Ухвала від 06.04.2026 по справі 991/2189/26

Справа № 991/2189/26

Провадження №11-сс/991/213/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

судді - доповідача ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

за участі:

представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, адвоката ОСОБА_5 ,

представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, адвоката ОСОБА_6 ,

третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_7 ,

прокурора ОСОБА_8 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_9 та адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.03.2026, якою задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_10 про арешт майна у кримінальному провадженні № 52025000000000435 від 06.08.2025.

ВСТАНОВИЛА:

1. Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.03.2026 задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_10 , погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_8 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 52025000000000435 від 06.08.2025 та накладено арешт (із забороною відчужувати, розпоряджатися та користуватися) на мобільний телефон Apple iPhone 16 Pro Max, s/n: НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 та мобільний телефон Apple iPhone 17, що належать ОСОБА_7 та були вилучені під час проведення обшуку автомобіля «LAND ROVER RANGE ROVER», чорного кольору, 2022 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN: НОМЕР_5 . Також в резолютивній частині ухвали зазначено, що при отриманні доступу безпосередньо до інформації, що може становити адвокатську таємницю та міститься у мобільних телефонах ОСОБА_7 , з метою дотримання адвокатських гарантій, огляд чи інші слідчі дії щодо неї треба проводити за участі представника Ради адвокатів м. Києва, повідомивши останнього за правилами повідомлення при проведенні обшуку в адвоката. У разі неприбуття заздалегідь повідомленого представника для проведення такої дії, проводити її без його участі.

Слідчим суддею встановлено, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 3685, ч. 1 ст. 3662 Кримінального кодексу України.

Підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) стало отримання НАБУ заяви про те, що, перебуваючи на посаді Віцепрем'єр-міністра з європейської та євроатлантичної інтеграції України - Міністра юстиції України, ОСОБА_11 набула у фактичну власність квартиру площею 99,8 кв.м., декілька нежитлових приміщень та паркомісце в ЖК «Львівська площа». Також виявлено, що у 2021-2025 роках ОСОБА_12 на постійній основі користувалась автомобілем MERCEDES-BENZ GLC 220D, 2017 р.в., д.н.з. НОМЕР_6 , який зареєстрований за ОСОБА_13 , що може свідчити про належність зазначеного автомобіля саме ОСОБА_12 та його формальне оформлення на довірену особу. Вартість такого автомобіля на дату набуття становила 43 500 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складало близько 1,1 млн грн. Крім того, в органу досудового розслідування існують обґрунтовані підстави вважати, що у 2024 році ОСОБА_12 набула у власність дві квартири в ЖК «Файна Таун», які оформила на довірену їй особу - ОСОБА_14 .

Також із матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 допомагав ОСОБА_14 у придбанні двох квартир в ЖК «Файна Таун» шляхом сприяння при підготовці документів та безпосереднього здійснення передачі грошових коштів для придбання та подальшого ремонту цих об'єктів нерухомості.

05.03.2026 в результаті проведення обшуку в автомобілі «LAND ROVER RANGE ROVER», який належить та яким користується ОСОБА_7 були віднайдені та вилучені мобільні телефони Apple iPhone 16 Pro Max та мобільний телефон Арple iPhone 17.

Слідчий суддя зазначив, що оглядом Apple iPhone 16 Pro Max встановлено, що ОСОБА_7 використовує різні додатки для обміну інформацією, акаунт яких прив'язаний до номера телефону « НОМЕР_7 », проте у самому телефоні встановлена SIM карта з номером « НОМЕР_8 ». Також в месенджерах наявне листування починаючи з 2022 року, проте відсутнє листування з окремими абонентами, яке було встановлено під час проведення досудового розслідування, зокрема з ОСОБА_15 , в телефоні якої наявне листування в месенджері «Whats App» з ОСОБА_7 . Вказане свідчить про видалення останнім такого листування, а також про можливе видалення інших листувань. Окрім цього, в деяких чатах міститься таймер автовидалення.

Слідчий суддя критично поставився до доводів адвокатів про те, що мобільний телефон Apple iPhone 17 належить не ОСОБА_7 , оскільки зі змісту протоколу обшуку вбачається, що ОСОБА_7 добровільно надав свій мобільний телефон Apple iPhone 16 Pro Max у розблокованому вигляді, але мав при собі також мобільний телефон Apple iPhone 17, який вимкнув та поклав у кишеню своєї куртки. На прохання детектива надати телефон для огляду, ОСОБА_7 передав його водію - ОСОБА_9 , вказавши, що пристрій належить останньому. Однак повідомити пароль доступу до нього або ж увімкнути телефон вказані особи відмовились.

Наявність у вилученому телефоні (Apple iPhone 16 Pro Max) видалених файлів може бути підставою для проведення його експертного дослідження. Крім цього, ОСОБА_7 відмовився надати пароль доступу до двох мобільних телефонів. Зважаючи на викладене, на переконання слідчого судді, наявні достатні підстави вважати, що існує можливість використання такого майна як доказу у кримінальному провадженні і воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.

На переконання слідчого судді, накладення арешту у цьому випадку є розумним та співмірним завданням кримінального провадження.

Слідчий суддя також вказав, що з метою запобігання втручанню в адвокатську таємницю під час подолання системи логічного захисту та огляду мобільного телефону, який належить адвокату, слід застосовувати порядок, аналогічний передбаченому для проведення обшуку в адвоката.

2. Вимоги апеляційних скарг та узагальненні доводи осіб, які їх подали.

Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, адвокат ОСОБА_5 , посилаючись на незаконність ухвали слідчого судді ВАКС від 11.03.2026, звернувся до Апеляційної палати ВАКС з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива в частині накладення арешту на мобільний телефон Арple iPhone 17 air чорного кольору, який належить ОСОБА_9 .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат вказує, що у резолютивній частині ухвали слідчого судді зазначено, що обидва мобільні телефони належать ОСОБА_7 , проте це не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки телефон Арple iPhone 17 належить його клієнту ОСОБА_9 , на підтвердження чого суду було надано фіскальний чек про його придбання. Таким чином, слідчий суддя помилково визначив власника майна, що є істотною процесуальною помилкою, та наклав арешт на майно третьої особи, яка не має статусу підозрюваного, обвинуваченого у кримінальному провадженні.

Також адвокат ОСОБА_5 зазначив, що під час розгляду клопотання детектива слідчий суддя порушив принцип змагальності. Так, представник власника майна подав слідчому судді клопотання про дослідження відеозапису обшуку. Вказаний відеозапис має істотне значення для встановлення фактичного володільця телефону та обставин його вилучення, однак слідчий суддя проігнорував зазначене клопотання всупереч вимогам ч. 4 ст. 170 КПК України, та не дослідив відповідні докази. Такі дії суперечать вимогам ст. 22 КПК України (принцип змагальності), ст. 94 КПК України (обов'язок оцінки доказів) та ст. 9 КПК України (обов'язок суду всебічно досліджувати обставини).

ОСОБА_5 вказує, що обмеження права власності не відповідають завданням кримінального провадження, оскільки слідчим суддею не враховано наслідки арешту майна для третіх осіб. Зокрема, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. В даному кримінальному провадженні детективом не надано жодних доказів того, що незастосування арешту може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, адвокат ОСОБА_6 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива НАБУ про накладення арешту на майно - мобільний телефон Apple iPhone 16 Pro Max, що належить ОСОБА_7 . Зазначає, що ухвала слідчого судді ВАКС від 11.03.2026 є незаконною, необґрунтованою, постановлена з істотними порушеннями вимог КПК України, за результатами неповного судового розгляду, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги адвокат посилається на наступне.

Слідчий суддя проігнорував, що вилучений телефон Apple iPhone 16 Pro Мах не є та не може бути речовим доказом, а також не має жодного відношення до обставин кримінального провадження. Вилучений 05.03.2026, під час проведення обшуку телефон ОСОБА_7 , не містить будь-якої інформації, що стосується обставин кримінального провадження, а тому не відповідає ознакам речових доказів, встановленим у ст. 98 КПК України, та не може використовуватися як доказ в кримінальному провадженні.

Крім цього, до матеріалів клопотання про арешт було долучене нібито листування між ОСОБА_14 та ОСОБА_7 , яке за твердженням прокурора, містилось на мобільному пристрої ОСОБА_14 та було раніше здобуте слідством в межах кримінального провадження. Є всі підстави вважати, що таке листування могло бути здійснене між адвокатом та клієнтом. Це означає, що вилучена техніка містить відомості, що є адвокатською таємницею, яка охороняється ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Про це також зазначив представник Ради адвокатів, який брав участь у проведенні обшуку, у своїх зауваженнях до протоколу обшуку.

