Справа № 539/178/13-ц Номер провадження 22-ц/814/1354/26Головуючий у 1-й інстанції Рудалєва Л.В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
07 квітня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Одринської Т.В., Триголова В.М.,
за участю секретаря судового засідання Філоненко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 листопада 2025 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про примусове проникнення до житла боржника -
Короткий зміст подання
У листопаді 2025 року приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. звернувся до місцевого суду із поданням про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника, в якому прохав суд дозволити примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 24162846 та 1/3 частина якої належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 .
В обґрунтування подання зазначено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. перебуває виконавче провадження №62100911 з примусового виконання виконавчого листа № 539/178/13-ц, виданого 08 квітня 2013 року Лубенським міськрайонним судом Полтавської області про звернення стягнення на заставлене за договором іпотеки № 720 К-Ф від 18 серпня 2008 року майно, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 60,8 кв.м, житловою площею 42,2 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 720 К-Ф від 18 серпня 2008 року, у сумі 24038,16 доларів США.
18 травня 2020 року стосовно боржника ОСОБА_1 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62100911 (вих. № 3676), яку, на виконання вимог частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», направлено боржнику рекомендованим поштовим відправленням №3960507417048 з повідомленням про вручення на адресу зазначену у виконавчому документі: АДРЕСА_3 .
Поштове відправлення № 3960507417048 разом із постановою про відкриття виконавчого провадження було вручено 21 травня 2020 року боржнику, про що свідчить підпис останнього в рекомендованому повідомленні про вручення, яке повернулося на адресу офісу приватного виконавця.
Таким чином, боржник достеменно обізнаний про наявність відкритого виконавчого провадження.
Під час відкриття виконавчого провадження, відповідно до приписів статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про арешт майна боржника від 18 травня 2020 року ВП № 62100911, якою накладено арешт на нерухоме майно, а саме: 1/3 частини квартири, загальною площею 60,8 кв.м, житловою площею 42,2 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Відомості про обтяження внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером обтяження 36534594.
03 листопада 2025 року боржнику, на зазначену вище адресу, було направлено вимогу приватного виконавця № 51328 з вимогою ОСОБА_1 надати 07 листопада 2025 року о 09:00 год доступ до житлової квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , для проведення виконавчих дій пов'язаних з оглядом та описом нерухомого майна, на яке необхідно звернути стягнення за рішенням суду.
07 листопада 2025 року за участю двох понятих здійснено вихід за місцезнаходженням іпотечного майна - АДРЕСА_2 , з метою вчинення виконавчих дій, а саме опису та накладення арешту на об'єкт нерухомого майна - 1/3 частину квартири. Втім, у ході здійснення виконавчих дій доступ до зазначеного житлового приміщення надано не було, на неодноразовий стукіт у двері жодної реакції з боку осіб, які могли перебувати у квартирі, зафіксовано не було, двері залишалися зачиненими. У зв'язку з чим, складено відповідний акт приватного виконавця про неможливість доступу до об'єкта.
Враховуючи, що боржник, був повідомлений про необхідність надати доступ до належного йому житла, шляхом направлення відповідного повідомлення на його актуальну адресу місця реєстрації, однак, станом на дату звернення, жодної відповіді або дій зі сторони боржника спрямованих на організацію доступу до житла, не вчинено, що унеможливлює реалізацію виконавчих дій в межах виконавчого провадження.
З огляду на зазначене, дії боржника (у формі бездіяльності) мають ознаки фактичного перешкоджання виконанню рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20 лютого 2013 року у справі № 539/178/13-ц про звернення стягнення на заставлене, за договором іпотеки № 720 К-Ф від 18 серпня 2008 року, нерухоме майно боржника, що є підставою для вжиття заходів примусового характеру, зокрема - звернення до суду з поданням про надання дозволу на примусове входження до житла боржника.
Виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження, видано 08 квітня 2013 року на виконання рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20 лютого 2013 року у справі № 539/178/13-ц про звернення стягнення на заставлене за договором іпотеки № 720 К-Ф від 18 серпня 2008 року майно, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 60,8 кв.м, житловою площею 42,2 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Боржник добровільно зазначене майно для опису не надав, вимоги виконавця щодо надання такого доступу до житла не виконав.
Оскільки виконання виконавчого документа в інший спосіб, ніж звернення стягнення, неможливе, у даному, випадку єдиним реальним та ефективним способом фактичного виконання рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20 лютого 2013 року у справі № 539/178/13-ц є здійснення примусового проникнення до квартири.
Метою такого проникнення є опис 1/3 частини квартири, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та яка є предметом застави, згідно з договором іпотеки № 720 К-Ф від 18 серпня 2008 року, та на яке звернуто стягнення рішенням суду.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 листопада 2025 року у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що приватним виконавцем не надано доказів перешкоджання боржником вільному доступу до його володіння, а також не доведено вчинення ним повного обсягу заходів, визначених законодавством про виконавче провадження, щодо примусового виконання судового рішення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
З ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 листопада 2025 року не погодилося Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - АБ «Укргазбанк») та оскаржило його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу, в якій прохало суд оскаржуване судове рішення скасувати та постановити у справі нове, яким задовольнити подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. про примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 24162846 та 1/3 частина якої належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 .
