Єдиний унікальний номер судової справи 462/3043/26
Номер провадження 2/462/2170/26
про повернення позовної заяви
(заяву підписано особою, яка не має права її підписувати)
08 квітня 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М., перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
І. Рух справи
Представник позивача ТОВ «Бізнес позика» - Дармограй А. Т., 07.04.2026 року (вх. № 9079) звернулась у Залізничний районний суд м. Львова (документ сформований у системі «Електронний суд» 07.04.2026 року) з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій просить суд:
- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором № 542741-КС-002 про надання кредиту від 20.06.2025 року, що становить 112 987 грн. 00 коп., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 36 083 грн. 57 коп.; суми прострочених платежів по процентах - 32 133 грн. 43 коп.; суми прострочених платежів за комісією - 7 270 грн. 00 коп.; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України - 37 500 грн. 00 коп.;
- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 2 662 грн. 40 коп.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2026 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Галайко Н. М.
Судом у порядку ч. 8 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) 08.04.2026 року отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру № 2581217 про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі.
ІІ. Щодо можливості прийняття позовної заяви до розгляду
Суд, здійснивши попередню перевірку поданої позовної заяви та долучених до неї документів, оцінивши їх на предмет відповідності вимогам процесуального закону щодо форми, змісту та підписання, зазначає, що дотримання таких вимог є необхідною умовою для прийняття заяви до розгляду. Перевірка належного оформлення позовної заяви має істотне значення для забезпечення реалізації права особи на судовий захист у передбаченому законом порядку. З огляду на це суд перевіряє, чи відповідають подані матеріали вимогам, визначеним ЦПК України, а також чи підтверджено належним чином повноваження особи, яка підписала позовну заяву.
Разом з цим, під час перевірки встановлено, що подана позовна заява не відповідає вимогам процесуального закону, оскільки підписана особою, повноваження якої на вчинення таких дій не підтверджені належними доказами.
У зв'язку з цим суд вважає, що подання заяви відбулося з порушенням положень ст. 175 та 185 ЦПК України, що є підставою для її повернення.
Згідно ч. 2 ст. 175 ЦПК України визначено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадку, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або посадове становище якої не вказано.
ІІІ. Щодо повноважень особи-підписанта
Згідно ч. 1 та 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Разом з тим, виходячи з приписів ст. 55, 129 Конституції України застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
У розумінні наведеного, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
За змістом ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 3 ст. 58 ЦПК України).
Згідно п. 1 ч. 1, 3 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
IV. Підсумки та мотиви суду
Перевіривши повноваження підписанта позовної заяви на відповідність вимогам процесуального закону, суд зазначає наступне.
Позовна заява подана через систему «Електронний суд» та підписана Дармограй А. Т., яка вказана як представник ТОВ «Бізнес позика».
На підтвердження повноважень до матеріалів справи долучено: Довіреність № 13 від 29.10.2025 року; Наказ (розпорядження) № 04-к/тр від 13.01.2025 року про прийняття на роботу; Положення про самопредставництво ТОВ «Бізнес позика», затверджене директором 03.11.2025 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 58 ЦПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (самопредставництво), або через представника.
При цьому, згідно з ч. 7 ст. 177 ЦПК України, належне підтвердження повноважень підписанта є обов'язковою умовою прийняття заяви до розгляду.
До позовної заяви позивачем долучено Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), сформований станом на 29.10.2025 року.
Згідно з відомостями Реєстру, керівником ТОВ «Бізнес позика» є Тимощук Р. О., проте у графі щодо відомостей про керівника міститься пряме застереження про наявність обмежень щодо представництва: «згідно статуту».
Суд наголошує, що за наявності в ЄДР офіційних відомостей про обмеження повноважень керівника, встановлених установчими документами, дослідження положень статуту є обов'язковим.
Це необхідно для встановлення реального обсягу компетенції директора, зокрема його права одноособово приймати рішення про звернення до суду та делегувати право підпису іншим особам (зокрема через видачу довіреностей чи затвердження внутрішніх положень про самопредставництво) без погодження з вищими органами управління товариства.
Оскільки Статут ТОВ «Бізнес позика» до матеріалів справи не долучено, а зміст наданого Витягу прямо вказує на обмеження повноважень керівника, суд позбавлений можливості встановити, чи мав Тимощук Р. О. право діяти одноособово на момент видачі довіреності № 13 або затвердження Положення про самопредставництво від 03.11.2025 року.
Навіть за умови долучення наказу про прийняття на роботу та Положення, за відсутності копії Статуту неможливо підтвердити законність делегування таких повноважень підписанту Дармограй А. Т.
Окрім цього, суд звертає увагу на значний проміжок часу (понад п'ять місяців) між датою формування Витягу з ЄДР (29.10.2025 року) та датою звернення до суду (07.04.2026 року).
Враховуючи динамічність даних Реєстру, вказаний документ відображає стан реєстраційних дій станом на дату, що суттєво передує поданню позову.
Він не може бути належним доказом того, що ОСОБА_3 залишався керівником товариства та мав право підпису станом на квітень 2026 року.
Суд наголошує, що позивач, звертаючись через систему «Електронний суд», мав безперешкодну технічну можливість сформувати актуальний електронний витяг з ЄДР безпосередньо в день подання заяви.
Надання натомість документа за жовтень 2025 року, який до того ж не містить вичерпної інформації про правовий статус керівника (через відсутність Статуту, на який міститься посилання в графі про обмеження), свідчить про неналежне підтвердження повноважень підписанта у розумінні ч. 7 ст. 177 ЦПК України.
Так, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16.12.1992 року, заява № 12964/87).
У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04.12.1995 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Суд враховує висновки ЄСПЛ щодо недопустимості «надмірного формалізму», проте наголошує, що право на судовий захист реалізується у порядку, встановленому процесуальним законом. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, обов'язок доказування наявності повноважень покладено на заявника. Надання завідомо застарілих даних унеможливлює ідентифікацію підписанта як уповноваженої особи, що є самостійною підставою для повернення заяви.
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства щодо належного підтвердження представництва (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21.10.2010 року).
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадку, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або посадове становище якої не вказано.
За таких обставин, з огляду на вказане заяву слід повернути особі, яка її подала.
На підставі наведеного та керуючись ст. 19, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суд -
постановив:
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - повернути заявнику.
2. Копію позовної заяви залишити в суді (ч. 6 ст. 185 ЦПК України).
3. Роз'яснення суду
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (ч. 7 ст. 185 ЦПК України).
4. Порядок оскарження ухвали суду та набрання нею законної сили
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Ухвала набирає законної сили з моменту їх підписання (ч. 2 ст. 261 ЦПК України).
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: Н. М. Галайко