Слідчий суддя не взяв до уваги обставину, що телефон було вилучено з грубими порушеннями вимог КПК України: телефон був вирваний з рук детективами НАБУ, які були одягнені у військову форму (піксель) та представилися працівниками ТЦК та СП за участю особи в поліцейській формі. Перед вилученням телефону ОСОБА_7 всупереч вимогам ч. 5 ст. 236 КПК не було повідомлено про його особистий обшук, внаслідок чого ОСОБА_7 не мав можливості залучити свого адвоката.

Також адвокат зазначає, що протокол обшуку від 05.03.2026 був складений з порушенням положень статей 104, 105 КПК України, оскільки у протоколі відсутня повна інформація про те, як фактично відбувався обшук, а також протокол містить недостовірну інформацію, яка умисно була внесена туди детективами для створення видимості законного обшуку. Слідчий суддя не відреагував на грубе порушення гарантій адвокатської діяльності, що може призвести до порушення адвокатської таємниці.

Також при проведенні обшуку було порушено гарантію щодо забезпечення присутності під час обшуку представника ради адвокатів регіону, оскільки фактично детективи НАБУ попередньо залучили представника Ради адвокатів Київської області, але безпосередньо не допустили його до моменту початку слідчої процесуальної дії.

Також, адвокат стверджує, що існують підстави вважати, що детективи НАБУ здійснюють тиск на адвоката ОСОБА_7 у зв'язку з його адвокатською діяльністю, в тому числі щодо надання правової допомоги особам, в межах кримінальних проваджень, органом досудового розслідування в яких є НАБУ, оскільки вилучений телефон містить приватне спілкування адвоката з такими клієнтами.

Адвокат ОСОБА_6 , зазначає, що 11.03.2026, під час судового засідання, слідчий суддя проігнорував клопотання про витребування технічного запису обшуку, під час якого було вилучено телефони, не вирішив його жодним чином, чим допустив неповноту судового розгляду.

Адвокат наголошує, що слідчий суддя наклав арешт на телефон за відсутності жодної із передбачених абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК підстав. Арешт вилученого телефону не лише обмежує право власності ОСОБА_7 , але і є суттєвим втручанням в його право на приватне та професійне життя, створює значні ризики порушення адвокатської таємниці, та може призвести до негативних наслідків відносно клієнтів ОСОБА_7 .

У доповненнях до апеляційної скарги адвокат ОСОБА_6 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставина кримінального провадження, що виразилося у наступних порушеннях:

1) слідчий суддя дійшов хибного висновку, що залучення лише представника ради адвокатів регіону при здійсненні подальшого огляду телефона адвоката забезпечить дотримання адвокатських гарантій;

2) слідчий суддя наклав арешт на телефон за відсутності жодної із передбачених абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК підстав, оскільки вилучений телефон Арple iPhone 16 Pro Max не є та не може бути речовим доказом, а також не має жодного відношення до обставин кримінального провадження.

Також адвокат ОСОБА_6 покликається на неврахування слідчим суддею під час вирішення питання про арешт майна адвоката грубого порушення гарантій адвокатської діяльності, що мали місце після проведення обшуку.

Зокрема протокол огляду телефона від 06.03.-10.03.2026 містить листування з абонентом, якого немає в переліку абонентів, дозвіл на відшукування листування з якими було надано слідчим суддею, а також стосується періоду часу, який не стосується заявлених обставин ймовірного кримінального правопорушення.

Адвокат вказує, що детектив в клопотанні про арешт майна зазначав, що телефон ОСОБА_7 є матеріальним об'єктом, який може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Однак вилучений телефон ОСОБА_7 не містить будь-якої інформації, що стосується наведених вище обставин, а тому не відповідає ознакам речового доказу, встановленим ст. 98 КПК України, та не може використовуватися як доказ в кримінальному провадженні.

3. Позиції учасників судового провадження.

У судовому засіданні третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_7 , адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити.

Прокурор ОСОБА_8 заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив залишили в силі ухвалу слідчого судді від 11.03.2026.

4. Мотиви суду.

Заслухавши доповідача, доводи та пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 1 ст. 16 КПК України).

Загальний порядок застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешту майна, викладений у статтях 131, 132 КПК України.

Так, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна (ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що в розумінні п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України мова йде не виключно про необхідність існування у кримінальному провадженні такого процесуального документа як повідомлення про підозру, але про наявність припущення про вчинення особою певного діяння, що ґрунтується на об'єктивних відомостях, які можна перевірити в ході розслідування та які спонукали б вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра дійсно обґрунтованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).

Арешт на майно третіх осіб накладений з метою збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Згідно із п. п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, у разі якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52025000000000435 від 06.08.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 3685, ч. 1 ст. 3662 КК України.

Відповідно до матеріалів провадження, детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 06.08.2025 за № 52025000000000435, стосовно наступних обставин: перебуваючи на посаді Віцепрем'єр-міністра з європейської та євроатлантичної інтеграції України - Міністра юстиції України, ОСОБА_11 ймовірно набула у фактичну власність нерухоме майно на яке, за версією органу досудового розслідування, не мала коштів. Так, ОСОБА_12 могла набути у власність активи, вартість яких більше ніж на 3000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб перевищує її законні доходи, а також умисно внесла завідомо недостовірні відомості до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, що відрізняються від достовірних на суму від 750 до 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто ймовірно вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 3662 та ст. 3685 КК України.

Колегія суддів доходить висновку, що матеріали клопотання про арешт майна та інші матеріали судового провадження свідчать про існування обґрунтованого припущення про вчинення кримінального правопорушення, що потребує подальшої перевірки фактів та обставин під час досудового розслідування.

У своїй апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 зазначив, що телефон Apple iPhone 17 належить його клієнту ОСОБА_9 , а не ОСОБА_7 як зазначив в оскаржуваній ухвалі слідчий суддя. Втім колегія суддів критично ставиться до таких доводів представника.

Так, у судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_5 надав копію фіскального чека від 25.11.2025 на придбання мобільного телефону iPhone 17 Air 256 Space Black (eSim) (том 2 а. п. 128), однак такий чек не містить ідентифікуючих ознак, які дали б можливість встановити, що телефон придбав саме ОСОБА_9 .

Крім того, під час апеляційного розгляду судом адвокату ОСОБА_5 було поставлено питання, чи може ОСОБА_9 на підтвердження факту приналежності йому цього мобільного телефону навести перелік контактів, з якими до вилучення телефону він спілкувався. Адвокат ОСОБА_5 пояснив суду, що таке неможливо, оскільки хоча телефон і був придбаний 25.11.2025, однак станом на 05.03.2026. ОСОБА_9 тільки переносив вміст зі старого телефону та не почав користуватися новим.

З дослідженого в ході апеляційного розгляду додатка до протоколу обшуку від 05.03.2026 - відеозапису слідчої дії, наданого суду для огляду прокурором, колегія суддів вбачає, що телефон Apple iPhone 17 на момент початку обшуку знаходився поруч із ОСОБА_7 , а ОСОБА_9 не зазначав, що цей телефон належить йому та не вчиняв жодних активних дій, щоб донести до представників НАБУ інформацію про його право власності на цей телефон, пароль від цього телефону також НАБУ не повідомив. Разом з тим, відповідно до відеозапису ОСОБА_9 надавав представнику НАБУ інший свій телефон, який після огляду був йому повернутий.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до переконання, що слідчий суддя правильно зазначив в оскаржуваній ухвалі про належність телефону Apple iPhone 17 ОСОБА_7 , оскільки доводи апеляційної скарги в цій частині є непереконливими.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 вказувала на ряд грубих порушень при проведенні обшуку, а саме: початок проведення обшуку до вручення ОСОБА_7 ухвали про обшук, відсутність до початку обшуку представника ради адвокатів регіону, відмова представників НАБУ залучити адвоката, внесення до протоколу обшуку недостовірних відомостей, грубе заволодіння представниками НАБУ телефоном її клієнта (вирвали із рук) та незаконне використання представниками НАБУ форменого одягу (військова форма, форма поліції).

