Справа № 541/1907/25 Номер провадження 22-ц/814/1012/26Головуючий у 1-й інстанції Городівський О. А. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
09 квітня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Одринської Т.В.,
суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,
за участю секретаря: Сальної Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк»
на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 вересня 2025 року,
У травні 2025 року позивач, Акціонерне товариство «Сенс Банк», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 90898,61 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 29.03.2017 року підписанням оферти на укладання угоди про надання кредиту №630583313 відповідач запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. 29.03.2017 року банк прийняв пропозицію відповідача на укладення договору страхування, шляхом підписання заяви (акцепту) №248.630583313.111 про прийняття пропозиції.
Відповідно до умов кредитного договору банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання позичальнику кредиту. Відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав.
12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС БАНК». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 вересня 2025 року - в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено розмір заборгованості ОСОБА_1 перед банком.
Не погодившись з вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржило Акціонерне товариство ««Сенс Банк».
Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 29 березня 2017 року АТ «Альфа-Банк» прийняв пропозицію та підписав акцепт на укладення угоди на аналогічних умовах кредитування.
Також у день укладення договору 29 березня 2017 року було оформлено Анкету-заяву про акцепт пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення угоди про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», в якій позичальник ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на отримання кредитних коштів та обслуговування за умовами, визначеними банком.
Зокрема, підписанням цього Акценту позичальник підтвердила акцепт Публічної пропозиції та укладення Договору з Акціонерним товариством «Альфа Банк» на умовах, викладених в Публічній пропозиції та додатках до Договору, що розміщені на веб-сторінці www.alfabank.com.ua; отримала примірник Договору та всіх додатків до нього й ознайомилася з усіма регламентуючими нормативними документами законодавства України, що регулюють порядок відкриття, ведення рахунків та здійснення операцій, підтвердила, що вона в день підписання цього Акценту отримала від банку та ознайомилася з текстом Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній валюті та іноземних валютах.
Зазначає, що поняття овердрафту, механізм його нарахування та погашення, розмір і порядок сплати комісій за розрахунково-касове обслуговування, порядок нарахування відсотків, відповідальність сторін, а також інші умови надання банківських послуг та платежі, які не визначені безпосередньо кредитною угодою, чітко визначено відповідними додатками до Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк»/АТ «Сенс Банк».
Вважає, що заявлена до стягнення сума заборгованості є обґрунтованою та підтвердженою належними доказами, розрахованою відповідно до умов кредитного договору та підтвердженою банківськими виписками і розрахунком заборгованості
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача вказує на те, шо сама по собі підписана Анкета-заява про акцепт Публічної пропозиції без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для визнання факту укладення між сторонами кредитного договору.
Зазначає, що жодних доказів про обумовлені з відповідачем та підписані останнім істотні умови кредитного договору на які посилається позивач, до позовної заяви не приєднано.
Вказує на те, що умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону , є нікчемною.
Враховуючи безпідставність нарахування та списання грошових коштів за комісію розрахунково-касового обслуговування, просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Судом встановлено, що 29 березня 2017 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» були підписані оферта на укладення угоди про надання кредиту, акцепт пропозиції на укладення угоди про надання кредиту, паспорт споживчого кредиту, графік платежів тощо, які в сукупності становлять кредитний договір, згідно умов якого ОСОБА_1 отримала кредитний ліміт в розмірі 200 000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом 24,00% річних, строк кредитування - 12 місяців.
12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.
Згідно наданого позивачем розрахунку та виписки по особовому рахунку, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань станом на 18 квітня 2023 року утворилася заборгованість за договором в сумі 90 898,61 грн., з яких: 49 230,37 грн. - прострочене тіло кредиту, 7478,09 грн. - відсотки за користування кредитом, 32 075,44 грн. - тіло кредиту, 2114,71 грн. - овердрафт (несанкціонована заборгованість).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у кредитному договорі відсутні умови нарахування комісії за розрахункове касове обслуговування та щодо овердрафту, а тому кошти сплачені відповідачем на погашення комісії та овердрафту, підлягають спрямуванню на погашення тіла кредиту.
Крім того, відмовляючи в задоволенні позову районний суд вказав на те, що позивачем не було доведено розмір заборгованості ОСОБА_1 перед банком.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11, частини другої статті 509 ЦК України підставами виникнення зобов'язань є договори та інші правочини.
Згідно зі статтями 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті 1054, 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 29 березня 2017 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» були підписані оферта на укладення угоди про надання кредиту, акцепт пропозиції на укладення угоди про надання кредиту, паспорт споживчого кредиту, графік платежів тощо, які в сукупності становлять кредитний договір, згідно умов якого ОСОБА_1 отримала кредитний ліміт в розмірі 200 000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом 24,00% річних, строк кредитування - 12 місяців.
12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.
Згідно наданого позивачем розрахунку та виписки по особовому рахунку, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань станом на 18 квітня 2023 року утворилася заборгованість за договором в сумі 90 898,61 грн, з яких: 49 230,37 грн - прострочене тіло кредиту, 7478,09 грн - відсотки за користування кредитом, 32 075,44 грн. - тіло кредиту, 2114,71 грн. - овердрафт (несанкціонована заборгованість).
Стосовно підставності нарахування комісії за розрахунково-касове обслуговування основної картки (щомісячно, від суми заборгованості на кінець РЦ) та комісій, колегія суддів ураховує наступне.
За змістом пункту четвертого частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до п. 5 Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління НБУ від 08.06.2017 №49, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Тоді як комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №461/2857/20.
Судом встановлено, що банк стягнув з позичальника за комісією РКО в період з 03.04.2017 по 18.04.2023 - 61 087,02 грн.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч.1 та ч.2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Із матеріалів цієї справи не вбачається необхідності внесення позичальником плати за додаткові, супутні послуги Банку, пов'язані з розрахунково-касовим обслуговуванням та комісіями, Банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику, та за які Банком списано 61 087,02 грн, які є нікчемними відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Разом з тим, з наданого АТ "Сенс банк" розрахунку, кредитором неправомірно нараховано 61087,02 гривень комісій, а також овердрафт на суму 50 459,85 гривень. Таким чином, сплачені позичальником кошти банк безпідставно відносив на оплату саме цих неправомірних нарахувань.
Надання овердрафту та його умови, зокрема розмір ліміту та порядок погашення, мають бути чітко визначені у кредитному договорі. Якщо в договорі немає положень про овердрафт, то банк не має права надавати його та стягувати кошти, як за овердрафтом.
Безпідставно нараховуючи комісію, погашаючи їх, відсотки та тіло кредиту за рахунок непогодженого сторонами овердрафту, нараховуючи за це перевищення кредиту (овердрафт) і його прострочення відсотки, а згодом відносячи цю заборгованість до простроченого кредиту, АТ "Сенс банк" незаконно та штучно збільшував суму заборгованості.
Таким чином, колегія судів вважає, що заявлений позивачем розмір заборгованості визначений усупереч вимог законодавства та умов договору.
Справедливість, добросовісність та розумність згідно із пунктом 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком районного суду, що позивачем неправомірно здійснене нарахування комісії РКО в сумі 61 087,02 грн та овердрафту в сумі 50 459,85 грн, що загалом становить 111 546,87 грн (61 087,02 + 50 459,85 = 111 546,87) та перевищує розмір заборгованості по тілу кредиту, яку позивач просить стягнути з відповідача та яка, згідно указаного розрахунку складає 106 726,09 грн, таким чином така складова заборгованості, як тіло кредиту відповідачем погашена у повному обсязі.
Із огляду на викладене, враховуючи, що умови договору оферти не містять чітко обумовлених підстав нарахування та розміру неустойки, які б були погоджені позичальником, колегія суддів погоджується із погоджується із висновком районного суду, що умови угоди в частині щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування є нікчемними.
Щодо нарахування заборгованості.
Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов'язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі №645/5557/16-ц).
У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21 (провадження № 61-11750св22) зазначено, що на позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов'язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.
Із долученої до матеріалів справи виписки по рахунку за кредитною картою World Debit Mastercard чітко вказаний розрахунковий період: з 03.04.2017 по 18.04.2023.
Проте, вбачається, що користування кредитними коштами, здійснюючи різні банківські операції, у виписці відображені починаючи з 2019 року, тоді як укладення кредитного договору відбулось 29.03.2017, а сам розрахунок заборгованості містить інформацію починаючи з 03.04.2017 по 18.04.2023.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості за кредитним договором є внутрішнім документом фінансової установи, не відображає за якою процентною ставкою, з якого періоду було нараховано заборгованість зі сплати процентів. Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості за кредитним договором не є належним та допустимим доказом розміру заборгованості відповідача за кредитом перед Банком.
Позивач зазначає, що відповідно до укладеної угоди між позивачем та відповідачем від 29.03.2017 ліміт кредитної ліні (максимальна сума кредиту) - 200 000 грн; сума встановленої кредитної лінії на дату укладення договору - 40 000 грн.
Розрахунковий період у вказаній виписці починається з 03.01.2019: нарахування комісії в сумі 15 грн; списання процентів за овердрафт - 10,56 грн; списання процентів за користування кредитом (готівкові операції) - 654,14 грн; обслуговування основної карти (щомісячно, від суми заборгованості на кінець розрахункового періоду) - 1406,20 грн.
Однак, з наданої позивачем виписки, судом не можливо встановити з якої саме суми заборгованості нараховувались вказані банківські операції.
За таких обставин судова колегія критично відноситься до наданої позивачем виписки за кредитною картою World Debit Mastercard за період з 03.04.2017 по 18.04.2023.
В доводах апеляційної скарги, позивач вказує на те, що стороною позивача було надано детальний розрахунок заборгованості та виписку по рахунку за весь період (03.04.2017-18.04.2023), де відображені всі операції з нарахування процентів за кожен розрахунковий період. Процентна ставка 24% річних (фіксована) для торгових операцій та/або операцій зняття готівки чітко зазначена в оферті від 29.03.2017 року. Розрахунок заборгованості містить детальну інформацію про нарахування процентів за кожен період користування кредитом.
Проте, доводи апеляційної скарги, спростовуються наданими позивачем доказами.
Таким чином, колегія суддів позбавлена можливості перевірити правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором, які платежі були вчинені відповідачем та на підставі чого здійснені нарахування позивачем протягом 2017-2018 років.
Доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до п. 5 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18 червня 2003 року № 254, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.
Проте, надана позивача виписка по рахунку за кредитною картою World Debit Mastercard не відображає весь період нарахування заборгованості, а починається лише з 2019 року, за таких обставин колегія суддів не вважає його допустимим доказом у справі, яка переглядається.
Отже, судова колегія прийшла до висновку, що за наявними в матеріалах справи доказами, суд позбавлений можливості здійснити нарахування заборгованості по кредитному договору, а також перевірити правильність їх нарахування стороною позивача.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в доводах апеляційної скарги позивач зазначає, що у день укладення договору 29 березня 2017 року, відповідачем було оформлено Анкету-заяву про акцепт пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення угоди про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», в якій позичальник ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на отримання кредитних коштів та обслуговування за умовами, визначеними банком.
Однак, вказане спростовується матеріалами справи, оскільки вказана Анкета-заява підписана відповідачем - 30.03.2017.
Враховуючи викладене, те, що позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належними та допустимими доказами отримання відповідачем кредитних коштів за угодою від 29.03.2017 року, наявності та розміру заборгованості за кредитним договором, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.
Отже, доводи, наведені у апеляційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів.
Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи. Рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи немає.
Керуючись ст.ст. 367,374,375, 383 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 09 квітня 2026 року.
Головуючий Т.В. Одринська
Судді: О.О. Панченко
В.П. Пікуль