Справа № 759/15306/17 Головуючий у суді І інстанції Шум Л.М.
Провадження № 22-ц/824/3235/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
08 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Борисової О.В., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_2 про поворот виконання судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, стягнення подвійної вартості автомобіля та відшкодування моральної шкоди,
У травні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до судуіз заявою про поворот виконання заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року у справі № 759/15306/17.
В обґрунтування заяви зазначив, що заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року було визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки «Toyota Highlander», укладений 15 травня 2014 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за довідкою-рахунком № ВІА469185, та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 498 872,00 грн на відшкодування майнової шкоди та 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
За заявою стягувача ОСОБА_1 приватний виконавець Вольф Т.Л. 30 травня 2018 року відкрила виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 759/15306/17, виданого на підставі вищевказаного судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріального збитку в розмірі 1 498 872,00 грн.
11 вересня 2018 року приватним виконавцем Вольф Т.Л. було винесено постанову та складено акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.
На підставі цього акту приватний нотаріус Нікітенко В.В. 18 вересня 2018 року видала свідоцтво за № НОМЕР_4, яким посвідчила, що ОСОБА_1 належить на праві власності майно, яке складається із незавершеного будівництвом житлового будинку літера «А» готовністю 67 % та земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 3222480401:01:100:0282, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки прилюдні торги не відбулися і стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, яке раніше належало боржнику ОСОБА_2 ,та провела державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на вказане нерухоме майно.
У подальшому, постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2020 року заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року було скасоване, а справу передано на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року - без змін.
При ухваленні вказаних вище судових рішень питання про поворот виконання попередніх судових рішень, прийнятих у справі № 759/15306/17, не вирішувалось.
Отже, станом на день звернення до суду з даною заявою існував стан, за якого ОСОБА_2 не володіє будинком та земельною ділянкою, оскільки такі перереєстровані на ім'я ОСОБА_1 в рахунок виконання заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року у справі № 759/15306/17, яке було скасоване.
Для повернення ОСОБА_2 у майновий стан, який існував до ухвалення наразі скасованого рішення, є необхідність у повороті його виконання.
Заявник просив суд здійснити поворот виконання заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року у справі № 759/15306/17 шляхом повернення у його власність та фактичне володіння і користування нерухоме майно, а саме: об'єкт незавершеного будівництва (67 % готовністю ) літера «А», загальною площею 346,9 кв. м та земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 3222480401:01:100:0282, що знаходяться, за адресою: АДРЕСА_1 , а також шляхом поновлення державної реєстрації його права власності на вказане майно.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року заяву ОСОБА_2 задоволено.
Допущено поворот виконання заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року у справі № 759/15306/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та стягнення коштів.
В порядку повороту виконання заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року у справі № 759/15306/17 повернуто у власність та фактичне володіння і користування ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме: об'єкт незавершеного будівництва (67 % готовністю) (літ. А), загальною площею 346,90 кв. м та земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3222480401:01:100:0282, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
В порядку повороту виконання заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року у справі № 759/15306/17 поновлено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на: об'єкт незавершеного будівництва (67 % готовністю) (літ. А), загальною площею 346, 90 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3222480401:01:100:0282, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального й неправильного застосування норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяву відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції, допускаючи поворот виконання рішення суду, дійшов помилкового висновку проповернення у власність та фактичне володіння і користування ОСОБА_2 нерухомого майна.
Вважає, що в порядку повороту виконання судового рішення неможливе повернення нерухомого майна, переданого по процедурі виконання рішення суду.
Стверджує, що за своїм змістом оскаржувана ухвала схожа на рішення суду у віндикаційному позові, у зв'язку з чим, на думку скаржника, повернення у власність майна та поновлення реєстрації не є належним способом захисту порушеного права при здійсненні повороту виконання рішення.
Крім того зазначає, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про нового власника можливо здійснювати виключно у порядку виконання рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Також посилається на добросовісність набуття ним права власності на об'єкти нерухомого майна та неможливість їх витребування в порядку статті 444 ЦПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу про поворот виконання скасованого рішення - без змін, посилаючись на те, що доводи скаржника є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції надав належну оцінку обставинам спірних правовідносин та ухвалив законне судове рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції, проведеному в режимі відеоконференції, представники скаржника - адвокати Штирбулов Є.С. та Діденко К.В. підтримали аргументи апеляційної скарги. Пояснили суду, що ОСОБА_1 не був повідомлений про розгляд справи, а тому не зміг подати суду докази того, що на час постановлення судом оскаржуваної ухвали він вже не був власником нерухомого майна, яке просив повернути йому ОСОБА_2 . На доведення вказаних обставин просили долучити до матеріалів справи витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який не мали можливості надати в суді першої інстанції, оскільки скаржник не був повідомлений про розгляд заяви про поворот виконання судового рішення.
Заявник та/або його представники в судове засідання суду не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки до апеляційного суду не повідомляли, а тому колегія суддів дійшла висновку, що їх неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників скаржника, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також заперечень відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції керувався нормами статті 444 ЦПК України та дійшов висновку про наявність підстав для повороту виконання заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року у справі № 759/15306/17 у спосіб, який просив заявник.
Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Судом встановлено, що заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року, яке було залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки «Toyota Highlander», номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , укладений 15 травня 2014 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за довідкою-рахунком № ВІА469185. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 1 498 872,00 грн та моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
За заявою стягувача приватний виконавець Вольф Т.Л. 30 травня 2018 року відкрила виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 759/15306/17, виданого на підставі вказаного судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріального збитку в розмірі 1 498 872,00 грн.