Позиції учасників справи
Узагальнені доводи поданої апеляційної скарги
Особа, яка подала апеляційну скаргу, та яка є стягувачем у ВП № 62100911, зазначає, що, на її думку, оскаржуване судове рішення є таким, що ухвалено з порушення норм процесуального права щодо повного та всебічного дослідження обставин та доказів, що мають значення для правильного вирішення справи, чим допустив не з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Стягувач зазначає, що боржник достеменно обізнаний про наявність відкритого виконавчого провадження на виконання рішення суду, яке набрало законної сили та обов'язкове для виконання, однак свідомо ухиляється від виконання вимоги приватного виконавця, а також від виконання судового рішення, не надає можливість приватному виконавцю здійснити опис 1/3 частини квартири, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 .
Зауважено, що боржник, був повідомлений про необхідність надати доступ до належного йому житла шляхом направлення відповідного повідомлення на його актуальну адресу місця реєстрації, однак, станом на дату звернення, жодної відповіді або дій зі сторони боржника спрямованих на організацію доступу до житла, не вчинено, що унеможливлює реалізацію виконавчих дій в межах виконавчого провадження.
Наголошено, що з дати набрання законної сили рішення суду та станом на день звернення до суду з даним поданням, боржник жодних дій для реального, фактичного та в повному обсязі виконання рішення суду не вчинив, що вказує на ухилення боржника від виконання рішення суду.
Вказано, що судом першої інстанції не враховано, що виконати вимоги виконавчого документа без надання дозволу на примусове проникнення до володіння особи, не є можливим та, що таке обмеження буде пропорційним меті його застосування.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Відзив на апеляційну скаргу з дотриманням вимог ЦПК України до Полтавського апеляційного суду не надходив.
Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції
Представник АБ «Укргазбанк» - Дзех Т.В. під час судового засідання підтримала вимоги поданої апеляційної скарги та прохає їх задовольнити з наведених у ній підстав.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника особи, яка подала апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконанні в приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. перебуває виконавче провадження № 62100911 з примусового виконання виконавчого листа № 539/178/13-ц, виданого 08 квітня 2013 року Лубенським міськрайонним судом Полтавської області, про звернення стягнення на заставлене за договором іпотеки № 720 К-Ф від 18 серпня 2008 року майно, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 60,8 кв.м, житловою площею 42,2 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 720 К-Ф від 18 серпня 2008 року у сумі 24038,16 доларів США (а.с. 88-89).
18 травня 2020 року стосовно боржника ОСОБА_1 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62100911 (вих. № 3676), яку на виконання вимог частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» направлено боржнику рекомендованим поштовим відправленням №3960507417048 з повідомленням про вручення на адресу зазначену у виконавчому документі: АДРЕСА_2 (а.с. 89-90).
Під час відкриття виконавчого провадження, відповідно до приписів статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про арешт майна боржника від 18 травня 2020 року ВП № 62100911, якою накладено арешт на нерухоме майно, а саме: 1/3 частини квартири, загальною площею 60,8 кв.м, житловою площею 42,2 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Відомості про обтяження внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером обтяження 36534594 (а.с. 91, 94-95).
03 листопада 2025 року згідно вимоги приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л., останній звернувся з вимогою до ОСОБА_1 надати 07 листопада 2025 року о 09:00 год доступ до житлової квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для проведення виконавчих дій пов'язаних з оглядом та описом нерухомого майна, на яке необхідно звернути стягнення за рішенням суду (а.с. 92).
Відповідно до запланованої виконавчої дії, 07 листопада 2025 року приватним виконавцем за участю двох понятих здійснено вихід за місцезнаходженням іпотечного майна, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 , з метою вчинення виконавчих дій, а саме: опису та накладення арешту на об'єкт нерухомого майна - 1/3 частину квартири. Втім, у ході здійснення виконавчих дій, доступ до зазначеного житлового приміщення надано не було, на неодноразовий стукіт у двері жодної реакції з боку осіб, які могли перебувати у квартирі, зафіксовано не було, двері залишалися зачиненими. У зв'язку з чим, складено відповідний акт приватного виконавця про неможливість доступу до об'єкта (а.с. 93).
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до статті 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частин першої-третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки; невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.
Відповідно до частини п'ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний, зокрема утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій.
Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян.
Як зазначено у статті 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Статтею 311 ЦК України передбачено право на недоторканість житла.
У частинах першій-другій статті 311 ЦК України зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.
Зазначені міжнародні акти, згідно частини першої статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
Згідно пункту 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.
Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.
Отже, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло чи іншого володіння, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.
Рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів.
