Справа №295/9636/25 Головуючий у 1-й інст. Воробйова Т. А.
Категорія 61 Доповідач Панкеєва В. А.
09 квітня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Панкеєвої В.А.,
суддів: Григорусь Н.Й.,
Галацевич О.М.,
за участю секретаря Добровольської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/9636/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення коштів
за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 25 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Воробйової Т.А. у м. Житомирі,
встановив:
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася з даним позовом, в якому просила стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області) на її користь в порядку спадкування недоотримане за життя її бабусі, ОСОБА_2 , підвищення до пенсії у сумі 363789,67 грн та судові витрати.
Позовні вимоги мотивувала тим, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.09.2022 у справі № 240/9927/20 відповідача зобов'язано здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
Вказувала, що вона є спадкоємицею за заповітом після смерті бабусі і прийняла спадщину. До складу спадщини входять нараховані, але не одержані за життя спадкодавця кошти в розмірі 363789,67 грн, присуджені відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду. Вважає, що набула право на їх отримання, як спадкоємець.
Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 25 листопада 2025 року позов задоволено. В порядку спадкування за заповітом, стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 недоотримане за життя ОСОБА_2 підвищення до пенсії в сумі 363789,67 грн. За рахунок бюджетних асигнувань, стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3637,89 грн.
У поданій апеляційній скарзі представник ГУ ПФУ в Житомирській області просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду є передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 89 ЦПК України. Відтак, дане судове рішення не є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 263 ЦПК України.
Зазначає, що присуджуючи стягнення коштів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796) виключно з Головного управління Пенсійного фонду України (без покладання відповідного обов'язку на органи Державної казначейської служби України) суд порушив норми матеріального права.
Вказує, що рішення судів у справах щодо пенсійного забезпечення, які набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених судом зобов'язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством.
10 липня 2025 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в Житомирській області з заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, внаслідок чого вона облікована в системі ІКІС ПФУ "підсистема реєстр судових рішень", та сума недоотриманої виплати на виконання рішення суду внесена до переліку 821 для виплати їй як спадкоємцю. З огляду на ту обставину, що відносно ОСОБА_2 , як первісного позивача по справі, органом пенсійного фонду здійснено перерахунок пенсії на суму 363789,67 грн, то у зв'язку із зверненням позивача до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера, право на фактичне отримання відповідної суми перейшло до позивача.
Доказом вказаного слугує заява позивача від 09.07.2025, після подання якої, Управлінням замінено сторону у справі № 240/9927/20, в системі ІКІС ПФУ а саме: стягувача ОСОБА_2 на його правонаступника - ОСОБА_1 . Вимогу про виплату грошової суми необхідно розглядати в розрізі продовження виконання рішення суду, як частини судового процесу, повторне звернення із позовними вимогами про виплату заборгованої суми не узгоджується з вимогами законодавства. Повторне звернення із позовними вимогами про виплату заборгованої суми може призвести до подвійного стягнення на користь ОСОБА_1 недоотриманої суми пенсії.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду на 10:30 год. 09 квітня 2026 року.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи учасники в судове засідання не з'явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що передбачено положеннями частини 2 статті 372 та частини 2 статті 247 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що після смерті ОСОБА_2 наявне спадкове майно, яке складається з недоотриманої доплати пенсії, тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідача грошової суми, як підвищення до пенсії в розмірі 363789,67 грн, обґрунтованість якої є доведеною.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду з огляду на таке.
Судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року у справі № 240/9927/20 визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 з 17.07.2018 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов'язано ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити з 17.07.2018 нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Житомирській області на користь ОСОБА_2 840,80 сплаченого судового збору.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Житомирській області задоволено частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року скасовано в частині задоволених позовних вимог за період з 17 липня 2018 року до 11 вересня 2019 року. Прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до ГУ ПФУ в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії за період з 17 липня 2018 року до 11 вересня 2019 року залишено без розгляду. В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року змінено. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 з 12.09.2019 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов'язано ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити з 12.09.2019 нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Житомирській області на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 420,40 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 18.11.2024 (а.с.7).
На підставі заповіту за № 16-10 від 30.03.2023, посвідченого старостою Шоломківського старостинського округу № 16 Овруцької міської ради Овруцького району Житомирської області ОСОБА_3 та згідно довідки Овруцької державної нотаріальної контори № 1512/02-14 від 04.07.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є єдиною спадкоємицею померлої ОСОБА_2 (а.с.6, 8).
Відповідно до листа ГУ ПФУ в Житомирській області на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.09.2022 у справі №240/9927/20, яке набрало законної сили 19.09.2022, ОСОБА_2 нарахована сума 363789,67 грн, що підлягає виплаті відповідно до пункту 7 розділу II Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за № 897/16913 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 № 35-1) за рахунок коштів Державного бюджету України на відповідний рік, у порядку черговості за датою набрання законної сили (а.с.9).
Згідно розрахунку суми, що підлягає виплаті по пенсійній справі 918150149032 - ОСОБА_2 , на виконання рішення суду № 240/9927/20 від 19.09.2022, яка становить 363789,67 грн (а.с.26).
За приписами частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1227 ЦК України визначено, що суми пенсії, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Зазначена стаття регулює питання спадкування сум соціальних виплат, право на одержання яких виникло у спадкодавця за життя, але не було ним реалізоване. За своєю правовою природою право на одержання заробітної плати, пенсії та інших подібних виплат є суворо особистим, оскільки виникає у чітко визначеної особи і має на меті саме її матеріальне забезпечення. Тому зі смертю одержувача цих коштів правовідносини щодо їх сплати, безумовно, припиняються. Таким чином, у даній статті визначається подальша доля тільки тих платежів, право на які виникло за життя спадкодавця.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 91 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Статтею 52 Закону № 1058-IV передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст частини 3 статті 52 Закону № 1058-IV також узгоджується зі змістом статті 1277 ЦК України.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями статті 91 Закону № 1788-XII.
Положення частин 2, 3 статті 52 № 1058-IV, які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.
Норми частини 1 статті 46 Закону № 1058-IV, які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не поширюються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06 липня 2020 року по справі №750/8819/19 та від 23 вересня 2020 року по справі №428/6685/19.
Представником відповідача не заперечується, що позивачка є єдиним спадкоємцем за заповітом після померлої бабусі ОСОБА_2 .
Відтак, прийнявши спадщину в установленому законом порядку, ОСОБА_1 , як спадкоємець набула право на все майно, яке належало спадкодавцеві на час смерті, а тому відповідно до статті 1227 ЦК України вона має право на отримання неодержаної за життя її бабусі підвищення до пенсії.
Таку ж правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі №220/30/21 та від 23 лютого 2022 року у справі №428/10113/20.
Оскільки ОСОБА_2 за життя було здійснено перерахунок пенсії на підставі судового рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач, як спадкоємець за заповітом після смерті бабусі набула право на отримання нарахованого останній підвищення до пенсії.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 14 лютого 2022 року в справі №243/13575/19 зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що:
- цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом.
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені у скарзі, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.
Згідно частини першої статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.
За приписами пункту 1 частини 1 стаття 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, відповідно до положень статті 375 ЦПК України колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, немає.
Керуючись статтями 258, 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 25 листопада 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: В.А. Панкеєва
Судді: Н.Й. Григорусь
О.М. Галацевич