Справа № 521/10216/25
Провадження № 2-с/521/53/26
про скасування судового наказу
09 квітня 2026 року м. Одеса
Суддя Хаджибейського районного суду міста Одеси Поліщук І.О. розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Хаджибейським районним судом міста Одеси 14 липня 2025 року за заявою Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про видачу судового наказу та поворот його виконання про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за поставлену теплову енергію в сумі 5502,02 грн. та витрат по сплаті судового збору в сумі 302,80 грн, -
Згідно судового наказу Хаджибейського районного суду міста Одеси від 14 липня 2025 року по справі № 521/10216/25, суддею прийнято рішення про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» заборгованість за поставлену теплову енергію у розмірі 5502 гривень 02 копійок та судового збору у розмірі 302,80 грн.
08 квітня 2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу виданого Хаджибейським районним судом міста Одеси від 14 липня 2025 року по справі № 521/10216/25, провадження 2-н/521/3015/25.
Заявник вважає, що судовий наказ підлягає скасуванню, оскільки вимоги Стягувача є помилковими, оскільки приміщення за адресою: АДРЕСА_1 заявниці не належить. Майно відчужене згідно з Договором купівлі-продажу від 16.12.2016 (зареєстровано в реєстрі за № 1038, посвідчено нотаріусом Лукинюк К.П.). З 2016 року вона не є споживачем будь-яких послуг за вказаною адресою.
Разом з тим, на виконання спірного судового наказу, було відкрито виконавче провадження: № АСВП: 8067669. За цими виконавчим провадженням було стягнуто 06.04.2026 з пенсійного рахунку НОМЕР_1 в АТ Банк Південний примусово стягнуто 6814,30 грн. Виконавче провадження завершено.
Враховуючи викладене просить: 1) Скасувати судовий наказ, виданий 14.07.2025 Хаджибейським районним судом м. Одеси у справі № 521/10216/25. 2) Допустити поворот виконання судового наказу: стягнути з КП «Теплопостачання міста Одеси» (код ЄДРПОУ 34674102) на користь заявниці кошти в сумі 6814,30 грн, що були примусово стягнуті в межах виконавчого провадження № 80676696.
Окрім цього, заявниця просить поновити пропущений строк на подання заяви про скасування судового наказу, вказуючи на те, що судовий наказ не отримувала. З текстом оскаржуваного судового наказу ознайомилась 03.04.2026р., після примусового стягнення 6814,30 грн з пенсійного рахунку НОМЕР_1 в АТ Банк Південний в рамках виконавчого провадження: № АСВП: 8067669.
Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що заява підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.1 ст.170 ЦПК України, боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з п.3 ч.5 ст.170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додається клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.
Як встановлено з матеріалів справи, копію судового наказу заявник ОСОБА_1 не отримувала. Про існування спірного наказу він дізналася 03.04.2026 року, після примусового стягнення 6814,30 грн з пенсійного рахунку НОМЕР_1 в АТ Банк Південний в рамках виконавчого провадження: № АСВП: 8067669.
Зявником одночасно із заявою про скасування судового наказу подано клопотання про поновлення строку для подання такої заяви, посилаючись на вагомі підстави, а тому суддя вважає, що визначений законодавством строк для подачі заяви про скасування судового наказу боржником пропущено з поважних причин, такий слід поновити.
Виходячи з того, що наказне провадження є безспірним, тобто в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер, заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право та при цьому закон не зобов'язує перевіряти наявні матеріали справи, відтак відповідна заява боржника є підставою для скасування судового наказу.
Відповідно до ч.3 ст.171 ЦПК України, у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.
Оглянувши матеріали заяви про скасування судового наказу та матеріали справи №521/10216/25, враховуючи відсутність підстав для її повернення, приходжу до переконання, що доводи, викладені стягувачем в заяві про видачу судового наказу потребують додаткового дослідження, а тому вказаний судовий наказ підлягає скасуванню, оскільки боржник не визнає нарахованої стягувачем заборгованості та з матеріалів справи вбачається спір про право, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Вирішуючи питання в частині повороту виконання судового наказу, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, а п. 9 ч. 3ст. 129 Конституції України обов'язковість рішень суду віднесено до основних засад судочинства.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі судових наказів.
Водночас, ст.171 ЦПК України передбачено можливість скасування судового наказу.
Відповідно до ч.3 ст.171ЦПК України, в ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.
Згідно з ч. 5, 6 ст.444 ЦПК України, питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.
Частиною 9 ст. 444 ЦПК України визначено, що якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. З врахуванням наведеного заява про поворот виконання судового наказу розглядається судом, що ухвалив відповідний судовий наказ.
Окрім цього, Конституційний суд України у своєму рішенні від 02.11.2011 року № 13-рп/2011 зазначив, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна, оскільки правова підстава для набуття майна відпала.
За своєю суттю поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням (постанова Великої палати Верховного Суду 04.09.2019у справі № 569/15646/16-ц)
Отже поворот виконання - це спосіб захисту прав боржника, який полягає у поверненні йому стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням.
При розгляді заяви про поворот виконання рішення необхідно з'ясувати, чи порушено скасованим судовим рішенням права сторін, чи виконано рішення суду, що призвело до порушення прав, які потребують відновленню у судовому порядку. Застосовуючи поворот виконання рішення суду, суд повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.
Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 20.06.2019 року у справі № 336/9595/14 (провадження № 61-14640сво18).
За змістом наведених норм закону поворот виконання скасованого рішення суду допускається у разі його фактичного виконання і ухвалення судом нового рішення у справі.
Так, суд приймає до уваги, що 06.04.2026 постаново про закінчення виконавчого провадження № 80676696 приватним виконавцем виконаного округу Одеської області Баталіним Сергієм Сергійовичем закінчено виконавче провадження на підставі того, що вимоги виконавчого документу виконано, заборгованість, витрати та основну винагороду стягнуто у повному обсязі. Сума стягнутого виконавчого збору/сума стягнення винагороди виконавця 580, 48 грн.
Враховуючи вказане, у зв'язку із скасуванням судового наказу у справі №521/10216/25, суд приходить до висновку про задоволення заяви в частині повороту виконання судового рішення та необхідності повернення коштів заявнику у сумі 5804,82 грн. (5502,02+302,80).
Щодо решти стягнутих з ОСОБА_1 грошових коштів в межах виконавчого провадження №80676696, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (ч.2 ст.42 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з ч.1 ст.44 Закону України «Про виконавче провадження» органи державної виконавчої служби мають рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках для зарахування коштів виконавчого провадження, обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам.
Орган державної виконавчої служби та приватний виконавець щодо кожного рахунка ведуть електронний облік і звітність за сумами на рахунках у порядку, визначеному Міністерством юстиції України (ч 4 ст.44 Закону України «Про виконавче провадження»).
Статтею 45 Закону України «Про виконавче провадження» визначений порядок розподілу стягнутих з боржника грошових сум.
Так, відповідно до ч.ч.1,2 ст.45 Закону України «Про виконавче провадження» розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:
1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;
2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;
3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);
4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.
Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.
Згідно приписів ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.
Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.
Не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 51 цього Закону).
Забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі суми стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні).
Таким чином, Законом України «Про виконавче провадження» визначений порядок виплати виконавцем стягнутих з боржника грошових коштів.
Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження та постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами.
З огляду на зазначене правовими підставами для стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є саме постанова виконавця, а не рішення суду. У зв'язку з чим поворот виконання судового наказу щодо стягнення основної винагороди та витрат виконавчого провадження - є безпідставним, оскільки в оспорюваному наказі не було вирішено відповідне питання.
Як зазначено судом вище, поворот виконання є процесуальною формою поновлення судом прав боржника, що забезпечує можливість зворотного стягнення зі стягувача, а не з державного/приватного виконавця, всього отриманого стягувачем за рішенням чи судовим наказом, які у подальшому були скасовані.
Отже, основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження, стягнуті на підставі положень Закону України «Про виконавче провадження» при виконанні судового рішення, не можуть бути предметом розгляду заяви про поворот виконання судового рішення.
Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 296/7644/17 та від 20 жовтня 2021 року у справі № 521/5241/18, ухвалі Верховного Суду від 29 листопада 2024року у справі№ 466/12475/23.
Таким чином, заява в частині повороту виконання судового наказу в сумі 580,48 грн задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 170, 171, 258-261, 353, 354, 444, 445 ЦПК України, суд -
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із заявою про скасування судового наказу.
Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Хаджибейським районним судом міста Одеси 14 липня 2025 року за заявою Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про видачу судового наказу та поворот його виконання про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за поставлену теплову енергію в сумі 5502,02 грн. та витрат по сплаті судового збору в сумі 302,80 грн - задовольнити частково.
Скасувати судовий наказ, виданий судовий наказ Хаджибейським районним судом м. Одеси від 14 липня 2025 р., справа №521/10216/25, яким з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» було стягнуто заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг у розмірі 5502,02 грн. та судовий збір у розмірі 302,80 грн.
Допустити поворот виконання судового наказу №521/10216/25, провадження №2-н/521/3015/25, виданий Хаджибейським районним судом м. Одеси 14.07.2025 р.
В порядку повороту виконання судового наказу №521/10216/25, провадження №2-н/521/3015/25 стягнути із Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (місцезнаходження: 65029, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, код ЄДРПОУ 34674102) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошові кошти в розмірі 5804 грн. 82 коп.
В решті вимог заяви про поворот виконання судового наказу - відмовити.
Роз'яснити заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду з тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвала в частині повороту виконання рішення суду може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1ст. 355 ЦПК України) до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення (ч. 1ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України(ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (ч. 2 ст. 261 ЦПК України).
Суддя: І.О. Поліщук