08 квітня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 2-460/2007
Провадження № 22-ц/821/806/26
категорія: на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,
секретаря - Кукушкіної А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2026 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Маньківський відділ державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області, про заміну сторони у виконавчому провадженні, у складі головуючого судді Костенка А. І.,
28.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою.
Свої вимоги мотивував тим, що рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2001 року стягнуто з ТОВ «Нива» с. Багва Маньківського р-ну, Черкаської обл. на користь ОСОБА_2 590 грн моральної шкоди та 156,95 грн заборгованості по заробітній платі покійного ОСОБА_3 .
Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2001 року в частині стягнення моральної шкоди не виконано.
На неодноразові звернення заявника до Маньківського відділу державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Акулову Г. Д. надавалася відмова, яка обґрунтовувалась тим, що стягувачем є ОСОБА_4
ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_1 та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В матеріалах цивільної справи ОСОБА_1 мав статус представника за довіреністю, в подальшому, після смерті ОСОБА_4 , статус правонаступника і такі документи ним подавалися до ДВС.
Вказує, що у відповідності до ч. 5 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Також зазначено, що у разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
Зазачає, що відповідач-боржник ТОВ «Нива» перетворилося у ТОВ «Багва» і Спілку співвласників майна «Нива».
Просить замінити у виконавчому провадженні стягувача ОСОБА_4 у зв'язку з її смертю, стягувачем ОСОБА_1 .
Замінити боржника ТОВ «Нива» с. Багва Уманський р-н, Черкаська обл. боржниками-правонаступниками: ТОВ «Багва» с. Багва Уманського р-ну, Черкаської обл, спілкою співвласників майна «Нива» с. Багва Уманського р-ну, Черкаської обл.
Змінити розмір моральної шкоди 590 грн з врахуванням індексів інфляції і 3 відсотків річних з дати ухвалення рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2001 року у справі № 2-535/2001 до внесення змін у виконавчому листі для стягнення.
23 травня 2025 року ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
01 липня 2025 року постановою Черкаського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 23 травня 2025 року залишено без змін.
Постановою від 24 грудня 2025 року Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив.
Ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 23 травня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 липня 2025 року скасував, справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Маньківський відділ державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області, про заміну сторони у виконавчому провадженні відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що заява ОСОБА_1 , про заміну стягувача у виконавчому листі є безпідставною та необґрунтованою, оскільки заявником не надано будь-яких належних та допустимих доказів про відкриття виконавчого провадження та доказів про те, що строк пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання не закінчився, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що за відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення.
Не погоджуючись із ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2026 року, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку та просить скасувати, постановити нову ухвалу, якою замінити стягувача його правонаступником ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.
Зазначає, що суд першої інстанції фактично повторно поставив під сумнів встановлений факт прийняття спадщини, що суперечить ст. 82 ЦПК України та вийшов за межі предмета розгляду, оцінюючи склад спадщини.
Суд відмовив у зміні суми стягнення, пославшись на необхідність окремого позову, проте вважає, що наявність або відсутність вимог про 3% річних не впливає на обов'язок суду здійснити заміну сторони виконавчого провадження. Суд неправомірно пов'язав ці питання між собою.
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, проте в судове засідання не з'явились.
Згідно зі ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд здійснює розгляд справи за відсутності всіх учасників справи, які не з'явилися в судове засідання та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У ст. 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судових рішень - завершальна стадія судового процесу, яка має своїм призначенням впровадження в життя судового рішення. Тобто під час виконання судового рішення принцип справедливості реалізовується на практиці. На органи державної виконавчої служби покладено обов'язки виконувати судові рішення.
Виконання судового рішення є невід'ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана з попередніми частинами єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає в захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.
Виконання судових рішень у цивільних (господарських) справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).
Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Конституційний Суд України зазначав, що виконання судового рішення є невідокремним складником права кожного на судовий захист і охоплює визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року у справі № 18-рп/2012).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про заміну сторін у виконавчому провадженні на підставі ч. 5 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» та ст. 442 ЦПК України.
Судом встановлено, що 27.09.2001 рішенням Маньківського районного суду Черкаської області в справі № 2-535/2001 було стягнуто з відповідача ТОВ «Нива» на користь позивача ОСОБА_4 заборговану ОСОБА_3 заробітну плату в розмірі 156,95 грн та 590 грн моральної шкоди.
Виконавчий лист на підставі рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2001 року в справі № 2-535/2001, яким стягнуто з ТОВ «Нива» на користь ОСОБА_4 590 грн моральної шкоди, видано 01 березня 2002 року, виконавче провадження відкрито 07 березня 2002 року (а. с. 106-107).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла (актовий запис № 3 від. 01.06.2004 року) (а.с. 11).
Згідно копії Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02 квітня 2008 року, ОСОБА_1 є спадкоємцем 1/3 частини спадкового майна після смерті ОСОБА_4 . Також по 1/3 частці спадку належить ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с. 78 зворот).
