10.04.2026
Справа № 522/2263/26
Провадження № 1-кп/522/2476/26
10 квітня 2026 року місто Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025162510001451, відомості про яке внесено 22.11.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат» раніше судимого:
-16.06.2022 року вироком Приморського районного суду міста Одеси за ч.2 ст.
186, ч. 1 ст. 289 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком;
-07.05.2022 року вироком Приморського районного суду міста Одеси за ч.1 ст.
125 КК України до 150 годин громадських робіт,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025162510001451, відомості про яке внесено 22.11.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання прокурором зазначено необхідність запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, які на думку прокурора продовжують існувати оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання від 5 до 10 років позбавлення волі, тому є підстави вважати, що обвинувачений, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні злочинів, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися від суду. Окрім цього, прокурор у клопотання зазначає, що обвинувачений, володіючи анкетними відомостями та місцем проживання свідків та потерпілого, може впливати на них з метою зміни останніми своїх показів, зокрема погрозою застосування насильства для впливу на свідків, адже всі свідки безпосередньо судом ще не допитані, а ОСОБА_5 є військовослужбовцем у зв'язку із покладеними на нього обов'язками військової служби має доступ до зброї, що може призвести до її використання шляхом залякування. Крім того ОСОБА_5 проходить військову службу і не має постійного визначеного місця дислокації, не зможе своєчасно з'являтись в судові засідання, що може призвести до невиправданого затягування судового розгляду, чим обґрунтовується ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
В судовому засіданні прокурор підтримав подане ним клопотання та просив задовольнити, посилаючись на ризики викладені в клопотанні.
Захисник обвинуваченого у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку обраного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те що, у справі відсутні виключні обставини, які б унеможливили застосування більш м'якого запобіжного заходу, та з урахуванням того, обвинувачений має постійне місце проживання, на його утриманні знаходиться бабуся - просив обрати йому більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Обвинувачений у судовому засіданні підтримав думку свого захисника, наголосивши, що немає наміру впливати на потерпілого та зобов'язується у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу, по першій вимозі з'являтись на виклик суду та прокурора.
Розглянувши клопотання прокурора, заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 24.11.2025 року обвинуваченому ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, строк дії якого в подальшому продовжений. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.02.2026 року строк дії запобіжного заходу продовжений до 19.04.2026 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
За змістом ст. 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Разом з цим, органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років.
Таким чином, ураховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведеності його вини, існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватись від суду з метою уникнути кримінальної відповідальності.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень.
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, позицію ЄСПЛ, яка висвітлена в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України», - суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Відтак, ризик, передбачений п 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, не можна вважати недоведеним.
При встановленні наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - впливу на потерпілого та свідків в даному кримінальному провадженні, суд приймає до уваги встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.
З огляду на те, що потерпілий та свідки у вказаному кримінальному провадженні ще допитані не були, ОСОБА_5 може впливати на них з метою схиляння їх до зміни свої показань у суді на користь обвинуваченого.
Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України не можна вважати недоведеним з огляду на те, що судовий розгляд кримінального провадження триває та перебуває на стадії дослідження доказів.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_5 , у зв'язку із покладеними на нього обов'язками військової служби має доступ до зброї, а тому може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою суду не надано та у судовому засіданні не встановлено, у зв'язку з чим підстав для зміни ОСОБА_5 запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід, у суду немає.
З огляду на зазначене, ризики, передбачені п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані судом під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме: спроби переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення продовжують існувати.
Крім того, зважаючи на правову позицію, викладену в рішенні "Lavents v. Latvia", продовження строку тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу поваги права, передбаченого статтею 5 Конвенції, суд дійшов до висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою.
Тому, виходячи з положень ст. ст. 176, 177, 178, КПК України, ст. ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи наявність наведених вище ризиків та обставин, які свідчать про те, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду, та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинувачуваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання ОСОБА_5 під вартою строком до 07 червня 2026 року, без визначення розміру застави.
Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 177,178, 182,183, 199, 331, 370-372, 376 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025162510001451, відомості про яке внесено 22.11.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України - задовольнити.
Строк обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 07 червня 2026 року, включно.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя : ОСОБА_1