Справа № 509/878/26
10 квітня 2026 року Суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Панасенко Євгеній Миколайович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП)
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №551870 від 27.12.2025 року 27.12.2025 року о 00 год. 20 хв. в с-щі. Таїрове, вул. Стара Люстдорфська, дорога 18, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Chevrolet Aveo д.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження в огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою Алкотестр Драгер 6810 відмовився, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі також відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху - відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алк., нарк. чи ін. сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
26.02.2026 року захисником ОСОБА_1 адвокатом Босою О.О. направлено до суду клопотання про закриття провадження у справі з підстав відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Своє клопотання представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності обґрунтовує тим, що при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, працівником поліції були допущені грубі порушення норм КУпАП.
В обґрунтування своєї позиції та вимог про закриття провадження захисник вказала, що документи, що містяться в матеріалах справи є недопустимими доказами, з огляду на відсутність посилання на них в протоколі про адміністративне правопорушення всупереч положенням статті 256 КУпАП, а також, що оскільки надані поліцією матеріали не містять беззаперечних доказів факту керування особою транспортним засобом, а наявний у справі відеозапис є недопустимим доказом через грубе порушення принципу фіксації, що в сукупності з принципом презумпції невинуватості виключає можливість притягнення особи до відповідальності.
Крім цього захисник у своєму клопотанні посилається на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення працівник поліції зафіксував правопорушення 27.12.2025 року о 00 год. 20 хв. в с-ще. Таїрове, вул. Стара Люстдорфська, дорога 18, а фактично з відеозапису, який наданий УПП в Одеській області з нагрудних боді камери патрульних зафіксовані обставини, які не відповідають обставинам правопорушення та опису подій відображених в протоколі серія ЕПР 1 № 551870, а саме факту керування ОСОБА_1 автомобілем Chevrolet Aveo дз НОМЕР_2 в с-щі. Таїрове, вул. Стара Люстдорфська дорога 18.
У судовому засіданні 28.03.2026 року ОСОБА_1 свою провину у вчиненні вказаного правопорушення не визнав та підтримав клопотання наданні захисником. Також пояснив, що 26.12.2025 року близько 20.00 години він разом зі своїм другом повертався додому після роботи на будівництві в с.Бурлача Балка. Однак, автомобіль зламався та зупинився по вул. Стара Люстдорфська дорога в с-ще Таїрове. ОСОБА_1 почував себе погано, відчував підвищену температуру тіла. Завести двигун їм не вдалося та ОСОБА_1 зателефонував товаришу, що він їм допоміг дістатися додому. Очікували в автомобілі товариша. Після опівночі під'їхала патрульна поліція та попросили його надати документи. Потім, під'їхав ще один патрульний автомобіль. Поліцейському здалось, що він був напідпитку, однак він повідомив, що хворіє. Поліцейський було дуже багато, постійно щось запитували, і він не міг зорієнтуватися, що від нього вимагають. Працівники поліції йому не роз'яснювали його права.
Свідок ОСОБА_2 під час судового засідання 10.04.2026 року надав суду показання, що 26.12.2025 року він разом із ОСОБА_1 працювали на будівництві в с.Бурлача Балка до пізнього вечора. Поверталися додому близько 20.00 години, однак по дорозі двигун автомобіля заглух та більше не заводився. Чекали на товариша ОСОБА_1 в автомобілі до пізньої ночі, було дуже холодно. Увесь час ОСОБА_1 скаржився, що погано себе почуває, захворів на грип. Потім під'їхали поліцейські автомобілі. Свідок з автомобіля не виходив, оскільки було дуже холодно, був сильний вітер та дощило. Обставини складання протоколу відносно ОСОБА_1 йому не відомі.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показання свідка, дослідивши надані суду докази та доводи захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, законною підставою для накладення на конкретну особу адміністративного стягнення є достатні дані про вчинення цією особою правопорушення, за яке і накладається дане стягнення.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п.2.9а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд звертає увагу на те, що обов'язковими ознаками, за наявності сукупності яких діяння визнається правопорушенням є: об'єкт правопорушення, об'єктивна сторона правопорушення, суб'єкт правопорушення та суб'єктивна сторона правопорушення.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
Зокрема, в ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Зазначені положення також містяться в п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі ПДР).
