Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/6656/2026
11 березня 2026 року місто Київ
справа № 756/6285/25
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Таргоній Д.О., Голуб С.А.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Пукала А.В., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей, -
У травні 2025 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача до досягнення дітьми повноліття.
В обґрунтування вимог посилалася на те, що 20 вересня 2019 року між неюта ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб.
Від шлюбу сторони мають дві доньки: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказувала, що зберезня 2022 року вона разом із дітьми переважно проживає за межами України, а з вересня 2024 року постійно проживає в Іспанії.
Зазначала, що до кінця лютого 2025 року відповідач здійснював щомісячні платежі на утримання дітей, однак наприкінці лютого -на початку березня 2025 року відмовився надалі утримувати дітей та припинив надання коштів.
Посилалася на те, що спроби узгодити розмір утримання дітей у добровільному порядку результату не дали, у зв'язку з чим позивач звернулася до суду з даним позовом.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19 грудня 2025 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/6 усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 02 травня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей у розмірі 1/12 частини усіх видів заробітку доходу ОСОБА_1 .
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що 30жовтня 2025 року відповідачем була подана до суду першої інстанції заява про уточнення позиції, у якій він просив визначити аліменти в розмірі 1/12 заробітку (доходу), так як заробітна плата відповідача протягом розгляду справи в суді першої інстанції збільшилася і аліментів в розмірі 1/12 від заробітку в грошовому виразі повністю вистачало би на утримання дітей, бо в грошовому виразі це становило би близько 32000 грн. на місяць, що значно перевищує всі можливі аліменти,які в Україні в середньому отримують жінки на двох дітей.
Вказував,що рекомендований мінімум, встановлений СК України становить 2563,00 грн. для дитини відповідного віку.
Зазначав, що суд першої інстанції, попри те що формально дослідив докази, подані відповідачем, та навів у рішенні посилання на обставини, які обґрунтовують необхідність зменшення розміру аліментів, фактично не надав їм належної правової оцінки і дійшов помилкового висновку про визначення аліментів у розмірі 1/6 частини доходу відповідача.
Посилався на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідач має на утриманні дитину від першого шлюбу, якій щомісячно перераховує 20000 грн.; має на утриманні тяжкохвору непрацездатну матір, якій щомісячно перераховує 30000 грн.; має на утриманні непрацездатного батька.
Вказував, що відповідач має високу заробітну плату близько 386000 грн.на місяць, при цьому позивач має значні доходи та повинна також брати участь в утриманні дітей та забезпечення їм належного розвитку.
Зазначав, що визначаючи розмір аліментів, суд повинен виходити з реальної суми коштів, яка потребується для утримання дітей, а не обмежуватися лише формальним визначенням частки від доходу платника.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що підставою пред'явлення ОСОБА_3 позову про стягнення аліментів на утримання двох малолітніх дітей є підтверджений факт, що відповідач, як батько двох малолітніх дітей, починаючи з квітня 2025 року повністю самоусунувся від виконання своїх обов'язків щодо утримання дітей. Діти проживають разом із позивачем та весь цей час перебувають на її повному матеріальному утриманні.
Вказував, що ОСОБА_3 має беззаперечне право на стягнення з відповідача аліментів на двох дітей у розмірі 1/3 від доходу відповідача щомісячно в наказаному провадженні навіть без дослідження судом обґрунтованості таких вимог по суті та заслуховування думки відповідача.
Зазначав, що об'єктивне врахування судом першої інстанції доводів позивача при прийнятті рішення по справі мало б призвести до врахування та визнання судом доведених доказами щомісячних видатків на харчування, одяг, взуття, навчання та розвиток обох малолітніх дітей у розмірі 1500 євро щомісячно (тобто, в середньому, по 750,00 євро - на кожну малолітню дитину щомісячно).
Посилався на те, що суд першої інстанції не акцентував увагу на особливостях та специфіці надання послуг по догляду за дитиною з урахуванням наявності у молодшої доньки ОСОБА_8 підтвердженого тяжкого неврологічного захворювання - рефракторної епілепсії та фокально коритикальної дисплазії кори головного мозку.
Вказував, що суд першої інстанції не надав належну правову оцінку новому актуальному та належному письмовому доказу - вартісному значенню договору оренди житла від 05 червня 2025 року.
Зазначав, що сукупна щомісячна витратна складова на утримання двох малолітніх дітей: п'ятирічної ОСОБА_9 та дворічної ОСОБА_8 складає 4500 євро.
04 лютого 2026 року від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу представника відповідача, в якому останній просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість.
10 березня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відповідь на відзив представника позивача та пояснення на апеляційну скаргу позивача.
Судове засідання проводилося в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідач та його представник підтримали доводи своєї апеляційної скарги, просили її задовольнити, проти доводів апеляційної скарги представника позивача заперечували.
Позивач та її представники у судовому засіданні суду апеляційної інстанції запереували проти доводів апеляційної скарги представника відповідача, підтримали доводи своєї апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/6 усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 02 травняі 2025 року і до досягнення дітьми повноліття, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для стягнення аліментів саме у вказаному розмірі.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, з 20 вересня 2019 року ОСОБА_10 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 15 травня 2025 року.
Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач та дітисторінмають дозвіл на проживання в Іспанії, що підтверджується копіями карток-дозволів на проживання.
Строк дії зазначених карток-дозволів автоматично продовжено, що підтверджується наказом Міністерства внутрішніх справ Королівства Іспанії №INT/195/2025 від 27 лютого 2025 року.
З 25 вересня 2024 року ОСОБА_3 та діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживають в Іспанії за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання від 10 березня 2025 року.
Статтею 51 Конституції Українита статтею 180 СК Українипередбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст.8 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Частиною 2 ст.150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно вимог ч.ч.1, 2 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто, вони обидва повинні нести обов'язок належного забезпечення своїй дитині належних умов для життя та гармонійного розвитку.
Так, згідно з ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.
При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.
Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містить незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
При цьому, частиною 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до частини 3 вищезазначеної статті суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років становить 2563 грн.; для дітей віком від 6 до 18 років становить 3196 грн.
Згідно з ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років становить 2817 грн.; для дітей віком від 6 до 18 років становить 3512 грн.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для визначення розміру аліментів, але не пов'язує їх виключно зі способом присудження. З огляду на відсутність імперативної заборони, розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми права належить виключно суду.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 ст.81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказувала на те, що діти знаходяться на її утриманні, до кінця лютого 2025 року відповідач здійснював щомісячні платежі на утримання дітей, однак наприкінці лютого - на початку березня 2025 року відмовився надалі утримувати дітей та припинив надання коштів.
Відповідач, у відзиві на позовну заяву частково визнав позовні вимоги та просив встановити аліменти, які підлягають стягненню з ньогона утримання дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у розмірі 1/10 від його заробітку (доходу). Вказував, що він має ще одну дитину від першого шлюбу, яку він також утримує, сплачуючи щомісяця аліменти у розмірі 20000 грн. шляхом перерахування коштів на банківський рахунок матері ОСОБА_12 або шляхом передачі готівки особисто матері дитини. Зазначав, що у нього на утриманні перебуває тяжкохвора непрацездатна матір та хворий батько. Його мати ОСОБА_13 є особою з інвалідністю ІІ групи довічно з 19 жовтня 2023 року та має невиліковне онкологічне захворювання. У зв'язку з цим між ним та його матір'ю укладено договір здійснення постійного догляду за особою, яка його потребує від 24березня 2025 року, відповідно до п.2.4 якого він зобов'язався за рахунок власних коштів утримувати матір, забезпечувати її харчуванням, одягом, медикаментами, покривати транспортні витрати та інші види утримання, здійснювати догляд, при цьому щомісячна сума матеріальної допомоги на її утримання становить 30000 грн. Вважає, що зазначений розмір аліментів є співмірним із сумою, яку він сплачує на утримання сина від попереднього шлюбу ОСОБА_14 .
Позивач вказувала на те, що 11вересня 2024 року між нею та орендодавцем було укладено договір оренди житлового приміщення строком на один рік із щомісячною орендною платою 2100 євро. Зазначений договір був розірваний у зв'язку з наміром позивача розірвати шлюб з відповідачем ОСОБА_1 та необхідністю пошуку дешевшого житла для економії коштів, оскільки орендна плата за нову квартиру є майже вдвічі меншою. 05червня 2025 року позивачем укладено договір оренди нового житлового приміщення строком на один рік із умовою автоматичного продовження за відсутності заперечень сторін та зі щомісячною орендною платою 1200 євро. Зазначала, що 21квітня 2025 року нею укладено безстроковий договір про надання послуг няні щодо догляду за дволітньою донькою ОСОБА_15 зі щомісячною оплатою 1200 євро. На думку позивача, залишати дворічну дитину одну в квартирі без няні неможливо, а отже витрати на няню є необхідною умовою для можливості позивача працювати й забезпечувати себе та дітей. За твердженням позивача, сукупні щомісячні витрати на оренду квартири та послуги няні становлять 2400 євро, що є мінімально необхідними витратами для забезпечення належних житлових умов дітям і можливості позивача працювати в Іспанії. Посилалася на те, що у 2024 році старша донька, ОСОБА_16 , відвідувала школу в Іспанії. Відповідач та батьки позивача щомісячно сплачували 350 євро за супутні навчальні послуги (харчування, адміністративний збір, екскурсії, розвиток дитини тощо). Вказувала, що молодша донька ОСОБА_17 планує з осені 2025 року відвідувати дитячий садок (залежно від медичних висновків), а в чотирирічному віці - молодшу школу. У зв'язку з цим позивач вважає, що витрати на супутні освітні послуги в розмірі 350 євро слід враховувати для кожної дитини, тобто 700 євро на місяць загалом, оскільки розмір аліментів визначається до досягнення дітьми повноліття із врахуванням витрат на їх освіту. Зазначала, що базовими потребами дітей є також харчування та одяг. Таким чином, з урахуванням витрат на оренду житла, послуги няні, супутні навчальні послуги, харчування та одяг, позивач визначає загальну суму щомісячних витрат на утримання двох дітей у розмірі 3800 євро. Позивач також наголосила на особливому медичному стані молодшої доньки ОСОБА_8 , у якої встановлено тяжке захворювання. Медичне лікування та обстеження в Іспанії є безоплатними, однак виникають додаткові витрати на транспортування дитини до лікарень та діагностичних центрів, консультації лікарів, спеціальні умови догляду, харчування, сну, прогулянок та освіти. Позивач оцінила ці додаткові витрати у 200 євро на місяць, окремо від вартості послуг няні, яка вже врахована в загальних витратах.
З матеріалів справи вбачається, що 12вересня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_12 було укладено шлюб, який розірвано рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 15 травня 2018 року (справа №367/956/18).
Від вказаного шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_12 маються сина ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 03 березня 2020 року Ірпінським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №358.
24 березня 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_12 укладено договір між батьками про визначення місця проживання дитини, здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків та про оплату аліментів на дитину.
Відповідно до п.2.4 зазначеного договору ОСОБА_1 зобов'язаний щомісяця до досягнення сином повноліття сплачувати аліменти на його утримання в розмірі 20000 грн.шляхом перерахування коштів на банківський рахунок матері ОСОБА_12 або шляхом передачі готівки особисто матері дитини.
ОСОБА_1 перераховує на банківський рахунок ОСОБА_12 НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Універсал Банк», МФО 322001, кошти на утримання їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_14 , що підтверджується платіжними документами:
- квитанція № 1M8P-0P56-B20M-BE5X від 04.01.2025 на суму 3400 грн.;
- квитанція № K2EE-3B41-635B-EE40 від 05.01.2025 на суму 8400 грн.;
- квитанція № 18KC-71P1-PP2P-E0AC від 08.01.2025 на суму 10000 грн.;
- квитанція № 2X01-A428-E67A-976T від 23.01.2025 на суму 10000 грн.;
- квитанція № 7KBK-XB3A-AKMK-HB2X від 08.02.2025 на суму 10000 грн.;
- квитанція № E331-EE9C-208A-HNMK від 21.02.2025 на суму 18370 грн.;
- квитанція № 0MCP-52AA-B8BP-C309 від 03.03.2025 на суму 3400 грн.;
- квитанція № 9AM6-M87P-KPPT-303H від 08.03.2025 на суму 10000 грн.;
- квитанція № 9471-K645-T0T3-KAHZ від 22.03.2025 на суму 10000 грн.;
- платіжна інструкція від 25.03.2025 на суму 35900 грн.;
- квитанція № 9TB5-B525-040H-C356 від 08.04.2025 на суму 10000 грн.;
- квитанція № 1PA8-3BEM-71EH-21C7 від 09.04.2025 на суму 3400 грн.;
- квитанція № 4970-5B5X-XK17-8P3V від 10.04.2025 на суму 8400 грн.;
- квитанція № M34K-6747-1APP-8XH2 від 22.04.2025 на суму 10000 грн.;
- квитанція № 7189-XM5T-16HP-X289 від 07.05.2025 на суму 10000 грн.;
- квитанція № 2416311816 від 12.05.2025 на суму 10000 грн.
Мати відповідача ОСОБА_18 є особою з інвалідністю ІІ групи довічно з 19 жовтня 2023 року та має тяжке онкологічне захворювання, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №257918, консультативним заключенням №2140/23, виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, консультаційними висновками.
24 березня 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_18 укладено договір здійснення постійного догляду за особою, яка його потребує.
Згідно з п.2.4 вказаного договору відповідач зобов'язався за рахунок власних коштів утримувати матір, забезпечувати її харчуванням, одягом, медикаментами, покривати транспортні витрати та інші види утримання, здійснювати догляд, при цьому щомісячна сума матеріальної допомоги на її утримання становить 30000 грн.
У ОСОБА_18 відкрито банківський рахунок в АТ «Універсал Банк» (Monobank), на який ОСОБА_1 перераховує кошти для її утримання, що підтверджується платіжними інструкціями наявними в матеріалах справи.
Батько ОСОБА_1 - ОСОБА_5 є пенсіонером віком 67 років та також має тяжке хронічне захворювання, що підтверджується медичними документами.
При цьому, доказів на підтвердження того, батько відповідача перебуває на його утриманні матеріали справи не містять.
ОСОБА_1 працює директором департаменту ТОВ «Нова пошта» з 07 жовтня 2021року, що підтверджується довідкою №6835/д-2025 від 17 вересня 2025 року про заробітну плату відповідача, яка за за період з січня 2025 року по серпень 2025 року(включно) становить 4 005 940,91 грн.
Відповідно до листа Головного управління ДПС у м. Києві від 22 серпня 2025 року №24249-15/26-15-12-07-07-сі, отриманого на виконання вимог ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 07 серпня 2025 року до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДПС у м. Києві ФОП ОСОБА_3 подано декларації платника єдиного податку - фізичною особою-підприємцем, а саме:
- за 2024 рік від 07лютого 2025 року №232613 з обсягом доходу за звітний (податковий) період у сумі 4 006 847,05 грн.;
- за І півріччя 2025 року від 22липня 2025 року №270316 з обсягом доходу за звітний (податковий) період в сумі 2 355 896,25 грн.
Згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС в інтегрованих картках платника ОСОБА_3 за період з 01 січня 2024 року по 18 серпня 2025 року обліковується сплата:
- по військовому збору, що підлягає сплаті фізичними особами підприємцями, які перебувають на спрощеній системі оподаткування (ККДБ 11011700) в загальній сумі 19854,17 грн.;
- по єдиному податку (ККДБ 18050400) в загальні сумі 354543,72 грн.;
- по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості (ККДБ 18010200) в загальні сумі 43160,60 грн.;
- по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (ККДБ 18010300) в загальні сумі 1066,64 грн.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, беручи до уваги обов'язок обох батьків утримувати до повноліття своїх дітей, а також те, що діти у зазначеному віці потребують значних витрат на утримання, зокрема, харчування, одяг, інші речі щоденного вжитку, колегія суддів, керуючись інтересами дітей, які мають право на достойний рівень матеріального забезпечення погоджується з висновком суду першої інстанції про навність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дітей.
Разом з тим, суд першої інстанції, дійшовши вірного висновку про те, що ОСОБА_1 повинен сплачувати аліменти на утримання дітей не в повній мірі врахував, що сторони мають приблизно однаковий дохід і обидва як мати і батько повинні забезпечити належний рівень життя своїх дітей.
Визначення судом першої інстанції аліментів, які повинен сплачувати відповідач у розмірі 1/6 частини від його заробітку (доходу) колегія суддів вважає диспропорційним, який не відповідає принципам розумності та справедливості, оскільки законодавство вимагає дотримання балансу між матеріальним станом платника та потребами дитини, забезпечуючи її гармонійний розвиток.
Колегія суддів бере до уваги, що на утриманні відповідача перебуває дитина від першого шлюбу, на яку він сплачує аліменти у розмірі 20000 грн., відповідно вказана дитина не може бути у гіршому становищі, ніж інші діти відповідача, які знаходяться на його утриманні, а також і його мати.
Вирішуючи питання про визначення розміру аліментів колегія суддів також враховує, що відповідач ОСОБА_1 продовжує працювати директором департаменту ТОВ «Нова пошта».
З довідки ТОВ «Нова пошта» №6835/д-2025 від 17вересня 2025 року вбачається, що за період з січня 2025 року по серпень 2025 року відповідачу нараховано заробітну плату у розмірі 4 005 940,91 грн., виплачено - 3 088 118,79 грн.
Отже, середньомісячна заробітна плата відповідача становить 500 742,61 грн.
Відповідно 1/10 частина від середньомісячної заробітної плати відповідача становить 500 742,61 грн. / 10 = 50074,26 грн. (з вказаної суми відраховуються податки).
Згідно з п.13 постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків.
Таким чином беручи до уваги вимоги ст.182 СК України, майновий стан відповідача, те, що діти у зазначеному віці потребують значних витрат на утримання, зокрема, харчування, одяг, інші речі щоденного вжитку, колегія суддів, керуючись інтересами дітей, які мають право на достойний рівень матеріального забезпечення та враховуючи те, що обоє з батьків повинні приймати участь у вихованні та утриманні дітей, вважає вірним зменшити розмір стягнутих з ОСОБА_1 аліментів з 1/6 частини на 1/10 частинущомісячно.
Колегія суддів вважає, що такий розмір аліментів на утримання дітей, виходячи із розміру заробітку відповідача буде необхідним та достатнім для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Посилання позивача на те, що об'єктивне врахування судом першої інстанції доводів позивача при прийнятті рішення у справі мало б призвести до врахування та визнання судом доведених доказами щомісячних видатків на харчування, одяг, взуття, навчання та розвиток обох малолітніх дітей у розмірі 1500 євро щомісячно (тобто, в середньому, по 750,00 євро - на кожну малолітню дитину щомісячно), колегія суддів не бере до уваги, оскільки позивач не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом до відповідача про стягнення додаткових витрат необхідних та/або понесених нею на оздоровлення, лікування дітей та на розвиток їхздібностей.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції не надав належну правову оцінку новому актуальному та належному письмовому доказу - вартісному значенню договору оренди житла від 05 червня 2025 року колегія суддів відхиляє, оскільки факт наявності витрат на оренду житла не є обставиною, яка може бути підставою для стягнення аліментів.
Згідно з ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 грудня 2025 року в частині стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 змінити, зменшити розмір стягнутих щомісячних аліментів на дітей з 1/6 частини на 1/10 частину щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 02 травня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 02 квітня 2026 року.
Головуючий:
Судді: