справа № 991/12894/25
провадження № 11-сс/991/186/26
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
08 квітня 2026 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - представника власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду про арешт майна від 26.02.2026 р., -
02.03.2026 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку 03.03.2026 року призначено до апеляційного розгляду.
1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та доводи апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора САП ОСОБА_8 та накладено арешт (із забороною відчуження, розпорядження та користування) на вилучений під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 мобільний телефон iPhone 16 Pro Max.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання. Вважає, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про причетність ОСОБА_7 до обставин провадження, оскільки стороною обвинувачення не надано доказів наявності у неї службових повноважень, у порушення яких вона діяла. Більше того, будучи директором Департаменту управління ризиками Державної податкової служби України, ОСОБА_7 не входила до жодної із центральних чи регіональних комісій, уповноважених на блокування чи розблокування податкових накладних. Крім того, у витязі з ЄРДР не зазначено розмір збитків, а тому фабула, за якою здійснюється досудове розслідування, не відповідає кваліфікації за ч. 2 ст. 364 КК України, оскільки тяжкі наслідки є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину. При цьому, стороною обвинувачення не надано жодних висновків експертів чи актів аудитів, які могли б підтвердити наявність збитків у даному провадженні. Відтак, вказане провадження не підслідне детективам НАБУ, а клопотання про арешт майна не підсудне ВАКС. Окремо наголошує, що під час обшуку детективом вилучено мобільний телефон білого кольору IPhone, ідентифікуючі ознаки (IMEI та серійний номер) якого у порушення п. 3 ч. 3 ст. 104 КПК України не зазначено. При цьому, вилучений у ОСОБА_7 мобільний телефон не відповідає критеріям речового доказу у розумінні ст. 98 КПК України, а експертиза, призначена щодо нього, є суто формальною, оскільки сам телефон як об'єкт дослідження експерту не направлявся.
2. Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
У судовому засіданні представник власника майна адвокат ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, викладених у скарзі. Додатково зазначив, що надані стороною обвинувачення документи на підтвердження неформальних зустрічей ОСОБА_7 з представниками компаній так званої «групи ОСОБА_9» не свідчать про причетність останньої до обставин даного провадження, оскільки ці зустрічі проводились з приводу налагодження комунікацій та сплати податків до бюджету. Наполягав на необхідності скасування оскаржуваної ухвали.
Прокурор ОСОБА_8 , належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення, у яких просив здійснювати судовий розгляд апеляційної скарги за його відсутності, та зазначив, що оскаржувана ухвала постановлена з урахуванням всіх матеріалів клопотання, є законною та обґрунтованою (т. 10 а.с. 114-116).
Власник майна ОСОБА_7 , належним чином повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суду не повідомила, з клопотанням про відкладення апеляційного розгляду не зверталась.
Враховуючи положення ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності вищевказаних учасників провадження.
3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у провадженні № 52025000000000265 від 14.05.2025 р. за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.
За версією органу досудового розслідування, ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод», ТОВ «Теофіпольська енергетична компанія», ТОВ «Україна 2001», ТОВ «Перша подільська енергетична компанія», ТОВ «Зерно експорт», реальним бенефіціарним власником яких є ОСОБА_9 (далі - «група ОСОБА_9»), віднесено до переліку платників податку, що відповідають критеріям ризиковості. У подальшому представники компаній «групи ОСОБА_9» неодноразово зверталися до Державної податкової служби України щодо виведення з переліку ризикових підприємств цієї групи, а саме: ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод», ТОВ «Племзавод імені Шмідта», ПСП «Чапаєвське», ТОВ «Зерно експорт», та розблокування реєстрації податкових накладних за рішеннями відповідних комісій.
Аналізом єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що з 01.10.2024 до 14.02.2025 р.р. Державною податковою службою України за рішеннями комісії зареєстровано податкові накладні, виписані ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод» контрагентам, які входять до «групи ОСОБА_9» (ТОВ «Теофіпольська енергетична компанія», ТОВ «Україна 2001», ТОВ «Перша подільська енергетична компанія», ТОВ «Зерно експорт», ТОВ «Племзавод імені Шмідта», ПСП «Чапаєвське») на загальну суму 132 млн. грн., в тому числі 22 млн. грн. схемного ПДВ.
Разом з цим, ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод» виведено зі списків ризикових підприємств лише 14.02.2025 року на підставі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.12.2024 р., яке постановою апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025 р. залишено без змін. Відтак, у вказаний період головою комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Хмельницькій області забезпечено неприйняття рішення про повернення підприємства до списку ризикових, після виконання вимог рішення суду (як це раніше відбувалось 09.05.2024 року), реєстрацію податкових накладних ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод», не зважаючи на триваючий процес оскарження судових рішень податковими органами. Крім цього, 04.02.2025 року щодо двох підприємства «групи ОСОБА_9» головою комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Миколаївській області також забезпечено прийняття рішень про невідповідність критеріям ризиковості, а саме: ТОВ «Племзавод імені Шмідта» та ПСП «Чапаєвськке».
За твердженням прокурора, особи, які займають керівні посади в Державній податковій службі України, зловживаючи своїм службовим становищем за попередньою змовою, вчинили ряд дій, спрямованих на забезпечення реєстрації податкових накладних та виведення підприємств зі списку ризикових, тобто умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для інших юридичних осіб, з використанням службового становища діяли всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державі у вигляді не сплати ПДВ на суму не менше 22 млн. грн
10.12.2025 року за місцем проживання ОСОБА_7 , яка за версією сторони обвинувачення може бути причетною до вчинення вказаного злочину, проведено обшук, в результаті якого, серед іншого, вилучено мобільний телефон білого кольору 16 Pro Max.
Вирішуючи питання, визначені у ст. 170 КПК України, слідчий суддя вказав, що наведені у клопотанні фактичні обставини у сукупності із наданими стороною обвинувачення матеріалами формують внутрішнє переконання про наявність достатніх підстав вважати, що вказане у клопотанні кримінальне правопорушення могло бути вчинено.
За висновоком слідчого судді, доводи прокурора про необхідність накладення арешту на мобільний телефон білого кольору 16 Pro Max заслуговують на увагу, оскільки останній відповідає критеріям речового доказу, адже може містити інформацію щодо події злочину, зокрема, листування та інші способи контактування ОСОБА_7 з особами, які перевіряються на причетність до обставин, які розслідуються. Окрім того, слідчий суддя дійшов висновку, що орган досудового розслідування мав передбачені ч. 2 ст. 168 КПК України підстави для його вилучення, оскільки ОСОБА_7 відмовилась повідомити пароль доступу до нього, чим обмежила можливість дослідження наявної у ньому інформації. Вказані обставини обумовлюють потребу органу досудового розслідування у проведенні детального огляду телефону, що потребує призначення експертизи.
4. Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника власника майна, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення злочину.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України).
Отже, використане законодавцем формулювання «існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості» вказує на те, що для застосування такого заходу забезпечення провадження як арешт майна достатньо, щоб сторона обвинувачення довела не факт повідомлення певній особі про підозру, а лише наявність відомостей, котрі можуть свідчити про сам факт вчинення кримінального правопорушення.
Проаналізувавши зміст клопотання про арешт майна та долучені до нього докази, слідчий суддя дійшов висновку про ймовірність вчинення кримінального правопорушення за обставин, викладених у клопотанні. При цьому, ним досліджено наявні в матеріалах провадження докази та зроблено висновок, що у своїй сукупності вони підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування арешту майна.
Колегія суддів цілком погоджується з вказаним висновком слідчого судді.
Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_7 займає посаду директора Департаменту управління ризиками Державної податкової служби України (т. 2 а.с. 310-317).
Згідно протоколу огляду від 05.09-21.10.2025 р. з додатками, між представником компаній групи «ОСОБА_9» та ОСОБА_10 , на той час в.о. директора Департаменту економічного аналізу Державної податкової служби, за участі ОСОБА_7 та ОСОБА_11 - заступника начальника відділу розгляду звернень платників з питань роботи комісій, проведено низку неофіційних зустрічей (т. 2 а.с. 1-267).
Відповідно до протоколу огляду від 13.11-17-11.2025 р., з 01.10.2024 року до 14.02.2025 року Державною податковою службою України за рішеннями відповідних комісій зареєстровано податкові накладні, виписані ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод» контрагентам, які входять до так званої «групи ОСОБА_9», а саме: ТОВ «Теофіпольська енергетична компанія», ТОВ «Україна 2001», ТОВ «Перша подільська енергетична компанія», ТОВ «Зерно експорт», ТОВ «Племзавод імені Шмідта», ПСП «Чапаєвське» на загальну суму 132 млн. грн., в тому числі 22 млн. грн. «схемного» ПДВ (т. 2 а.с. 268-287).
Вищенаведене дійсно може пов'язувати ОСОБА_7 - директора Департаменту управління ризиками Державної податкової служби України із досліджуваними обставинами, оскільки у ході досудового розслідування встановлено, що представники компаній «групи ОСОБА_9» неодноразово зверталися до ОСОБА_7 та інших службових осіб Державної податкової служби України щодо виведення з переліку ризикових вищевказаних підприємств та розблокування реєстрації податкових накладних за рішеннями відповідних комісій.
Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно особи, яка не має статусу підозрюваного, не переконався в тому, що на даному етапі досудового розслідування існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, є необґрунтованими.
Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність у даному провадженні обов'язкової ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме - тяжких наслідків у вигляді збитків, оскільки у витязі з ЄРДР не зазначено розмір заподіяної державі шкоді, колегія суддів виходить з того, що витяг з ЄРДР у розумінні ч. 2 ст. 84 КПК України є електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, що використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру. Отже, витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів у розумінні ст. 84 КПК України, а лише підтверджує фіксацію правоохоронним органом фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінального правопорушення. Відтак, відсутність у витязі з ЄРДР розміру завданих збитків не свідчить про відсутність кваліфікуючої ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Доводи апеляційної скарги про відсутність висновків експертиз чи актів аудитів на підтвердження наявності збитків у даному провадженні, а відповідно, і про відсутність доказів, які б свідчили, що викладене у клопотанні про арешт майна кримінальне правопорушення дійсно вчинено, колегією суддів також відхиляються як безпідставні. Як вбачається з матеріалів клопотання, органом досудового розслідування внаслідок проведення аналізу Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що з 01.10.2024 року до 14.02.2025 року Державною податковою службою України за рішенням відповідних комісій зареєстровано податкові накладні, виписані ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод» контрагентам, які входять до так званої «групи ОСОБА_9», на загальну суму більше 132 млн. грн., в тому числі 22 млн. грн. «схемного» ПДВ. Отже, наразі органом досудового розслідування перевіряється версія щодо ймовірного зловживання владою або службовим становищем посадовими особами ДПС України, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді несплати ПДВ на суму не менше 22 млн. грн., до якої ОСОБА_7 може мати безпосереднє відношення.
Також, колегія суддів наголошує, що кваліфікація певного кримінального правопорушення не є статичною, це динамічний процес, який розпочинається з попередньої правової кваліфікації і яка у подальшому може зазнавати змін з урахуванням розширення можливостей для сторони обвинувачення встановити дійсні обставини відповідної події. На початку досудового розслідування наявний обмежений обсяг відомостей про події. У ході подальшого досудового розслідування обсяг та якість виявлених відомостей збільшується. І лише на момент завершення досудового розслідування відповідний суб'єкт кваліфікації повинен володіти всіма суттєвими, необхідними і достатніми даними про скоєне діяння.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про відсутність тяжких наслідків є передчасними, оскільки досудове розслідування і здійснюється з тією метою, щоб встановити всі елементи відповідного складу злочину, а також всі його кваліфікуючі ознаки. Крім того, остаточна оцінка наявності або відсутності обов'язкових ознак складу злочину може бути надана лише під час розгляду кримінального провадження по суті. Більше того, наразі у даному провадженні не повідомлено про підозру жодній особі, а відтак, твердження апеляційної скарги про відсутність заподіяних збитків є необґрунтованою.
Щодо доводів апеляційної скарги про непідслідність даного провадження детективам НАБУ та, відповідно, не підсудність клопотання про арешт майна ВАКС, колегія суддів звертає увагу на положення ч. 5 ст. 218 КПК України, згідно якої, спори про підслідність у кримінальному проваджені, що може належати до підслідності НАБУ, вирішує Генеральний прокурор або його заступник - керівник САП, а не суд апеляційної інстанції. При цьому, апелянтом не надано жодних доказів, які б свідчили про непідсудність клопотання ВАКСу, оскільки на час звернення з ним до слідчого судді досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється детективами НАБУ за ознаками вчинення корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, яке належать до підсудності ВАКС, а розмір шкоди розслідуваного злочину становить не менше 22 млн. грн. Відтак, доводи апелянта в цій частині також відхиляються.
В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя також дійшов висновку, що вилучений мобільний телефон відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки може містити відомості, які встановлюються у провадженні. З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки в ході апеляційного перегляду встановлені слідчим суддею обставини не спростовано.
Зокрема, 24.11.2025 року ухвалою слідчого судді надано дозвіл на проведення обшуку квартири, в якій проживає ОСОБА_7 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення злочину та відшукання, зокрема, мобільних пристроїв, які перебувають у її користуванні (т. 2 а.с. 298-302).
10.12.2025 року у ході обшуку детективами віднайдено мобільний телефон білого кольору iPhone 16 Pro Max, пристрій Huawei, який працює на основі мобільного інтернету, мобільний телефон iPhone 17 Pro Max, мобільний телефон iPhone 16 Pro, мобільний телефон блакитного кольору iPhone 14. При цьому, пристрій Huawei та мобільний телефон блакитного кольору iPhone 14 детективами не вилучались, оскільки їх вміст було оглянуто та не встановлено інформації, яка становить інтерес для досудового розслідування. Мобільний телефон iPhone 17 Pro Max також не вилучався, оскільки не був у використанні. Натомість, мобільні телефони білого кольору iPhone 16 Pro Max та iPhone 16 Pro були вилучені, позаяк у телефоні iPhone 16 Pro виявлено листування, що стосувалось блокування/розблокування податкових накладних та виведення підприємств зі списку ризикових, а iPhone 16 Pro Max - через відмову ОСОБА_7 надати його для огляду та повідомити пароль доступу. Відтак, їх вилучено з метою подальшого проведення детального огляду та призначення відповідних експертиз (т. 2 а.с. 288-292).
