Справа № 547/467/25 Номер провадження 22-ц/814/641/26Головуючий у 1-й інстанції Самойленко Л. М. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
02 квітня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду
цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Карпушина Г.Л., Панченка О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Дронов Андрій Олександрович, на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» (далі - ТОВ «ФК «Ейс») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у сумі 38152,80 грн, понесені судові витрати, а саме судовий збір - 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу - 7000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс» зазначило, що 23 листопада 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Качай гроші» (далі - ТОВ «Качай гроші») та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії від 23 листопада 2023 року № 00-10360932 в електронній формі із використанням електронного підпису.
Відповідно до умов договору, відповідачу було надано кредит у розмірі 6300,00 грн строком на 240 днів (до 20 липня 2024 року) із нарахуванням процентів за користування кредитом.
Позивач зазначив, що первісний кредитор виконав свої зобов'язання у повному обсязі та перерахував кредитні кошти відповідачу на банківський рахунок.
Водночас, ОСОБА_1 належним чином не виконав зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
22 січня 2024 року між ТОВ «Качай гроші» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс кредит» (далі - ТОВ «Макс кредит») укладено договір факторингу від 22 січня 2024 року № 22-01/2024, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором від 23 листопада 2023 року № 00-10360932 перейшло до ТОВ «Макс кредит».
У подальшому, 16 серпня 2024 року між ТОВ «Макс кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу від 16 серпня 2024 року № 16082024-МК/ЕЙС, на підставі якого право вимоги до відповідача перейшло до позивача.
Відповідно до реєстру боржників, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Ейс» становить 38152,80 грн, з яких: 6930,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 31222,80 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Короткий зміст судового рішення
Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 00-10360932 від 23 листопада 2023 року у загальному розмірі 37522,80 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2382,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
У решті позовних вимог відмовлено.
Судове рішення обґрунтовано тим, що наданими доказами підтверджено факт укладення відповідачем кредитного договору в електронній формі, отримання ним кредитних коштів у розмірі 6300,00 грн та невиконання своїх зобов'язань щодо їх повернення.
Суд визнав доведеним правомірний перехід права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «Ейс» за договорами факторингу.
Разом з тим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі, більшому ніж фактично отримана сума, оскільки доказів збільшення кредитного ліміту позивачем не надано. В частині обчислення суми відсотків суд визнав розрахунок обґрунтованим та таким, що відповідає умовам договору.
Водночас, виходячи з принципів розумності та співмірності, суд зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу з 7000,00 грн до 3000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
З рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2025 року не погодився відповідач, в інтересах якого діє представник - адвокат Дронов А.О., та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Позиції учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, прийнятим із порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без повного з'ясування всіх обставин справи.
Відповідач вказує, що позивач не довів належним чином набуття права вимоги за кредитним договором, оскільки відсутні належні та допустимі докази переходу права вимоги від первісного кредитора до наступних кредиторів за договорами факторингу. Наголошує на відсутності доказів виконання сторонами договорів факторингу своїх зобов'язань в частині сплати сум фінансування, що свідчить про відсутність підстав для переходу права вимоги до позивача.
Також зазначає, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до розгляду докази, подані позивачем із порушенням процесуальних строків, та не надав належної оцінки відсутності доказів оплати за договорами факторингу. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а доказування ґрунтується на припущеннях.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить врахувати подані заперечення, апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами. Наголошує, що факт переходу права вимоги до позивача належним чином доведений поданими доказами, зокрема: договорами факторингу, реєстрами боржників та актами приймання-передачі, які відповідають вимогам законодавства.
Позивач акцентує увагу на тому, що відповідно до умов укладених договорів факторингу момент переходу права вимоги визначається датою підписання актів приймання-передачі реєстрів боржників, а не моментом здійснення оплати за такими договорами. Вказує, що відсутність доказів оплати за договорами факторингу не впливає на факт переходу права вимоги, що узгоджується з положеннями цивільного законодавства.
Крім того, позивач звертає увагу, що доводи відповідача є безпідставними, оскільки ґрунтуються на ототожненні договору про відступлення права вимоги з договором факторингу, тоді як норми, які регулюють такі правовідносини, мають різну правову природу, і не враховують фактичні обставини справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Щодо розгляду справи без виклику сторін
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що ціна позову складає 38152,80 грн, що є менше ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7 та статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23 листопада 2023 року між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії від 23 листопада 2023 року № 00-10360932 в електронній формі з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 6300,00 грн строком на 240 днів, із кінцевим терміном повернення до 20 липня 2024 року. Стандартна процентна ставка складає 2,80 % від суми кредиту за кожен день користування, а знижена - 0,84 % за кожен день протягом перших 30 днів користування кредитом. Також договором передбачено сплату одноразової комісії у розмірі 630,00 грн (10 % від суми кредиту) (а.с. 12-16).
Акцепт договору відповідачем підтверджено використанням одноразового ідентифікатора, направленого на його мобільний номер телефону, що підтверджує укладення договору в електронній формі (а.с. 24-25).
23 листопада 2023 року ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 6300,00 грн на банківську картку, відкриту в АТ «ОТП Банк», що підтверджується інформацією платіжного сервісу та банківськими даними щодо зарахування коштів на рахунок відповідача. Також встановлено, що номер телефону, на який надсилався одноразовий ідентифікатор, був фінансовим номером, прив'язаним до банківської картки відповідача (а.с. 26-29, 90-93).
22 січня 2024 року між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «Макс кредит» укладено договір факторингу № 22-01/2024, за яким ТОВ «Макс кредит» отримало право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 23 листопада 2023 року № 00-10360932. Відповідно до реєстру боржників ТОВ «Макс кредит» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 17690,40 грн, з яких: 6930,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 10760,40 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами (а.с. 37-48).
Із матеріалів електронної справи також вбачається, що відповідно до реєстру боржників за договором факторингу від 16 серпня 2024 року № 16082024-МК/ЕЙС від ТОВ «Макс кредит» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 38152,80 грн. Даний факт також підтверджується актом прийому-передачі до реєстру боржників за договором факторингу від 16 серпня 2024 року № 16082024-МК/ЕЙС та платіжними інструкціями від 22 серпня 2024 року № 9 та від 27 серпня 2024 року № 10 (а.с. 120).
Також судом встановлено, що ТОВ «Качай гроші» виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, водночас ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Згідно з наданим розрахунком та випискою з особового рахунку, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 38152,80 грн, з яких: 6930,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 31222,80 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с. 34).
Вказані суми заборгованості підтверджуються також наявними у матеріалах справи довідками про детальні розрахунки суми заборгованості за кредитним договором № 00-10360932 (а.с. 35-36).
Позиція апеляційного суду
Щодо підстав виникнення договірних відносин між сторонами
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частина друга статті 639 ЦК України передбачає, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
На підставі частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Приписами частин четвертої та п'ятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є: дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»); це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або SMS-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Після отримання ця комбінація має бути введена особою в спеціальне поле на веб-сторінці, і фактично її введення прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та SMS-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитодавцем та відповідачем не був би укладений.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що 23 листопада 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Качай гроші» було досягнуто згоди з усіх істотних умов та в подальшому укладено кредитний договір № 00-10360932 в електронній формі, який підписано відповідачем у формі одноразового ідентифікатора та згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 6300,00 грн.
Щодо підстав переходу права вимоги
Досліджуючи обставини та підстави переходу права вимоги в частині доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на наступне.
У частині першій статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Приписами статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Водночас у відповідності зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
22 січня 2024 року ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «Макс кредит» уклали договір факторингу № 22-01/2024, згідно умов якого ТОВ «Макс кредит» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 23 листопада 2023 року № 00-10360932.
За приписами пункту 2.3. договору факторингу № 22-01/2024 з дати відступлення прав вимоги клієнт перестає бути стороною за укладеними кредитними договорами, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за укладеними кредитними договорами, згідно реєстру боржників та набуває всіх прав за ним.
У відповідності до пункту 2.5. договору факторингу № 22-01/2024 відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за укладеними кредитними договорами, та їх перехід від клієнта до фактора відбувається у дату відступлення прав вимоги.
Розділом І укладеного договору факторингу визначено наступні терміни: «Сума фінансування» - сума грошових коштів у валюті України, розмір яких визначений в пункті 3.1. цього договору, які фактор зобов'язується передати у розпорядження клієнта за плату, шляхом зарахування їх на рахунок клієнта, на умовах даного договору; «Реєстр боржників» - це інформація, що стосується боржників, оформлена за формою, встановленою в додатку № 1 до цього договору; «Акт прийому-передачі реєстру боржників» - письмовий документ, який складається спільно клієнтом та фактором, за формою згідно додатку № 2 до договору, у зв'язку з переходом прав вимоги від клієнта до фактора на умовах договору, та який підтверджує передачу реєстру боржників відповідно до умов цього договору та в день підписання цього договору; «Дата відступлення прав вимоги» - це робочий день, в який сторони склали і підписали акт прийому-передачі реєстру боржників.
Відповідно до вищезгаданого договору клієнт відступив фактору права вимоги за укладеним кредитним договором згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Отже, відповідно до реєстру боржників за договором факторингу від 22 січня 2024 року № 22-01/2024 від ТОВ «Качай гроші» до ТОВ «Макс кредит» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 17690,40 грн. Даний факт підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за вказаним договором факторингу.
16 серпня 2024 року ТОВ «Макс кредит» та позивач уклали договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС, згідно умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 23 листопада 2023 року № 00-10360932.
Відповідно до вищезгаданого договору, клієнт відступив на аналогічних умовах до договору факторингу від 22 січня 2024 року № 22-01/2024 фактору право вимоги за укладеним кредитним договором згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Відтак, відповідно до реєстру боржників за договором факторингу від 16 серпня 2024 року № 16082024-МК/ЕЙС від ТОВ «Макс кредит» до позивача перейшло право вимоги до відповідача. Даний факт підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу від 16 серпня 2024 року № 16082024-МК/ЕЙС.
Згідно платіжної інструкції від 22 серпня 2024 року № 9 ТОВ «ФК «Ейс» здійснило часткову оплату за відступлення прав вимог згідно договору факторингу від 16 серпня 2024 року № 16082024-МК/ЕЙС.
Згідно платіжної інструкції від 27 серпня 2024 року № 10 ТОВ «ФК «Ейс» здійснило часткову оплату за відступлення прав вимог згідно договору факторингу від 16 серпня 2024 року № 16082024-МК/ЕЙС.
Суд першої інстанції правильно встановив, що ТОВ «ФК «Ейс» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за кредитним договором від 23 листопада 2023 року № 00-10360932, а ОСОБА_1 прийняв умови та правила надання банківських послуг, підписавши їх електронним цифровим підписом із використанням одноразового ідентифікатора. Водночас останній, порушивши умови зазначеного договору, не виконав своїх зобов'язань щодо повернення кредиту. З огляду на це, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 37522,80 грн.
Отже, колегія суддів звертає увагу на те, що ТОВ «ФК «Ейс» надало належні, достатні та допустимі докази, що, в свою чергу, свідчить про належне укладення між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «Макс кредит» договору факторингу та перехід прав вимоги за кредитним договором від 23 листопада 2023 року № 00-10360932, а також у подальшому про належне укладення між ТОВ «Макс кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» договору факторингу та перехід прав вимоги за тим же кредитним договором до ТОВ «ФК «Ейс».
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо недоведення позивачем факту набуття права вимоги за кредитним договором у зв'язку з ненаданням позивачем доказів здійснення відповідними факторами перерахування грошових коштів на рахунок клієнтів згідно договорів факторингу від 22 січня 2024 року № 22-01/2024 та від 16 серпня 2024 року № 16082024-МК/ЕЙС.
Так, мотивуючи доводи щодо відсутності у позивача права вимоги за спірним кредитним договором у зв'язку з відсутністю доказів оплати за договорами факторингу, відповідач послався на постанову Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 755/10072/19, де суд зробив один з висновків про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі, в тому числі докази на підтвердження оплати за договором.
Однак, проаналізувавши вказане вище рішення Верховного Суду та зроблені у ньому висновки, колегією суддів встановлено, що у згаданій справі умовами договору про відступлення права вимоги було передбачено, що права грошової вимоги вважаються відступленими в день укладення договору, але в будь-якому разі не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів. Разом з тим, такі докази суду надані не були.
У справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлено, що згідно з пунктом 2.5. договорів факторингу від 22 січня 2024 року № 22-01/2024, укладеного між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «Макс кредит», та від 16 серпня 2024 року № 16082024-МК/ЕЙС, укладеного між ТОВ «Макс кредит» та ТОВ «ФК «Ейс», право вимоги від клієнта до фактора переходить в день, в який сторони склали та підписали акт прийому-передачі реєстру боржників.
У відповідності до вимог вказаних вище договорів факторингу, наявні в матеріалах справи акти прийому-передачі реєстру боржників за договорами факторингу від 22 січня 2024 року № 22-01/2024 та від 16 серпня 2024 року № 16082024-МК/ЕЙС, підписані сторонами та скріплені печатками відповідних товариств.
Отже, встановлені під час розгляду даної справи обставини є відмінними від тих, що були предметом перегляду Верховним Судом у справі № 755/10072/19.
Щодо постанови Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16, на яку посилається відповідач в апеляційній скарзі, то вона стосується інших обставин справи, що не дає підстави для задоволення даної апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідно до умов договорів факторингу від 22 січня 2024 року № 22-01/2024 та від 16 серпня 2024 року № 16082024-МК/ЕЙС право вимоги переходить до фактора саме з моменту підписання актів прийому-передачі реєстру боржників, а не з моменту здійснення оплати за договорами факторингу.
Відтак, доводи апеляційної скарги в частині відсутності підстав для переходу права вимоги до позивача у зв'язку з несплатою сум фінансування є необґрунтованими.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно, об'єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Враховуючи наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, відповідно, рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2025 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Щодо судових витрат в частині судового збору
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрат за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Дронов Андрій Олександрович - залишити без задоволення.
Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02 квітня 2026 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді Г.Л. Карпушин
О.О. Панченко