Справа № 509/5903/25
09 квітня 2026 року с-ще.Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Спічака Вадима Олексійовича,
за участю:
секретаря судового засідання Лизогубенко Владлени Олександрівни
представника позивача - ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,-
Стислий виклад позиції позивача
Представник позивача ОСОБА_3 - Петрів Іван Михайлович звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_4 , у якій просить : 1) Визнати квартиру загальною площею 53,8 кв.м., житлова площа 29,8 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомості 2365912351237, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя. 2) Здійснити поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , а саме житлової квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 53,8 кв.м., житлова площа 29,8 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2365912351237). 3) Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право приватної власності на 1/2 частки житлової квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 53,8 кв.м., житлова площа 29,8 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2365912351237). 4) Стягнути з ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 9084 грн. та професійної правничої допомоги у розмірі 10 000 грн., всього - 19084 грн..
Позовні вимоги мотивує тим, що між позивачем ОСОБА_3 та ОСОБА_7 був укладений шлюб, зареєстрований 10.10.2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по Великомихайлівському району Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області (актовий запис № 70). Після укладення шлюбу 10.10.2013 року відповідачка змінила дошлюбне (дівоче) прізвище з ОСОБА_8 на ОСОБА_9 .
У шлюбі у сторін народився син ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 18.11.2024 р. шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.
Представник позивача зазначає, що в період шлюбу, а саме 16.10.2019 року, за спільні кошти подружжям було придбано майнові права на житлову квартиру шляхом укладення договору купівлі-продажу майнових прав №13/284,4-130 від 16.10.2019 з ТОВ «ПОЛІМЕР-ГРАНІТ», договір було укладено на ім'я ОСОБА_9 . На виконання зазначеного договору подружжям внесено спільні кошти у сумі 910 095,10 грн.
В подальшому за відповідачкою 19.05.2021 року було зареєстровано право власності на новозбудовану квартиру.
Позивач зазначає, що квартира загальною площею 53,8 кв.м., житлова площа 29,8 кв.м., реєстраційний номер 2365912351237, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю сторін та просить суд здійснити її поділ.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 жовтня 2025 року було відкрито провадження у справі про поділ майна подружжя.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 січня 2026 року було закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивачча у судове засідання з'явився, просив позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідачка з'явилась у судове засідання позов не визнала та зазначила, що грошові кошти на придбання вказаної квартири були подаровані їй її батьками, а тому квартира придбана за її особисті кошти, і позивач не має на неї жодних прав. На питання щодо можливості надати докази на підтвердження вказаних обставин зазначила, що не може надати відповідні докази. Також зазначила, що позивач має заборгованість з сплати аліментів, та наразі перебуває за кордоном України.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_3 та відповідачкою ОСОБА_11 був укладений шлюб, зареєстрований 10.10.2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по Великомихайлівському району Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області (актовий запис № 70).
Після укладення шлюбу відповідачка ОСОБА_11 змінила дошлюбне прізвище з ОСОБА_8 на ОСОБА_9 .
У період перебування у шлюбі з позивачем, 16.10.2019 року ОСОБА_12 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №13/284, 4-130 від 16.10.2019 з ТОВ «ПОЛІМЕР-ГРАНІТ», відповідно якого було придбано майнові права на житлову квартиру загальною площею 538 кв.м., житлова площа 29,8 кв.м., реєстраційний номер 2365912351237, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
На виконання зазначеного договору було внесено грошові кошти у сумі 910 095,10 грн, що підтверджується листом ТОВ «ПОЛІМЕР-ГРАНІТ»№ 03-вих. від 13.10.2025 р. на №09-10/25 від 09.10.2025 р.
19.05.2021 року за ОСОБА_12 було зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2365912351237, Загальною площею (кв.м): 53.8, житлова площа (кв.м): 29.8, дата, час державної реєстрації: 19.05.2021 16:28:59, Державний реєстратор: Воробель Тетяна Сергіївна, Авангардівська селищна рада Овідіопольського району Одеської області, Одеська обл. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 58303381 від 24.05.2021 13:16:15, Воробель Тетяна Сергіївна, Авангардівська селищна рада Овідіопольського району Одеської області, Одеська обл.; Документи, подані для державної реєстрації: довідка, серія та номер: б/н, виданий 28.09.2020, видавник: ТОВ "ПОЛІМЕР-ГРАНІТ"; акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 16.12.2019, видавник: ТОВ "ПОЛІМЕР-ГРАНІТ"/ ОСОБА_9 ; додаткова угода, серія та номер: б/н, виданий 16.12.2019, видавник: ТОВ "ПОЛІМЕР-ГРАНІТ"/ ОСОБА_9 ; витяг з переліку осіб, яким належать майнові права в об'єкті будівництва, серія та номер: б/н, виданий 16.12.2019, видавник: ТОВ "ПОЛІМЕР-ГРАНІТ"; договір купівлі-продажу, майнових прав, серія та номер: 13/284,4-130, виданий 16.10.2019, видавник: ТОВ "ПОЛІМЕР-ГРАНІТ"/ ОСОБА_9 . Розмір частки: 1/1 Власники: ОСОБА_9 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 446232804 від 03.10.2025 року.
Заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 18.11.2024 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_12 розірвано, після розірвання шлюбу, відповідачці повернуто дошлюбне прізвище - ОСОБА_8 .
Крім того, судом встановлено, що 18.04.2025 року відповідач уклала новий шлюб та змінила прізвище ОСОБА_13 .
Доказів щодо набуття подружжям іншого майна під час шлюбу сторонами до суду надано не було.
Норми права, які застосував суд, та висновки суду
За змістом частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п'ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Частиною 3 ст. 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно дост. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно зі статтею 68 СК України зазначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.
Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частину третю статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 19.01.21 року зазначила, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема і неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є недопустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Згідно з частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України).
Враховуючи, що під час перебування у шлюбі сторонами було набуте у власність спільне майно, що складається з квартири загальною площею 53,8 кв.м., житловою площею 29,8 кв.м., реєстраційний номер 2365912351237, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , і сторони не досягнули згоди щодо поділу, то поділ зазначеного майна має бути здійснений судом, і в основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, оскільки підстав для відступу від даної презумпції судом не встановлено.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 13 жовтня 2020 року в справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 42), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21).
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 23 січня 2024 року (справа № 523/14489/15-ц, провадження № 14-22цс20) зазначила, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об'єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.
Метою заявленого позивачем позову є поділ спільного сумісного майна, набутого за час перебування у зареєстрованому шлюбі позивачки та відповідача.
Оскільки відповідач не спростував презумпцію спільної сумісної власності, на спірне майно - квартира загальною площею 53,8 кв.м., житлова площа 29,8 кв.м., реєстраційний номер 2365912351237, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , то суд приходить до висновку, що на вказане майно поширюється режим спільної сумісної власності.
Натомість суд зауважує, що окрема вимога позивачка про визнання об'єкта (спірної квартири) спільною сумісною власністю подружжя не підлягає задоволенню, оскільки саме по собі задоволення вимоги про поділ майна як спільної сумісної власності шляхом визнання за позивачем та відповідачем права власності на частину цього майна за кожним вже свідчить про визнання майна спільним сумісним майном та припинення правового режиму спільної сумісної власності на такий об'єкт.
Зазначений висновок суду узгоджується з позицією, висловленою у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц, провадження № 14-22цс20.
Враховуючи вищевикладене, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, що підтверджені доказами, оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача (у частині задоволення вимог про поділ майна подружжя). Натомість у задоволенні вимог про визнання спірної квартири спільною сумісною власністю слід відмовити у зв'язку з неефективним способом захисту права.
Висновок про те, як слід здійснити розподіл судових витрат:
Позивач просить відшкодувати витрати пов'язані з розглядом справи шляхом стягнення з відповідачки судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 9084 грн. та професійної правничої допомоги у розмірі 10 000 грн., всього - 19084 грн..
Судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 9084 гривень 00 копійок.
Позивач також зазначає, що для звернення з даним позовом до суду у нього виникла необхідність звернення до адвоката.
Згідно договору про надання правничої допомоги від 25.08.2025 №25-08/2025, укладеного між позивачем ОСОБА_3 та адвокатом Петрів І. М., ОСОБА_3 сплачено адвокату Петрів Івану Михайловичу гонорар у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень, що підтверджується відповідною квитанцією.
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно п.3 ч.3 ст.141 ЦПК України Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються зокрема у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що вказаний позов підлягає частковому задоволенню судові витрати у справі необхідно розподілити таким чином: стягнути з відповідачки по справі судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог тобто у розмірі 4542 грн. стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог тобто у розмірі 5000 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 57, 60, 61, 63, 65, 68, 69, 70, 71, 72, 114 СК України, ст. 15, 16, 325, 368, 372 ЦК України, ст. 4, 13, 81, 141, 259, 264, 265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, - задовольнити частково.
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) право приватної власності на 1/2 частки житлової квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 53,8 кв.м., житлова площа 29,8 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2365912351237)
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) право приватної власності на 1/2 частки житлової квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 53,8 кв.м., житлова площа 29,8 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2365912351237)
Стягнути з ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 4542,00 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 09.04.2026 року.
Суддя Спічак В.О.