Справа № 947/46154/25
Провадження № 1-кс/947/4038/26
18.03.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025160000000415 від 28.04.2025 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Польова, Миронівського району, Київської області, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України,-
Суть клопотання.
До Київського районного суду м. Одеси надійшло старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025160000000415 від 28.04.2025 року відносно ОСОБА_4 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201- КК України, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 234 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб
Клопотання мотивовано тим, що:
- ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України .
- наявні ризики вчинення підозрюваним ОСОБА_4 дій, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити вчиняти кримінальні правопорушення ;
- застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього судом обов'язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків.
Позиція учасників судового засідання
Прокурор ОСОБА_3 оголосив клопотання та просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 234 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 778 752 грн., натомість як в клопотанні сума застави в гривневому еквіваленті визначена невірно. Послався на наявні ризики передбаченні ч. 1 ст. 177 КПК Українита обґрунтованість підозри. На думку прокурора саме даний розмір застави зможе забезпечити належу процесуальну поведінку підозрюваного, натомість як більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти визначеним ризикам. Повідомив, що підозрюваний зустрічався з заявником, отримував частину грошових коштів в якості завдатку за транспортні засоби для передачі їх підозрюваному ОСОБА_7 . На думку прокурора ризик вчиняти інший злочин існує у зв'язку із тим, що ОСОБА_7 на даний вніс заставу, може підбурювати ОСОБА_4 до продовження протиправної діяльності.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання, на її думку ризики є недоведеними. Повідомила, що її підзахисний лише ремонтував автомобілі, не отримував вигоди, тому просила застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника, повідомив, що з підозрою не погоджується, надав пояснення щодо обставин кримінального правопорушення.
Короткий виклад фактичних обставин даного кримінального провадження та змісту поданого стороною обвинувачення клопотання.
Слідчими слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025160000000415 від 28.04.2025 за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва здійснюється Одеської спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону.
Положеннями статті 1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» визначено, що гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога у грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами з мотивів гуманності отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують допомоги у зв'язку із соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, скрутним фінансовим становищем, введенням воєнного або надзвичайного стану, виникненням надзвичайної ситуації або тяжкою хворобою конкретної фізичної особи, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту.
Разом з тим, положеннями статті 1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» визначено, що отримувачами гуманітарної допомоги зокрема є громадські об'єднання, у тому числі громадські об'єднання ветеранів війни, громадські об'єднання осіб з інвалідністю, підприємства та організації, засновані ними та створені у порядку, визначеному Законом України «Про громадські об'єднання», - для здійснення їхньої статутної діяльності без мети одержання прибутку.
Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України «Про громадські об'єднання» громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.
Абзацом 1 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 953 від 05.09.2023 «Деякі питання пропуску та обліку гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану» установлено, що пропуск гуманітарної допомоги через митний кордон України та її митне оформлення здійснюються у пунктах пропуску через державний кордон України (крім випадку, встановленого пунктом 19 цього Порядку) без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності шляхом подання декларації у спосіб, визначений цим Порядком.
Відповідно до абз. 3 п. 1 цієї ж Постанови, товари, пропуск яких здійснюється відповідно до абзацу першого цього пункту, визнаються гуманітарною допомогою за декларативним принципом без прийняття відповідного рішення спеціально уповноважених державних органів з питань гуманітарної допомоги.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про гуманітарну допомогу», порушеннями законодавства про гуманітарну допомогу, що тягне за собою кримінальну або адміністративну відповідальність згідно з законом, серед іншого є використання гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, термін дії воєнного стану Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
В порушення вказаних вимог законодавства України, ОСОБА_7 , ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою із невстановленими особами, вчинив злочин у сфері господарської діяльності, при наступних обставинах.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Так, під час дії воєнного стану введеного на всій території України, у ОСОБА_7 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 24.10.2025, виник злочинний умисел на отримання незаконного прибутку з метою власного збагачення та збагачення третіх осіб, шляхом укладення правочинів з передачі права користування та володіння щодо предметів гуманітарної допомоги, а саме транспортних засобів, ввезених на територію України в спрощеному порядку, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 953 від 05.09.2023, з метою отримання прибутку, для реалізації якого ОСОБА_7 розробив злочинний план, який полягав в отриманні у фактичне володіння транспортними засобами, які є предметами (товарами) гуманітарної, зокрема організацію та здійснення їх ввезення на територію України для використання неприбутковими організаціями у тому числі Благодійної організації «Родина Турбота» код ЄДРПОУ 40534584 (далі - БО «Родина Турбота») та подальшому продажі вказаних транспортних засобів фізичним особам за готівкові грошові кошти.
Розуміючи, що реалізація злочинного плану, направленого на ввезення на територію України транспортних засобів під видом гуманітарної допомоги та подальшого продажу вказаних транспортних засобів фізичним особам за готівкові грошові кошти з метою отримання прибутку,потребує залучення інших осіб, які будуть діяти за його вказівками та будуть об'єднанні загальною метою - отримання незаконного прибутку, ОСОБА_7 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 24.10.2025,залучив до вказаної протиправної діяльності ОСОБА_4 , з якими знайомий тривалий час. Після чого, зазначені особи, переслідуючи корисливі мотиви, дали свою добровільну згоду на участь разом із ОСОБА_7 у зазначеній протиправній діяльності шляхом виконання активних дій.
Таким чином, ОСОБА_4 , розуміючи можливі наслідки протиправних дій, проте нехтуючи суворістю визначеного кримінальним законодавством покарання, вступив у попередню злочинну змову ОСОБА_7 , об'єднавшись єдиною метою - отримання незаконного прибутку.
В результаті чого, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 , розподілили між собою ролі, пов'язані з незаконним продажем товарів (предметів) гуманітарної допомоги, погодили між собою план протиправних дій та визначили ролі кожного у вчиненні злочину.
Згідно злочинного плану і розподілу функцій між собою, кожний з учасників злочину виконував відведені йому функції, а саме:
ОСОБА_7 розроблював план вчинення злочину, який доводив до відома інших учасників групи; визначив схему реалізації злочинного плану; планував і керував діями всіх учасників злочину; безпосередньо приймав участь у вчиненні злочинів, розробляв схеми приховування незаконної діяльності від правоохоронних органів; розподіляв кошти, отримані від продажу гуманітарної допомоги між іншими учасниками злочину.
ОСОБА_4 виконував роль виконавця; безпосередньо приймали участь у вчиненні злочину, виконував вказівки ОСОБА_7 .
Розроблений ОСОБА_7 злочинний план полягав у наступному:
-підшукування транспортних засобів, які було ввезено як предмети гуманітарної допомоги та можуть бути безперешкодно передані у користування та володіння фізичним особами за готівкові кошти;
-організація ввезення транспортних засобів на митну територію України у якості предметів (товарів) гуманітарної допомоги одержувачами якої неприбуткові організації, у тому чиcлі БО «Родина турбота»;
-створення оголошень на онлайн площадках з реалізації транспортних засобів щодо продажу легкових документів, що були завезені в якості предметів (товарів) гуманітарної допомоги;
-обговорення умов вчинення правочину з передачі прав користування та володіння транспортних засобів із потенційними покупцями;
-доставка транспортних засобів які являються предметами (товарами) гуманітарної допомоги покупцям та отримання безготівкового розрахунку від останніх.
Так, 21.10.2025, в умовах дії воєнного стану, ОСОБА_7 організував прибуття до місця перетину державного кордону на транспортного засобу Nissan Pick-Up D-22, VIN-номер НОМЕР_1 , під безпосереднім керуванням останнього на митну території України через митний пост «Краківець-Корчова» Львівської митниці, як товару (предмету) гуманітарної допомоги, на підставі декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, отримувачем якої є БО «Родина Турбота», із зазначенням донору такої допомоги, а саме «VIKTOR PIDOPRYHORА, 1 GLENMEAD, PALMERSTON ROAD, BUCKHURST HILL, IG9 5NL, GB, Велика Британія».
Крім того, 20.10.2025, в умовах дії воєнного стану, ОСОБА_7 організував прибуття до місця перетину державного кордону на транспортного засобу Nissan Navara D-40, VIN-номер НОМЕР_2 на митну території України через митний пост «Шегині-Метика» Львівської митниці, як товару (предмету) гуманітарної допомоги, на підставі декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, отримувачем якої є БО «Родина Турбота», із зазначенням донору такої допомоги, а саме «VIKTOR PIDOPRYHORА, 1 GLENMEAD, PALMERSTON ROAD, BUCKHURST HILL, IG9 5NL, GB, Велика Британія».
Крім того, за невстановлених досудових розслідуванням обставин, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 29.12.2025, ОСОБА_7 , діючи умисно та з метою особистого незаконного збагачення, отримав у фактичне володіння транспортний засіб Mazda BT-50, VIN-номер НОМЕР_3 з метою отримання прибутку від його подальшого продажу, що був завезений 14.07.2025 на територію України через митний пост «Шегині-Метика» Львівської митниці для потреб БО «Родина Турбота» на підставі декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, із зазначенням відправника такої допомоги «Forpost AID Ucraine».
В подальшому, 24.10.2025 продовжуючи реалізовувати злочинний умисел направлений на отримання прибутку від продажу предметів гуманітарної допомоги, діючи за попередньою змовою із групою невстановлених осіб та на виконання спільного злочинного плану, ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що такий транспортний засіб є предметом гуманітарної допомоги та чинним законодавствам існує заборона щодо його продажу та передбачена відповідальність за такі дії організував створення та розміщення для невизначеного кола осіб оголошення на онлайн майданчику з продажу транспортних засобів, а саме інтернет ресурсі «OLX» про продаж транспортного засобу Nissan Pick-Up D-22, VIN-номер НОМЕР_1 , зазначивши особисті контактні дані. При цьому, в оголошенні про продаж транспортного засобу Nissan Pick-Up D-22, VIN-номер НОМЕР_1 були відсутні відомості про те, що вказаний автомобіль є гуманітарною допомогою.
В подальшому 18.11.2025 продовжуючи реалізацію злочинного плану, ОСОБА_7 організував створення та розміщення для невизначеного кола осіб оголошення на онлайн майданчику з продажу транспортних засобів, а саме інтернет ресурсі «OLX» про продаж транспортних засобів Mazda BT-50, VIN-номер НОМЕР_3 зазначивши особисті контактні дані. При цьому, в оголошенні про продаж були відсутні відомості про те, що вказаний автомобіль Mazda BT-50, VIN-номер НОМЕР_3 є гуманітарною допомогою.
Крім того, у невстановлену досудовим розслідуванням дату, але не пізніше 29.12.2025 продовжуючи реалізацію злочинного плану, ОСОБА_7 організував створення та розміщення для невизначеного кола осіб оголошення на онлайн майданчику з продажу транспортних засобів, а саме інтернет ресурсі «OLX» про продаж транспортних засобів Nissan Navara D-40, VIN-номер НОМЕР_2 зазначивши особисті контактні дані. При цьому, в оголошенні про продаж були відсутні відомості про те, що вказаний автомобіль Nissan Navara D-40, VIN-номер НОМЕР_2 є гуманітарною допомогою.
29.12.2025, із посиланням на вказані вище оголошення про продаж транспортних засобів до ОСОБА_7 , звернувся ОСОБА_8 , з метою придбання декількох транспортних засобів, з метою їх використання підрозділами Збройних сил України або їх окремим військовослужбовцям.
Так, 29.12.2025 між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 було проведено телефоне спілкування в ході якого ОСОБА_7 повідомив, що для огляду транспортних засобів необхідно прибути до ділянки місцевості по вулиці у місті Богуслав Обухівського району Київської області де ОСОБА_8 зустріне заздалегідь залучений ОСОБА_7 - ОСОБА_4 , який діючи за вказівками останнього наддасть можливість оглянути зазначені транспортні засоби та їх супровідні документи.
Цього ж дня, 29.12.2025 в ході особистою зустрічі між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , яка відбулася на ділянці місцевості по вулиці Кільцева у місті Богуслав Обухівського району Київської області, ОСОБА_4 надав для огляду наявні транспортні засоби: Nissan Pick-Up D-22, VIN-номер НОМЕР_1 , Nissan Navara D-40, VIN-номер НОМЕР_2 , Mazda BT-50, VIN-номер НОМЕР_3 та надав для огляду окремо на кожен транспортний засіб митні декларації про визнання їх предметами гуманітарної допомоги. Надалі, ОСОБА_7 , діючи умисно та з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що вказані транспортні засоби є предметами гуманітарної допомоги, у телефонній розмові із ОСОБА_8 підтвердив можливість їх передачі у користування та володіння у випадку сплати ОСОБА_8 грошових коштів у загальні сумі 17 800 доларів США, із врахуванням завдатку у розмірі 2000 доларів США на вказані умови ОСОБА_8 погодився та за вказівкою ОСОБА_7 передав ОСОБА_4 у якості обумовленого завдатку грошові кошти у сумі 2000 доларів США.
Таким чином, ОСОБА_8 остаточно погодився на умови групи осіб щодо придбання транспортних засобів Nissan Pick-Up D-22, VIN-номер НОМЕР_1 , Nissan Navara D-40, VIN-номер НОМЕР_2 , Mazda BT-50, VIN-номер НОМЕР_3 , до яких зокрема входило:
- складання акту прийому-передачі транспортних засобів Nissan Pick-Up D-22, VIN-номер НОМЕР_1 , Nissan Navara D-40, VIN-номер НОМЕР_2 , Mazda BT-50, VIN-номер НОМЕР_3 від імені голови БО «Родина Турбота» військовослужбовцю ОСОБА_8 ;
- готівковий розрахунок визначеної ОСОБА_7 вартості транспортних засобів від ОСОБА_8 у сумі 17 800 доларів США, та як результат, отримання загального прибутку на зазначену суму.
04.01.2026 приблизно о 11 годині 18 хвилин, завершуючи реалізацію протиправного умислу направленого на отримання прибутку від вчинення правочинів спрямованих на передачу прав користування та володіння товарів (предметів) гуманітарної допомоги та подальшого розподілу такого прибутку між всіма виконавцями кримінального правопорушення, ОСОБА_7 прибув до ділянки місцевості за адресою: АДРЕСА_2 (територія військового містечка військової частини НОМЕР_4 ), де відбулася зустріч між останнім та ОСОБА_8 , в ході якої ОСОБА_7 фактично передав ОСОБА_8 транспортні засоби: Nissan Navara D-40, VIN-номер НОМЕР_2 та складену власноручно ОСОБА_7 письмову розписку про передачу вказаного транспортного засобу.
Крім того, на виконання заздалегідь розробленого плану та обговорених раніше умов, ОСОБА_7 передав ОСОБА_8 наступні документи: свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Nissan Navara D-40, VIN-номер НОМЕР_2 декларацію про перелік товарів, які визнаються гуманітарною допомогою щодо транспортного засобу Nissan Navara D-40, VIN-номер НОМЕР_2 , а також: власноручно складену самим ОСОБА_7 письмову розписку про передачу транспортного засобу Nissan Pick-Up D-22, VIN-номер НОМЕР_1 ; власноручно складену самим ОСОБА_7 письмову розписку про передачу транспортного засобу Mazda BT-50, VIN-номер НОМЕР_3 .
Після чого, ОСОБА_8 передав, а ОСОБА_7 отримав грошові кошти у сумі 15 800 доларів США.
У результаті вказаних кримінально протиправних дій група осіб до складу якої входив ОСОБА_7 та ОСОБА_4 фактично отримали та могли розпоряджатися незаконним прибутком у розмірі 750 627, 78 грн., що згідно з п. 2 примітки до ст. 201-2 КК України у триста п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та становить значний розмір.
Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя зазначає про наступне.
Зі змісту ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Отже, умовою, без якої неможливе вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується твердження (припущення) про причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення, засноване на результатах розслідування, з повідомленням про це такій особі та роз'ясненням її прав і обов'язків в порядку ст. ст. 276-279 КПК України.
Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025160000000415 розпочато 28.04.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.
В його межах, 17 березня 2026 року ОСОБА_4 вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, за кваліфікуючими ознаками: укладення правочинів щодо розпорядження товарами (предметами) гуманітарної допомоги, з метою отримання прибутку, вчиненому у значному розмірі, за попередньою змовою групою осіб під час воєнного стану.
Отже, ОСОБА_4 набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні в розумінні ст. 42 КПК України і стосовно нього може розглядатися питання про застосування запобіжного заходу.
Слід зазначити, що постановою керівника Одеської спеціалізованої прокуратур у сфері оборони Південного регіону від 26.02.2026 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 05.04.2026 року включно.
Щодо обґрунтованості підозри
Вирішуючи питання стосовно того, чи є пред'явлена ОСОБА_4 підозра обґрунтованою, встановлення чого визначено ч. 2 ст. 177 КПК України однією з обов'язкових підстав для застосування запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з наступного.
Кримінальне процесуальне законодавство України не дає визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, в силу приписів ч.5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини під час вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
З точки зору такої практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачень (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 201-2 КК України.
Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя, вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, не встановлює наявність в його діях складу злочину та ступінь його вини, оцінюючи докази з точки зору їх достатності і допустимості, тобто не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, а лише об'єктивно та розумно оцінює отримані докази за своїм внутрішнім переконанням та визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування до неї запобіжного заходу.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 в інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів підтверджується в сукупності наступними матеріалами кримінального провадження: протоколами допитів свідка ОСОБА_8 ; протоколами огляду веб-ресурсу «OLX» щодо продажу транспортних засобів;листом Одеської митниці Державної митної служби про те, що транспортний засіби оформлено в якості вантажу гуманітарної допомоги;протоколами проведених негласних слідчих розшукових дій;протоколом обшуку транспортного засобу Nissan Navara D-40, VIN-номер НОМЕР_2 ;протоколом затримання ОСОБА_7 у порядку ст. 208 КПК України, від 04.01.2026;іншими матеріалами досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні в їх сукупності.
Дослідивши обставини вчинення зазначеного вище кримінального правопорушення та можливу роль ОСОБА_4 у ньому, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій останнього, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених матеріалів пов'язує підозрюваного зі злочином, доводячи причетність до нього в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування та встановлює можливість вирішення питання про застосування запобіжного заходу відносно нього, а тому слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри щодо можливого вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 201-2 КК України, в межах даного кримінального провадження.
Крім встановлення обґрунтованості пред'явленої особі підозри, положеннями ст. ст. 177, 178, 194 КПК України визначена необхідність дослідження слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу і таких обставин: підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків кримінального провадження, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; індивідуальні обставини підозрюваного та особливості інкримінованого кримінального правопорушення.
Щодо ризиків кримінального провадження
У сфері кримінального провадження поняття ризику можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов'язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спроб протидії кримінальному провадженню, якої слід уникати. Саме в такому значенні, на думку слідчого судді, доцільно розуміти ризики, виокремлені у ч. 1 ст. 177 КПК України як конкретні небажані для кримінального провадження наслідки поведінки підозрюваного, що заважають виконанню завдань кримінального провадження.
Отже, з метою усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, слідчий суддя оцінює вірогідність та реальну можливість здійснення підозрюваним спроб протидіяти кримінальному провадженню у формах, визначених ч.1 ст. 177 КПК України, та у разі існування високої ступені ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, застосовуючи стандарт достатності підстав, встановлює наявність таких ризиків.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Обов'язок обґрунтування ризиків кримінального провадження покладено КПК України на слідчого, прокурора.
Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 слідчий в клопотанні та прокурор в судовому засіданні послалися на існування ризиків того, що він може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення
Під час перевірки наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, у кримінальному провадженні стосовно підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду
Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.
Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 є тяжким та передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років , що саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя враховує, і те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію. Тому слідчий суддя, вважає, що тяжкість обвинувачення, хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати.
На думку слідчого судді, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покарання в сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваного до скоєння злочину саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Отже, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує покарання, що передбачене законом за вчинення тяжкого злочину, який інкримінується ОСОБА_4 та, оцінюючи його у сукупності з іншими наведеними вище обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання, приходить до висновку про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні.
Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя звертає увага на наявність в матеріалах клопотання даних про свідків та потерпілих, враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від таких осіб, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об'єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
Слідчий суддя вважає, що підозрюваний може впливати на свідків та потерпілу з погрозами застосування насильства з метою схилення не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, а свідки безпосередньо судом допитані не були, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України.
На думку слідчого судді, з метою подальшого безперешкодного розслідування по встановленню усіх обставин у цьому провадженні, необхідно обмежити підозрюваного у можливості спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру, в цілях уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані підозрюваним дії, останній може вживати заходів щодо впливу на свідків та коригування їх показів, тощо.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Слідчий суддя погоджується з доведенням наявності зазначеного ризику, оскільки досудове розслідування перебуває в активній фазі, та наразі органом досудового розслідування проводиться ряд оперативно (розшукових) заходів з метою встановлення всіх обставин вчинення злочину та причетних до його вчинення осіб, існує об'єктивна необхідність у відшуканні речей та документів, які можуть мати доказове значення для даного кримінального провадження та які станом на теперішній час органом досудового розслідування встановлені не були. Тому на цьому етапі слідства ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є вкрай обґрунтованим
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Існування цього ризику на переконання слідчого судді не знайшло свого підтвердження, адже наведені слідчим на його обґрунтування доводи не є вагомими, оскільки підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, та наразі органом досудового розслідування перевіряється його причетність до вчинення злочину.
Недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання слідчого судді, досліджені під час судового засідання та описані вище ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваного, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених слідчим суддею обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин підозрюваного, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі й цілодобового, буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ним позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню.
До аналогічних висновків слідчий суддя доходить і при аналізі інших більш м'яких запобіжних заходів. Зокрема, застава не може бути застосованою до підозрюваного, оскільки є занадто м'яким запобіжним заходом. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання чи особистої поруки для запобігання встановленим ризикам, буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов'язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_4 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.
Отже, враховуючи встановленні в ході розгляду клопотання обставини та інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що з урахуванням початку відкритої фази розслідування домашній арешт та застава, яка оплачується не одразу, як і особисте зобов'язання та особиста порука не відповідають тяжкості кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, та обсягу наданих доказів (зафіксованих дій за участю підозрюваного) і не зможуть уберегти від встановлених у цьому кримінальному провадженні ризиків. При цьому вік та стан здоров'я підозрюваного не виключають можливості тримання його під вартою.
Таким чином, зважаючи на високу інтенсивність встановлених при розгляді клопотання ризиків, слідчий суддя приходить висновку, що до підозрюваного ОСОБА_4 слід застосувати винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Крім того, слідчим суддею не встановлено законодавчих обмежень щодо застосування до ОСОБА_4 вказаного запобіжного заходу, оскільки п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років. Як вказувалось вище, за інкримінований підозрюваному злочин передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років.
