1[1]
25 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження заапеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 109 КК України, на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року, -
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 14 лютого 2026 року включно. В задоволенні письмового клопотання захисника ОСОБА_6 від 17.12.2025 року про зміну ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, відмовлено.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років. Судом першої інстанції враховано той факт, що ОСОБА_5 , з огляду на його вік, може безперешкодно залишити територію України, не зважаючи на режим воєнного стану, та переховуватись на межами країни або на тимчасово окупованих територіях, з огляду на зміст і характер пред'явленого йому обвинувачення проти основ національної безпеки України.
Крім того, судом першої інстанції зазначено, що відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України зазначено, що під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, виключно тримання під вартою.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 подали апеляційні скарги, в яких просять ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року скасувати та застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання із визначенням обов'язків.
Доводи апеляційних скарг обґрунтовують тим, що ризики, про які заявляє прокурор у своєму клопотанні про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою від 11.12.2025 №10-1001-24, стороною обвинувачення є не доведеними та необґрунтованими. ОСОБА_5 особа похилого віку. У нього наявні вікові зміни в організмі, що призвели до ряду хронічних хвороб і які потребують планового лікування в т.ч. оперативного втручання в цивільних медичних закладах. Крім того, ОСОБА_5 потребує професійного обстеження стану здоров'я в діагностичних закладах охорони здоров'я з метою виявлення інших небезпечних для його здоров'я захворювань та подальшого стаціонарного або амбулаторного лікування. Дані обстеження та лікування ОСОБА_5 в стінах слідчого ізолятора неможливі, що може призвести в майбутньому до незворотніх процесів.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого, який підтримав апеляційні скарги, вивчивши надані в копіях матеріали кримінального провадження, колегія суддів уважає, що подані апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції об'єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, оскільки прокурором доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зважаючи на наведене, підстав вважати, що менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим належну процесуальну поведінку, колегія суддів не вбачає, а тому доводи апелянта про відсутність даних, які ставили би під сумнів належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 у разі зміни йому запобіжного заходу на більш м'який, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Крім того, як обґрунтовано вказано судом першої інстанції, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109-114-2, 258- 258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у виді тримання під вартою.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про
продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
На думку колегії суддів, обставини, зазначені обвинуваченим та його захисником в апеляційних скаргах, не можуть бути беззаперечними підставами для скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вони не виключають наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема наявність соціальних зв'язків, позитивну характеристику, не зменшують ризики невиконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків у разі зміни йому запобіжного заходу на більш м'який.
На переконання колегії суддів, таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Печерського районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року та зміни обвинуваченому запобіжного заходу, а тому апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 404, 405, 407, 418, 419, 421 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_5 , залишити без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 17 грудня 2025 року - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ______________ ________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/824/3530/2026
Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_7
Доповідач: ОСОБА_1