Згідно з п. 1.10. ПДР, де визначені терміни, зазначено, що водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Отже, чинне законодавство передбачає, що до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП може бути притягнена особа, яка являється водієм і керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, або якщо особа, що керує транспортним засобом відмовиться пройти, відповідно до встановленого порядку, огляд на стан сп'яніння.
Чинне законодавство, в тому числі й Правила дорожнього руху України, не містить визначення терміну «керування транспортним засобом». Таке визначення було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування .
Касаційний адміністративний суд в складі Верховного Суду в рішенні № 404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Тобто, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з'ясувати: чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом чи або якщо особа, що керує транспортним засобом відмовиться пройти, відповідно до встановленого порядку, огляд на стан сп'яніння.
Однією з головних умов для огляду водія транспортного засобу на стан сп'яніння є не лише наявність достатніх підстав вважати, що особа перебуває у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, а й та обставина, що саме ця особа у такому стані керувала транспортним засобом.
Аналогічної позиції дотримується також Одеський апеляційний суд в постанові від 04.08.2025 у справі № 519/1549/24; від 04.08.2025 у справі № 495/10271/24.
Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На підтвердження викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, до матеріалів справи долучено диск із відеозаписами, отриманими за допомогою технічних засобів відеофіксації.
Судом під час дослідження зазначеного диска встановлено, що на ньому містяться два відеозаписи, які містять інформацію, в тому числі про дату та час здійснення відеозапису. Так, один з відеосаписів відтворює події з 00 год 44 хв. по 00 год 50 хв., інший - з 01 год. 22 хв., де поліцейський оголошує протокол ОСОБА_1 у службовому автомобілі. При цьому, вказані відеозаписи не містять підтвердження руху автомобіля Chevrolet Aveo д.з. НОМЕР_2 , тим більше під керуванням водія ОСОБА_1 .
Таким чином, враховуючи час зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення - 00 год 20 хв., коли нібито ОСОБА_1 керував автомобілем Chevrolet Aveo д.з. НОМЕР_2 , та час, з якого розпочато фіксування правопорушення - 00 год 44 хв. минуло близько 24 хвилин. Також, з матеріалів справи не встановлено, які події відбувались протягом часу з 00 год 50 хв. по 01 год. 22 хв., тобто 32 хвилини, до моменту оголошення ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису (п. 5 розділ II), затвердженої Наказом МВС № 1026 від 18.12.2018, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Відповідно до статті 251 Кодекс України про адміністративні правопорушення доказами у справі можуть бути лише фактичні дані, отримані у встановленому законом порядку.
26 квітня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження № КУ9901/18195/18 вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Встановлено, що надані відеозаписи не підтверджують факту керування (зміну напрямку) водієм ОСОБА_1 автомобілем марки Chevrolet Aveo д.з. НОМЕР_2 , так як з вказаних відеозаписів вбачається лише знаходження ОСОБА_1 в припаркованому автомобілі, а в подальшому його знаходження біля автомобіля і його розмову з робітниками поліції, які складали вищевказаний протокол, що не є підтвердженням керування ОСОБА_1 зазначеним транспортним засобом. Також відеозапис не містить підтвердження, що автомобіль марки Chevrolet Aveo д.з. НОМЕР_2 взагалі був зупинений працівником поліції чи іншою особою.
Таким чином, відеоматеріал, який міститься в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №551870 від 27.12.2025 року не може слугувати належним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.
Інших доказів на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі № 1-135/2018 (5846/17) зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Таким чином, аналізуючи докази по справі, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП належними та допустимими доказами не доведена, а обставини зазначені у протоколі «поза розумним сумнівом» не знайшли свого підтвердження.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне провадження у справі закрити відповідно до п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.ст. 252, 280, 283-285, 294 КУпАП, суддя
Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Одеського апеляційного суду через Овідіопольський районний суд Одеської області.
Суддя: Є.М. Панасенко