31 березня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 925/227/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шериф-Реагування"
до ОСОБА_1
про стягнення 12650,00 грн.
Представники учасників справи:
Позивач - не з'явився;
Відповідач - не з'явився.
Секретар судового засідання Сидоренко О.А.
Суддя Гладун А.І.
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії учасників справи та суду.
1.1. 23.02.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Шериф-Реагування" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 .
1.2. Змістом позову є майнова вимога стягнути з відповідача 11500,00 грн боргу за надані послуги з охорони, 1150,00 грн штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання.
1.3. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що виконав зобов'язання за договором та надав відповідачу послуги за допомогою технічних засобів охорони. Відповідач не виконав своє зобов'язання за договором та не сплатив позивачу плату за надані послуги з охорони. За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач на підставі пункту 5.1.1 договору нарахував та просив стягнути з відповідача штрафні санкції.
1.4. Одночасно з позовом позивач подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника. (а.с. 22)
1.5. Відповідачем у справі є Коваленко Сабіна Василівна, яка припинила підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця на підставі власного рішення. 11.07.2025 до Єдиного державного реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Коваленко Сабіни Василівни.
1.6. Частиною 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
1.7. Відповідно до статей 51, 52, Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
1.8. Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
1.9. Однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи - підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
1.10. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, провадження №14-144цс18, від 9 жовтня 2019 року у справі №127/23144/18, провадження №14-460цс19, у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2019 року у справі №724/38/18, провадження №61-45804св18).
1.11. Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
1.12. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування.
1.13. Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру адресою місця проживання відповідача ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) є АДРЕСА_1 . (а.с. 37)
1.14. Враховуючи місце проживання відповідача, спір підсудний Господарському суду Черкаської області.
1.15. 02.03.2026 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Справу ухвалив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судовий розгляд справи призначив о 09:00 31.03.2026.
1.16. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі суд надіслав позивачу, яку 02.03.2026 доставлено до електронного кабінету у ЄСІТС (а.с. 31), відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який повернутий на адресу суду у зв'язку з відсутністю адресату за вказаною адресою. (а.с. 32-35)
1.17. Відповідно до частини 1 статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
1.18. Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставляння копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
1.19. Днем вручення ухвали суду від 02.03.2026 відповідачу є 05.03.2026 - день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження. (а.с. 32)
1.20. Відповідно до частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
1.21. Інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина 3 статті 9 Господарського процесуального кодексу України).
1.22. 13.03.2026 суд з метою забезпечення прав відповідача Коваленко Сабіни Василівни бути проінформованою про розгляд справи повідомив про розгляд справи за її участю оприлюднив інформацію про час та місце розгляду справи на офіційній сторінці Господарського суду Черкаської області веб-порталу Судової влади України у мережі Інтернет. (а.с. 36)
1.23. Суд вжив усіх передбачених законом засобів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи за його участю.
1.24. Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.
1.25. У судове засідання 31.03.2026 представники позивача та відповідача не з'явилися.
1.26. Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
1.27. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (пункт 1, 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
1.28. Застосовуючи згідно з статтею 3 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (AlimentariaSanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).
1.29. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
1.30. Відповідно до частини 1 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
1.31. Участь у судовому засіданні є правом учасника судового процесу (п. 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).
1.32. Судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні.
1.33. Явку учасників судового провадження в судове засідання суд обов'язковою не визнавав.
1.34. Оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов'язковою, суд дійшов висновку розглядати справу за відсутності представників позивача та відповідача за наявними матеріалами справи.
1.35. 31.03.2026 суд розпочав розгляд справи по суті.
1.36. Керуючись частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, 31.03.2026 суд підписав рішення суду (вступну та резолютивну частину) у справі №925/227/26 без його проголошення.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд
2. Обставин, які є предметом доказування у справі.
2.1. Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення боргу та штрафу.
2.2. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносин на підставі договору про надання послуг з охорони; невиконання відповідачем зобов'язання зі сплати за надані послуги.
2.3. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
2.4. Предметом доказування у справі є обставини виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання, виконання позивачем зобов'язання з надання послуг з охорони, невиконання відповідачем зобов'язання зі сплати за надані послуги; розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача; період прострочення виконання грошового зобов'язання; підстави та розмір штрафу; порушення суб'єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.
3. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
3.1. На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:
3.1.1. 27.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Шериф-Реагування" (виконавець) та Фізична особа-підприємець Коваленко Сабіна Василівна (замовник) уклали договір про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони №16697598. (а.с. 11-15)
Відповідно до умов договору сторони домовилися:
п. 1.1 - виконавець надає послуги замовнику в обсягах та кількості, які ним обрані, в порядку та на умовах. Визначених цим договором. Обумовлений сторонами обсяг послуг та їх вартість вказується у додатку №1 доданого договору, що являється його невід'ємною частиною;
п. 1.2 - послуги за цим договором надаються за адресою (адресами), яка(і) вказана(і) в додатку №1 (надалі - об'єкт);
п. 1.3 - перелік послуг згідно даного договору:
п. 1.3.1 - охорона об'єкта здійснюється виконавцем шляхом спостереження за станом технічних засобів охоронної сигналізації (далі - ОС), яка встановлена на об'єкті замовника та автоматично сповіщає про проникнення в приміщення чи порушення архітектурно-будівельних конструкцій, а також забезпечення негайного виїзду групи швидкого реагування (надалі - ГШР) з метою вжиття заходів, спрямованих на встановлення причин спрацювання ОС, та при необхідності затримання осіб, які проникли на об'єкт;
п. 1.3.2 - реагування на сигнал "тривога" здійснюється виконавцем шляхом забезпечення негайного виїзду ГШР на спрацювання технічних засобів тривожної сигналізації (надалі - ТС) при виклику замовником або його уповноваженою особою, з метою вжиття заходів, спрямованих на встановлення причин спрацювання ТС, та при необхідності - забезпечення підтримання порядку на об'єкті;
п. 2.1 - вартість обраних замовницею послуг згідно переліку викладеному в пункті 1.3 договору, визначаються сторонами у додатку №1;
п. 2.3 - оплата за цим договором здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, що зазначений в розділі 10 даного договору або на вказаний останнім, на підставі цього договору, у відповідності до чинного законодавства України, у строки: згідно п. 2.1 договору на умовах передоплати і проводиться замовником щомісячно, протягом перших п'яти календарних днів місяця в якому надаються послуги;
п. 3.2.15 - замовник зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату послуг, що надаються виконавцем згідно умов договору;
п. 4.1.4 - виконавець має право достроково розірвати договір, попередньо повідомивши про це замовника в телефонному режимі або смс - повідомленням у разі, якщо остання має заборгованість по оплаті;
п. 5.1.1 - замовник за несвоєчасну оплату наданих виконавцем послуг протягом календарного місяця, зобов'язується оплатити штрафні санкції у розмірі 100% вартості послуг виконавця, зазначених в п. 2 додатку №1 до договору;
п. 8.1 - цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом календарного року, але у будь-якому випадку до моменту повного виконання обома сторонами прийнятих на себе зобов'язань;
п. 8.2 - якщо за 15 (п'ятнадцять) днів до закінчення дії договору жодна зі сторін не вимагатиме його припинення/розірвання, то даний договір вважається пролонгованим, а строк дії продовженим на кожен наступний календарний рік, без обмеження кількості разів такої пролонгації договору строк надання послуг по ньому відповідає строку дії самого договору.
3.1.2. У додатку №1 до договору сторони визначили адресу об'єкту охорони: м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 55 та вартість обраних замовником послуг, яка становить 1150,00 грн (одна тисяча сто п'ятдесят гривень 00 копійок) за один місяць їх надання. (а.с. 13 на звороті)
3.1.3. 10.03.2025 позивач надіслав відповідачу повідомлення-вимогу №10-03/25, у якій вимагав сплатити 11500,00 грн боргу за надані послуги з охорони об'єкту. Позивач також повідомив відповідача, що з 24.02.2025 не надає послуги з охорони на підставі п. 4.1.4. (а.с. 16)
3.1.4. За розрахунком позивача заборгованість відповідача становить 11500,00 грн за період з 01.05.2024 до 28.02.2025 за 10 місяців (1150,00 грн (один місяць) х 10 місяців), розмір штрафу становить 1150,00 грн у розмірі 100% вартості послуг за один місяць на підставі пункту 5.1.1 договору. (а.с. 8)
3.2. Відповідач доказів на спростування доводів позивача не подав.
3.3. Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
3.4. Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
3.5. На підставі поданих позивачем доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані позивачем докази суд визнає належними.
3.6. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").
3.7. На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, позивач подав письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані позивачем отримані з порушенням закону. Докази подані позивачем суд визнає допустимими.
3.8. Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи
3.9. Подані позивачем докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані позивачем, суд визнає достовірними.
3.10. Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
3.11. Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
3.12. Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів у суду не виникло.
4. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.1. Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
4.2. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
4.3. З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.4. Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
4.5. Враховуючи належність, допустимість та достовірність доказів, поданих позивачем, суд, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, визнає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та визнає встановленими наступні обставини:
4.5.1. між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання на підставі договору про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони №16697598 від 27.11.2023;
4.5.2. позивач зобов'язання з надання послуг виконав повністю та надав відповідачу послуги з охорони об'єкта за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 55;
4.5.3. вартість наданих позивачем послуг відповідачу становить 11150,00 грн;
4.5.4. відповідач не виконав зобов'язання з оплати за надані послуги;
4.5.5. розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача становить 11150,00 грн.
5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися учасники справи, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
5.1. Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
5.2. Зобов'язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини з надання послуг.
5.3. Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
5.4. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (частина 2 статті 901 Цивільного кодексу України).
5.5. Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
5.6. За договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату (стаття 978 Цивільного кодексу України).
5.7. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
5.8. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).
5.9. Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
5.10. Відповідно до частини 1 статті 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
5.11. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
5.12. Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
5.13. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
5.14. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
5.15. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (стаття 549 Цивільного кодексу України).
5.16. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
5.17. Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
6. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
6.1. Передумовою спору є виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі договору про надання послуг.
6.2. Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг.
6.3. Звертаючись з позовом, позивач прагне захистити своє майнове право та отримати плату за наданні послуги.
6.4. Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Зобов'язання, що виникли між сторонами, за своїм правовим змістом опосередковують відносини надання послуг.
6.5. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
6.6. 27.11.2023 сторони уклали договір про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони №16697598.
6.7. У період з 01.05.2024 до 28.02.2025 позивач надав відповідачу послуги з охорони об'єкта за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 55, вартістю 11500,00 грн.
6.8. Відповідно до пункту пункт 2.3 договору оплата за цим договором здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, що зазначений в розділі 10 даного договору або на вказаний останнім, на підставі цього договору, у відповідності до чинного законодавства України, у строки: згідно п. 2.1 договору на умовах передоплати і проводиться замовником щомісячно, протягом перших п'яти календарних днів місяця в якому надаються послуги.
6.9. Відповідач своє зобов'язання за договором не виконав та не сплатив позивачу плату за надані послуги за період з 01.05.2024 до 28.02.2025.
6.10. За розрахунком позивача заборгованість відповідача становить 11500,00 грн за період з 01.05.2024 до 28.02.2025 за 10 місяців (1150,00 грн (один місяць) х 10 місяців). (а.с. 8)
6.11. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
6.12. Розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідачем зі сплати за надані позивачем послуг становить 11500,00 грн.
6.13. Відповідно до пункту 4.1.4 договору виконавець має право достроково розірвати договір, попередньо повідомивши про це замовника в телефонному режимі або смс - повідомленням у разі, якщо остання має заборгованість по оплаті.
6.14. 10.03.2025 позивач надіслав відповідачу повідомлення-вимогу №10-03/25, у якій вимагав сплатити 11500,00 грн боргу за надані послуги з охорони об'єкту та повідомив відповідача, що з 24.02.2025 не надає послуги з охорони на підставі п. 4.1.4.
6.15. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
6.16. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
6.17. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
6.18. Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
6.19. Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).
6.20. Невиконання відповідачем свого обов'язку зі сплати за надані послуги порушує право позивача на належне виконання зобов'язаною стороною свого обов'язку у зобов'язанні та отримання плати за наданні послуги.
6.21. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є присудження до примусового виконання обов'язку в натурі.
6.22. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 11150,00 грн боргу за надані послуги за період з 01.05.2024 до 28.02.2025 суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
6.23. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
6.24. Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
6.25. У разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
6.26. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
6.27. Відповідно до пункту 5.1.1 договору замовник за несвоєчасну оплату наданих виконавцем послуг протягом календарного місяця, зобов'язується оплатити штрафні санкції у розмірі 100% вартості послуг виконавця, зазначених в п. 2 додатку №1 до договору.
6.28. За розрахунком позивача розмір штрафу становить 1150,00 грн у розмірі 100% вартості послуг за один місяць на підставі пункту 5.1.1 договору. (а.с. 8)
6.29. Заяви про зменшення розміру штрафу відповідач суду не подав.
6.30. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу у розмірі 100% вартості послуг за один місяць на підставі пункту 5.1.1 договору, суд дійшов висновку про його відповідність періоду нарахування та сумі боргу.
6.31. Прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати наданих послуг порушує право позивача на належне виконання зобов'язання іншою стороною та надає йому право нарахувати та вимагати стягнення штрафу за порушення строків оплати наданих послуг за весь час прострочення.
6.32. Сплата неустойки є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.
6.33. Вимогу позивача про стягнення з відповідача 1150,00 грн штрафу у розмірі 100% вартості послуг за один місяць на підставі пункту 5.1.1 договору суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належний та ефективний та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.
7. Розподіл судових витрат.
7.1. Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
7.2. За подання позовної заяви, враховуючи коефіцієнт 0,8 за подання позовної заяви в електронній формі, позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн на підставі платіжної інструкції №496 від 05.02.2026. (а. с. 6)
6.1. У позові позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.
7.3. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
7.4. Оскільки позовні вимоги позивача задоволенні повністю, судовий збір у розмірі 2662,40 грн сплачений позивачем за подання позовної заяви, суд покладає на відповідача.
Керуючись статтями 14, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Шериф-Реагування" до ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь "Шериф-Реагування" (ідентифікаційний код 43608669, адреса місцезнаходження: 02157, м. Київ, вул. Сосницька, 5) 11500,00 грн (одинадцять тисяч п'ятсот гривень 00 копійок) боргу, 1150,00 грн (одну тисячу сто п'ятдесят гривень 00 копійок) штрафу, 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) судових витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення суду складене 08.04.2026.
Суддя А.І. Гладун