До протоколу обшуку представником власника майна - адвокатом ОСОБА_12 долучено письмові зауваження, втім жодних заперечень щодо вилучення телефону білого кольору iPhone 16 Pro Max, зокрема, через відсутність його ідентифікуючих ознак у протоколі, ним не висловлено (т. 2 а.с. 294-295).
У подальшому детективами було проведено огляд телефону iPhone 16 Pro, у ході якого скопійовано наявну у ньому інформацію, а мобільний пристрій повернуто ОСОБА_7 . При цьому, з протоколу огляду від 11.12.2025 р. та постанови про виправлення описки у вказаному протоколі від 25.02.2026 р. встановлено, що скопіювати дані з телефона IPhone 16 Pro Max, серійний номер - НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 , IMEI 2 НОМЕР_3 , не виявилось можливим, оскільки наявність системи логічного захисту доступу до інформації унеможливлює дослідження вмісту його пам'яті без застосування спеціальних технічних знань та обладнання для подолання системи логічного захисту доступу.
Під час вказаного огляду детективом встановлено ідентифікуючі ознаки вилученого мобільного телефона білого кольору IPhone 16 Pro Max, на відсутність яких в апеляційній скарзі звертає увагу представник власника майна. В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя слушно наголосив, що відсутність фіксації вказаних відомостей під час обшуку не є підставою для відмови у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про арешт майна. Крім того, як вбачається зі змісту протоколу обшуку, з метою унікальної ідентифікації і запобігання підміні вилучений мобільний телефон IPhone 16 Pro Max поміщено до окремого сейф пакету за № 0051294.
11.12.2025 року мобільний телефон IPhone 16 Pro Max визнано речовим доказом (т. 2 а.с. 323-325). У подальшому постановою детектива призначено судову комп'ютерно-технічну експертизу, у якій зазначено, що наявність виявленої системи логічного захисту доступу до інформації унеможливлює дослідження вмісту пам'яті телефонів без застосування спеціальних технічних знань та обладнання для подолання системи логічного захисту доступу (т. 2 а.с. 319-322). Крім того, у матеріалах клопотання міститься супровідний лист детектива, адресований Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, яким направлено постанову про призначення експертизи та засвідчено, що об'єкт, який підлягає дослідженню, буде наданий після запиту експерта (т. 2 а.с. 318).
Отже, передача об'єкта дослідження до експертної установи здійснюватиметься після відповідного клопотання експерта, з огляду на завантаженість експертної установи, що спростовує доводи апеляційної скарги про формальність призначеної експертизи.
Дослідивши сукупність вищенаведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками оскаржуваної ухвали про те, що мобільний телефон, вилучений у ОСОБА_7 під час обшуку, може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у кримінальному провадженні (кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення злочину, даних про номери телефонів, використаних під час його вчинення, зв'язків між причетними особами, тощо). Отже, за стандартом доведення «достатні підстави» слідчий суддя правильно встановив відповідність телефону, на який накладено арешт, ознакам речового доказу.
Колегія суддів також враховує, що згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Під час апеляційного розгляду представником власника майна не спростовано, що ОСОБА_7 відмовилась повідомити пароль доступу до вилученого телефону, чим фактично обмежила до нього доступ. Відтак, з метою виявлення на вилученому телефоні інформації, яка може мати значення для даного провадження, детективом призначено відповідну експертизу. У свою чергу, доступ до такої інформації та її подальша належна процесуальна фіксація можливі лише за результатом проведення експертного дослідження мобільного терміналу.
Відтак, потреба у накладенні арешту на майно обумовлена необхідністю проведення експертизи, за наслідком якої буде встановлена необхідність його подальшого утримання стороною обвинувачення як доказу у провадженні чи можливістю повернення володільцю як такого, що не містить на собі відомостей, важливих для з'ясування обставин вчинення злочину.
З урахуванням сукупності встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вилучене майно, забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності із завданнями кримінального провадження. На даному етапі провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
5. Висновки суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що ухвала слідчого судді відповідає фактичним обставинам провадження та доказам, наданим на обґрунтування клопотання про арешт майна, а її висновки є достатньо вмотивованими. Істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні оскаржуваної ухвали, які були б підставою для її скасування, також не встановлено, а тому колегія суддів дійшла висновку про залишення її без змін.
Керуючись ст. ст. 369-372, 170-173, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.02.2026 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4