Житомирський апеляційний суд
Справа №285/3065/25 Головуючий у 1-й інст. Сташків Т. Б.
Категорія 83 Доповідач Галацевич О. М.
08 квітня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Галацевич О.М.
суддів: Григорусь Н.Й.,
Панкеєвої В.А.
з участю секретаря судового засідання: Нестерчук М.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №285/3065/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Звягельський відділ державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), приватний нотаріус Звягельського районного нотаріального округу Житомирської області Качан Вікторія Олександрівна, про визнання права власності на спадкове майно та зняття із нього арешту,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Кобриної Ніни Володимирівни,
на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області, ухвалене 24 грудня 2025 року суддею Сташків Т.Г. у м. Звягель,
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, у якому просила визнати за нею право власності у порядку спадкування на 1/2 ідеальну частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та зняти арешт з майна, належного на праві власності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений на підставі постанови державного виконавця Новоград-Волинського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Житомирській області від 30.11.2017 у виконавчому провадженні № 5719736.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала, що її рідному брату ОСОБА_3 на праві власності належала 1/2 частина квартири АДРЕСА_2 на підставі рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10.09.2009 у справі № 2-1379/09. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після його смерті відкрилась спадщина, єдиним спадкоємцем якого є позивач. У межах примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 державним виконавцем 30.11.2017 винесено постанову про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 5719736. За повідомленням Звягельського ВДВС виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_3 закінчені у зв'язку з його смертю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». На звернення позивача щодо зняття арешту з майна ВДВС повідомив про необхідність вирішення цього питання в судовому порядку. Позивач зазначала, що накладений у межах виконавчого провадження арешт на майно спадкодавця перешкоджає оформленню спадкових прав, у зв'язку з чим звернулась до суду з цим позовом. Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду у справі № 285/6480/24 позов ОСОБА_1 задоволено, однак постановою Житомирського апеляційного суду від 22.05.2025 зазначене рішення скасовано з підстав обрання належного способу захисту права та роз'яснено право на звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту.
Рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 24 грудня 2025 року позов задоволено частково.
Знято арешт із майна спадкодавця ОСОБА_3 , а саме: 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , накладений постановою державного виконавця Новоград-Волинського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Житомирській області від 30 листопада 2017 року у виконавчому провадженні № 5719736, реєстраційний номер запису про обтяження 23666701, що внесений до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 30 листопада 2017 року. У задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, представник ОСОБА_2 - адвокат Кобрина Н.В. подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що між сторонами вже існував спір щодо зняття арешту з майна спадкодавця, який був предметом розгляду у справі № 285/6480/24, за результатами якої рішенням суду першої інстанції позов було задоволено, однак постановою Житомирського апеляційного суду від 22.05.2025 це рішення скасовано та відмовлено у задоволенні позову із роз'ясненням позивачу належного способу захисту - звернення з позовом про визнання права власності на спадкове майно та зняття арешту. На думку скаржника, повторне звернення позивача до суду з аналогічними вимогами свідчить про наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки спір між тими самими сторонами, з того самого предмета та з тих самих підстав уже був предметом судового розгляду. Крім того, скаржник зазначає, що позивач не довела належним чином наявність у неї права на спадкове майно, зокрема відсутні належні докази складу спадкового майна та кола спадкоємців, а також не подано доказів державної реєстрації права власності на нерухоме майно за спадкодавцем на момент відкриття спадщини. Також вказує, що вимоги про зняття арешту є безпідставними, оскільки за спадкодавцем залишилась заборгованість зі сплати аліментів, що свідчить про наявність майнових претензій до спадкового майна, а отже відсутні підстави для припинення обтяження.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Хільчевський С.О. подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відзиві зазначав, що доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для закриття провадження у справі є безпідставними, оскільки попереднє судове рішення у справі № 285/6480/24 було скасовано апеляційним судом з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права, при цьому спір по суті вирішений не був. З урахуванням цього позивач реалізував своє право на судовий захист шляхом звернення з позовом, який відповідає способу захисту, визначеному судом апеляційної інстанції. Зазначав, що у даній справі відсутня тотожність предмета та підстав позову з попередньою справою, оскільки позивач заявив вимоги як про визнання права власності на спадкове майно, так і про зняття арешту, що виключає застосування положень п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Крім того, вказував, що право власності спадкодавця на спірне майно підтверджується рішенням суду, позивач є спадкоємцем, який прийняв спадщину, що підтверджується відповідними доказами, а доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів права власності та складу спадкового майна є необґрунтованими. Також зазначав, що посилання апелянта на наявність заборгованості зі сплати аліментів не є підставою для збереження арешту майна, оскільки виконавче провадження закінчено, а відтак відсутні правові підстави для подальшого існування такого обтяження.
У судовому засіданні її представник ОСОБА_2 - адвокат Кобрина Н.В. апеляційну скаргу підтримала з підстав, викладених у ній.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Хільчевський С.О. апеляційну скаргу не визнав, просив залишити її без задоволення.
Треті особи - приватний нотаріус Звягельського районного нотаріального округу Житомирської області Качан В.О., представник Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки апеляційному суду не повідомили, у зв'язку з чим, відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належала 1/2 частина квартири АДРЕСА_2 на підставі рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10.09.2009 у справі № 2-1379/09 (а.с.6).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджено свідоцтвом про смерть (а. с. 7).
У межах примусового виконання виконавчого листа № 2-1911 від 16.11.2007 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 державним виконавцем 30.11.2017 винесено постанову про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №5719736 (а.с. 9-10).
Постановою державного виконавця від 23.08.2018 зазначене виконавче провадження закінчено у зв'язку зі смертю боржника відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 9).
