справа № 370/1433/19
головуючий у суді І інстанції Косенко А.В.
провадження № 22-ц/824/107/2026
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
11 лютого 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Макарівської селищної ради на рішення Макарівського районного суду Київської області від 04 липня 2023 року та додаткове рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 квітня 2025 року
у справі за позовом Макарівської селищної ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування реєстрації, -
У травні 2019 року Гавронщинська сільська рада Макарівського району Київської області (правонаступником якої є Макарівська селищна рада) звернулася до Макарівського районного суду Київської області із позовом, у якому, з урахуванням заяви про залишення частини позовних вимог без розгляду (а.с. 185-186 т. 1) та заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 71-80 т. 3), просила суд:
визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №099604, зареєстрований за №010733000142 від 18 квітня 2007 року, яким посвідчується право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222781801:00:002:0003, площею 0,2500 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, місцезнаходження: АДРЕСА_1 та скасувати в Книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі запис про державну реєстрацію вказаного державного акту на право власності на земельну ділянку;
витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Макарівської селищної ради (код ЄДРПОУ 04362183) земельну ділянку з кадастровим номером 3222781801:00:002:0003, загальною площею 0,250 га, місце розташування: АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що Гавронщинській сільській раді Макарівського району Київської області на праві комунальної власності належить житловий будинок, 1947 року побудови, який розташований в АДРЕСА_2 (право власності підтверджується інформаційною довідкою №166046287 від 08 травня 2019 року.
Указаний житловий будинок було передано у комунальну власність територіальної громади села Гавронщина, як безхазяйну нерухому річ, на підставі рішення Макарівського районного суду Київської області від 20 травня 2016 року у справі № 370/523/16-ц.
Також, Гавронщинській сільській раді Макарівського району Київської області на праві комунальної власності належить житловий будинок, 1947 року побудови, який розташований в АДРЕСА_2 (право власності підтверджується інформаційною довідкою №165953469 від 08 травня 2019 року).
Указаний житловий будинок було передано у комунальну власність територіальної громади села Гавронщина, як безхазяйну нерухому річ, на підставі рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 вересня 2016 року у справі № 370/530/16-ц.
У 2018 році з метою формування земельних ділянок, на якій розташовані указані житлові будинки (з подальшою державною реєстрацією вказаної земельної ділянки), виконавчий комітет Гавронщинської сільської ради звернувся до ТОВ «РЕСУРС-2012» з проханням виконати роботи із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок під житловими будинками з виготовленням відповідної технічної документації із землеустрою (копія документації із землеустрою додається до позовної заяви).
Рішенням № РВ-3201393222018 від 27 вересня 2018 року державним кадастровим реєстратором відмовлено позивачу у внесенні відомостей про земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_1 , у зв'язку з її взаємним перетином із земельними ділянками з кадастровими номерами 3222781801:00:002:0009, 3222781801:00:002:0003 та 3222781800:03:012:0007.
Рішенням № РВ-3201393262018 від 27 вересня 2018 року державним кадастровим реєстратором відмовлено позивачу у внесенні відомостей про земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_3 , у зв'язку з її взаємним перетином із земельними ділянками з кадастровими номерами 3222781801:00:002:0003, 3222781800:03:016:0105 та 3222781800:03:016:0106.
З державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №099604, зареєстрованого за № 010733000142 від 18 квітня 2007 року, вбачається, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222781801:00:002:0003, площею 0,2500 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, є відповідач по справі ОСОБА_1 .
Вказує, що відповідач незаконно набув право власності на спірну земельну ділянку з огляду на наступні обставини.
ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку за договором купівлі-продажу, укладеним із ОСОБА_2 від 15 липня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Макарівського нотаріального округу Київської області Дурицьким А.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 6799.
Відповідно до указаного договору власність на земельну ділянку належало ОСОБА_3 як продавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ЯА № 459245 від 11 квітня 2005 року, виданого Гавронщинською сільською радою Макарівського району Київської області на підставі рішення 15 сесії IV скликання Гавронщинської сільської ради від 06 січня 2005 року № 158, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 034.