Постановою про опис та арешт майна боржника від 08 червня 2018 року приватним виконавцем Вольф Т.Л. накладено арешт на належні боржнику ОСОБА_2 об'єкти нерухомого майна, які розташовані по АДРЕСА_1 , а саме: на незавершений будівництвом житловий будинок літера «А» готовністю 67 % та земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 3222480401:01:100:0282, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Реалізацію арештованого майна здійснювало ДП «Сетам» шляхом проведення електронних торгів, які тричі не відбулись через відсутність допущених учасників.
11 вересня 2018 року приватним виконавцем Вольф Т.Л. було винесено постанову та складено акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, за змістом яких в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 759/15306/17 ОСОБА_1 передається у власність незавершений будівництвом житловий будинок готовністю 67 % та земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер 3222480401:01:100:0282, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу приватний нотаріус Нікітенко В.В. 18 вересня 2018 року видала свідоцтво за № НОМЕР_4, яким посвідчила, що ОСОБА_1 належить на праві власності вищевказане майно, яке складається з незавершеного будівництвом житлового будинку та земельної ділянки, оскільки прилюдні торги не відбулися і стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, яке раніше належало боржнику ОСОБА_2
18 вересня 2018 року приватний нотаріус Нікітенко В. В. провела державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно.
Постановою Верховного Суду від 27 травня 2020 року заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року, у задоволенні позовних вимогОСОБА_1 ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, стягнення подвійної вартості автомобіля та відшкодування моральної шкодивідмовлено.
03 вересня 2025 року постановою Верховного Суду за касаційною скаргою ОСОБА_1 рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року змінено, викладено їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
При ухваленні вказаних вище судових рішень питання про поворот виконання попередніх судових рішень, прийнятих у справі № 759/15306/17, не вирішувалось.
Розгляд заяв про поворот виконання рішення проводиться відповідно до Розділу VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він, зокрема відмовляє в позові повністю.
За змістом частин першої - третьої статті 444 ЦПК України, поворот виконання рішення, якщо цього вимагає відповідач, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) скасовано судове рішення.
Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина дев'ята статті 444 ЦПК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 444 ЦПК України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.
У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011 інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Враховуючи позицію Конституційного Суду України щодо тлумачення норми статті 444 ЦПК України, яка регулює питання застосування інституту повороту виконання рішення, поворот виконання рішення - це повернення саме сторін в первісне становище у зв'язку із скасуванням виконаного рішення суду з метою поновлення їхніх прав.
Поворот виконання рішення можливий за будь-якими справами, але за наявності таких умов: 1) щоб позивач отримав від відповідача в порядку виконання рішення майно чи гроші; 2) щоб виконане рішення було скасовано судом повністю чи змінено із задоволенням позовних вимог у меншому розмірі. В усіх інших випадках розгляд питань про повернення стягненого в порядку цивільного судочинства відбуватися не може (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-53цс15).
Отже, поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника, можлива лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.
Тобто, застосовуючи поворот виконання рішення, суд повинен зобов'язати саме позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнуте з нього за скасованим рішенням.
Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в тому, що при встановлених обставинах заява ОСОБА_2 про поворот виконання скасованого заочного рішення підлягала до задоволення.
Разом із тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що на час розгляду заяви районним судом спірне нерухоме майно належало на праві власності не позивачу ОСОБА_1 , а ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу від 04 лютого 2025 року.
Про ці обставини ОСОБА_1 суд першої інстанції не повідомив у зв'язку із розглядом справи за його відсутності, а суд самостійно їх не перевірив, а тому вони не були враховані судом першої інстанції при ухваленні судового рішення у справі.
Проте, про зазначені обставини представник ОСОБА_1 - адвокат Штирбулов Є.С. повідомив суд апеляційної інстанції в додаткових поясненнях до апеляційної скарги, додавши витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 жовтня 2025 року, який був долучений судом до матеріалів справи (а.с. 20, т. 12).
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що оскільки вказані обставини існували на час ухвалення судового рішення і мають істотне значення для вирішення спору, то вони мають бути враховані судом апеляційної інстанції.
Враховуючи, що передане ОСОБА_1 на виконання рішення суду про стягнення коштів у розмірі 1 498 872,00 грн нерухоме майно, яке належало ОСОБА_2 , вже не перебуває у власності позивача (стягувача), то є неможливим поворот виконання заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року у справі № 759/15306/17 шляхом повернення у власність та фактичне володіння і користування відповідача (боржника) нерухомого майна та поновлення державної реєстрації його права власності на вказане майно, оскільки саме позивач (стягувач) має повернути відповідачу (боржнику) отримане за рішенням суду.
Перебування спірного нерухомого майна у власності третьої особи виключає поворот виконання судового рішення і не охоплюється правовим регулюванням статті 444 ЦПК України.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу, ухвалу суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про поворот виконання судового рішення у даній справі.
У зв'язку з цим, відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України із заявника стягуються документально підтверджені судові витрати, понесені скаржником у межах цього судового провадження, а саме 484,50 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду, ухвалена за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції щодо повороту виконання судового рішення, не переглядається в касаційному порядку відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні заяви ОСОБА_2 про поворот виконання заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року у справі № 759/15306/17 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 484,50 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: О.В. Борисова
Д.О. Таргоній