8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
10 квітня 2026 року м. ХарківСправа № 922/3358/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
без виклику учасників справи
розглянувши заяву представника позивача про розподіл витрат на правничу допомогу (вх.№7589 від 31.03.2026) по справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський комбінат хлібобулочних виробів", м.Харків 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1. ОСОБА_1 , с.Козацьке 2. Фермерське господарство "Кегичівське", с.Кутузівка
про стягнення коштів
Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.03.2026 року у справі №922/3358/25 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОБУЛОЧНИХ ВИРОБІВ» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА" різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 200957,60 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
30.03.2026 року представник позивача через підсистему "Електронний суд направив заяву про розподіл витрат на правничу допомогу (вх.№7589), яка була зареєстрована в системі "Діловодства суду" 31.03.2026 року. У зазначеній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн.
08.04.2026 року представник відповідача надав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх.№8411 від 08.04.2026), в якій просить суд зменшити витрати на оплату правничої допомоги у справі №922/3358/25 до розумних та співмірних розмірів, що не перевищує 6000,00 грн.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи та докази, надані представником позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з чч.1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з чч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
В позовній заяві представник заявника надав суду попередній розрахунок витрат позивача на професійну правничу (правову) допомогу, а також розрахунок понесених заявником витрати на момент подачі позовної заяви.
На момент подачі позовної заяви заявником (позивачем) було понесено витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Крім того, в судовому засіданні 25.03.2026 року представник позивача на стадії судових дебатів повідомив суд про намір подати докази судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивачем надано до суду наступні докази понесення витрат на правничу допомогу:
- договір про надання правової допомоги №1/20ю від 31.12.2020 року;
- додаткову угоду №3 від 07.01.2025 року;
- додаток до договору від 15.05.2025 року;
- розрахунок витрат на правову допомогу;
- попередній розрахунок витрат на правову допомогу, яку позивач очікує понести у разі потреби;
- рахунок № 116 від 15.05.2025 року;
- платіжна інструкцію № 441 від 21.05.2025;
- акт надання послуг №116 від 16.09.2025 року;
- додаткову угоду № 5 від 02.01.2026 року;
- рахунки 211 від 03.12.2025, №1 від 20.01.2026, №50 від 24.02.2026 року;
- Акти надання послуг №11 від 17.12.2025, №1 від 10.02.2026, №50 від 25.03.2026 року;
- платіжна інструкція 835 від 04.12.2025 року;
- платіжна інструкція 911 від 22.01.2026 року;
- платіжна інструкція 1051 від 11 03 2026 року;
- ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АА №1233631 від 16.08.2022 року;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія РН №1639 від 21.05.2019 року.
Як свідчать подані позивачем матеріали, 31.12.2020 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» (клієнт) та Адвокатським бюро “Адвокатське бюро Олександра Лисова “Еквіт»», назву якого змінено на Адвокатське бюро “Лисов2856 “Еквіт» (Бюро) було укладено договір про надання правової допомоги №1/20ю.
Додатковою угодою № 4 від 07.01.2025 дія договору № 1/20ю від 31.12.2020 припиняється 31.12.2025.
Додатковою угодою № 5 від 02.01.2026 дія договору № 1/20ю від 31.12.2020 припиняється 31.12.2026.
Так, згідно з п. 4.1. Договору ціна договору складається з вартості юридичних послуг, що зазначаються в додатковій угоді до цього договору. Така угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.
Додатком №1 від 15.05.2025 до Договору про надання правової допомоги №1/20ю сторони визначили, що клієнт доручає АБ “Лисов2856 “Еквіт»», в особі керуючого бюро, адвоката Білоконь І.В., надати послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників клієнта за цивільним та господарським судочинством, сума страхового відшкодування 342 598,50 грн. і 18 359,10 грн.
За надання бюро клієнтові правової (правничої) допомоги клієнт платить фіксовану суму гонорару адвоката у розмірі 7 000,00 грн за надання правової допомоги в суді першої інстанції по кожній справі з переліку, фіксована сума гонорару адвоката сплачується на підставі виставленого бюро клієнту рахунку, оплата гонорару здійснюється протягом 5 (п'яти) робочих днів на рахунок Адвокатського бюро “Лисов2856 “Еквіт» у безготівковій формі, яке в свою чергу має надати правову допомогу в суді першої інстанції по кожній справі з переліку, про що в подальшому звітує клієнту та надсилає (надає) на його поштову (юридичну) адресу підтверджуючі документи та звіт про виконану роботу.
Пунктом 3 додатку №1 від 15.05.2025 до Договору про надання правової допомоги №1/20 встановлено, що Адвокатське Бюро «Лисов2856 «Еквіт», в інтересах Клієнта, за потреби і за необхідної участі у разі виклику та/або обов'язкової явки сторін у судовій справі приймає участь у судових засіданнях, що в подальшому оплачуються Клієнтом із розрахунку 1 година по кожній справі окремо, у суді будь-якої інстанції, що тарифікується за ціною 1500,00 грн. за одну повну або не повну годину роботи по кожній справі окремо (але не більше однієї години по кожній справі окремо) за даним пунктом правової допомоги, включаючи сюди час на очікування судового засідання та час на дорогу до місця судового слухання у справі.
Згідно з Договором № 1/20ю про надання правової допомоги та Додатку № 1 до нього від 15.05.2025 позивач сплатив на користь АБ «Лисов2856 «Еквіт» 16000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивач подає акт надання послуг № 116 від 16.09.2025 на суму 7000 грн., рахунок № 116 від 15.05.2025 на суму 7000 грн., платіжну інструкцію № 441 від 21.05.2025, рахунки 211 від 03.12.2025, №1 від 20.01.2026, №50 від 24.02.2026 року; акти надання послуг №11 від 17.12.2025, №1 від 10.02.2026, №50 від 25.03.2026 року, платіжна інструкція 835 від 04.12.2025 року, платіжна інструкція 911 від 22.01.2026 року, платіжна інструкція 1051 від 11 03 2026 року.
На підставі вищевикладеного, в межах Договору, АБ "Лисов2856 "Еквіт"", в особі керуючого бюро, адвоката Білоконь І.В. було надано Позивачу правничу допомогу (послуги з адвокатської діяльності), а саме надання правової допомоги та послуг згідно договору №1/20ю від 31.12.2020р. та додатку до нього від15.05.2025 по страховій справі №034866 (страховийакт№14231317367,№14231317367-Доплата) за позовом ПрАТ "СК "УНІКА" до ФГ «КЕГИЧІВСЬКЕ» в фіксованій сумі гонорару, представництво інтересів у судових засіданнях у Господарському суді Харківської області 03.12.2025 о 10:45 год. та 17.12.25 о 12 :00, 20.01.2026 о 13:00, 10.02.2026 о 12:15, 24.02.2026 о 12:30, 25.03.2026 о 13:00 по справі № 922/3358/25 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до Фермерського господарства "Кегичівське", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , м.Полтава про стягнення коштів 200 957,60 грн. (страхова справа №034866, страховий акт № 14231317367, №14231317367 доплата).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо.
Вибір форми та суб'єкта такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно до чч.1,2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та в надання інших видів правової допомоги клієнту.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Судова практика свідчить, що українські суди, здійснюючи розподіл витрат на послуги адвоката, керуються практикою Європейського суду з прав людини. У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015, "Гімадуліна та інші проти України" від 10.12.2009, "Двойних проти України" від 12.10.2006, "Меріт проти України" від 30.03.2004, "East/West Jinnee Limited" проти України" від 23.01.2014 ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі "Неймайстер проти Австрії" було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення "Неймайстер проти Австрії").
Згідно з ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною 5 цієї ж статті встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес,
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо,
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з процесуальним законодавством розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірний із:
1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та/або значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020: "Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони".
Втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду).
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст.126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2022 по справі №922/1964/21 та об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 сформували правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, який судом враховується при розподілі судових витрат в межах даної справи.
Зокрема, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
На думку відповідача, заявлена позивачем сума понесених витрат на правову допомогу є неспівмірною із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, у зв'язку з чим, відповідач просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 ГПК України. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, частина 5 статті 129 ГПК України містить критерій обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відтак, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 910/7765/20, від 03.11.2023 у справі №914/2355/21, від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Позивач просить стягнути з відповідача 16000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Дослідивши наданий позивачем до позовної заяви акти приймання-передачі наданої правової допомоги, судом встановлено, що зазначені послуги є не співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також із ціною позову.
Суд зауважує, що підготовлений адвокатом позов, відповідь на відзив та клопотання не потребували значного часу, оскільки існує усталена практика з аналогічних спорів, крім того справа не є значної складності.
Окрім того, суд зазначає, що підготовка процесуальних документів, не потребувало значного часу, оскільки позов та відповідь на відзив фактично дублюють правову позицію, нормативно правову аргументацію, доводи та аргументи викладені у позові, а отже не потребували великого обсягу часу для їх підготовки.
Суд частково погоджується з твердженнями відповідача щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Суд враховує, що спірні правовідносини не є складними, практика щодо розгляду цієї категорії спорів є сталою, а тому підготовка до розгляду цієї справи у суді першої інстанцій не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи адвоката.
Адвокат в межах даної справи будь-яких додаткових дій не вчиняв. Доказів надання адвокатом будь-яких інших послуг, у зв'язку з розглядом справи до суду не надано.
Враховуючи те, що справа не є складною та не вимагала тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики для підготовки позовної заяви, а тому, на переконання суду, вартість послуг адвоката за вивчення матеріалів, узгодження правової позиції, складання процесуальних документів складає 10000,00 грн.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним до ціни позову та складності справи, оскільки справа є типовою та не складною.
Зокрема, суд враховує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії малозначних спорів в силу закону.
Наявні матеріали позову для кваліфікованого юриста не потребують багато часу для їх дослідження.
Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Розгляд справи за цим позовом не потребував тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики, а тому, на переконання суду, час витрачений представником позивача на підготовку для подання до суду позовної заяви не повною мірою відповідає обсягу наданих адвокатом послуг і є надмірним.
За таких обставин, покладення на відповідача за наслідками розгляду справи всієї заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн, не може вважатися обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та наданих адвокатом послуг, оскільки надання послуг на дану суму є завищеними.
З огляду на вказані обставини, керуючись критеріями, що визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України, суд не присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача заявлену суму витрат на професійну правову допомогу в розмірі 16000,00 грн.
В той же час, частина заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн підтверджена матеріалами справи, отже, є реально понесеною, обґрунтованою та доведеною.
Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16000,00 грн не відповідає критеріям, що наведені у частині четвертій статті 126 ГПК України, суд вважає, що обґрунтований розмір судових витрат на професійну правничу допомогу становить 10000,00 грн, що відповідає складності справи та витраченому часу.
Враховуючи викладене, надавши оцінку усім доказам, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, враховуючи клопотання відповідача щодо зменшення розміру судових витрат, врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч.4 ст.126 ГПК України, враховуючи, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для сторони, враховуючи що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про те, що справедливими та співмірними є витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 10000,00 грн, які відповідно до вимог ст.129 ГПК України покладаються на відповідача.
Частину заявлених до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6000,00 грн суд вважає необґрунтованою та відмовляє в її стягненні з відповідача.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2)у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, враховуючи, що позовні вимоги були задоволенні повністю, суд керуючись статтями 123, 126, 129 ГПК України, враховуючи часткове задоволення заяви відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, покладає на відповідача 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вищевикладене, заява позивача про розподіл витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.5 ст.244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 79, 80, 86, 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА" про розподіл витрат на правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи №922/3358/25 - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОБУЛОЧНИХ ВИРОБІВ» (адреса: 61026, м.Харків, вул.Грищенка(пн), буд.2; код ЄДРПОУ 43521379) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА" (адреса: 04112, м. Київ, вул.Олени Теліги, буд.6, літ. В; код ЄДРПОУ 20033533) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Додаткове рішення складено 10.04.2026
Суддя К.В. Аріт