Справа № 947/14558/26
Провадження № 2-з/947/233/26
09.04.2026 м.Одеса
Київський районний суд м. Одеси в складі головуючого - судді Мальованого В.О., розглянувши заяву представника позивача Одеської міської ради про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Департамент архітектури , містобудування та земельних відносин Одеської міської ради про стягнення заборгованості за договором оренди землі ,
До Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Департамент архітектури , містобудування та земельних відносин Одеської міської ради про стягнення заборгованості за договором оренди землі , в якій позивач просить суд: - стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в загальній сумі 133 486,20 грн., з яких заборгованість зі сплати орендної плати за період з 03.09.2020 по 31.01.2026 згідно договором оренди землі від 26.09.2017 , посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М.В. , зареєстрованим в реєстрі за №305, у розмірі 96484,78 грн., інфляційні витрати у розмірі 28492,95 грн., 3% річних у розмірі 7081,90 грн., та пеня в розмірі 1426,57 грн. на користь Одеської міської ради. Одночасно з позовом представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій представник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти , що належать ОСОБА_1 , як в національній валюті (гривня) , так і в іноземній валюті , що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах , а також кошти на рахунках , що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, у межах розміру позовних вимог на загальну суму 133486,20 грн.. В обґрунтування заяви представник позивача посилається на те, що ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності , виданого реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області 28.08.2013 за №8560912, належало нежитлове приміщення , загальною площею 92.3 кв.м., розташоване за адресою. АДРЕСА_1 . 26.09.2017 між Одеською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди землі площею 0,0108 га за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер : 5110136900:32:001:0026, терміном на 10 років , до початку реалізації планувальних рішень району для експлуатації магазину. 03.09.2020 на підставі договору купівлі-продажу , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Яковлєвою О.М. та зареєстрованого в реєстрі за №1184, ОСОБА_2 відчужено на користь ОСОБА_1 вищенаведене нежитлове приміщення , загальною площею 92,3 кв.м., яке розташоване на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер : 5110136900:32:001:0026. Таким чином ОСОБА_1 з 03.09.2020 є власником відповідного об'єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення , загальною площею 92,3 кв.м., яке знаходиться на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади м.Одеси за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 у період з 03.09.2020 по 31.01.2026 не виконала обов'язок щодо сплати орендної плати за земельну ділянку відповідно до Договору внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 96484,78 грн. 03.10.2025 Департаментом архітектури , містобудування та земельних відносин Одеської міської ради направлено на адресу відповідача претензію №01-12/879 про необхідність сплати заборгованості за Договором. Незважаючи на претензію ОСОБА_1 не виконує обов'язок за Договором щодо сплати орендної плати за землю , що зумовило звернення Одеської міської ради до суду з даним позовом. З урахуванням зазначеного,оскільки протягом тривалого часу ОСОБА_1 не сплачує відповідні кошти та не реагує на направлені на її адресу листи та претензію, є підстави вважати , що у разі задоволення судом заявлених позовних вимог відповідач самоусунеться від виконання рішення суду у добровільному порядку. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даною заявою. Згідно з п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом. Статтею 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті. Одночасно, судом враховуються висновки Верховного Суду викладені у постанові від 14.06.2021 року по справі № 308/8567/20, відповідно до яких законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі. Для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п'ять днів відповідно. Першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті. У випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов'язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову. У разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову. За наслідком викладеного, розгляд заяви про забезпечення позову підлягає негайному розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду, без повідомлення учасників справи. Оглянувши вказану заяву, суд встановив, що заява позивача відповідає вимогам, встановленим ст. 151 ЦПК України, а відтак підлягає невідкладному розгляду в судовому засіданні без повідомлення учасників справи. У відповідності до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Дослідивши вказану заяву про забезпечення позову, суд дійшов до наступного висновку. Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає рівною мірою інтереси як позивача, так і відповідача. Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а має на меті лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, провадження № 14-729цс19, зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Так, перевіряючи надану до суду заяву та додані до неї документи, вбачається, що предметом позову в даній справі є стягнення з ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради заборгованості в загальній сумі 133 486,20 грн., з яких заборгованість зі сплати орендної плати за період з 03.09.2020 по 31.01.2026 згідно договором оренди землі від 26.09.2017 у розмірі 96484,78 грн., інфляційні витрати у розмірі 28492,95 грн., 3% річних у розмірі 7081,90 грн., та пеня в розмірі 1426,57 грн. ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення , загальною площею 92,3 кв.м., яке розташоване на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110136900:32:001:0026 на підставі договору купівлі-продажу від 03.09.2020, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Яковлєвою О.М. та зареєстрованого в реєстрі за №1184. За наслідком чого, суд вважає встановленим, що між сторонами по справі виник спір стосовно заборгованості зі сплати орендної плати за період з 03.09.2020 по 31.01.2026 згідно договором оренди землі від 26.09.2017 , а саме земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер : 5110136900:32:001:0026, на якій розташований об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення , загальною площею 92,3 кв.м., що належить ОСОБА_1 .. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, саме пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає обґрунтованими доводи про необхідність та наявними підстави для вжиття заходів забезпечення позову в даній справі шляхом накладення арешту на грошові кошти , що належать ОСОБА_1 , як в національній валюті (гривня) , так і в іноземній валюті , що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах , а також кошти на рахунках , що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, у межах розміру позовних вимог на загальну суму 133486,20 грн.. При цьому, вжиті вказані заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на грошові кошти до вирішення спору по суті, не призведе до обмеження прав відповідача, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача. Вжиття заявлених заходів забезпечення позову на майно не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу. У відповідності до ч.1-3 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Судом вказане питання одночасно з вирішенням питання щодо забезпечення позову не вирішується. Одночасно суд роз'яснює, що відповідач у відповідності до вимог ст. 154 ЦПК України, має право після застосування судом заходів забезпечення позову на звернення до суду з відповідним клопотанням про вжиття заходів зустрічного забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 149-153, 354 ЦПК України, суд,
Заяву позивача - Одеської міської ради про забезпечення позову - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову по цивільній справі №947/14558/26 за позовною заявою Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Департамент архітектури , містобудування та земельних відносин Одеської міської ради про стягнення заборгованості за договором оренди землі , а саме: - накласти арешт на грошові кошти , що належать ОСОБА_1 , як в національній валюті (гривня) , так і в іноземній валюті , що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах , а також кошти на рахунках , що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, у межах розміру позовних вимог на загальну суму 133486,20 грн.. Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом і підлягає виконанню відповідно до вимог закону України «Про виконавче провадження» та може бути пред'явлена до примусового виконання у строк, передбачений ст..12 закону України «Про виконавче провадження». Обов'язок пред'явлення цієї ухвали до виконання покласти на уповноважену особу позивача Одеської міської ради. За даною ухвалою стягувачем є Одеська міська рада (65026, м.Одеса пл..Біржова 1 , ЄДРПОУ 26597691. За даною ухвалою боржником є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ).
Копію ухвали направити для відома учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи. Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Суддя В. О. Мальований