Справа № 490/6659/25
н/п2/490/632/2026
Центральний районний суд м. Миколаєва
09 квітня 2026 року
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Могила Д.І., без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Миколаївської міської ради в особі Служби у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, про встановлення факту самостійного виховання малолітньої дитини батьком,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про встановлення факту самостійного виховання малолітньої дитини батьком.
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 27.08.2025 року справу прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання .
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 06.10.2025 року зобов'язаноОрган опіки та піклування ММР в особі Служби у справах дітей Центрального району ММР надати висновок щодо наявності обставин одноосібного самостійного виховання батьком - ОСОБА_1 , неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 2018 року народження, Акт обстеження умов проживання дитини, соціально-психологічний висновок дитини.
18.11.2025 року на адресу суду надійшло повідомлення від третьої особи про неможливість надання висновку органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради.
20 січня 2026 року до канцелярії суду надійшло клопотання від представника позивача ОСОБА_4 , в якому просила викликати в судове засідання свідів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_1 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,прож: АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,прож. АДРЕСА_3 .
Ухвалою суду від 20 січня 2026 року закрито підготовче провадження по справі, призначено її до судового розгляду на 16 лютого 2026 року на 12.00 год. у приміщенні Центрального районного суду м. Миколаєва .
Клопотання представника позивача про виклик свідків задоволено в повному обсязі . Забезпечення явки свідків покладено на сторін , які заявили клопотання..
Представник позивача адвокат Ткачук Г.М. в судове засідання повторно не з'явилася, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, ні позивач, ні його представник заяву про розгляд справи за його відсутності не надали. Явку свідків, які викликані судом за їх клопотанням, не забезпечили.
Судом здійснено виклик свідків за адресами , які зазначена позивачем в клопотання, свідки до суду також повторно не з'явилися.
Відповідачка в судове засідання повторно не з'явивилася, відзиву на позов не подала, повідомлялася судом за місцем реєстрації, за яким не проживає, позивач дійсну адресу місця перебування відповідачки не повідомив.
Дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступного.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання.
У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до частини першої, пунктів 1-2 частини другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п'ята статті 223 ЦПК України).
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (постанови Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 643/856/15-ц, від 18 січня 2022 року у справі № 369/3184/19).
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Залишення позову без розгляду належить до дискреційних повноважень суду, застосування яких залежить від обставин кожної конкретної справи та поведінки учасників справи, з урахуванням вимог добросовісності та заборони зловживання процесуальними правами.
Відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 10 січня 2024 року у справі № 456/1278/20 повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причини такої неявки.
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.
Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Аналогічні правові висновки неодноразово викладалися Верховним Судом, зокрема у змісті постанов від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, провадження № 61-4437св20, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, провадження № 61-15254св20, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, провадження № 61-2329св20, від 16 серпня 2022 року у справі № 128/2557/19, від 31 травня 2023 року у справі № 693/1116/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 686/15042/20, від 03 квітня 2025 року у справі № 203/4777/20.
У постанові від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц Верховний суд виснував: «Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.
При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з'явився.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позов без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Тобто законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони, а тому саме позивач має продемонструвати свій процесуальний інтерес у як найшвидшому розгляді справи, а отже зобов'язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі».
Відтак норми частини п'ятої статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи.
З матеріалів справи, вбачається, що у серпні 2025 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Ткачук Г.М. звернувся з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 його батьком.
Ухвалою суду від 20.01.2026 року закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 16.02.2026 , вирішено клопотаненя позиваач про виклик в судове засідання свідків.
На вказану дату16 лютого 2026 позивач та представник позивача не з'явилися.
Адвокат Ткачук Г.М, надала суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з участю представника в іншому судовому процесі- проте жодного доказу такого суду не надала і на такі навіть не посилалася.
Розгляд справи було відкладено на 09.04.2026 року на 14-00 год. Представник позивача був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, про що свідчить реєстр підтверджень про отримання документів з «Електронного суду». Представник позивачки у судове засідання не з'явився, надав клоппоатння про відкладення розгляду справи в зв'язку з захворюванням - проте жодного доказу такого суду не надала і на такі навіть не посилалася.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять заяви про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.
Сам позивач взагалі жодного разу до суду не з'явивися.
Отже, враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що справа тривалий час перебувала на розгляді в суді, розгляд справи неодноразово відкладався, в тому числі з метою узгодження позиції сторони позивача щодо поданих доказів, представник позивача була належним чином повідомлений про місце, дату і час судового розгляду справи, проте в судові засідання 16.02.2026 року та 09.04.2026 року повторно (двічі поспіль), позивач та його представник не з'явилися, заяви про розгляд справи за відсутності позивача та його представника не подали.
Суд зауважує, що право суду залишити позовну заяву без розгляду виникає за наявності дворазового належного повідомлення сторони позивача або його представника про час та місце розгляду справи, двократної, послідовної неявки безпосередньо в судове засідання та відсутності заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Крім того, суд зауважує, що згідно з вимогами ЦПК України, суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача або його представника і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача або його представника про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ними заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Аналогічні висновки неодноразово викладалися Верховним Судом, зокрема, у постановах: від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц (провадження № 61-20094св18), від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц (провадження № 61-20094св18), від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц (провадження № 61-31053св18), від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13 (провадження № 61-36375св18), від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц (провадження № 61-2630св19), від 20 червня 2019 року по справі № 522/7428/15 (провадження № 61-31861св18), від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц (провадження № 61-27370св18), від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц (провадження № 61-7473св18), від 02 вересня 2020 року у справі № 461/3580/15-ц (провадження № 61-20847св19), від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18 (провадження № 61-3617св19), від 16 березня 2026 року у справі № 308/10639/24.
Відтак, з огляду на те, що позивач та його представник, будучи належним чином повідомленими про день, час і місце розгляду справи, повторно не з'явилися у судове засідання, не надавши суду жодних доказів на підтвердження поважності причини їх неявки, а також, врахувавши, що позивач та його представник не скористалися правом подати заяву про розгляд справи за їх відсутності, суд приходить до висновку суду про наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, для залишення позову без розгляду.
Відповідно до частини 5 статті 130 ЦПК України встановлено, що вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
З матеріалів справи вбачається, що представник позивачки адвокат Ткачук Г.М. була належним чином повідомлена через систему «Електроний суд», тобто, виходячи з частини 5 статті 130 ЦПК України встановлено, що сторона позивача була повідомлена про дату, час і місце судового засідання.
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 16 грудня 2019 року у справі № 295/9009/17.
Разом з тим, ініціювавши судовий розгляд справи, сторона позивача насамперед повинна активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Судом враховано усталену практику ЄСПЛ, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії" ("Ruiz Torija v. Spain", серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України (Pronina v. Ukraine, заява № 63566/00, § 23)).
Залишення позову без розгляду не позбавляє позивача права звернутися до суду повторно.
Керуючись ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257, ст.ст. 258-260 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Миколаївської міської ради в особі Служби у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, про встановлення факту самостійного виховання малолітньої дитини батьком - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя О.А. Гуденко