Дослідивши матеріали судового провадження в частині зазначених доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді. У матеріалах провадження наявна ухвала слідчого судді ВАКС від 09.02.2026, якою надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля "LAND ROVER RANGE ROVER", чорного кольору, 2022 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN: НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_7 з метою відшукання в тому числі електронної інформації, а також жорстких дисків, карт пам'яті, флеш носіїв, оптичних дисків або інших носіїв електронної інформації, мобільних телефонів, планшетів, комп'ютерів щодо обставин, які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні (том 2 а. п. 98 - 104).

З дослідженого під час апеляційного розгляду відеозапису слідчої дії вбачається, що фактично відеозапис обшуку розпочинається з моменту коли телефон (Аpple iPhone 16 Pro Max) перебуває у руках представника НАБУ (у розблокованому вигляді), а копія ухвали про обшук перебуває у розпорядженні ОСОБА_7 (в салоні автомобіля), що відповідає положеннями ч. 3 ст. 236 КПК України, яка вимагає, щоб перед початком виконання ухвали слідчого судді особі, яка володіє житлом чи іншим володінням повинна бути пред'явлена ухвала і надана її копія.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що норми ст. 236 КПК передбачають можливість примусового вилучення документів і речей, відкриття закритих приміщень, подолання систем логічного захисту тощо. Таким чином колегія суддів критично ставиться до твердження, про безпідставне примусове вилучення у ОСОБА_7 мобільного телефону Apple iPhone 16 Pro Max, оскільки на момент вилучення цього телефону стороною обвинувачення у кримінальному провадженні № 52025000000000435 було отримано попередній дозвіл слідчого судді на проведення таких дій.

Що стосується посилань адвоката на відсутність представника ради адвокатів регіону під час початку слідчої дії, колегія зазначає наступне.

Під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність має бути присутній представник ради адвокатів регіону. Для забезпечення його участі службова особа, яка буде проводити відповідну слідчу дію чи застосовувати захід забезпечення кримінального провадження, завчасно повідомляє про це раду адвокатів регіону за місцем проведення такої процесуальної дії. З метою забезпечення дотримання вимог цього Закону щодо адвокатської таємниці під час проведення зазначених процесуальних дій представнику ради адвокатів регіону надається право ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення процесуальних дій, що зазначаються у протоколі (абз. 2 - 3 ч. 2 ст. 23 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Як вбачається із протоколу обшуку від 05.03.2026 (том 2 а. п. 105 - 112) обшук розпочато о 08:30, а представник Ради адвокатів Київської області ОСОБА_16 , якого про обшук заздалегідь повідомило НАБУ, прибув на місце проведення обшуку о 08:46. Після того як представник Ради адвокатів Київської області прибув на місце проведення обшуку та отримав копію ухвали про обшук, від нього не надходило жодних зауважень щодо початку проведення обшуку за його відсутності.

Відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 23 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», неявка представника ради адвокатів регіону за умови завчасного повідомлення ради адвокатів регіону не перешкоджає проведенню відповідної процесуальної дії.

В апеляційних скаргах та в ході апеляційного розгляду апелянти не вказували на несвоєчасне повідомлення ради адвокатів регіону, і взагалі не ставили під сумнів факт завчасного повідомлення, що унеможливлювало б проведення слідчої дії, тому у колегії суддів відсутні підстави зважати на такі доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_7 .

Колегія суддів також не погоджується із твердженнями представника ОСОБА_6 про недопуск представниками НАБУ адвоката до ОСОБА_7 . Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 236 КПК України, слідчий, прокурор не має права заборонити учасникам обшуку користуватися правовою допомогою адвоката або представника. Слідчий, прокурор зобов'язаний допустити такого адвоката або представника до обшуку на будь-якому етапі його проведення. При цьому законодавець не встановив заборони на початок проведення слідчої дії до прибуття захисника.

У протоколі обшуку від 05.03.2026 вказано, що в проведенні слідчої дії брали участь: представник Ради адвокатів Київської області адвокат ОСОБА_16 , адвокати ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . Присутність адвокатів під час проведення обшуку підтверджується також дослідженим у судовому засіданні відеозаписом обшуку. Таким чином в ході апеляційного розгляду колегія суддів не знайшла підтвердження твердженням апелянта про порушення права на захист під час проведення обшуку автомобіля ОСОБА_7 .

Крім того, матеріали судового провадження не містять доказів проведення особистого обшуку ОСОБА_7 , що б потребувало присутності захисника і про що зазначала у своїй апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 .

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги представника ОСОБА_6 , що стосуються незаконного використання працівниками НАБУ форменого одягу мілітарних формувань, які не відповідають форменому одягу працівників НАБУ, колегія зазначає наступне.

З відеозапису обшуку вбачається, що під час проведення слідчої дії присутні працівники НАБУ, вдягнені як у камуфляжну форму без знаків приналежності до конкретних військових формувань чи правоохоронних органів, а також особи, на одязі яких міститься ідентифікуючи написи про приналежність до Національного бюро. Що стосується тверджень представника ОСОБА_6 про присутність на відеозаписі особи у форменому одязі працівника Національної поліції, то дану обставину з відеозапису беззастережно встановити неможливо. У судовому засіданні ОСОБА_7 повідомив, що ні він, ні його представники не зверталися до правоохоронних органів з заявами про незаконне використання військової чи поліцейської форми особами, які не мають права її носіння. Ні з апеляційних скарг, ні з пояснень, наданих апелянтами під час апеляційного розгляду, не вбачається, що вказана обставина призводить до незаконності та скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 щодо порушення представниками НАБУ гарантій адвокатської діяльності ОСОБА_7 під час проведення обшуку автомобіля 05.03.2026, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає особливості проведення окремих слідчих дій та заходів забезпечення кримінального провадження стосовно адвоката, що є складовою гарантій адвокатської діяльності. Адвокатська таємниця першочергово захищає інтереси клієнта, але не виключає можливості доступу до речей і документів адвоката у межах розслідування причетності адвоката до вчинення будь-яких правопорушень поза межами кола прав та інтересів клієнта. Слід також враховувати, що адвокатською таємницею не може охоронятися кожен документ чи листування, які хоча і перебувають у володінні особи, яка має статус адвоката, але не стосується адвокатської діяльності. В цьому контексті слід звертати увагу на наявність документів, які підтвердять існування відносин адвокат-клієнт.

Суд констатує, що як під час судового розгляду у слідчого судді, так і під час апеляційного розгляду апелянти зазначали про втручання в гарантії адвокатської діяльності ОСОБА_7 , однак такі твердження мали загальний характер і не були підкріплені доказами того, що конкретна інформація, яка оглядалась детективами НАБУ підпадає під захист гарантій адвокатської діяльності та стосується професійної діяльності поза межами кола питань, які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52025000000000435.

Також в контексті дотримання гарантій адвокатської діяльності ОСОБА_7 в цьому провадженні, колегія суддів враховує, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі вжив достатніх, на переконання колегії суддів, заходів, спрямованих на захист адвокатської таємниці. Так, в резолютивній частині ухвали від 11.03.2026 слідчий суддя встановив наступний порядок доступу до інформації, що міститься в телефонах ОСОБА_7 : «3. При отриманні доступу безпосередньо до інформації, що може становити адвокатську таємницю та міститься у мобільних телефонах ОСОБА_7 , з метою дотримання адвокатських гарантій, огляд чи інші слідчі дії щодо неї проводити за участі представника Ради адвокатів м. Києва, повідомивши останнього за правилами повідомлення при проведенні обшуку в адвоката. У разі неприбуття заздалегідь повідомленого представника для проведення такої дії, проводити її без його участі».

Таким чином, колегія суддів не вважає, що накладення арешту на майно ОСОБА_7 відбулось з порушенням гарантій адвокатської діяльності, у зв'язку з чим відхиляє такі доводи апеляційної скарги.

Крім іншого, колегія суддів не може погодитися із твердженнями представника про те, що слідчий суддя не міг накласти арешт на мобільний телефон, оскільки він не підпадає під ознаки речового доказу.

Згідно зі ст. 98 КПК України речові докази - це матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У ч. 3 ст. 99 КПК України законодавець визначив, що оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа ще і його відображення, якому надається таке ж значення як документу. При цьому відповідно до ч. 1 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Водночас згідно із ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп'ютерних системах, їх невід'ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

Відповідно до матеріалів провадження детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування за фактом набуття ОСОБА_12 під час перебування на посаді Віцепрем'єр-міністра з європейської та євроатлантичної інтеграції України - Міністра юстиції України у фактичну власність квартири площею 99,8 кв.м., декількох нежитлових приміщень та паркомісця в ЖК «Львівська площа». Також органом досудового розслідування виявлено, що у 2021-2025 роках ОСОБА_12 на постійній основі користувалась автомобілем MERCEDES-BENZ GLC 220D, 2017 р.в., д.н.з. НОМЕР_6 , який зареєстрований за ОСОБА_13 , що може свідчити про належність зазначеного автомобіля саме ОСОБА_12 та його формальне оформлення на довірену особу. Крім того, в органу досудового розслідування існують обґрунтовані підстави вважати, що у 2024 році ОСОБА_12 набула у власність дві квартири в ЖК «Файна Таун», які оформила на довірену їй особу - ОСОБА_14 . При цьому, ОСОБА_7 міг допомагати ОСОБА_14 у придбанні двох квартир в ЖК «Файна Таун» шляхом сприяння при підготовці документів та безпосереднього здійснення передачі грошових коштів для придбання та подальшого ремонту цих об'єктів нерухомості.

Оглядом телефону Apple iPhone 16 Pro Max встановлено, що ОСОБА_7 використовує різні додатки для обміну інформацією, акаунт яких прив'язаний до номера телефону « НОМЕР_7 », проте у самому телефоні встановлена SIM карта з номером « НОМЕР_8 ». Також в месенджерах наявне листування починаючи з 2022 року, проте відсутнє листування з окремими абонентами, факт якого було встановлено під час проведення досудового розслідування, зокрема з ОСОБА_15 , в телефоні якої наявне листування в месенджері «Whats App» з ОСОБА_7 . Вказане може свідчити про видалення останнім такого листування, а також про можливе видалення інших листувань. Окрім цього, в деяких чатах міститься таймер автовидалення (том 1 а. п. 17 - 179).

Постановою детектива від 06.03.2026 мобільні телефони Apple iPhone 16 Pro Max та Apple iPhone 17 були визнані речовими доказами. Іншою постановою детектива від 06.03.2026 для огляду вилучених мобільних телефонів залучено спеціаліста НАБУ (том 2 а. п. 113 - 114, 118 - 119).

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання про відсутність підстав ототожнювати матеріальний носій, яким є мобільний телефон, з інформацією та даними, які містяться на такому телефоні, та власне і становлять інтерес для слідства. Після отримання інформації, що має значення для досудового розслідування, відновлення видаленої інформації та отримання доступу до відповідних відомостей в органу досудового розслідування вочевидь відпаде необхідність фізично утримувати матеріальний носій.

Крім того, сторона захисту не обмежена у праві звертатися до суду із клопотанням про скасування арешту, накладеного на мобільні телефони, в порядку, визначеному ст. 174 КПК.

Що стосується доводів апеляційних скарг адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які зазначили, що слідчий суддя проігнорував їх клопотання про дослідження додатка до протоколу обшуку від 05.03.2026 (відеозапису слідчої дії), то колегія суддів погоджується із позицією представників, що такі дії слідчого судді могли негативно вплинути на права сторін у судовому процесі. Разом з тим, суд зазначає, що у судовому засіданні 19.03.2026 колегія суддів Апеляційної палати ВАКС розглянула та задовольнила клопотання адвоката ОСОБА_6 про перегляд відеозапису (додатку до протоколу обшуку), а в судовому засіданні 06.04.2026 переглянула відеозапис, оригінал якого надав суду прокурор ОСОБА_8 . Таким чином, суд апеляційної інстанції усунув недоліки судового розгляду в суді першої інстанції, а тому відсутні передумови скасування ухвали слідчого судді ВАКС з таких підстав.

5. Висновки суду.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Оцінивши доводи апеляційних скарг адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , колегія судів не знайшла підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування ухвали слідчого судді.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.03.2026 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя - доповідач ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3

Попередній документ
135596426
Наступний документ
135596428
Інформація про рішення:
№ рішення: 135596427
№ справи: 991/2189/26
Дата рішення: 06.04.2026
Дата публікації: 13.04.2026
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду
Категорія справи: Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у апеляційній інстанції (06.04.2026)
Результат розгляду: залишено без змін
Дата надходження: 09.03.2026
Предмет позову: -
Розклад засідань:
11.03.2026 13:00 Вищий антикорупційний суд
19.03.2026 13:00 Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду
06.04.2026 14:00 Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду