Справа № 489/4614/25
Номер провадження 2/489/226/26
Іменем України
07 квітня 2026 року місто Миколаїв
Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Виконавчий комітет Миколаївської міської ради як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав та зміну розміру і способу стягнення аліментів
встановив
В червні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав та зміну розміру і способу стягнення аліментів. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 20 вересня 2012 р. (актовий запис про шлюб № 2). В період шлюбу у сторін народилась спільна дитини, син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 11 березня 2014 р. (справа № 408/188/14-ц) шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано. З часу розірвання шлюбу між сторонами відповідач, ОСОБА_2 , не приймає жодної участі в утриманні та вихованні малолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 2014 року відповідач життям дитини не цікавиться, не виявляє бажання спілкуватись з дитиною, постійно ухиляється від виконання своїх обов'язків по утриманню та вихованню дитини, не надає ніякої ні матеріальної, ні моральної допомоги дитині. З 2014 року відповідач жодного разу не контактував с сином, ОСОБА_4 , не спілкувався з ним, не цікавився його життям. На сьогоднішній малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не має до свого батька ніяких почуттів та взагалі не пам'ятає відповідача. Також у спілкуванні з позивачкою та іншими особами дитина ніколи про нього не цікавилася. У малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутній будь-який психоемоційний зв'язок з батьком ОСОБА_2 . Відповідач особисто дійшов висновку про свою неспроможність виконувати батьківські обов'язки, припинивши з 2014 року будь-яке спілкування як з позивачкою, так і з дитиною. Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 28.04.2016 р. по справі № 408/527/16-ц(рішення наявне ЄДРСР https://reyestr.court.gov.ua/Review/57501746) стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі ? частки заробітку доходу щомісяця, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 лютого 2016 року до досягнення дитиною повноліття. 19.04.2018 видано довідку про розрахунок заборгованості відповідно до якої загальна сума боргу на 01.04.2018 складала 10434 грн. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Поставивши перед судом питання про зміну способу стягнення раніше присуджених аліментів з частки від заробітної плати (доходу) платника на тверду грошову суму позивачу належить доводити передусім наявність у платника відповідного доходу як підставу для задоволення вимоги, для визначення розміру аліментів у заявленому розмірі. Враховуючи те, що на підконтрольній території України у відповідача відсутній офіційний дохід, позивач просить змінити розмір та спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 з розміру 1/4 частки заробітку доходу щомісяця, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн., починаючи з дня набрання чинності рішення суду до досягнення дитиною повноліття.
З цих підстав просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; змінити спосіб стягнення аліментів та їх розмір, що стягуються з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на утримання неповнолітньої дитини: сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ), аліменти на утримання неповнолітньої дитини: сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі у розмірі 5000 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення ним повноліття; припинити стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на підставі рішення Біловодського районного суду Луганської області від 28.04.2016 р. по справі № 408/527/16-ц, починаючи з дня набрання рішенням законної сили; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Позивач та її представник в судовому засіданні вимоги підтримали, проти заочного розгляду не заперечували.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомлено, відзив до суду не подано.
Представник третьої особи Виконавчого комітету Миколаївської міської ради як орган опіки та піклування в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Представник третьої особи Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради в судове засідання не з'явився та просив розглядати справу за їх відсутності.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, вирішено проводити заочний розгляд справи.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками записано ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що підтверджується Актовим записом про народження №13.
Рішенням Біловодського районного суду від 11.03.2014 розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
Позивач змінила прізвище на " ОСОБА_6 " внаслідок укладення шлюбу, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 .
ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується Довідками переселенців №4802-5003376219 та №4802-5003376221
Згідно з листом В.о. директора Світлани Демчук Гімназії №6 м. Сєвєродонецька Луганської області від 27.05.2025 ОСОБА_4 навчається у 6-а класі, виховується матір'ю, батько хлопця ОСОБА_2 не цікавиться успіхами в навчанні та шкільним життям сина.
Відповідно до виконавчого листа №2/408/527/16 (справа 408/527/16-ц), виданого Біловодським районним судом Луганської області з ОСОБА_2 вирішено стягувати на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частки заробітку/доходу щомісяця, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.02.2016 до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з довідкою Біловодського районного відділу державної виконавчої служби від 19.04.2018 №92 за боржником ОСОБА_2 рахується заборгованість по аліментам згідно виконавчого листа №408/527/16-ц, загальний розмір якої станом на 01.04.2018 складає 10434,00 грн.
Відповідно до листа Державної прикордонної служби України від 04.07.2025 відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в період з 08.11.2017 по 23.06.2025 в Базі даних не виявлено.
Згідно з висновком Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 18.09.2025, орган опіки та піклування виконкому ММР вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про неї - ст.9 Конвенції.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 155 Сімейного кодексу України (далі - СК України) здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно з ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей.
У п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» від 30 березня 2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення наведених норм права дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 203/3505/19 від 26.01.2022)
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 753/73/20 від 27.04.2022 врахувавши конкретні обставини справи, «якнайкращі інтереси дитини», а також те, що відповідач не підтримував стосунків з дитиною протягом тривалого часу, не цікавився його життям, самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав, оскільки особа свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків.
Допитаний в судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_4 підтвердив, що батька в обличчя не знає, він ніколи з ним не спілкувався та батько ніколи не цікавився його життям, не вітав з днем народження тощо.
Суд приходить до висновку, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини ОСОБА_4 , не піклується про його фізичний та духовний розвиток, навчання, не спілкується, не надає коштів на утримання дитини, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування. Відповідач не підтримує стосунків з дитиною протягом тривалого часу, не цікавиться його життям, самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, що свідчить про те, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками. Суд вважає, що позбавлення батьківських прав є доцільним та відповідає інтересам дитини, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Окрім того, позивач просив змінити встановлений раніше судом спосіб та розмір аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , які стягуються з відповідача.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей150,180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно приписів ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Свою вимогу про зміну способу розміру аліментів позивач обґрунтовує тим, що у відповідача відсутній офіційний дохід на підконтрольній території України.
Отже, зважаючи на всі обставини справи, враховуючи те, що позивач дійсно отримує аліменти від відповідача у частці від доходу, проте не позбавлена можливості змінити їх спосіб стягнення та у визначеному законом розмірі заявляти вимогу про стягнення їх у твердій грошовій сумі з відповідача, прийнявши до уваги вікову категорію дитини, звернувши увагу і на той факт, що на даний час аліменти на утримання дитини не стягуються, у зв'язку з проживанням відповідача на непідконтрольній Україні території, відтак відповідач належним чином не виконує свого конституційного обов'язку з утримання дитини, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позову в частині вимог щодо зміни способу стягнення аліментів.
На час розгляду справи судом, відповідачем не надано доказів, що свідчать про неможливість сплачувати аліменти на утримання сина за зміненим способом та розміром.
Крім того, у відповідності до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний розмір аліментів становить 50% від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку. Отже, мінімальний розмір аліментів у 2025 році становить для дітей віком від 6 до 18 років 1598 грн., у 2026 році - 1664 грн.
На переконання суду, існують достатні підстави для висновку, що після ухвалення рішення про стягнення з відповідача аліментів, змінилося матеріальне становище позивача, яке зумовлено зміною розміру прожиткового мінімуму, подорожчанням засобів, товарів та послуг у всіх сферах життєдіяльності, в тому числі, які стосуються догляду за дитиною, серед яких витрати на харчування, навчання, купівлю одягу та взуття, інші витрати у зв'язку з відвідуванням дитиною навчального закладу та інше.
Відповідач працездатна молода особа, даних про наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних батьків, матеріали справи не містять. Тому, враховуючи якнайкращі інтереси дитини, суд приходить до висновку, що аліменти у розмірі 5000 грн. щомісячно є обґрунтованою сумою, яка покриватиме необхідні потреби дитини.
При цьому, слід зазначити, що у відповідності до роз'яснень викладених у п. 23Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 № 3, при зміні розміру аліментів визначених судовим рішенням, у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За умовами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з того, що згідно із ЗУ «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору за вимогу про зміну способу стягнення аліментів, необхідно стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Окрім того, відповідно до ч.1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. за вимогу про позбавлення батьківських прав.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.2-13, 259, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив
Позовні вимоги задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Змінити спосіб стягнення аліментів та їх розмір, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини: сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі у розмірі 5000 грн. (п'ять тисяч гривень) щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення ним повноліття.
Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на підставі рішення Біловодського районного суду Луганської області від 28.04.2016 р. у справі № 408/527/16-ц, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , року народження, РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Третя особа: Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, адреса: 54003, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 1.
Третя особа: Виконавчий комітет Миколаївської міської ради як орган опіки та піклування, адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення - з моменту складення повного тексту рішення.
Позивач, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 07.04.2026.
Суддя В. В. Кокорєв