08 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 142/726/14-ц
провадження № 61-16218св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 25 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Голоти Л. О., Копаничук С. Г.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 19 червня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено. Шлюб між ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 25 липня 2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Піщанського районного управління юстиції Вінницької області по актовому запису № 30 розірвано. Після розірвання шлюбу позивачу ОСОБА_1 залишено прізвище « ОСОБА_1 ».
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25 листопада 2025 року, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 19 червня 2014 року з підстав передбачених статтею 358 ЦПК України.
Ухвала Вінницького апеляційного суду від 25 листопада 2025 року мотивована тим, що апеляційним судом було витребувано вказану цивільну справу.
На виконання ухвали Вінницького апеляційного суду від 17 листопада 2025 року Піщанський районний суд Вінницької області повідомив, що відповідно до розділу 3 підпункту 3.1 Переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду та акту вилучення знищення документів, цивільну справу № 142/726/14-ц знищено, та направлено копію рішення Піщанського районного суду Вінницької області від
19 червня 2014 року.
Апеляційним судом встановлено, що з рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 19 червня 2014 року, вбачається, що відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився без поважних причин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
23 грудня 2025 року засобами електронної пошти представник
ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 25 листопада 2025 року, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Заявник вважає, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права при вирішенні питання про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2026 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу з Піщанського районного суду Вінницької області.
04 березня 2026 року справа № 142/726/14-ц надійшла до Верховного Суду.
У зв'язку із обранням судді Ступак О. В. до Великої Палати Верховного Суду, на підставі службової записки судді Осіяна О. М. розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду від 02 квітня 2026 року призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.
За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 березня 2026 року визначено суддів, які входять до складу колегії: Осіян О.М. (суддя-доповідач), Сакара Н.Ю., Сердюк В.В.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 мотивована тим, що копію ухвали Вінницького апеляційного суду від 25 листопада 2025 року ОСОБА_2 отримав 05 грудня 2025 року.
Вважає, що ухвала Вінницького апеляційного суду від 25 листопада 2025 року підлягає обов'язковому скасуванню, оскільки стаття 358 ЦПК України встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, і такої підстави, як знищення справи судом першої інстанції, у зазначеному переліку немає.
Звертає увагу на те, що посилання апеляційного суду в оскаржуваній ухвалі на рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 19 червня 2014 року є очевидно необґрунтованим, оскільки воно оскаржується саме з тої підстави, що відповідач ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання в якому справа була вирішена по суті.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
2. Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. Можливість (право) оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанції є складовою права особи на судовий захист.
Забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і ґрунтуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
«Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Накладення обмеження дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року).
Держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, однак такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (рішення ЄСПЛ у справі «Ashingdane v. The United Kingdom» від 28 травня 1985 року, рішення ЄСПЛ у справі «Krombach v. France» від 13 лютого 2001 року).
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Частиною третьою статті 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі статтями 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Вказана правова норма кореспондується зі змістом статті 352 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Виходячи зі змісту статті 354 ЦПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. Водночас поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ЦПК України не пов'язує право суду відносити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Тобто поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження є правом суду, яке він реалізує, лише встановивши об'єктивну неможливість дотримання особою, яка подає апеляційну скаргу, відповідних вимог процесуального закону щодо строків оскарження судового рішення.
Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту скарги, в тому числі стосовно доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.
Частиною третьою статті 354 ЦПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Отже, вказаною нормою процесуального права передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 у травні 2014 року.
Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 19 червня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Піщанський районний суд Вінницької області повідомив, що відповідно до розділу 3 підпункту 3.1 Переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду та акту вилучення знищення документів, цивільну справу № 142/726/14-ц знищено, та направлено копію рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 19 червня 2014 року.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 25 листопада 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Піщанський районний суд Вінницької області від 19 червня 2014 року.
Апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_2 був обізнаний про розгляд справи у Піщанському районному суді Вінницької області, оскільки судом першої інстанції зазначено в тексті судового рішення «будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився без поважних причин»
Таким чином, вказані ОСОБА_2 підстави для поновлення строку не підтвердились, тому апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі частини другої статті 358 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у відкриті апеляційного провадження з підстав, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України з огляду на таке.
У пункті 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.
Стаття 488 ЦПК України передбачає порядок відновлення втраченого судового провадження, зокрема, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 489 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.
Відновлення втраченого судового провадження здійснюється судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, на якій стадії розгляду (в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції) вона перебувала. Якщо необхідно здійснити апеляційний або касаційний розгляд справи, її матеріали після такого відновлення передаються місцевим судом відповідно до суду апеляційної або касаційної інстанції.
Можна зробити висновок, що за правилами розділу X ЦПК України відновлення втраченого (і в разі, коли справу знищено за закінченням строку зберігання) повністю або частково судового провадження в цивільній справі, якщо вона була закінчена ухваленням рішення або постановленням ухвали про закриття провадження, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом, судом, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі, за заявою (зміст якої визначено статтею 491 ЦПК) осіб, які брали участь у справі (їх правонаступників), або за ініціативою суду (коли це потрібно для вирішення іншої справи, надіслання справи до суду вищої інстанції тощо).
Відновлення втраченого судового провадження є гарантією забезпечення права на судовий захист у цивільному судочинстві. Застосування цього процесуального механізму в разі втрати повністю або частково судового провадження забезпечує можливість реалізації усіх складових права на судовий захист, яке не обмежується лише вирішенням справи судом, а охоплює також право на оскарження судового рішення та його виконання.
Враховуючи, що при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача були відсутні матеріалів справи, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, не порушивши питання про відновлення судового провадження. Без відновлення судового провадження вирішення будь-якого процесуального питання є неможливим.
Відповідно до абзацу першого пункту 38 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» судам роз'яснено, що за правилами розділу IX ЦПК у редакції 2004 року (розділу X ЦПК України у редакції 2017 року) відновлення втраченого (і в разі, коли справу знищено за закінченням строку зберігання) повністю або частково судового провадження в цивільній справі, якщо вона була закінчена ухваленням рішення або постановленням ухвали про закриття провадження, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом, судом, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі, за заявою (зміст якої визначено статтею 405 ЦПК у редакції 2004 року) (стаття 491 ЦПК України у редакції 2017 року) осіб, які брали участь у справі (їх правонаступників), або за ініціативою суду (коли це потрібно для вирішення іншої справи, надіслання справи до суду вищої інстанції тощо).
Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № 2-1597/2003.
З огляду на те, що відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у зв'язку з чим апеляційному суду необхідно вирішити питання про відкриття апеляційного провадження, а матеріали справи відсутні, суду апеляційної інстанції необхідно було направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження.
Ураховуючи викладене, оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатись законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню.
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).
Частиною четвертою статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.
Щодо судових витрат
Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, а передає справу для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 25 листопада 2025 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Сердюк
В. В. Шипович