Провадження № 11-сс/821/153/26 Справа № 694/583/26 Категорія: ст. 303 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
09 квітня 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі суддів:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 11 березня 2026 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення,
Ухвалою слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 11.03.2026 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення.
Не погоджуючись з такою ухвалою слідчого судді, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді, задовольнити скаргу, визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати уповноважену особу Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області внести відповідні відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_4 від 02.03.2026.
Скаржник, посилаючись на вимоги ст. 214 КПК України, вказує, що відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Однак слідчий суддя фактично самоусунувся від здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, необґрунтовано відмовив у задоволенні скарги, позбавивши доступу до правосуддя.
Скаржник, повідомлений належним чином про час та місце розгляду апеляційної скарги в судове засідання не з'явився. Прокурор, в режимі відеоконференції, просив відмовити у задоволенні скарги, вказав, що підстав для внесення відомостей по заяві ОСОБА_4 немає.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Аналіз вищевикладеного судового рішення дає підстави дійти висновку про те, що воно вимогам зазначеної вище норми кримінального процесуального закону відповідає з огляду на наступні обставини.
За приписами ч. 1 ст. 306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст.ст. 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, зокрема бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
При цьому, ч. 2 ст. 307 КПК України передбачено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
На підставі аналізу змісту скарги, поданої в порядку ст. 303 КПК України заявником ОСОБА_4 (а.с.1-2) вбачається, що останній оскаржує бездіяльність уповноважених посадових осіб Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області щодо невнесення до ЄРДР відомостей за його заявою від 02.03.2026 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
При цьому, до поданої скарги заявником було долучено копію його заяви від 02.03.2026 про вчинення кримінального правопорушення, в якій останній зазначив про те, що в Звенигородському районному суді Черкаської області перебуває кримінальне провадження, в якому він ( ОСОБА_4 ) є обвинуваченим за вчинення кримінального правопорушення за фактом ДТП, що сталася 24.03.2025 за участю неповнолітнього ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який керував мопедом без дозволу батьків та не мав посвідчення водія (а.с. 3-4).
На переконання заявника, в діях ОСОБА_7 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Частина 4 ст. 214 КПК України встановлює, що слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Згідно із п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, серед іншого, до ЄРДР вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Аналогічні положення містяться в п. 2 Розділу II «Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення», затвердженого Наказом Генерального прокурора №298 від 30.06.2020, відповідно до якого відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи викладене, колегія суддів наголошує на тому, що внесенню відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування має передувати діяльність, спрямована на перевірку заяви чи повідомлення задля встановлення обставин, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення, оскільки чинне кримінальне процесуальне законодавство дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень саме про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.
В цьому контексті колегія суддів наголошує на правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 (справа №818/1526/18), відповідно до якої у межах процедури оскарження бездіяльності щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Диспозиція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, за ознаками якого заявник ОСОБА_4 просить внести відомості до ЄРДР, встановлює кримінальну відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом, яка карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
При цьому, під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Частина 1 статті 18 КК України передбачає, що суб'єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.
Згідно з вимогами ст. 22 КК України Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося шістнадцять років.
Особи, що вчинили кримінальні правопорушення у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за умисне вбивство (статті 115-117), посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави (статті 112, 348, 379, 400, 443), умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121, частина третя статей 345, 346, 350, 377, 398), жорстоке поводження з тваринами (стаття 299), умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122, частина друга статей 345, 346, 350, 377, 398), диверсію (стаття 113), бандитизм (стаття 257), терористичний акт (стаття 258), захоплення заручників (статті 147 і 349), зґвалтування (стаття 152), сексуальне насильство (стаття 153), крадіжку (стаття 185, частина перша статей 262, 308), грабіж (статті 186, 262, 308), розбій (стаття 187, частина третя статей 262, 308), вимагання (статті 189, 262, 308), умисне знищення або пошкодження майна (частина друга статей 194, 347, 352, 378, частини друга та третя статті 399), пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (стаття 277), угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (стаття 278), незаконне заволодіння транспортним засобом (частини друга, третя статті 289), хуліганство (стаття 296).
Разом із тим, колегія суддів зауважує на тому, що неповнолітній ОСОБА_7 , який на момент «незаконного заволодіння транспортним засобом» не досягнув 16-річного віку, з якого настає відповідальність за ч. 1 ст. 289 КК України, не може бути суб'єктом такого правопорушення, внаслідок чого відсутній склад правопорушення.
В своїй заяві про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 , який має процесуальний статус обвинуваченого у к/п №12025250360000466 , просить внести відомості до ЄРДР за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України стосовно неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 , вважаючи, що неповнолітній заволодів без дозволу батьків незаконно мопедом не маючи посвідчення водія, і вказане діяння стосується обставин ДТП та її наслідків.
В контексті надання оцінки зазначеним твердженням колегія суддів наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції не уповноважений надавати оцінку діям як заявника ОСОБА_4 , так неповнолітньому потерпілому ОСОБА_7 , оскільки така оцінка буде надана судом 1-ої інстанції за результатами судового розгляду кримінального провадження № 12025250360000466, яке перебуває на розгляді в Звенигородському районному суді.
Відтак, колегія суддів розцінює подану заявником ОСОБА_4 заяву про вчинення неповнолітнім ОСОБА_7 кримінального правопорушення як позицію захисту обвинуваченого від висунутого йому обвинувачення за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та наголошує на тому, що ОСОБА_4 не позбавлений права відстоювання своєї позиції невинуватості в судовому засіданні суду 1-ої інстанції, який безпосередньо здійснює судовий розгляд № 12025250360000466.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Отже, апеляційний суд вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4 та скасування законної, обґрунтованої та вмотивованої ухвали слідчого судді немає.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 11 березня 2026 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: