58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 52-47-40, inbox@cv.arbitr.gov.ua
08 квітня 2026 року Справа № 926/3254/17
За позовом заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі його органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах:
1) Міністерство оборони України,
2) Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці
до відповідача Приватне підприємство “Євродор»
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
Суддя Проскурняк О.Г.
Секретар судового засідання Гончар А.Ю.
Представники сторін: не викликались.
Державний виконавець: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Заступник військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі його органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах: 1) Міністерство оборони України, 2) Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці звернувся до суду з позовом до приватного підприємства “Євродор» про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, шляхом зобов'язання приватного підприємство “Євродор» звільнити та привести в попередній стан самовільно зайняту ним земельну ділянку площею 1,8649 га., шляхом знесення самочинно встановленого ним на цій ділянці заводу з виробництва бетонно-асфальтної суміші особисто або за його рахунок.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 16 квітня 2018 року позов задоволено; зобов'язано приватне підприємство “Євродор» звільнити та привести в попередній стан самовільно зайняту ним земельну ділянку площею 1,8649 га., яка є частиною земельної ділянки військового містечка № 195 по вул. Миколаївській, 49-Г у м. Чернівці, шляхом демонтажу самочинно встановленого на цій ділянці обладнання з виробництва бетонно-асфальтної суміші особисто або за його рахунок та стягнути з приватного підприємства “Євродор» на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці 1 600,00 грн. - судового збору.
10 травня 2018 року, на виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 16 квітня 2018 року, яке набрало законної сили 10 травня 2018 року, судом видано накази про примусове виконання рішення.
07 квітня 2026 року до канцелярії суду надійшло подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07 квітня 2026 року прийнято до розгляду подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи та призначено розгляд подання державного виконавця в судовому засіданні на 08 квітня 2026 року.
Державний виконавець в судове засідання 08 квітня 2026 року не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання.
Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно приписів частини 4 статті 337 ГПК України, суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
З огляду на зазначене вище, неявка державного виконавця не є підставою для відкладення негайного розгляду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
Так, розглянувши подання державного виконавця державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи, суд дійшов висновку про його задоволення, з огляду на наступне.
Згідно статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до статті 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 16 квітня 2018 року позов задоволено; зобов'язано приватне підприємство “Євродор» звільнити та привести в попередній стан самовільно зайняту ним земельну ділянку площею 1,8649 га., яка є частиною земельної ділянки військового містечка № 195 по вул. Миколаївській, 49-Г у м. Чернівці, шляхом демонтажу самочинно встановленого на цій ділянці обладнання з виробництва бетонно-асфальтної суміші особисто або за його рахунок та стягнути з приватного підприємства “Євродор» на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці 1 600,00 грн. - судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
10 травня 2018 року, на виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 16 квітня 2018 року, яке набрало законної сили 10 травня 2018 року, судом видано накази про примусове виконання рішення.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на дату розгляду подання, керівником боржника - Приватного підприємства “Євродор» є Житар Микола Георгійович.
Згідно пункту 19 частини 3 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.
Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 06 червня 2008 року № 25-32/507, аналіз норм чинного законодавства, зокрема Закону України “Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», свідчить про те, що наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, причому питання щодо такого обмеження вирішується судом.
Згідно з пункту 5 частини 1 статті 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках коли, зокрема, він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань.
Таким чином, наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез'явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов'язку сплатити кошти).
Так, як вбачається з долучених до подання державного виконавця документів, останніми неодноразово здійснювався огляд земельної ділянки та встановлено, що боржником рішення суду не виконано.
Крім цього, в межах виконавчого провадження на боржника накладався штраф не невиконання рішення суду та здійснювалось звернення до правоохоронних органів.
До того ж, державним виконавцем здійснювався виклик керівника боржника для надання пояснень, яке було проігноровано останнім.
Відповідно до статті 337 ГПК України, тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом до закриття провадження у справі про неплатоспроможність такої фізичної особи в порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.
Отже, приписами статті 337 Господарського процесуального кодексу України, не передбачені повноваження суду у встановленні обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника.
Водночас, Закон України “Про виконавче провадження» є спеціальною нормою права, якою врегульовано умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню. Тобто вказаним Законом врегульовано права та обов'язки осіб, на правовідносини яких розповсюджується дія такої норми права.
Відтак, якщо спеціальною нормою права (п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження") передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, то обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права, а саме Законом України “Про виконавче провадження».
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 910/8130/17.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Отже, з урахуванням тривалого ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням від 16 квітня 2018 року, суд дійшов висновку про наявність підстав застосування такого виключного заходу забезпечення виконання судового рішення, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.
Враховуючи зазначене вище, подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 8 статті 19 Закону України “Про Державну прикордонну службу України», на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються, зокрема, запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів, постановами державного виконавця; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних та уповноважених законом державних органів, у тому числі доручень митних органів щодо інформування митних органів про факт наміру перетинання державного кордону України особами, стосовно яких митними органами було виявлено порушення митних правил.
Так, з метою повідомлення про накладені обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - Житара Миколу Георгійовича, примірник ухвали суду слід направити Державній прикордонній службі України.
Керуючись ст. ст. 233, 234, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи - задовольнити.
2. Тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон керівника боржника юридичної особи Приватного підприємства “Євродор» (56401, Миколаївська обл., Доманівський р-н, смт. Доманівка, вул. Мельнична, буд. 22, корп. А, код ЄДРПОУ 35685424) Житара Миколу Георгійовича (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) до виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням Господарського суду Чернівецької області від 16 квітня 2018 року та наказом Господарського суду Чернівецької області від 10 травня 2018 року у справі № 926/3254/17.
3. Примірник ухвали надіслати учасникам справи та Державній прикордонній службі України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26).
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
Повний текст ухвали складено та підписано - 10 квітня 2026 року
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 254-257 ГПК України.
Суддя О.Г. Проскурняк