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Відповідно до абз 1 ч. 5 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Згідно зі ч. 1, ч. 2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Під час вирішення питання заміни учасника справи правонаступником та заміни сторони виконавчого провадження у разі смерті фізичної особи (стягувача, боржника) судам перш за все необхідно з'ясувати коло всіх спадкоємців померлої особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року в справі № 523/2357/20).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя (ч. 3 ст. 1230 ЦК України).
Спадкування є різновидом універсального правонаступництва, за якого на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття первісного кредитора з одночасною заміною його новим кредитором. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальних правовідносинах відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідносинах у визначених законом випадках.
У постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження суди мають встановити, чи не сплив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документа до виконання. Після спливу строку виконавчого провадження не може вирішуватись питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Питання процесуального правонаступництва врегульовані ч. 1 ст. 55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки попередника. Для настання процесуального правонаступництва потрібно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року в справі № 369/13444/20).
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене ст. 55 ЦПК України, частиною першою якої встановлено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Тобто процесуальне правонаступництво передбачає перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв'язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.
Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту п. 28 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватися скарги окремо від рішення суду.
Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документу, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Проте разом із тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10.
За змістом ч. 5 ст. 442 ЦПК України, ч. 6 ст. 12, п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 26, ч. 5 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.
Поняття «заміна сторони виконавчого провадження» та «заміна стягувача у виконавчому листі» не є тотожними. Необхідною умовою для заміни сторони виконавчого провадження є перебування вказаного виконавчого документу на виконанні, а для заміни стягувача у виконавчому листі виконавчого документу, відповідно заява може бути подана до відкриття провадження виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого листа.
Отже, цивільний процесуальний закон передбачає можливість розгляду двох окремих, самостійних, процесуальних питання щодо: заміни сторони виконавчого провадження; заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому ст. 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених ст. 55 ЦПК України.
Відповідно до листа Маньківського відділу ДВС в Уманському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) від 03.03.2025 № 4689, заявнику повідомлено, що виконавчий лист про стягнення з ТОВ «Нива» моральної шкоди в сумі 590 грн, у зв'язку з прийняттям рішення про самоліквідацію господарства, на підставі ст. 65 ЗУ «Про виконавче провадження», 24.07.2002 направлено для подальшого виконання до голови ліквідаційної комісії Горбенка В. Я., а виконавче провадження підлягало закінченню (а.с. 16).
Згідно з листом Черкаського обласного управління юстиції від 28 січня 2004 року № А-671-07, виконавчий лист про стягнення з ТОВ «Нива» моральної шкоди в розмірі 590 грн у зв'язку з прийняттям рішення про самоліквідацію господарства направлено для подальшого виконання до голови ліквідаційної комісії Горбенка В. Я. Роз'яснено, що його повторні звернення з приводу стягнення коштів на користь його матері, ОСОБА_4 , у зв'язку із тим, що на виконанні немає відповідних виконавчих листів, відповідно до ст. 8 ЗУ «Про виконавче провадження» розглядатись не будуть (а. с. 24).
Відповідно до листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області № А-10-25Ч від 31.01.2025 та № А-25-25Ч від 31.01.2025 заявнику повідомлено, що перевіркою бази даних автоматизованої системи виконавчого провадження та згідно інформації наданої Маньківським відділом ДВС в Уманському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ), встановлено, що виконавчий документ Маньківського районного суду Черкаської області від 27.09.2001 у справі № 2-535/2001 про стягнення з ТОВ «Нива» моральної шкоди у сумі 590 грн, на виконання до Маньківського відділу ДВС в Уманському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) не надходив та не перебуває та до підпорядкованих Управлінню відділів ДВС Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) також не надходив та не перебуває (а.с. 26-27).
З викладеного вбачається, що звертаючись в суд із даною заявою, ОСОБА_1 не надав доказів, що ОСОБА_3 , та ОСОБА_5 , які також можуть бути правонаступниками в даному виконавчому провадженні, не заперечують проти заміни стягувача у виконавчому листі ОСОБА_4 на правонаступника ОСОБА_1 чи заяв від даних осіб з викладеною позицією стосовно даного питання заявником не надано, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Отже, з наявних матеріалів справи вбачається, що станом на час звернення ОСОБА_1 до суду із даною заявою, виконавчий документ Маньківського районного суду Черкаської області від 27.09.2001 у справі № 2-535/2001 про стягнення з ТОВ «Нива» моральної шкоди у сумі 590 грн на виконанні не перебуває, тобто відсунє відкрите виконавче провадження.
Доказів протилежного Акаловим Г. Д. суду не надано.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за відсутності відкритого виконавчого провадження, заміна відповідної сторони виконавчого провадження неможлива.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами.
Ухвалюючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги, що право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції, не підлягає скасуванню, як така, що постановлена з додержанням вимог закону.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
О. М. Новіков