Згідно з частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі №757/41727/19-ц, приватний (державний) виконавець може звернутися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи у разі, якщо боржник чинить перешкоди його вільному доступу до цього житла чи іншого володіння. Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій.
Згідно постанови Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 678/282/16-ц, право виконавця на звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього виконавчим документом зобов'язань. При цьому, відповідно до діючого законодавства у поданні про примусове проникнення до житла особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, повинні бути зазначені достовірні дані про наявність такого майна у приміщенні, до якого потрібно здійснити примусове проникнення.
Виходячи з викладеного, для надання дозволу на проникнення до житла чи іншого володіння боржника суду мають бути надані переконливі докази того, що виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до майна, проте це не дало результатів.
Так, відповідно до змісту статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Положеннями частини першої статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до приписів статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частина друга статті 89 ЦПК України).
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. перебуває виконавче провадження № 62100911 з примусового виконання виконавчого листа № 539/178/13-ц, виданого 08 квітня 2013 року Лубенським міськрайонним судом Полтавської області, про звернення стягнення на заставлене за договором іпотеки № 720 К-Ф від 18 серпня 2008 року майно, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 60,8 кв.м, житловою площею 42,2 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 720 К-Ф від 18 серпня 2008 року у сумі 24038,16 доларів США.
18 травня 2020 року стосовно боржника ОСОБА_1 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62100911 (вих. № 3676), яку, на виконання вимог частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», направлено боржнику рекомендованим поштовим відправленням №3960507417048 з повідомленням про вручення на адресу зазначену у виконавчому документі: АДРЕСА_2 .
Вказана вище постанова приватного виконавця була отримана ОСОБА_1 21 травня 2020 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Під час відкриття виконавчого провадження, відповідно до приписів статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про арешт майна боржника від 18 травня 2020 року ВП № 62100911, якою накладено арешт на нерухоме майно, а саме: 1/3 частини квартири, загальною площею 60,8 кв.м, житловою площею 42,2 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Відомості про обтяження внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером обтяження 36534594.
03 листопада 2025 року згідно вимоги приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л., останній звернувся з вимогою до ОСОБА_1 надати 07 листопада 2025 року о 09:00 год доступ до житлової квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для проведення виконавчих дій пов'язаних з оглядом та описом нерухомого майна, на яке необхідно звернути стягнення за рішенням суду.
Відповідно до запланованої виконавчої дії, 07 листопада 2025 року приватним виконавцем за участю двох понятих здійснено вихід за місцезнаходженням іпотечного майна, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 , з метою вчинення виконавчих дій, а саме: опису та накладення арешту на об'єкт нерухомого майна - 1/3 частину квартири. Втім, у ході здійснення виконавчих дій доступ до зазначеного житлового приміщення надано не було, на неодноразовий стукіт у двері жодної реакції з боку осіб, які могли перебувати у квартирі, зафіксовано не було, двері залишалися зачиненими. У зв'язку з чим, складено відповідний акт приватного виконавця про неможливість доступу до об'єкта.
Звертаючись до суду з даним поданням, приватний виконавець вказував на те, що примусове проникнення до житла боржника за адресою: АДРЕСА_2 , є єдиним можливим заходом забезпечення виконання судового рішення, з огляду на дії боржника (у формі бездіяльності), що мають ознаки фактичного перешкоджання виконання рішення місцевого суду.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності 1/3 частка квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 24162846.
Частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Відсутність доказів направлення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, а також інших постанов, прийнятих державним виконавцем у межах виконавчого провадження з метою виконання судового рішення боржнику свідчить про порушення прав останнього бути обізнаним про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 380/9077/22).
Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що боржник ОСОБА_1 була обізнана, у передбаченому законодавством порядку, про намір приватного виконавця про отримання доступу до житлової квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для проведення виконавчих дій, пов'язаних з оглядом та описом нерухомого майна, на яке необхідно звернути стягнення за рішенням суду.
Відтак, приватним виконавцем не доведено факту умисного невиконання боржником рішення суду та свідомого недопущення виконавця в квартиру.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 була обізнана про відкриття виконавчого провадження відносно неї не вказують на перешкоджання виконавцю у доступі до нерухомого майна та вчиненню відповідних виконавчих дій.
Враховуючи викладене, відсутні достатні підстави для задоволення подання приватного виконавця про примусове проникнення до житла боржника, яке є крайнім заходом при проведенні виконавчих дій, і може застосовуватися лише у тих обставинах, коли виконавець вичерпав усі можливі шляхи для забезпечення виконання судового рішення, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідив надані приватним виконавцем докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення.
Отже, апеляційну скаргу АТ «Укргазбанк» слід залишити без задоволення, а ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 листопада 2025 року - без змін.
Щодо судових витрат у частині судового збору
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону України «Про судовий збір»).
Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, то відсутні підстави для розподілу судового збору.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» - залишити без задоволення.
Ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 08 квітня 2026 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді Т.В. Одринська
В.М. Триголов