Справа № 530/2127/25 Номер провадження 22-ц/814/1243/26Головуючий у 1-й інстанції Ситник О.В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
07 квітня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду
цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Зінченко Григорій Васильович, на ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 03 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал», Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про захист прав споживачів комунальних послуг від недобросовісної та агресивної підприємницької діяльності -
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» (далі - КП ПОР «Полтававодоканал»), Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі - ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго») про захист прав споживачів комунальних послуг від недобросовісної та агресивної підприємницької діяльності.
У позовній заяві позивач просила визнати протиправною нечесну та агресивну підприємницьку практику відповідачів, яка полягає, на її думку, у безпідставному нарахуванні заборгованості та фальсифікації факту втручання у роботу засобів обліку води; зобов'язати відповідачів провести перерахунок відповідно до фактичних показників лічильників холодної та гарячої води, а також просила стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що є власником квартири у м. Полтава, однак фактично у ній не проживає та не проживала. Зі слів позивача, у квартирі проживає інша особа. Також у квартирі встановлені лічильники холодної та гарячої води, при цьому гарячою водою позивач не користується.
Вказує, що у вересні 2024 року за вимогою КП ПОР «Полтававодоканал» було проведено повірку лічильників, яка підтвердила їх відповідність вимогам ДСТУ 3580-97. Разом з тим, зазначає, що акти опломбування та прийняття лічильників були складені без її участі та підписані іншою особою.
Звертає увагу, що у березні 2025 року працівниками ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» було складено акт перевірки, в якому вказано про ознаки втручання в роботу лічильника гарячої води. На підставі цього було здійснено нарахування заборгованості за нормами споживання.
Згідно тверджень позивача, неодноразові звернення щодо проведення перерахунку залишились без задоволення, відповідачами продовжувалось нарахування заборгованості за комунальні послуги, а також виставлено претензію про необхідність сплати суми боргу.
Крім того, зазначає, що за результатами позачергової повірки лічильника гарячої води у липні 2025 року встановлено його справність та відповідність вимогам ДСТУ 3580-97.
Посилаючись на викладене, вважає дії відповідачів такими, що порушують її права як споживача, мають ознаки недобросовісної та агресивної підприємницької практики та призвели до безпідставного нарахування заборгованості.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 03 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до КП ПОР «Полтававодоканал», ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» про захист прав споживачів комунальних послуг передано на розгляд до Шевченківського районного суду м. Полтави за правилами виключної територіальної підсудності.
Суд першої інстанції встановив, що предметом спору є нарахування вартості комунальних послуг щодо квартири АДРЕСА_1 . Керуючись положеннями статей 31, 32 ЦПК України, суд дійшов висновку, що справа підлягає розгляду за виключною територіальною підсудністю за місцезнаходженням нерухомого майна - у Шевченківському районному суді м. Полтави.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
З ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 03 листопада 2025 року не погодилася позивач, в інтересах якої діє представник - адвокат Зінченко Г.В., та оскаржила її в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 03 листопада 2025 року та направити справу для продовження розгляду до Зіньківського районного суду Полтавської області.
Позиції учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що ухвала Зіньківського районного суду Полтавської області від 03 листопада 2025 року є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням місцевим судом норм процесуального права та помилковими висновками щодо визначення територіальної підсудності справи.
Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про необхідність передачі справи за виключною підсудністю до Шевченківського районного суду м. Полтави, помилково вважаючи, що спір стосується нерухомого майна. На думку позивача, предметом спору є правовідносини з приводу захисту прав споживача комунальних послуг у зв'язку із неправомірними діями відповідачів щодо нарахування заборгованості та застосування недобросовісної підприємницької практики, а не правовідносини, які виникли з приводу правового режиму нерухомого майна або прав та обов'язків, пов'язаних з нерухомим майном.
Вказує, що існуючі у справі правовідносини регулюються нормами про захист прав споживачів, а тому до них підлягають застосуванню правила альтернативної підсудності, передбачені частиною п'ятою статті 28 ЦПК України, згідно з якою позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання позивача.
Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно застосував правила виключної підсудності.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу КП ПОР «Полтававодоканал» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Зазначає, що спір виник з приводу нарахування житлово-комунальних послуг щодо конкретного об'єкта нерухомого майна, а, відтак, підлягає розгляду за правилами виключної територіальної підсудності за місцезнаходженням такого майна.
Також вказує, що застосування альтернативної підсудності у спорах про захист прав споживачів не виключає застосування правил виключної підсудності у спорах, пов'язаних з нерухомим майном.
Звертає увагу, що передача справи на розгляд до суду за місцезнаходженням нерухомого майна є правомірною, а доводи апеляційної скарги - необґрунтованими.
Відзив на апеляційну скаргу з дотриманням вимог ЦПК України від ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до Полтавського апеляційного суду не надходив. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Щодо розгляду справи без виклику сторін
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Предметом перегляду є ухвала про передачу справи на розгляд іншого суду, яка відповідно до пункту 9 частини першої статті 353 ЦПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що оскаржувана ухвала зазначена в частині другій статті 369 ЦПК України, а також відсутність підстав для застосування частини третьої статті 369 ЦПК України, то справа розглядається без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 має у приватній власності квартиру АДРЕСА_1 , яку вона купила згідно договору купівлі-продажу від 28 грудня 2022 року (а.с. 16-20).
Позиція апеляційного суду
Територіальна юрисдикція (підсудність) цивільних справ визначена в параграфі 3 глави 2 ЦПК України та поділяється на: загальну (стаття 27 ЦПК України); альтернативну (стаття 28 ЦПК України); виключну (стаття 30 ЦПК України).
Згідно з частиною другою статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Нерухоме майно є особливим об'єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв'язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення. Майнове право на об'єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об'єкта цивільних прав.
Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18.
З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю випливає її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Подібні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
У постанові Верховного Суду від 19 лютого 2025 року у справі № 199/1883/23 зазначено, що правила виключної підсудності щодо позовів з приводу нерухомого майна стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно).
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у постанові від 30 березня 2026 року у справі № 2029/2-2032/2011 Верховний Суд прийшов до висновку про те, що на спір між сторонами, щодо стягнення комунальних платежів за користування нерухомим майном, є спір, який виник з приводу нерухомого майна і дійшов виноску щодо відсутності порушень правил підсудності при розгляді справ про стягненням комунальних платежів за місцезнаходженням нерухомого майна.
Тобто, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном (постанова Верховного Суду від 01 серпня 2025 року у справі № 286/253/24).
Спір у цій справі стосується правовідносин, пов'язаних із нарахуванням комунальних платежів, а саме з приводу правильності визначення обсягів спожитих послуг за показниками засобів обліку та розрахунку заборгованості у зв'язку з втручанням у роботу засобів обліку споживання холодної та гарячої води. У свою чергу, такі правовідносини безпосередньо пов'язані з користуванням нерухомим майном (квартирою), оскільки виникають у зв'язку з її утриманням та забезпеченням комунальними послугами.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що цей спір належить до категорії спорів з приводу комунальних платежів за користування нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_2 , а, отже, до спорів, що пов'язані з нерухомим майном, і тому на нього поширюються правила виключної підсудності, передбачені частиною першою статті 30 ЦПК України.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що дана справа підлягає розгляду за правилами виключної підсудності в межах територіальної юрисдикції Шевченківського районного суду м. Полтави.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо того, що поданий позов не належить до позовів, які виникають з приводу нерухомого майна, у розумінні висновків, наведених у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17, від 16 травня 2018 року у справі № 640/16548/16-ц та від 11 липня 2019 року у справі № 462/7217/18, оскільки ці доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а наведені правові позиції не суперечать правовим позиціям, які висловлені Верховним Судом у постановах по справах № 911/2390/18, № 910/10647/18, № 286/253/24 та інших.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведені мотиви, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам процесуального права.
Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Зінченко Г.В., слід залишити без задоволення, а ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 03 листопада 2025 року - без змін.
Щодо судових витрат
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрат за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Зінченко Григорій Васильович - залишити без задоволення.
Ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 03 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 07 квітня 2026 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді Т.В. Одринська
О.О. Панченко