Справа № 761/36422/25
Провадження № 1-кс/761/23676/2025
02 грудня 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 72024001520000019 від 04 вересня 2024 року,
До суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_5 подане в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 липня 2024 року (справа № 761/28050/25) в рамках кримінального провадження № 72024001520000019 від 04 вересня 2024 року, а саме: мобільний телефон iPhone 15 pro max, ІМЕІ НОМЕР_1 , мобільний телефон iPhone 15 pro max, ІМЕІ НОМЕР_2 , які було вилучено 14 червня 2025 року під час проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи доводи свого клопотання, адвокат ОСОБА_3 зазначає, що арешт накладено необґрунтовано, оскільки ОСОБА_4 не має жодного процесуального статусу в кримінальному провадженні № 72024001520000019, орган досудового розслідування при накладенні арешту не надав жодного доказу причетності ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення чи яку саме доказову силу мають вказані телефони в кримінальному провадженні. Вказує, що ОСОБА_4 вже тривалий час позбавлений можливості користуватись своїм майном, що порушує його право власності та право вільного володіння майном, а тому такий захід забезпечення кримінального провадження підлягає скасуванню.
В судове засідання представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 не з'явився. Причини неявки суду не відомі.
Уповноважений прокурор в судове засідання не з'явився. Разом з тим, на адресу слідчого судді надійшла заява прокурора ОСОБА_6 , який просить відмовити в задоволенні клопотання про скасування арешту на майно та проводити розгляд вказаного клопотання без його участі.
Дослідивши матеріали клопотання, долучені матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Як встановлено в судовому засіданні, Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України, за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72024001520000019 від 04 вересня 2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.201-3 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 липня 2025 року (справа №761/28050/25) в рамках кримінального провадження № 72024001520000019 від 04 вересня 2024 року, а саме: мобільний телефон iPhone 15 pro max, ІМЕІ НОМЕР_1 , мобільний телефон iPhone 15 pro max, ІМЕІ НОМЕР_2 , які було вилучено 14 червня 2025 року під час проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 та які належать ОСОБА_4 .
Згідно вказаної ухвали, накладаючи арешт на майно, слідчий суддя виходив з того, що було вчинено кримінальне правопорушення, вилучені мобільні телефони постановою детектива від 14 червня 2025 року визнані речовими доказами в кримінальному провадженні та мають суттєве значення для встановлення важливих обставин в кримінальному провадженні, відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України.
При цьому арешт на таке майно накладено з метою забезпечення збереження речових доказів.
Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Згідно з вимогами ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що однією із загальних засад кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Положеннями ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Як встановлено в судовому засіданні, арешт на майно, яке є предметом клопотання, було накладено з метою забезпечення речових доказів, а з урахуванням особливостей кримінального провадження, зокрема обставин, які досліджуються в ході досудового розслідування, слідчий суддя дійшов висновку, що такий арешт цілком прийнятним та необхідним, в тому числі і на поточний момент.
При цьому слідчий суддя звертає увагу, що матеріали клопотання не містять належного документального підтвердження, що арешт накладено необґрунтовано або що у подальшому відпала потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, слідчим суддею враховано, що відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Враховуючи наведене, слідчий суддя, розглянувши клопотання в межах питань, які були винесені на його розгляд, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника про скасування арешту майна.
Керуючись ст.ст.98, 170, 174, 372, 392 КПК України, слідчий суддя,
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 липня 2025 року (справа №761/28050/25) в рамках кримінального провадження № 72024001520000019 від 04 вересня 2024 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя