Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/1822/18
10.04.2026 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючий-суддя ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
За участі прокурора Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,
заявника адвоката ОСОБА_4 ,
Обвинувачених у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
Представника потерпілого ТОВ "1+1 Інтернет" адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань суду в м.Виноградів заяву адвоката ОСОБА_4 , захисника у кримінальному провадженні, про відвід судді ОСОБА_8 , головуючої у судовій праві у кримінальному провадженні №12016070030003275 від 15.09.2016,
06.04.2026 адвокат ОСОБА_4 , захисник обвинувачених у кримінальному провадженні, подав до суду заяву про відвід судді ОСОБА_8 - головуючої у судовій справі по розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні №12016070030003275 від 15.09.2016.
Заява про відвід подана на підставі ч.4 ст.75 КПК України та обґрунтована тим, що на розгляді Виноградівського районного суду перебуває обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , обвинувачених у вказаному кримінальному провадженні. У сторони захисту склалося враження про упередженість судді ОСОБА_8 , головуючої у справі, щодо обвинувачених, бо вже три роки суд не може провести підготовче засідання у справі через те, що потерпілий -іноземна компанія у справі не отримує повідомлення про дату та час судових засідань. На прохання сторони обвинувачення застосувати процедуру міжнародної правової допомоги у кримінальних справах суддя відповіла, що суд нічого не змушений. Такі слова викликали у обвинувачених повну втрату довіри до суду та виникнення сумнівів щодо її неупередженості. Впродовж трьох років було призначено 32 судових засідання, які відкладалися і в яких не вчинялися жодні процесуальні дії, які належало вчинити у підготовчому провадженні. Обвинувачені та захист з'являлися у кожне судове засідання, а через один випадок неявки у засідання, яке просив відкласти прокурор, суд застосував до обвинувачених максимальний захід примусу - привід. Тому у обвинувачених склалося стійке враження, що суддя має невідомі внутрішні упередження, нерівно ставиться до сторін.
До суду поступила заява ОСОБА_9 (через електронний суд), представника потерпілого ТОВ «1+1 Інтернет». ОСОБА_9 просив суд розглядати заяву про відвід без його участі.
Заявник адвокат ОСОБА_4 доводи заяви підтримав, просив заяву задоволити.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав заяву про відвід судді.
Обвинувачений ОСОБА_10 розповів, що впродовж трьох років з'являвся на усі виклики суду, усі судові засідання відкладалися. А у одному випадку йому повідомили, що прокурор подав клопотання про відкладення судового засідання, тому він не прибув до суду, знаючи що судове засідання не відбудеться, а суд застосував до нього привід.
Представник потерпілого ТОВ «1+1 Інтернет» адвокат ОСОБА_7 підтвердив обставини, наведені у заяві про відвід, не заперечив проти її задоволення.
Прокурор підтвердив обставини, викладені у заяві про відвід, не заперечив проти задоволення заяви.
Суддя ОСОБА_8 не з'явилася на розгляд заяви про відвід, її неявка не перешкоджає розгляду заяви.
Ознайомившись зі доводами заяви про відвід та дослідивши подані документи, суд вирішив наступне.
Суд встановив, що Виноградівський районний суд Закарпатської області розглядає обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12016070030003275 від 15.09.2016 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.176, ч.3 ст.176, ч.2 ст.361, ч.2 ст.361-1, ч.2 ст.361-2 КК України.
Захисник обвинувачених заявляє, що у обвинувачених виникли обґрунтовані сумніви в неупередженості судді ОСОБА_8 , головуючої у справі, щодо них.
Суд пересвідчився, що ряд наведених у заяві обставин дійсно мали місце: підготовче провадження у справі триває три роки, судові засідання відкладаються здебільшого через неявки представника одного із потерпілих.
Обвинувачені пояснюють втрату довіри до суду тим, що тривалість підготовчого провадження у справі перевищила розумні строки, суд усунувся від забезпечення ефективного судочинства, суд не вживає передбачених законом заходів, щоб здійснити повідомлення одного із потерпілих, а тому їм стали підозрілі внутрішні мотиви судді при прийнятті процесуальних рішень у даній справі. Вони втратили довіру до складу суду та мають обґрунтовані сумніви в неупередженості судді.
Суд пересвідчився, що позиція обвинувачених є щирою, не має ознак зловживання процесуальними правами, а сторона обвинувачення, які взяли участь у розгляді заяви про відвід, підтримує заявників.
Статтею 75 КПК України передбачено, що однією з підстав коли суддя не може брати участь у кримінальному провадженні є наявність інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Згідно ст.2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалено Резолюцією ООН 27.07.2006 року № 2006/23: «Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді».
Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), у контексті якої повинна формуватися національна судова практика.
Стаття 6 ЄКПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.
Так, у справі «П'єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами ЄСПЛ. У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.
Між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) («Kyprianou проти Кіпру» [ВП], № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Відповідно, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності («Pullar проти Сполученого Королівства», рішення від 10 червня 1996 рок, п. 32, Reports 1996-III).
У цьому відношенні ЄСПЛ зазначає, що навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість («De Cubber проти Бельгії», рішення від 26 жовтня 1984 року, Series A, № 86).
У рішенні у справі «Castillo Algaro v. Spain» (постанова від 28 жовтня 1998 року, збірник 1998-VIII, с. 3116, параграф 45) зазначено, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у людей.
Для задоволення відводу за об'єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або, що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.
Однак необхідно враховувати й суб'єктивний критерій, який полягає в тому, щоб із боку стороннього спостерігача не виникали сумніви в неупередженості судді.
Хоча суд і не вбачає достатніх підстав вважати, що суддя ОСОБА_8 не є безсторонньою або, що їй бракує неупередженості під час розгляду справи, проте, з метою уникнення будь-яких сумнівів в неупередженості судді та задля забезпечення права обвинувачених на справедливий суд, до якого в обвинувачених була б довіра та впевненість у неупередженості суду, суд вирішує заяву про відвід задоволити.
Керуючись ст.ст. 75,76, 80, 81 КПК України, суд,-
Заяву про відвід судді ОСОБА_8 , головуючої у судовій справі №299/1822/18 (1-кп/299/47/23) у кримінальному провадженні №12016070030003275 від 15.09.2016, у якому ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, подану захисником обвинувачених адвокатом ОСОБА_4 - задоволити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1