Інші виконавчі провадження ВП №53232192 та ВП №39550933 щодо стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів також закінчені постановами державного виконавця від 23.08.2018 (а.с. 11, 12).
Відповідно до повідомлення приватного нотаріуса після смерті ОСОБА_3 заведена спадкова справа № 09/2019, спадкоємцем за законом, який подав заяву про прийняття спадщини, є ОСОБА_1 (а.с. 53, 54).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 накладено арешт на підставі постанови державного виконавця від 30.11.2017 у виконавчому провадженні № 5719736 (а.с. 10).
У грудні 2024 року позивач звернулась до органу державної виконавчої служби із заявою про зняття арешту, однак отримала відповідь про необхідність вирішення цього питання в судовому порядку (а.с. 20, 21).
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26.02.2025 у справі № 285/6480/24 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття арешту було задоволено (а.с. 22-24).
Постановою Житомирського апеляційного суду від 22.05.2025 зазначене рішення скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту права, з роз'ясненням права на звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно та зняття з нього арешту (а.с. 25-29).
У даній справі рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 24 грудня 2025 року позов задоволено частково.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір у цій справі, виходив з того, що арешт на спірне нерухоме майно накладено у межах виконавчого провадження, яке у подальшому закінчено у зв'язку зі смертю боржника, у зв'язку з чим відпала правова підстава для подальшого існування такого обтяження.
Суд також дійшов висновку, що збереження арешту перешкоджає позивачу у реалізації спадкових прав та є невиправданим втручанням у право мирного володіння майном, у зв'язку з чим вимоги про зняття арешту підлягають задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання права власності, суд першої інстанції виходив з того, що вирішення цього питання належить до повноважень нотаріуса, а також з огляду на відсутність достатніх даних щодо складу спадкового майна та кола спадкоємців.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно з частиною першою ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина першаст.328 цього Кодексу).
Відповідно до частин першої та другоїст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном
За змістом ст.ст. 1216 - 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України)
Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Частиною 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. Відповідно до ч. 5 вказаної статті у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року в справі №905/386/18 зазначено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року в справі №554/5912/19-ц, від 08 грудня 2022 року в справі №331/1383/20.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 24 травня 2021 року в справі №712/12136/18.
Враховуючи викладене, порушене право спадкоємця може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту, а у цій справі заявлена лише вимога про зняття арешту зі спадкового майна.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2023 року в справі №463/2924/22, від 03 травня 2023 року в справі №463/3251/22 від 04 жовтня 2023 року в справі №337/2402/22 та від 06 травня 2024 року в справі №725/3352/23.
Отже, належним способом захисту прав особи у подібних правовідносинах є звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту.
Як встановлено судом першої інстанції, спірне майно належало спадкодавцю, після смерті якого відкрилась спадщина, а позивач є особою, яка заявила про прийняття спадщини.
При цьому арешт на вказане майно накладено у межах виконавчого провадження, яке у подальшому закінчено у зв'язку зі смертю боржника.
За таких обставин, враховуючи, що виконавче провадження завершено, а арешт продовжує обтяжувати майно спадкодавця та перешкоджає реалізації спадкових прав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зняття такого арешту.
Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для закриття провадження у справі у зв'язку з тотожністю спорів є безпідставними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначила, що «згідно з п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі» (пункти 26, 27).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що «необхідність застосування п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (ст. 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».
Як вбачається з матеріалів справи, у справі № 285/6480/24 предметом позову між тими самими сторонами було зняття арешту з майна. Натомість у даній справі №285/3065/25 позивач звернулася до суду з вимогами про визнання права власності на спадкове майно та зняття арешту з цього майна. Отже, предмет позову у даній справі є ширшим та відрізняється від предмета позову у справі № 285/6480/24, оскільки включає самостійну вимогу про визнання права власності, яка не була предметом розгляду у попередній справі.
Крім того, як встановлено, рішення у справі № 285/6480/24 було скасовано судом апеляційної інстанції з підстав обрання неналежного способу захисту права, при цьому спір по суті не вирішувався.
За таких обставин відсутні передбачені законом умови тотожності спорів, а тому підстави для закриття провадження у справі відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України відсутні.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довела наявність у неї права на спадкове майно, є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено, що після смерті ОСОБА_3 заведена спадкова справа та позивач подала заяву про прийняття спадщини, а отже, відповідно до частини п'ятої статті 1268 ЦК України, спадщина належить спадкоємцеві з часу її відкриття.
Відсутність доказів щодо складу спадкового майна чи кола спадкоємців, а також державної реєстрації права власності за спадкодавцем на момент відкриття спадщини, не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки не впливає на вирішення спору в частині зняття арешту з майна. При цьому матеріалами справи підтверджено набуття ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру на підставі рішення суду від 10.09.2009.
Посилання представника відповідача на наявність заборгованості зі сплати аліментів не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки, як встановлено судом, виконавче провадження №5719736 щодо стягнення аліментів закінчено у зв'язку зі смертю боржника, а особа, на утримання якої стягувалися аліменти, померла (а.с. 94). За таких обставин відсутні підстави для подальшого існування арешту, накладеного у межах зазначеного виконавчого провадження, оскільки такий арешт перешкоджає реалізації спадкових прав позивача, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про його зняття.
З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та надав належну оцінку зібраним доказам, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно позивачем не оскаржується, а тому, відповідно до положень ст. 367 ЦПК України, судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Кобриної Ніни Володимирівни залишити без задоволення, а рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 24 грудня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді:
Повний текст постанови складено 09 квітня 2026 року .