Щодо розміру застави та обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на підозрюваного.
Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).
У клопотанні слідчий, а в судовому засіданні прокурор, посилаючись на характер вчиненого кримінального правопорушення, просили у разі постановлення слідчим суддею ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити підозрюваному заставу у сумі - 778 752 розмірів прожиткових мінімумів працездатних осіб.
Визначаючи розмір застави, який необхідно встановити, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Зі змісту рішень Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Мангурас проти Іспанії», «Істоміна проти України», гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума застави повинна бути оцінена враховуючи особу самого підозрюваного, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у разі неявки в судове засідання, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Отже, розмір застави повинен бути достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу. При цьому, не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув'язнення.
Крім того, Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого, як і його статки не можуть бути вирішальними факторами, що виправдовують суму застави.
Як встановлено вище, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, тобто тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на тяжкість та характер злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 , роль останнього у їх вчиненні, обставини кримінального правопорушення, а саме реалізація злочинного плану, направленого на ввезення на територію України транспортних засобів під видом гуманітарної допомоги,в умовах воєнного стану, та подальшого продажу вказаних транспортних засобів фізичним особам за готівкові грошові кошти, з метою отримання прибутку та індивідуальні особливості підозрюваного, слідчий суддя доходить висновку, що застава у сумі до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження.
Відповідно до абзацу другого ч. 5 ст. 188 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Так, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, його роль який за версією слідства є співорганізатором злочину та ймовірне вчинення злочину в умовах воєнного стану, коли громадяни країни кожного дня донатять грошові кошти на придбання автомобілів для потреб ЗСУ для відбиття ворога, а також з огляду на особу підозрюваного, його характеризуючи дан, не погодження з підозрою, його вік, зафіксовані в ході досудового розслідування епізоди протиправної поведінки та враховуючи розмір ймовірного прибутку за вчинення злочину, який за версією органу досудового розслідування складає 750 627, 78 грн. та встановлені в ході розгляду даного клопотання ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що у даному випадку доцільним є при визначенні застави вийти за межі її розміру, передбаченому законом для осіб, підозрюваних у вчинені тяжких злочинів та визначити підозрюваному ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді тримання застави у розмірі 234 (двісті тридцять чотири) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних станом на 2026 рік, що становить 778 752 (сімсот сімдесят вісім тисяч сімсот п'ятдесят дві) гривні.
За описаних вище обставин альтернативний запобіжний захід у виді застави у зазначеному розмірі буде достатнім стимулюючим фактором, який би підозрюваний або інша особа (заставодавець) боялася б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов'язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного, враховуючи розміри винагород за переправлення осіб через державний кордон та кількість ймовірних осіб, які скористалися послугами підозрюваного.
На думку слідчого судді, саме вказаний розмір застави буде в повній мірі гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного, у випадку її внесення, під загрозою звернення вказаного розміру застави в дохід держави за наявності відповідних для цього підстав (ч. 8 ст. 182 КПК України).
При цьому стороною обвинувачення не зазначено обставин та не надано на їх підтвердження доказів необхідності визначення застави у більшому розмірі, тобто слідчим суддею, у цьому кримінальному провадженні, не встановлені виключні випадки, для визначення застави яка перевищує розмір встановлений законом.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків на підозрюваного слід покласти обов'язки, передбачені цією нормою, необхідність застосування яких стороною обвинувачення доведено, а саме: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, з приводу обставин викладених у повідомленні про підозру; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу.
Розглядаючи зазначене клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.
Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193-194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Держаній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком до 02 квітня 2026 року, в межах строку досудового розслідування.
Визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 234 (двісті тридцять чотири) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних станом на 2026 рік, що становить 778 752 (сімсот сімдесят вісім тисяч сімсот п'ятдесят дві) гривні.
Роз'яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 строком до 02 квітня 2026 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, з приводу обставин викладених у повідомленні про підозру;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1