Справа № 274/2423/22 Номер провадження № 11-кп/4805/469/26 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія продовження строків тримання під вартою Доповідач ОСОБА_2
Іменем України
08 квітня 2026 рокум. Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника: ОСОБА_7 ,
обвинуваченої: ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі матеріали судового провадження №274/2423/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24.03.2026, якою продовжено обвинуваченій ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, до 26.05.2026 року включно,
Зміст ухвали колегії суддів першої інстанції
Оскаржуваною ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24.03.2026, в межах об'єднаного кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України, останній було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 26.05.2026 включно.
Своє рішення суд мотивував тим, що обвинувачена ОСОБА_8 продовжує обвинувачуватися у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років. Її вік, стан здоров'я, майновий стан, міцність її соціальних зв'язків не змінились, що свідчить про відсутність зменшення ризиків у цій частині. Наведені прокурором ризики, що були підставою для обрання даного виду запобіжного заходу, є дійсними та триваючими, не зменшились, і вони виключають на даний час можливість зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченої. Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованих ОСОБА_8 злочинів, дані, що характеризують особу останньої, суд не вбачає на час розгляду клопотання достатніх підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу. Відсутні підстави вважати, що на даний час інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть забезпечити виконання обвинуваченою процесуальних обов'язків та її належну поведінку. З урахуванням того, що судове провадження не закінчено і потребує часу для розгляду, строк тримання під вартою обвинуваченої необхідно продовжити.
Доводи апеляційної скарги
Обвинувачена ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, у якій просить переглянути винесене рішення судді ОСОБА_1 та змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт (нічний чи цілодобовий - на розсуд суду) за адресою реєстрації, власником квартири за якою є її мати, оскільки бажає вступити до лав ЗСУ, але в умовах СІЗО реалізувати таке право не може. Зазначає, що подавала відповідне клопотання прокурору, на що він відповів відмовою, обгрунтовуючи це тим, що обвинувачена не має заключення ВЛК про придатність до проходження служби за станом здоров'я, але пройти ВЛК в умовах СІЗО вона не має можливості.
Позиція учасників справи
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримали з мотивів, зазначених у ній. Просили замінити запобіжний захід на домашній арешт.
Прокурор ОСОБА_9 заперечив проти задоволення клопотання.
Мотиви апеляційного суду
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченої ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечив щодо її задоволення, перевіривши ухвалу суду в межах, передбачених ст. 404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Нормами ч.2 цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 ст.331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
У відповідності до вимог ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Суд зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
Водночас Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченої ОСОБА_8 .
При цьому, суд враховує правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому лише тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.
При цьому, застосування до обвинуваченого будь-якого запобіжного заходу першочергово передбачає наявність обґрунтованої підозри.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 перебуває на стадії розгляду справи в суді.
Вищевикладеного достатньо для висновку, що підозра є обґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра». З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Обвинуваченій запобіжний захід у виді тримання під вартою обрано 31 липня 2025 року слідчим суддею Бердичівського міськрайонного суду та у подальшому неодноразово продовжено. При обранні та продовженні запобіжного заходу у відповідності до вимог ст.ст. 176, 177, 182, 183, 194, 196 КПК України враховувалася особа, щодо якої вирішувалось питання про тримання під вартою, існуючі відповідно до тяжкості злочину та особи ризики тощо. Слідчий суддя взяв до уваги особу підозрюваної, яка схильна до вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, негативну репутацію, відсутність міцних соціальних зв'язків та законних джерел для існування, та зважаючи на вагомість доказів пред'явленої підозри, тяжкість покарання, дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваної виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою, визнавши, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, запобігти ризикам не можуть. Ухвали чинні.
На даний час ОСОБА_8 продовжує обвинувачуватись вже у вчиненні значної кількості тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з мінімальною санкцією у виді 6 років позбавлення волі. ЇЇ вік, стан здоров'я (у т.ч. зазначений захисником), майновий стан, міцність її соціальних зв'язків не змінилися з часу застосування запобіжного заходу, що свідчить про відсутність зменшення ризиків в цій частині. Можливість обрання військової частини для проходження військової служби цілком реалізовується слідчо-арештованими особами. Зазначена обвинуваченою мотивація визначена законодавцем у ст. 616 КПК України та є підставою для звернення обвинуваченої до прокурора (який зі слів самої ОСОБА_8 відхилив її клопотання). Раніше обрані запобіжні заходи у виді домашнього арешту, застави у рамках попередніх проваджень до об'єднання жодним чином не змогли запобігти ризикам. Висновки ж органу досудового розслідування для суду не є наперед встановленими, та згідно з принципом безпосередності дослідження доказів судом мають бути досліджені всі докази, що потребує продовження розгляду провадження, і суд на даний час не може робити висновки про обґрунтованість чи необґрунтованість обвинувачення.
Враховуючи зазначене та доведеність прокурором неможливості застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо продовження обвинуваченій ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
На підставі наведеного, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, ухвалена у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими та оціненими судом, підстав для зміни запобіжного заходу апеляційний суд на даний час не вбачає, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24.03.2026, якою продовжено обвинуваченій ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, до 26.05.2026 року включно, - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.