_1 мав беззастережно виконати їх законну вимогу і пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Таке прямо передбачено п.2.5 ПДР України та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов'язок виконати передбачені законом вимоги працівника поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп'яніння.
Зокрема, згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляд справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 , реалізувавши своє право на керування транспортним засобом, повинен беззастережно виконати законну вимогу працівника поліції і пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, чого не зробив, тим самим порушив п. 2.5 ПДР України, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом розглянуто справу за відсутності ОСОБА_1 , не є самі по собі підставою для скасування правильної та законної постанови суду.
Отже, доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.
За вказаних обставин, висновок судді місцевого суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим та базується на комплексі доказів, досліджених судом першої інстанції і перевірених в ході апеляційного перегляду справи.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП, та призначив стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП яка є безальтернативною.
Будь - якого неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено.
З урахуванням вищезазначеного, вважаю, що постанова судді Деснянського районного суду м. Києва від 15 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є законною та обґрунтованою і апеляційних підстав для її скасування не вбачаю.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 15 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Л.І. Кепкал