Справа № 544/1423/25 Номер провадження 22-ц/814/1624/26Головуючий у 1-й інстанції Ощинська Ю. О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
06 квітня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання: Буйновій О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Кисіль Андрія Вікторовича, який діє в інтересах Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 18 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної продовольчо-зернової корпорації України про визнання протиправним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, -
ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокат Ступнік С.В., звернувся до суду із позовом до Державної продовольчо-зернової корпорації України про визнання протиправним та скасування наказу про застосування щодо нього дисциплінарного стягнення.
Позовні вимоги мотивував тим, що позивач, відповідно до контракту № 13 від 06 жовтня 2023 року, призначений на посаду директора філії акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова компанія України» «Гребінківський елеватор». Строк дії контракту, з врахуванням додаткової угоди № 2 від 24.03.2025 до 30.06.2025. Відповідачем було видано наказ від 14.04.2025 № 14.04/1-к/тр «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », яким оголошено догану ОСОБА_1 , директору філії акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Гребінківський елеватор».
Підставами для винесення наказу та накладення дисциплінарного стягнення, відповідно до позиції відповідача стало: - порушення вимог п.3 наказу АТ «ДПЗКУ» №25 «Про затвердження нової редакції Положення про управління та контроль за дебіторською та кредиторською заборгованостями АТ «ДПЗКУ»», які виразилися у дозволі на відвантаження ТМЦ божника при наявності непогашеної дебіторської заборгованості; - порушення вимог пунктів 2.2., 2.3 Положення про ведення претензійно-позовної роботи в АТ «ДПЗКУ» затвердженого наказом №124 від 09.211.2023 року, які виразилися у несвоєчасному направленні інформації та документів до Департаменту врегулювання спорів; - порушення вимог пункту 4.1 Положення про акредитацію контрагентів АТ «ДПЗКУ» затвердженого наказом №139 від 28.11.2023 року, які виразилися в укладенні договору з контрагентом без проведення його акредитації в товаристві; - можливого перевищення повноважень наділених довіреністю на вчинення дій довірених керівництвом.
Позивач вважає вказаний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне. Між акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова компанія України» та приватною особою ОСОБА_2 було укладено договір № 1-ПРВ/2024 про надання послуг з перевантаження зернових від 03.09.2024. Договір укладено в рамках повноважень позивача, як підписанта цього договору (директора філії акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова компанія України» «Гребінківський елеватор»), визначених контрактом № 13 від 06 жовтня 2023 та довіреністю № 116 від 25.03.2025. З метою запобігання росту дебіторської заборгованості, для забезпечення інтересів АТ «ДПЗКУ», у тому числі, виконання партнерських зобов'язань перед контрагентом, яким укладено договір № 1 про переведення боргу від 18.03.2025 року за участю АТ «ДПЗКУ»; ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістос Транссервіс» в свою чергу взяло на себе зобов'язання сплачувати борг ОСОБА_2 на рахунок Філії АТ «ДПЗКУ». Таким чином, ще до відвантаження продукції дебіторська заборгованість ОСОБА_2 перед АТ «ДПЗКУ» перестала існувати, про що було зазначено і у матеріалах службового розслідування. Станом на час існування спірних правовідносин у ОСОБА_2 перебувало на зберіганні АТ «ДПЗКУ» (зокрема в Уманській Філії близько 5000 тон зернових культур орієнтовною вартістю 100000000 (сто мільйонів) грн.) істотний масив зернової продукції, що виключало будь-які ризики втрати коштів. За таких умов, за відсутності безпосередніх порушень трудових обов'язків та за відсутності збитків для АТ «ДПЗКУ», відповідні дії працівника - директора філії акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова компанія України» «Гребінківський елеватор» Бондаренко О.М. не носять ознак дисциплінарного проступку. Більше того, дії позивача були здійснені в рамках наданих йому контрактом та довіреністю повноважень, з метою уникнення негативних наслідків для АТ «ДПЗКУ».
Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 18 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокат Ступнік С.В. до Державної продовольчо-зернової корпорації України про визнання протиправним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення було задоволено.
Визнано протиправним та скасувано наказ акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова компанія України» від 14.04.2025 № 14.04/1-к/тр «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 оголошено догану.
Стягнуто з акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова компанія України» на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
З вказаним рішенням суду не погодився Кисіль А.В., який діє в інтересах АТ «Державно продовольчо-зернової корпорації Україна» та подав апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 18 листопада 2025 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтуваннях доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції, внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, помилково дійшов висновку про відсутність перевищення повноважень позивачем при укладенні договору про переведення боргу.
Вказує, що висновок суду першої інстанції про незаконність дисциплінарного стягнення з мотивів відсутності вини в діях позивача, формальний характер порушень, та відсутності завданої даними діями шкоди є наслідком неправильного застосування статті 149 КЗпП України, що саме по собі є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Акцентує увагу суду, ОСОБА_1 діяв не від імені філії, а від імені АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» як юридичної особи та міг вчиняти правочини виключно в межах повноважень, прямо визначених довіреністю.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Ступнік С.В. прохає апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи були присутні представники сторін, інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з'явилися..
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що згідно копії контракту № 13 від 06 жовтня 2023 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора філії акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова компанія України» «Гребінківський елеватор», строком до 09.10.2024 включно. 24.03.2025 відповідно до Додаткової угоди № 2 до Контракту № 13 від 06.10.2023 строк дії контракту продовжено до 30.06.2025 (а.с. 44-48).
Відповідно витягу з протоколу № 51/2025 засідання правління акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова компанія України» «Гребінківський елеватор» від 07.04.2025 по сьомому питанню порядку денного вирішено: притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани ОСОБА_1 , директора філії АТ «ДПЗКУ» «Гребінківський елеватор». Доручено управлінню персоналу та адміністративного забезпечення АТ «ДПЗКУ» підготувати відповідний проект наказу (а.с. 8-11).
Наказом від 14.04.2025 № 14.04/1-к/тр «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », відповідно до статей 147-149 Кодексу законів про працю України, пунктів 5.1. та 5.2. Контракту від 06.10.2023 № 13 укладеного між ОСОБА_1 та АТ «ДПЗКУ», за порушення вимог пунктів 2.2 та 2.3 Положення про ведення претензійно-позовної роботи в АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», затвердженого наказом АТ «ДПЗКУ» від 09.11.2023 № 124, пункту 3 наказу АТ «ДПЗКУ» від 20.02.2024 № 25 «Про затвердження нової редакції Положення про управління та контроль за дебіторської та кредиторською заборгованостями акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», пункту 4.1. Положення про акредитацію контрагентів АТ «Державна продовольчо- зернова корпорація України», затвердженого наказом АТ «ДПЗКУ» від 28.11.2023 № 139, пунктів 1.3., 1.4., 3.4.1., 3.4.3., 3.4.19. Контракту, з урахуванням пояснень ОСОБА_1 від 02.04.2025 № 127 (вх. № 942/2 від 02.04.2025), - оголошено догану ОСОБА_1 , директору філії акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Гребінківський елеватор» (а.с. 49).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі наданих сторонами письмових доказів встановлено: проступок було виявлено працівниками Департаменту економічної безпеки та ІТ-адміністрування АТ «ДПЗКУ» у березні 2025 року, що підтверджується відповідним листом від 03.03.2025. Водночас із письмових пояснень ОСОБА_1 , які не були спростовані відповідачем, вбачається, що філією щомісячно подавалися звіти про стан виконання договірних зобов'язань, у яких відображалася інформація про наявність дебіторської заборгованості ОСОБА_2 , починаючи з жовтня 2024 року.
Суд дійшов висновку, що днем вчинення проступку слід вважати 03.09.2024 - момент укладення договору про надання послуг з перевантаження зернових, тоді як днем його виявлення є 03.03.2025 - дата направлення листа-вимоги про надання пояснень щодо погашення заборгованості контрагента. Разом з тим дисциплінарне стягнення у вигляді догани було застосовано лише 14.04.2025, що свідчить про порушення встановлених строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Крім того, відповідно до мотивів суду першої інстанції на незаконність дисциплінарного стягнення також вказує відсутність в діях позивача складових дисциплінарного проступку (вина, причинний зв'язок), формальний характер порушень та відсутність завданої даними діями шкоди. Відсутність доказів протиправності дій позивача та віднесення безпосередньо до його трудових обов'язків, виявлених порушень відомчих наказів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 43Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно зі статтею 139 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.
Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Статтею 150 КЗпП України передбачено право працівника оскаржити дисциплінарне стягнення у передбаченому законом порядку.
Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.
У статті 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Як вбачається з оскаржуваного наказу та матеріалів перевірки, відповідачем не зазначено конкретних трудових обов'язків, від виконання яких ухилився позивач чи які останній виконав не належним чином. Зміст виявлених відповідачем порушень полягав у зазначенні положень відомчих наказів, які були порушенні позивачем, без зазначення ознак його вини та наявності інших працівників до трудових обов'язків яких, було віднесено їх виконання.
Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем не спростовано доводи позивача щодо формальності виявлених порушень в діяльності очолюваної ним філії. Останніми не надано суду доказів того, що перелічені в наказі порушення положень відомчих наказів, які виявлені відповідачем, дійсно мали місце та відносилися до безпосередніх трудових обов'язків позивача. Надані відповідачем докази не містять конкретних даних про характер дій чи бездіяльності позивача, та не містять інших даних, які б виключали причетність до виявлених порушень інших працівників філії. Також доводи відповідачів, щодо перевищення позивачем повноважень, які він був наділений, як директор, не підтвердженні будь-якими належними, допустимими та достатніми доказами.
Оцінюючи наведені обставини, колегія суддів виходить з того, що для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності необхідним є встановлення не лише факту порушення трудових обов'язків, а й вини працівника та причинного зв'язку між його діями і негативними наслідками. Питання про грубість порушення підлягає вирішенню з урахуванням характеру проступку, умов його вчинення та наслідків.
В даному випадку відсутні підстави вважати, що дії ОСОБА_1 мали характер порушення трудової дисципліни або були вчинені внаслідок винних дій. Навпаки, встановлено, що останній вживав заходів для врегулювання ситуації, зокрема уклав договір про переведення боргу та направив вимогу контрагенту щодо погашення заборгованості. Крім того, відповідачем не враховано факту відсутності заподіяння шкоди внаслідок дій працівника та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин.
Що стосуються доводів апеляційної скарги, колегія суддів не бере до уваги, оскільки доводи апеляційної скарги викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при перегляді його в апеляційному порядку.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Кисіль Андрія Вікторовича, який діє в інтересах Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"- залишити без задоволення.
Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 18 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 06 квітня 2026 року.
Головуючий суддя: ___________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: ___________________ С.Б. Бутенко _________________ О.І. Обідіна