Зазначає, що дозвіл на проведення інвентаризації земельних ділянок, на підставі якої розроблювалася технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства в с. Гавронщина Макарівського району Київської області суперечить Закону України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року №858-IV (надалі - Закон № 858) (в редакції станом на 22 травня 2003 року).
Відповідно до копії Державного акта на право постійного користування землею серії ЯА №459245 від 11.04.2005 року, виданого Гавронщинською сільською радою Макарівського району Київської області від 06 січня 2005 року року № 158 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю на № 034, земельні ділянки з кадастровими номерами 3222781801:00:002:0001 та 3222781801:00:002:0002, які після переходу права власності до ОСОБА_1 було змінено на 3222781801:00:002:0003 та 3222781801:00:002:0004, на момент їх відведення перебували в постійному користуванні ДП «Гаврощинаторф».
Згідно з відомостями з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за вказано адресою знаходиться дочірнє підприємство «Гаврощинаторф» (ДП «Гаврощинаторф»). Указане підприємство зареєстроване за адресою АДРЕСА_1 з 2001 року.
Також, згідно з свідоцтва про право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано матеріально-технічну базу ДП «Гаврощинаторф», яка включає в себе будівлю, контори, павільйон металевий, ремонтна майстерня, технічно-матеріальний склад, склад ГСМ, склад металевий, сараї для худоби, сарай-прибудова, криниця, тротуар, огорожа.
Враховуючи те, що докази вилучення (викупу) вказаних земельних ділянок відсутні, відповідно набуття права власності на вказані земельні ділянки ОСОБА_3 , а в подальшому відповідачем здійснено без належних правових підстав.
Вказує, що відповідач аж ніяк не міг набути у 2005 році право власності на земельну ділянку, а також на житловий будинок за вказаною адресою, оскільки за цією адресою вже знаходилось ДП «Гаврощинаторф» ще з 2001 року.
Зазначає, що у протоколі № 6 Гавронщинської сільської ради від 08 червня 1993 року про надання ОСОБА_4 дозволу купівлі на тимчасове проживання, не зазначається відомості, про який саме будинок іде мова.
Таким чином, вказаний документ підтверджує, що набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку та житловий будинок за адресою № 70 здійснено незаконно.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 04 липня 2023 року у задоволенні позовних вимог Макарівської селищної ради відмовлено.
Стягнуто з Макарівської селищної ради у дохід держави 1 921 грн судового збору.
Стягнуто з Макарівської селищної ради на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн.
Рішення мотивоване тим, що відповідач ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_5 земельну ділянки з кадастровим номером 3222781801:00:002:0003, та зареєстрував своє право власності відповідно до чинного законодавства, ще в 2005 році, що передувало переданню у комунальну власність територіальної громади села Гавронщина як безхазяйну нерухому річ на підставі рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 вересня 2016 року у справі №370/530/16-ц.
Додатковим рішенням Макарівського районного суду Київської області від 17 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні позовної вимоги Макарівської селищної ради до ОСОБА_1 про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки.
Додаткове рішення мотивоване тим, що позовна вимога про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3222781801:00:002:0003, є похідною від вимог про визнати недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Макарівська селищна рада подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Макарівського районного суду Київської області від 04 липня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції проігноровано доводи позивача, які були викладені у заяві про збільшення позовних вимог.
Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог Макарівська селищна рада, змінюючи свої позовні вимоги, повністю змінила обґрунтування своїх позовних вимог.
Позивач, обґрунтовуючи доводи щодо витребування з чужого незаконного володіння, посилався не на рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 вересня 2016 року у справі № 370/530/16-ц про визнання майна як безхазяйної нерухомої речі, а на те, що виділення земельної ділянки відбулося з порушення норм Земельного кодексу, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки рішення сесії Гавронщинської сільської ради від 06 січня 2005 року, що вказане у державному акті про право власності на земельну ділянку серії ЯА №459245 від 11 квітня 2005 року щодо оспорюваної земельної ділянки не приймалось та не видавалось.
Вказує, що на сесії Гавронщинської сільської ради жодне рішення від 06 січня 2005 року, що стосувалося земельних питань на ім'я ОСОБА_3 не приймалось та не видавалось.
А тому, земельна ділянка вибула поза волею її власника - громади, оскільки громада жодного рішення щодо передачі у безоплатної передачі у власність ОСОБА_3 шляхом прийняття рішення на сесії Гавронщинської сільської ради не надавала, тому законні підстави для отримання ОСОБА_3 земельної ділянки відсутні.
Скаржник зазначає, що державний акт серія ЯА N?459245 про право власності на земельну ділянку виданий 11 квітня 2005 року на ім?я ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222781801:00:002:0001.
В той же час, рішення Гавронщинської сільської ради «Про передачу у власність земельних ділянок» № 179-16-IV, витяг якого був наданий відповідачем, датоване 28 квітня 2005 року та у цьому рішенні зазначено надати дозвіл на виготовлення державного акта на право власності на землю громадянці України ОСОБА_3 . Таким чином, рішення про передачу у власність земельної ділянки, на яке посилався відповідач, було видано пізніше (28 квітня 2005 року), ніж державний акт серії ЯА № 459245 про право власності на земельну ділянку, який, в свою чергу, виданий 11 квітня 2005 року, що абсолютно суперечить нормам законодавства.
Зазначене вище підтверджує, що ОСОБА_6 отримала земельну ділянку без законних на те підстав, та вказана земельна ділянка без належної правової підставі була в подальшому передана ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу.
Вказує, що доказом незаконності документів, на підставі яких земельна ділянка була передана ОСОБА_6 , також є те, що в матеріалах технічної документації із землеустрою, у зазначеному дозволі відсутня реєстрація документа, що є порушенням постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 року № 1153 «Про затвердження Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади» (постанова втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1242 від 30 листопада 2011 року).
Звертає увагу суду, що в дозволі на проведення інвентаризації, в рішенні про передачу у власність земельних ділянок ОСОБА_3 та в технічній документації зазначена адреса: АДРЕСА_1 , проте, номер не вказано. В державному акті серія ЯА № 459245 зазначено, що земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, в зазначеному державному акті сільським головою здійснено виправлення на «70».
Зазначає, що виправлення в державному акті є недопустимим та грубим порушенням Інструкції, затвердженої Державним комітетом України по земельним ресурсам № 43 від 04 травня 1999 року, а у випадку псування державного акта мав би бути виданий його дублікат.
Посилається на те, що вказані обставини підтверджують, що державний акт є недійсним та доводить те, що у відповідача відсутні підтвердження того, що ОСОБА_6 відведена земельна ділянка саме за адресою АДРЕСА_1 .
Також звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що державний акт серія ЯА № 459245 про право власності на земельну ділянку, виданий 11 квітня 2005 року на ім'я ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222781801:00:002:0001.
При цьому, договір купівлі продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 датований 15 липня 2005 року. Проте, у вказаному договорі відсутній кадастровий номер земельної ділянки, хоча на момент укладення договору купівлі-продажу (15 липня 2005 року) земельній ділянці вже був присвоєний кадастровий номер 3222781801:00:002:0001.
У подальшому відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 15 липня 2005 року цій же земельній ділянці був присвоєний інший кадастровий номер 3222781801:00:002:0003.
Посилається на те, що не зазначення кадастрового номеру земельної ділянки у договорі купівлі-продажу є порушенням вимог законодавства.
На думку апелянта, суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив вимоги відповідача про стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
Також посилається на те, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не зазначено чи взято до уваги заперечення відповідача на заяву про збільшення позовних вимог.
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Макарівська селищна рада подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати додаткове рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 квітня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим що, оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає те, що суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги, виходив з того, що позовна вимога про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки є те, що остання, на переконання суду першої інстанції є похідною від позовної вимоги про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, у задоволенні якої відмовлено рішенням від 04 липня 2023 року.
Від представника ОСОБА_1 - Матвєєвої-Вац Н.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що позивач, подаючи до суду заяву про збільшення позовних вимог, одночасно фактично змінює предмет та підстави позову, який слід розглядати як новий позов з новими позовними вимогами, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК України і у разі з відмовою суду у задоволенні раніше заявлених позовних вимог.
Вказує, що при проходженні процедури отримання права власності на земельні ділянки, ще ОСОБА_3 , дотримано всі вимоги законодавства України, яке діяло у той період часу, а саме: нею, як зацікавленою особою від Гавронщинської сільської ради було отримано дозвіл на інвентаризацію земель (фактично виготовлення технічної документації), були встановлені та погоджені зовнішні межі земельної ділянки, була затверджена технічна документація із землеустрою, та як наслідок видано державний акт на право приватної власності.
У позові відсутні будь-які вимоги позивача щодо незаконності, недійсності та вимоги щодо скасування відповідних рішень сільської ради, технічної документації на земельні ділянки, тощо. Тому, твердження позивача, про те, що ОСОБА_3 отримала земельні ділянки у власність, і як наслідок отримав у власність відповідач, без достатніх на те правових та/або законних підстав не відповідають дійсним обставинам справи та не заслуговують на увагу.
Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
Від Макарівської селищної ради надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08 травня 2019 року № 166046287 Гавронщинській сільській раді Макарівського району Київської області на праві комунальної власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 9 т. 1).
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 20 травня 2016 року у справі № 370/523/16-ц задоволено заяву Гавронщинської сільської ради Макарівського районного суду Київської області про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади.
Встановлено факт, що нерухоме майно, а саме житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , рік побудови - 1947, загальна площа - 63,3 кв.м., житлова площа - 43,1 кв.м., - є безхазяйним.
Передано у комунальну власність територіальної громади села Гавронщина Гавронщинської сільської ради Макарівського району Київської області безхазяйну нерухому річ - житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , рік побудови - 1947, загальна площа - 63,3 кв.м., житлова площа - 43,1 кв.м.,
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08 травня 2019 року №165953469 Гавронщинській сільській раді Макарівського району Київської області на праві комунальної власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 10 т. 1).
Постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 370/530/16-ц скасовано рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 вересня 2016 року та залишено без розгляду заяву Гавронщинської сільської ради Макарівського району Київської області про передачу безхазяйної нерухомої речі - будинку АДРЕСА_3 (а.с. 139-142 т. 2).
Рішенням № РВ-3201393222018 від 27 вересня 2018 року державним кадастровим реєстратором відмовлено позивачу у внесенні відомостей про земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_1 , у зв'язку з її взаємним перетином із земельними ділянками з кадастровими номерами 3222781801:00:002:0009 (площа співпадає на 42,0746 %), 3222781801:00:002:0003 (площа співпадає на 24,1329 %) та 3222781800:03:012:0007 (площа співпадає на 11,9611 %).
Рішенням № РВ-3201393262018 від 27 вересня 2018 року державним кадастровим реєстратором відмовлено позивачу у внесенні відомостей про земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_3 , у зв'язку з її взаємним перетином із земельними ділянками з кадастровими номерами 3222781801:00:002:0003 (площа співпадає на 70,4004 %), 3222781800:03:016:0105 (площа співпадає на 3,8094 %) та 3222781800:03:016:0106 (площа співпадає на 16,2101 %) (а.с. 35 т. 1).
З державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 099604, зареєстрованого за № 010733000142 від 18 квітня 2007 року, вбачається, що власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 3222781801:00:002:0003, площею 0,2500 га, є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 липня 2005 року № 6799, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд (а.с. 48 т. 1).
15 липня 2005 року ОСОБА_8 , діючи від імені ОСОБА_3 (продавець), та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Макарівського нотаріального округу Київської області Дурицьким А.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 6799 (а.с. 61 т. 1).
Відповідно до пункту 2 указаного договору та копії державного акта ця земельна ділянка належить продавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ЯА № 459245 від 11 квітня 2005 року, виданого Гавронщинською сільською радою Макарівського району Київської області на підставі рішення 15 сесії IV скликання Гавронщинської сільської ради від 06 січня 2005 року № 158, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 035 (а.с. 61-63 т. 1).
15 липня 2005 року ОСОБА_8 , діючи від імені ОСОБА_3 (продавець), та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Макарівського нотаріального округу Київської області Дурицьким А.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 6795.
Відповідно до пункту 2 указаного договору цей житловий будинок належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Макарівського нотаріального округу Київської області Дурицьким А.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 8611.
Право власності на відчужуваний житловий будинок зареєстроване в Макарівському бюро технічної інвентаризації Київської області 21 січня 2005 року, номер запису - 371 в Книзі 2, реєстраційний номер за єдиним реєстром прав власності на нерухоме майно - 8243787 (а.с. 62 т. 2).
З архівного витягу, наданого Архівним відділом Макарівської районної державної адміністрації Київської області, вбачається, що відповідно до протоколу № 6 Гаврощинської сільської Ради народних депутатів Макарівського району Київської області від 08 червня 1993 року на засіданні виконкому розглянуто заяву ОСОБА_9 на дозвіл купівлі будинку на тимчасове проживання, який розташований на території Гаврощинської торфодільниці, вирішили: надати дозвіл на купівлю будинку ОСОБА_9 після видачі усіх необхідних документів (а.с. 67 т. 2).
З архівного витягу, наданого Архівним відділом Макарівської районної державної адміністрації Київської області, вбачається, що відповідно до протоколу Гаврощинської сільської Ради народних депутатів Макарівського району Київської області від 10 червня 1993 року на засіданні ІІ сесії ХХІ скликання Гавронщинської сільської ради вирішили надати ОСОБА_9 земельну ділянку 0,15 га землі біля будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 68 т. 2).
Рішенням виконавчого комітету Гаврощинської сільської ради Макарівського району Київської області від 23 вересня 2004 року № 75 вирішено оформити право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_9 (а.с. 69 т. 2).
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині 1 статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до частинами 1, 4 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15, частина 1 статті 16 ЦК України).
У частині 2 статті 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина 1 статті 21 ЦК України).
Частиною 1 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (частини 1, 2 статті 78 ЗК України).
Поняття земельної ділянки як об'єкта права власності визначено у частині 1 статті 79 ЗК України.
Згідно з вимогами статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Частиною 1 статті 81 ЗК України визначено способи набуття права власності на земельні ділянки, а саме: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Позивач, заявляючи вимоги про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №099604, зареєстрований за №010733000142 від 18 квітня 2007 року, яким посвідчується право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222781801:00:002:0003, витребувати її з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , посилався зокрема на неможливість оформлення територіальною громадою у власність земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , та за адресою: АДРЕСА_3 , у зв'язку з їх взаємним перетином із спірною земельною ділянкою.
На підтвердження указаних обставин до позовної заяви додано рішення державного кадастрового реєстратора № РВ-3201393222018 та № РВ-3201393262018 від 27 вересня 2018 року, якими відмовлено позивачу у внесенні відомостей про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з її взаємним перетином із земельними ділянками з кадастровими номерами 3222781801:00:002:0009, 3222781801:00:002:0003 та 3222781800:03:012:0007, та про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 , у зв'язку з її взаємним перетином із земельними ділянками з кадастровими номерами 3222781801:00:002:0003, 3222781800:03:016:0105 та 3222781800:03:016:0106.
Також під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем заявлялося клопотання про призначення у цій справі судової комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, на розгляд якої поставити зокрема питання щодо наявності взаємного перетину (накладення) земельної ділянки з кадастровим номером 3222781801:00:002:0003 ОСОБА_1 та земельних ділянок Гаврощинської сільської ради (а.с. 114-115 т. 1).
З протоколу судового засідання від 05 жовтня 2021 року вбачається, що представником позивача у судовому засіданні залишено клопотання про призначення експертизи без розгляду (а.с. 32-33 т. 3).
Таким чином позивачем не надано доказів на підтвердження своїх доводів про наявність взаємного перетину (накладення) земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , та земельними ділянками, на яких знаходяться будинки, які на підставі рішення суду передані у комунальну власність територіальної громади села Гавронщина Гавронщинської сільської ради Макарівського району Київської області як безхазяйну нерухому річ, що могло б порушити права позивача, оскільки самими лише рішеннями державного кадастрового реєстратора такі обставини не можуть бути підтверджені.
Щодо доводів позивача про те, що ОСОБА_6 отримала спірну земельну ділянку без законних на те підстав та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , була передана ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу без належної правової підстави, апеляційний суд враховує таке. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 придбано:
житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, укладеного із ОСОБА_8 15 липня 2005 року.
земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, укладеного із ОСОБА_8 15 липня 2005 року;
Частиною 1 статті 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Статтею 120 ЗК України визначено особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, який також пов'язаний з переходом права на будівлю і споруду, які розміщені на цій земельній ділянці.
Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди).
За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
Макарівською сільською радою оспорюється державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №099604, зареєстрований за №010733000142 від 18 квітня 2007 року, яким посвідчується право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222781801:00:002:0003, площею 0,2500 га, та заявлено вимогу про витребування указаної земельної ділянки.
Однак, з урахуванням того, що на указаній земельній ділянці знаходиться житловий будинок, який належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, оспорення позивачем лише державного акта про право власності на земельну ділянку, на якій такий житловий будинок розташований, свідчить про те, що заявлені позовні вимоги не відповідають принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку.
Позивач вказує, що власність на земельну ділянку належало ОСОБА_3 як продавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ЯА № 459245 від 11 квітня 2005 року, виданого Гавронщинською сільською радою Макарівського району Київської області на підставі рішення 15 сесії IV скликання Гавронщинської сільської ради від 06 січня 2005 року № 158, а дозвіл на проведення інвентаризації земельних ділянок, на підставі якої розроблювалася технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства в с. Гавронщина Макарівського району Київської області суперечить Закону України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року №858-IV (надалі - Закон № 858) (в редакції станом на 22 травня 2003 року).
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК).
Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника.
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 466/3737/18 (провадження № 61-3224св21) Верховний Суд зробив висновок про відмову в позові про витребування земельної ділянки, зазначивши, що повернення спірної земельної ділянки не є можливим без визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та державного акта про право власності, які стали підставою вибуття спірної земельної ділянки із володіння позивача. Встановивши, що первинною підставою набуття права власності на спірну земельну ділянку є рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної Ради народних депутатів та державний акт на право приватної власності на землю, які є чинними, колегія суддів суду касаційної інстанції виснувала про відмову в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивачка неправильно обрала спосіб захисту свого порушеного права, а саме не оспорила первинну підставу вибуття спірної земельної ділянки із її володіння.
Макарівською сільською радою у цій справі заявлено вимоги про скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування указаної земельної ділянки до кінцевого набувача - ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність набуття права власності на спірну земельну ділянку попереднім власником ОСОБА_3 .
Відповідач набув право власності на спірну земельну ділянку, а також на будинок, який на ній розташований від ОСОБА_3 за договорами купівлі продажу, укладеними 15 липня 2005 року.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Гаврощинської сільської ради Макарівського району Київської області від 23 вересня 2004 року № 75 вирішено оформити право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_9 .
Позивачем не обґрунтовано та не надано доказів того, хто є першим набувачем земельної ділянки після її вибуття із державної власності та які були для цього підстави, а також до кого у подальшому перейшло це право.
Також позивачем не обґрунтовано незаконність рішення органу місцевого самоврядування та державного акта про право власності, які стали підставою вибуття спірної земельної ділянки із володіння держави.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що за адресою спірної земельної ділянки: АДРЕСА_1 , з 2001 року за відомостями з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців знаходиться ДП «Гаврощинаторф» з огляду на таке.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що ДП «Гаврощинаторф» отримала права власності на матеріально-технічну базу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності серія ЯЯЯ № 224231 від 26 липня 2005 року на підставі рішення виконкому Гавронщинської сільської ради № 78 від 19 липня 2005 року.
Відповідно до опису об'єкта, який зазначено у свідоцтві про право власності ДП «Гаврощинаторф» від 27 липня 2005 року ДП належить: будівля контори, павільйон металевий, ремонтна майстерня, технічно-матеріальний склад, склади ГСМ, склад металевий, сарай для худоби, сарай-прибудова, конюшня, тротуар, огорожа.
Тобто жодного житлового будинку, який би був зареєстрований за ДП «Гаврощинаторф» у 2001 році, як про це зазначено апелянтом в описі об'єкту не має.
Право власності на нерухоме майно, яке зазначено у свідоцтві про право власності у ДП «Гаврощинаторф», виникло вже після отримання права власності на домоволодіння та земельну ділянку ОСОБА_1 , а тому і земельна ділянка не могла бути у постійному користуванні ДП «Гаврощинаторф» на момент її відведення ОСОБА_3 , а також ОСОБА_9 .
Апеляційний суд враховує, що позивачем не надано доказів на підтвердження виникнення права постійного користування у ДП «Гаврощинаторф» до 2005 року, право постійного користування ДП «Гаврощинаторф» не посвідчено державним актом на право постійного користування, а тому відсутні докази виникнення права юридичної особи на спірну земельну ділянку.
Позивач в апеляційній скарзі посилається на безпідставність стягнення оскаржуваним рішенням на користь відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 15 000 грн, посилаючись на те, що судом першої інстанції не дотримано вимоги щодо співмірності вимог та залишено поза увагою ненадання відповідачем належних доказів розміру заявлених витрат.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини 1, 2 статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з частинами 3-5 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач у своєму відзиві на позов просив відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача на його користь понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн (а.с. 55-59 т. 2).
До указаного відзиву на позов на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, відповідачем до суду першої інстанції було надано копії:
договору про надання правничої допомоги від 24 червня 2020 року № 27, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Матвєєвою-Вац Н.В. (а.с. 76-77 т. 2);
додаток до договору про надання правничої допомоги від 24 червня 2020 року № 27;
детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, відповідно до якого адвокатом надані такі послуги:
зустрічі, консультації клієнта, узгодження правової позиції - 1 051 за 1 год. - 2 години - 2102 грн;
підготовка та направлення адвокатських запитів - 3 запити - 500 грн - 1 500 грн;
збір доказів: ознайомлення та зняття копій з документів, якими підтверджується узгоджена з клієнтом правова позиція - 1 051 за 1 год. - 2 години - 2102 грн;
підготовка та подання до суду відзиву на позовну заяву, зняття копій з документів - 1 051 за 1 год. - 5 годин - 5 255 грн;
підготовка та подання до суду клопотань з процесуальних питань (про поновлення строку на надання відзиву на позов, про відкладення розгляду справи, про проведення судового засідання у режимі відеоконференції) - 1 051 грн за 1 год. - 1,5 години - 1 576 грн;
ведення справи в Макарівському районному суді Київської області - 2 464 грн 50 коп.;
Загальна вартість послуг: 15 000 грн (а.с. 79 т. 2).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Надані відповідачем докази є належними та допустимими доказами понесення нею витрат на правову допомогу, які у встановленому законом порядку (стаття 81 ЦПК України) не спростовані відповідачем.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
З матеріалів справи вбачається, що питання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу порушено відповідачем у відзиві на позов, до якого також додано докази на підтвердження понесення нею таких витрат.
До указаного відзиву відповідачем на виконання вимог частини 4, 5 статті 178 ЦПК України додано документ, що підтверджує надіслання відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи, зокрема і позивачу, а саме: опис вкладення у цінний лист на (а.с. 85 т. 2).
Позивач, який отримав копію відзиву та доданих матеріалів та який був обізнаний про порушенням відповідачем питання про стягнення з нього витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн, не заявив про не співмірність розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а у суду відсутні підстави з власної ініціативи вирішувати питання про зменшення розміру заявлених судових витрат, які підтверджені належними доказами, які наявні у матеріалах справи.
За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення на користь відповідача витрат на правову допомогу у заявленому розмірі - 15 000 грн.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному та додатковому судових рішеннях, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційні скарги Макарівської селищної ради залишити без задоволення.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 04 липня 2023 року залишити без змін.
Додаткове рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 09 квітня 2026 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська