8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"31" березня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3187/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Христенко І.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради, м.Харків
до Громадської організації "Харківська обласна організація Громадської організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів", м.Харків
про стягнення 9460124,58 грн
за участю представників:
позивача - Жилко С.Е. (самопредставництво);
відповідача - Семенов О.В. (адвокат, ордер AI № 2030114 від 20.10.2025 року).
Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Громадської організації «Харківська обласна організація громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 9460124,58 грн за використання земельної ділянки по пров. Істомінському 2-му, 22-А у м. Харкові з кадастровим номером 6310137500:05:030:0072 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022.
Позов мотивовано тим, що відповідач є власником нерухомого майна, котре знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у власності позивача; у період з 01.01.2020 по 28.02.2022 відповідач фактично користувався земельною ділянкою безоплатно, без договору оренди, в результаті, на думку позивача, відповідач без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею; ці кошти на підставі частини першої 1212 ЦК України він зобов'язаний повернути позивачу.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.09.2025 (суддя Жельне С.Ч.) позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.
17.09.2025 позивачем поданою до суду заявою (вх.№21386) усунуто недоліки, які були зазначені в ухвалі суду від 08.09.2025.
Ухвалою господарського суду Харківської від 22.09.2025 (суддя Жельне С.Ч.) позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 22.10.2025 року.
20.10.2025 від представника Громадської організації «Харківська обласна організація громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» до суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Також, 20.10.2026 року представник відповідача надав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (вх.№24356).
21.10.2026 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№24374), в якому проти позову заперечує в повному обсязі.
Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначав, що позивач не надав докази існування протягом періоду з 01.01.2020 по 28.02.2022 земельної ділянки як об'єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, а також звертає увагу, що розрахунок проведений, виходячи з площі земельної ділянки - 0,9786 га, однак, відповідач використовує значно меншу площу земельної ділянки - 148,8 кв.м.
Також, відповідач звертає увагу, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.08.2025 №439370387 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-4» зареєстровано за Всеукраїнською спілкою автомобілістів з кодом ЄДРПОУ 05508915. Підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності б/н 01.09.2004.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом 05508915 зареєстрована Громадська організація «Харківська обласна організація Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» (ХОО ВСА).
Громадська організація «Всеукраїнська спілка автомобілістів» - код 00023857 є окремою юридичною особою.
Таким чином, відповідач заперечує щодо наявності права власності саме на нежитлову будівлю літ. «А-4»
За твердженнями відповідача, зазначення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно ідентифікаційного коду юридичної особи відповідача не свідчить про те, що саме Відповідач є власником відповідного майна. Так, власником будівлі, що частково займає спірну земельну ділянку, за використання якої позивач просить стягнути кошти як безпідставно збережені, належить не Відповідачу по справі, а іншій юридичній особі.
Крім того, факт тотожності адреси будівлі «А-4» з будівлями «Б-1», літ. «В-1», літ. «Д-1» та літ. «Е-1» не є свідченням того, що саме Відповідач використовує відповідну будівлю і в нього наявний обов'язок здійснювати сплату за користування земельною ділянкою на якій така будівля знаходиться.
Отже, як вказує відповідач, позивачем не доведено та не обґрунтовано належними, допустимими і достатніми доказами, що Відповідач використовує будівлю «А-4», а отже, не доведено тієї обставини, що Відповідач за відсутності правових підстав зберіг (заощадив) у себе майно за рахунок Позивача - кошти у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою саме загальною площею у розмірі 0,9786 га у м. Харків, по пров.Істомінському 2-му за №22-А. Фактично відповідачу належить на праві власності наступне майно: з 07.05.2009 - літ. «Б-1», загальною площею 29,7 кв.м., та літ. «Е-1», загальною площею 9,9 кв.м., на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2009 року у справі №57/265-08 з 25.05.2012 року - літ. «В-1», загальною площею 44,5 кв.м. та літ. «Д-1», загальною площею 64,7 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу від 07.05.2012 року №1575. Отже Відповідач з огляду на наявне в нього право власності на будівлі фактично використовує меншу площу земельної ділянки ніж та, що заявлена у позові. Позивач не надав технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку фактично займає Відповідач.
Окремо відповідач зауважує, що у матеріалах справи наявний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.03.2021, а отже, розрахунок саме з цієї дати можливо вважати належним. Щодо періоду за 2020 та 2022 - не надано належних доказів на підтвердження здійсненого розрахунку, а саме, витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель за відповідні роки.
Також відповідач зазначає, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 року вже було відмовлено у задоволенні позовних вимог Харківської міської ради.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.10.2025 року (суддя Жельне С.Ч.) задоволено заяву відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
22.10.2025 року представник відповідача надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№24520).
Протокольною ухвалою суду від 22.10.2025 року (суддя Жельне С.Ч.) відкладено підготовче засідання на 19.11.2025 року.
28.10.2025 року представник позивача надав до суду заяву про продовження процесуальних строків для подачі відповіді на відзив (вх.№24982).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.10.2025 року (суддя Жельне С.Ч.) задоволено заяву Харківської міської ради про продовження процесуальних строків для подачі відповіді на відзив.
18.11.2025 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив (вх.№26896), в якій просить поновити строк на подання відповіді на відзив та прийняти до розгляду, а також поновити строк на подання доказів. Позивач зазначає, що з Реєстру прав власності, який наданий Харківською міською радою в обґрунтування позовних вимог вбачається, що право власності на нежитлову будівлю літ. «А-4» по пров. Істомінський 2-й, будинок 22-А належить відповідачу (код 05508915).
З матеріалів інвентаризаційної справи вбачається, що ХОС ВСА (код 05508915) звертався на адресу КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» з приводу реєстрації нежитлової будівлі літ. «А-4» площею 2728,5 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Харків, пров. 2-й Істомінський, 22-А.
Більш того, з Інвентаризаційної справи вбачається, що в провадженні Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебувала скарга № 22 від 21.05.2020 Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» (код юридичної особи: 00023857) в особі Жука В.О. на рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про відмову в державній реєстрації права власності з доданими до неї документами. З відповіді КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 16.06.2020 № 5415/0408/20 вбачається, що відповідно до наявних архівних матеріалів реєстрація права власності на нежитлову будівлю літ. «А-4» загальною площею 2728,5 кв.м по пров. Істомінському 2-й, 22-А у м. Харкові станом на 31.12.2012 проведена Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради за Всеукраїнською спілкою автомобілістів на підставі свідоцтва про право власності від 01.09.2004, виданого Виконавчим комітетом Харківської міської ради. Вищезазначена реєстрація проведена на підставі листа Всеукраїнської спілки автомобілістів Харківської обласної ради № 226 від 08.09.2004 (ідентифікаційний код юридичної особи:05508915).
До матеріалів інвентаризаційної справи за вищевказаною адресою додано ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 05.06.2012, справа №2027/9468/2012 про накладення арешту на все майно, що належить Харківській обласній організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів», а саме, на нежитлову будівлю літ. «А-4» по пров. Істомінському 2-му, 22-А у м. Харкові.
Харківська міська рада вважає, що вона надала більш вірогідні докази, підтверджуючі, що саме відповідач є власником нежитлової будівлі літ. «А4» по пров.Істомінский 2-й, 22 у м. Харкові та просить звернути увагу, що відповідач не дотримується принципів добросовісності та послідовності.
Позивач просить врахувати, що саме відповідач ініціював питання щодо оформлення права власності за собою і з відповіді КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» вбачається, що реєстрація права власності була проведена на підставі листа Всеукраїнської спілки автомобілістів Харківської обласної ради №226 від 08.09.2004 (ідентифікаційний код юридичної особи: 05508915), а також ту обставину, що з моменту відмови у задоволені позовних вимог Харківській міській раді постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2020, відповідачем не вчинялись будь-які дії щодо припинення права власності на нежитлову будівлю літ. «А-4» та останній не звертався до державного реєстратора з приводу виправлення помилки у державному реєстрі речових прав. Водночас, саме відповідач звертався з заявами про оформлення права власності, підтверджував наявність спірного майна у нього на балансі, просив внести зміни щодо функціонального призначення майна та саме останньому призначали поштову адресу для обслуговування його комплексу будівель.
Харківська міська рада звертає увагу, що про неналежність нежитлової будівлі літ. «А-4» відповідачу останній посилається лише при вирішенні питань щодо стягнення плати за користування майном.
Посилання відповідача щодо ненадання технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку фактично займає відповідач, позивач вважає безпідставним, оскільки спір стосується сформованої земельної ділянки.
Щодо площі земельної ділянки, позивач зауважував, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі, кадастровий номер спірної земельної ділянки 6310137500:05:030:0072, сформована з 12.02.2008 (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру.
В судовому засіданні 19.11.2026 року постановлено протокольну ухвалу, якою суд, керуючись ч.1 ст.119 ГПК України поновив строк для подання відповіді на відзив та доказів, які надані разом із відповіддю на відзив.
Протокольною ухвалою суду від 19.11.2025 року (суддя Жельне С.Ч.) продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 10.12.2025.
02.12.2025 року представник відповідача надав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх.№28000).
В свої запереченнях відповідач зазначав, що заперечує проти долучення документів, наданих позивачем разом із відзивом, оскільки останні викладені іноземною мовою. Крім того, при розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати Позивачем не враховані суми орендної плати, які були сплачені Відповідачем за період з 01.01.2020 по 28.02.2022. Відповідачем сплачена орендна плата за 2020 - 2022 роки саме за ту частину земельної ділянки, якою користується Відповідач.
Протокольною ухвалою суду від 10.12.2025 року (суддя Жельне С.Ч.) оголошено перерву в підготовчому засіданні до 24.12.2025 року.
Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду Харківської області №299/2025 від 23.12.2025, у зв'язку із призначенням судді Жельне С.Ч. на посаду судді Східного апеляційного господарського суду, відповідно до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду здійснено повторний автоматизований розподіл справи №922/3187/25.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2025 для розгляду даної справи визначено суддю Аріт К.В.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.12.2025 справу №922/3187/25 прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 27.01.2026 року.
21.01.2026 року представник відповідача надав до суду заяву про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції (вх.№1747).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.01.2026 року задоволено заяву представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Протокольною ухвалою суду від 27.01.2026 року відкладено підготовче засідання на 17.02.2026 року.
06.02.2026 року представник відповідача надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№3100).
17.02.2026 року представник позивача до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№3928).
Протокольною ухвалою суду від 17.02.2026 року відкладено підготовче засідання на 25.02.2026 року.
25.02.2026 року представник позивача надав до суду клопотання, в якому просить долучити до матеріалів справи переклад з російської на українську мову документів, які раніше були долучені до матеріалів справи (вх.№4646).
Протокольною ухвалою суду від 25.02.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.02.2026 року, яке протокольною ухвалою суду від 27.02.2026 року було відкладено на 25.03.2026 року.
Представник позивача в судовому засіданні 25.03.2026 року позовні вимоги підтримував, з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 25.03.2026 року проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні 25.03.2026 року судом було зазначено, що проголошення скороченого судового рішення (вступної та резолютивної частини) відбудеться 31.03.2026 року.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Харківською міською радою на підставі ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки по пров. Істомінському 2-му, 22-А у м. Харкові.
Як зазначає позивач, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 02.09.2025 № 441863640 по пров. Істомінському 2-му, 22-А у м. Харкові зареєстровано право власності на:
- Нежитлову будівлю літ. «А-4» загальною площею 2728,5 кв.м з 11.09.2004 за Всеукраїнською спілкою автомобілістів з кодом ЄДРПОУ 05508915 на підставі свідоцтва про право власності від 01.09.2004, виданого Виконавчим комітетом Харківської міської ради;
- Нежитлові будівлі літ. «Б-1» загальною площею 29,7 кв.м., літ. «Е-1» загальною площею 9,9 кв.м. з 07.05.2009 за Громадською організацією «Харківська обласна організація громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» (код ЄДРПОУ: 05508915) на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2009 у справі № 57/265-08;
- Нежитлові будівлі літ. «В-1» загальною площею 44,5 кв.м, літ. «Д-1» загальною площею 64,7 кв.м. з 25.05.2012 за Громадською організацією «Харківська обласна організація громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» (код ЄДРПОУ: 05508915) на підставі договору купівлі-продажу № 1575 від 07.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карафетовою К.В.
Вищевказані нежитлові будівлі розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137500:05:030:0072.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.06.2021 № НВ-0006987902021 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:05:030:0072 складає 0,9786 га, сформована земельна ділянка - 12.02.2008.
Статтею 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав.
Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Вищевказана земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови. Вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (адміністративна будівля літ. «А-4», прохідна літ. «Б-1», господарчі будівлі літ. «В-1», літ. «Д-1», каплиці літ. «Е-1».
На підставі рішення 14 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 04.07.2007 № 132/07 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації об'єктів самочинного будівництва» 11.01.2008 між Харківською міською радою та Громадською організацією «Харківська обласна організація громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» укладено договір оренди землі, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель від 12.02.2008 за № 640867100005.
Відповідно до умов вищевказаного договору Громадській організації «Харківська обласна організація громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:05:030:0072 загальною площею 0,9786 га по пров. Істомінському 2-му, 22-А у м. Харкові, землі житлової та громадської забудови для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (адміністративна будівля літ. «А-4», прохідна літ. «Б-1», господарчі будівлі літ. «В-1», літ. «Д-1», каплиці літ. «Е-1», строком до 01.07.2012.
27.07.2009 між Харківською міською радою та Громадською організацією «Харківська обласна організація громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» укладено додаткову угоду до договору оренди землі, якою визначено розмір орендної плати.
Згідно із ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Отже Громадська організація «Харківська обласна організація громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» з дати закінчення договору оренди землі - 01.07.2012 по теперішній час використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:05:030:0072 за адресою: м. Харків, пров. Істомінський 2-й, 22-А, без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
Згідно з листом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 21.07.2025 № 15719/5/20-40-04-07-12 Громадською організацією «Харківська обласна організація громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» задекларовано до сплати та сплачено за земельну ділянку площею 0,9786 га: за 11 місяців 2020 року - 8 761,59 грн, за 2021 рік - 9 558,10 грн, за січень-лютий 2022 року - 1 752,32 грн орендної плати.
Таким чином, за твердженнями позивача, Громадська організація «Харківська обласна організація громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» у період з 01.01.2020 по 28.02.2022 не сплачувало у встановленому законодавчими актами розмірі плату за користування земельною ділянкою по пров. Істомінському 2-му, 22-А у м. Харкові, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 9 460 124,58 грн.
Розрахунок розміру безпідставно збережених Громадською організацією «Харківська обласна організація громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу від 17.03.2021 № 1720 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:05:030:0072 загальною площею 0,9786 га по пров. Істомінському 2-му, 22-А у м. Харкові, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.
Вищевказаний розрахунок виконано на підставі Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м.Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради № 41/08 від 27.02.2008, зі змінами (далі - Положення № 41/08).
Щодо коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному вебсайті Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, функції якого на цей час виконує Держгеокадастр, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 2020 рік - 1,0, 2021 рік - 1,1.
Значення коефіцієнта індексації за певний рік застосовується в наступному році, який йде за роком, за який його встановлено, шляхом помноження розміру орендної плати на його значення.
В даному випадку, оскільки витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки отримано Харківською міською радою в 2021 році, для визначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки за попередні роки потрібно поділити розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, вказаний у витязі, на відповідні коефіцієнти індексації за попередні роки.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:05:030:0072 загальною площею 0,9786 га по пров. Істомінському 2-му, 22-А у м. Харкові у 2020-2021 роках становила 56 671 904 грн.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:05:030:0072 загальною площею 0,9786 га по пров. Істомінському 2-му, 22-А у м. Харкові у 2022 році становила 62 339 094 грн.
Отже розмір орендної плати, яку повинна було сплачувати Громадська організація «Харківська обласна організація громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310137500:05:030:0072 загальною площею 0,9786 га по пров.Істомінському 2-му, 22-А у м. Харкові складає:
- у 2020 році - 377 812,69 грн в місяць, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (крім березня 2020 року) становить 4 155 939,59 грн;
- у 2021 році - 377 812,69 грн в місяць, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 становить 4 533 752,32 грн;
- у 2022 році - 394 814,26 грн в місяць, за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 становить 789 628,52 грн.
За розрахунком позивача, оскільки, відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 21.07.2025 № 15719/5/20-40-04-07-12 Громадською організацією «Харківська обласна організація громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» задекларовано до сплати та сплачено за земельну ділянку площею 0,9786 га: за 11 місяців 2020 року - 8761,59грн, за 2021 рік - 9 558,10 грн, за січень-лютий 2022 року - 1 752,32 грн, тому загальна сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки у період з 01.01.2020 по 28.02.2022 становить 9460124,58 грн.
На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності, обґрунтовуючи позовні вимоги наявністю підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ст.1212-1214 ЦК України.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Предметом позову у справі № 922/3187/25 є вимога Харківської міської ради про стягнення з Громадської організації «Харківська обласна організація громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» як власника об'єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно з ст.1212-1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований.
Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).
Згідно з ч.1 ст.79 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами
Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (частини перша, третя, четверта, дев'ята статті 79-1 ЗК України).
Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 ЗК України).
Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 ЗК України).
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України "Про оренду землі").
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1. статті 14 ПК України).
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (частина перша статті 190 ЦК України).
Нормами статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
Як встановлено судом, відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.06.2021 № НВ-0006987902021 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:05:030:0072 складає 0,9786 га, сформована земельна ділянка - 12.02.2008. Вищевказана земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови. Вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (адміністративна будівля літ. «А-4», прохідна літ. «Б-1», господарчі будівлі літ. «В-1», літ. «Д-1», каплиці літ. «Е-1».
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 02.09.2025 №441863640 по пров. Істомінському 2-му, 22-А у м. Харкові зареєстровано право власності на:
- Нежитлову будівлю літ. «А-4» загальною площею 2 728,5 кв.м з 11.09.2004 за Всеукраїнською спілкою автомобілістів з кодом ЄДРПОУ 05508915 на підставі свідоцтва про право власності від 01.09.2004 виданого Виконавчим комітетом Харківської міської ради;
- Нежитлові будівлі літ. «Б-1» загальною площею 29,7 кв.м., літ. «Е-1» загальною площею 9,9 кв.м. з 07.05.2009 за Громадською організацією «Харківська обласна організація громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» (код ЄДРПОУ: 05508915) на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2009 у справі № 57/265-08;
- Нежитлові будівлі літ. «В-1» загальною площею 44,5 кв.м, літ. «Д-1» загальною площею 64,7 кв.м. з 25.05.2012 за Громадською організацією «Харківська обласна організація громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» (код ЄДРПОУ: 05508915) на підставі договору купівлі-продажу № 1575 від 07.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карафетовою К.В.
Вищевказані нежитлові будівлі розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137500:05:030:0072, право користування якою відповідачем не оформлено.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що не є власником нежитлової будівлі літ. «А-4» загальною площею 2728,5 кв.м, оскільки право власності оформлене за Всеукраїнською спілкою автомобілістів на підставі свідоцтва про право власності від 01.09.2004, виданого Виконавчим комітетом Харківської міської ради.
Водночас, суд звертає увагу, що представником позивача не надано до суду копії свідоцтва про право власності від 01.09.2004, виданого Виконавчим комітетом Харківської міської ради, яким підтверджується право власності за Всеукраїнською спілкою автомобілістів.
Судом досліджено інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, з якої вбачається, що право власності на нежитлову будівлю літ. «А-4» загальною площею 2728,5 кв.м з 11.09.2004 зареєстроване за Всеукраїнською спілкою автомобілістів з кодом ЄДРПОУ 05508915.
Проте, як встановлено судом, Громадська організація «Всеукраїнська спілка автомобілістів» має код ЄДРПОУ 00023857.
В той час, як код ЄДРПОУ, який зазначений в реєстрі права власності, належить Громадській організації «Харківська обласна організація громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів».
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Суд враховує ту обставину, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
Відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Водночас, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, станом на час реєстрації права власності за відповідачем порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном; права власності на об'єкти незавершеного будівництва (далі - державна реєстрація прав), а також порядок взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначався тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (далі- Положення), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5
Вищезазначеним наказом Міністерства юстиції України №7/5 було передбачено, що до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ), створеними до набрання чинності Законом України від 11.02.2010 №1878-VI (1878-17) "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Пунктами 1.3, 1.4, 1.6 Положення передбачено, що реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ). Реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів, коштом особи, що звернулася до БТІ. Реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.
З Реєстру прав власності, який наданий Харківською міською радою в обґрунтування позовних вимог вбачається, що право власності на нежитлову будівлю літ. «А-4» по пров. Істомінський 2-й, будинок 22-А зареєстровано за юридичною особою з кодом ЄДРПОУ 05508915.
Як вже зазначалось судом, код ЄДРПОУ 05508915 належить Громадській організації «Харківська обласна організація громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів».
З урахуванням вищезазначеного, код ЄДРПОУ 05508915 стосується саме Харківської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, що не заперечується відповідачем.
Відповідно до пункту 2.4 Положення під час подання заяви про реєстрацію прав власності фізична особа повинна пред'явити документ, що посвідчує її особу, а у разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи - документ, що підтверджує повноваження діяти від імені цих осіб, при цьому особа, яка представляє особу - нерезидента України, пред'являє документи, які в разі необхідності легалізовані в установленому чинним законодавством України порядку.
Пунктами 1.7, 2.1 Положення передбачено, що реєстр прав власності на нерухоме майно (далі - Реєстр прав) є інформаційною системою, яка містить відомості про зареєстровані права власності, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, правовстановлювальні документи, на підставі яких здійснено реєстрацію прав власності.
Відповідно до п.1.13 Положення реєстрація прав проводиться в такому порядку: приймання й перевірка документів, поданих для реєстрації прав власності на нерухоме майно; установлення відсутності підстав для відмови в реєстрації прав; прийняття рішення про реєстрацію прав власності або про відмову в реєстрації прав; унесення записів до Реєстру прав; учинення написів на правовстановлювальних документах; видача витягів із Реєстру прав про реєстрацію прав.
Для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.
Відповідальність за достовірність та повноту інформації у документах несе власник (власники) нерухомого майна.
Суд зауважує, що з матеріалів інвентаризаційної справи вбачається, що 06.03.2003 року саме директор Харківської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів звернувся на адресу КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» з листом щодо видачі дублікату технічного паспорта на будівлі обласної автошколи, та 06.10.2003 року відповідним листом Сидоренко Е.Ф. просив виготовити відповідні технічні паспорти.
При цьому Сидоренко Е.Ф. звертався не від імені Всеукраїнської спілки автомобілістів, а від імені Харківської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, про що свідчить код юридичної особи 05508915.
Надалі, 15.03.2004 року Харківська обласна організація "Всеукраїнська спілка автомобілістів" звернулась на адресу «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» з заявою щодо внесення змін у призначення будівлі літ. «А», яка розташована у м. Харкові по пров. 2-й Істомінський з «будівля Автошколи ХОС ВСА» на «Адміністративна будівля Харківської обласної ради ВСА».
В подальшому, 26.04.2004 ХОС ВСА звернулось з заявою про видачу свідоцтва про право власності Харківській обласній організації Всеукраїнського союзу автомобілістів на адміністративну будівлю ХОС ВСА, яке розташоване за адресою: м. Харків, пров. 2-й Істомінський, 22-А.
Довідкою від 27.04.2004 Харківська обласна організація Всеукраїнська спілка автомобілістів (05508915) підтвердила, що адміністративна будівля по пров. 2-й Істомінський, 22-А у м. Харкові перебуває на балансі організації з 01.01.2001 року.
Відповідно до розпорядження голови Московської районної ради № 115 від 19.04.2004 призначено комплексу будівель ХОР ВСА, розташованих по пров. 2-му Істомінському - поштову адресу: пров. 2-й Істомінський, 22 «А».
08.08.2004 року голова ХОС ВСА (код 05508915) так саме звернувся на адресу КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» з приводу реєстрації нежитлової будівлі літ. «А-4» площею 2728,5 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Харків, пров. 2-й Істомінський, 22-А.
Окремо суд враховує ту обставину, що з Інвентаризаційної справи вбачається, що в провадженні Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Харків) перебувала скарга № 22 від 21.05.2020 Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» (код юридичної особи: 00023857) в особі Жука В.О. на рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про відмову в державній реєстрації права власності з доданими до неї документами.
З відповіді КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 16.06.2020 № 5415/0408/20 вбачається, що відповідно до наявних архівних матеріалів реєстрація права власності на нежитлову будівлю літ. «А-4» загальною площею 2728,5 кв.м по пров. Істомінському 2-й, 22-А у м. Харкові станом на 31.12.2012 проведена Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради за Всеукраїнською спілкою автомобілістів на підставі свідоцтва про право власності від 01.09.2004, виданого Виконавчим комітетом Харківської міської ради.
Вищезазначена реєстрація проведена на підставі листа Всеукраїнської спілки автомобілістів Харківської обласної ради № 226 від 08.09.2004 (код юридичної особи: 05508915). До матеріалів інвентаризаційної справи за вищевказаною адресою додано ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 05.06.2012, справа №2027/9468/2012 про накладення арешту на все майно, що належить Харківській обласній організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів», а саме, на нежитлову будівлю літ. «А-4» по пров. Істомінському 2-му, 22-А у м. Харкові.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що на час подання документів на реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. «А-4» по пров.Істомінському 2-му, 22-А у м. Харкові директором Харківської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, Всеукраїнській спілки автомобілістів не було відомо про реєстрацію такого права.
Судом також враховано, що відповідно до розділу 5 Порядку існуючі на паперових носіях записи про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно переносяться реєстратором БТІ з паперових носіїв до Реєстру прав шляхом внесення відповідних записів до Реєстру прав відповідно до вимог пункту 3.2 розділу III Порядку.
Перенесення записів з паперових носіїв до Реєстру прав не є проведенням державної реєстрації прав.
Крім того, заперечуючи проти позову, відповідач посилається на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у справі № 922/3642/19, якою відмовлено у задоволені позову Харківської міської ради до Громадської організації «Харківська обласна організація Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.
У вищезазначеній постанові вказано "відповідач не є власником майна - будівлі літ. «А-4» і на нього не може бути покладено зобов'язальних дій (оформлення правовідносин щодо земельної ділянки, на якій розташована така будівля) щодо такого майна.
Колегія суддів відзначає, що позивачем не доведено та не обґрунтовано належними, допустимими і достатніми доказами, що відповідач використовує будівлю «А-4», а отже не доведено тієї обставини, що відповідач за відсутності правових підстав зберіг (заощадив) у себе майно за рахунок позивача - кошти у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою саме загальною площею у розмірі 0,9786 га у м. Харків, по пров.Істомінському 2-му за №22-А.".
Водночас, суд зауважує, що зазначені обставини не є преюдицією при розгляді даної справи, оскільки вказані висновки суду є правовою оцінкою іншим судом обставин, тобто оціночним судженням, а не фактом, що має преюдиціальне значення (схожі за змістом висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 907/762/16, від 28.03.2023 у справі № 910/16266/20, від 14.06.2024 у справі № 911/1581/23).
В пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 сформульовано такий правовий висновок щодо застосування положень частин 4, 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України: "Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи".
В постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 917/1335/18 сформульовано такий правовий висновок щодо застосування норм частин 4, 7 статті 75 ГПК України: "Таким чином, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Преюдиціальні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.".
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків, такі, як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (див. пункт 7.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, пункт 136 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Аналогічні за змістом висновки містяться в постанові Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 911/1580/23.
Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами, в тому числі про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи є певна поведінка учасників справи правомірною або неправомірною, чи додержано ними вимог закону тощо.
При цьому, як вбачається з постанови Східного апеляційного господарського суду відповідні висновки суд здійснював на підставі наданих сторонами доказів, а недоведення відповідного факту не є само по собі встановленим фактом, що передбачають вимоги ст. 75 ГПК України.
При розгляді даної справи представником позивача надано до суду копії інвентаризаційної справи, з якої вбачається, що саме відповідач здійснював державну реєстрацію та оформлення всіх документів на нежитлову будівлю літ. «А-4» по пров. Істомінському 2-му, 22-А у м. Харкові.
В даному конкретному випадку, суд вбачає що відповідачем не дотримано принципів добросовісності та послідовності, з огляду на наступне.
Суд звертає увагу на ту обставину, що саме відповідач ініціював питання щодо оформлення права власності за собою, і з відповіді КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» вбачається, що реєстрація права власності була проведена на підставі листа Всеукраїнської спілки автомобілістів Харківської обласної ради №226 від 08.09.2004 (ідентифікаційний код юридичної особи: 05508915).
Водночас, матеріали справи не містять відомостей, що з моменту відмови у задоволені позовних вимог Харківській міській раді постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 відповідачем вчинялись будь-які дії щодо припинення права власності на нежитлову будівлю літ. «А-4» або останній звертався до державного реєстратора з приводу виправлення помилки у державному реєстрі речових прав.
Натомість матеріали справи містять відомості, що саме відповідач звертався з заявами про оформлення права власності, підтверджував наявність спірного майна у нього на балансі, просив внести зміни щодо функціонального призначення майна та саме останньому призначали поштову адресу для обслуговування його комплексу будівель.
Проте, судом враховано, що про неналежність нежитлової будівлі літ.«А-4» відповідачу останній посилається лише при вирішенні питань щодо стягнення з нього плати за користування майном.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доктрина "естопель" бере походження з англосаксонської системи права і базується на принципах добросовісності і послідовності. За своєю природою це прояв загального принципу недопустимості зловживання правом. Сторона, яка вчиняє дії або робить заяви у спорі, що суперечать тій позиції, яку вона займала раніше, не повинна отримати перевагу від своєї непослідовної поведінки.
Доктрина римського права "venire contra factum proprium" (принцип заборони суперечливої поведінки) базується на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Поведінка відповідача не відповідає принципу естопель і доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). У судовій практиці принцип добросовісності охоплює естопель та заборону суперечливої поведінки (venire contra factum proprium). Естопель правовий принцип, згідно з яким сторона позбавляється права без розгляду питання по суті висувати певні заперечення або заяви, які явно розходяться з її початковою поведінкою. Принцип заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) базується на правилі, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Принцип «естопель», зокрема, застосовано в практиці Європейського суду з прав людини («Хохліч проти України», заява № 41707/98; «Рефаг парті зі (Партія добробуту) Туреччини та інші проти Туреччини», заяви №№41340/98, 41342/98, 41344/98), він підлягає застосуванню і українськими судами.
У ст. І.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права закріплено, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Одним із способів захисту добросовісної сторони є принцип естопелю: особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування своїх домагань, якщо його попередня поведінка свідчила про те, що вона дотримується протилежної позиції.
Обов'язкові умови для застосування естопелю: (a) виникнення довіри в іншої сторони має стосуватися особи, якій протиставляється естопель; (b) виникнення обґрунтованої довіри у добросовісної сторони; (c) очевидна несправедливість підриву довіри.
a) виникнення довіри в іншої сторони має стосуватися особи, якій протиставляється естопель. Довіра добросовісної сторони має стати результатом попередньої поведінки недобросовісної сторони, здатної сформувати таку довіру (наприклад, будь-яких заяв, обіцянок, фактичної поведінки, що формує в іншої сторони обґрунтовані очікування, у тому числі й бездіяльності).
(b) виникнення обґрунтованої довіри у добросовісної сторони - у добросовісної сторони мають виникнути певні очікування щодо подальшої поведінки іншої особи. Сторона має розумні підстави для того, щоб покладатися на поведінку контрагента.
(с) очевидна несправедливість підриву довіри. Сама собою суперечлива поведінка не заборонена. Заборона суперечливої поведінки не покликана покарати особу, яка діє суперечливо. Право блокується через очевидну несправедливість, що в конкретних ситуаціях може виникати в результаті суперечливої поведінки. (Добросовісність поведінки у практиці ЄСПЛ: 1) рішення у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року, заява № 9815/82, п. 46; 2) рішення у справі «Фрессо і Руар проти Франції» від 21 січня 1999 року, заява № 29183/95, п. 55; 3) рішення у справі «Карабет та інші проти України» від 17 січня 2013 року, заяви №№ 38906/07 і 52025/07, п. 276).
Поведінка є недобросовісною, якщо одна сторона договору прийняла виконання від іншої сторони, а після цього посилається на недійсність такого договору або його неукладеність. Якщо поведінка сторони давала іншій стороні підстави вважати, що договір є дійсним (виконувався належним чином сторонами протягом тривалого часу), то наступне висунення вимог про його недійсність або неукладеність є зловживанням правом (ухвала КЦС ВС про передання до ВП ВС у справі № 513/879/19).
Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов'язків (пункт 60 постанови). Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб'єкта права як добросовісного або недобросовісного (пункт 61 постанови).
Згідно з висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, суди мають враховувати принцип добросовісності- стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони
Принцип суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається.
За змістом частини другої статті 13 ЦК України недобросовісна поведінка однієї особи, яка полягає у вчиненні дій, що можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Сутність зловживання правом полягає у недобросовісному вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, зокрема всупереч меті останнього. Заборона зловживання правом по суті випливає з властивості рівнозваженості, закладеної у принципі юридичної рівності учасників цивільних правовідносин.
За змістом приписів Цивільного кодексу України поняття "добросовісність" ототожнюється з поняттям "безвинність", а "недобросовісність" - з виною. За діяння, якими завдано шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність (наприклад, на підставі частини третьої статті 39 ЦК України). Оскільки настання відповідальності, за загальним правилом, пов'язується з виною, то такі діяння є винними (див. висновок сформульований Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.09.2020 у справі № 311/2145/19).
У постанові від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17 Верховний Суд вказав, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Таким чином, поведінка та дії управнених та зобов'язаних сторін (позивача та відповідача) повинні відповідати принципу добросовісності та сутності чесної ділової практики, будуватися на взаємоповазі та дотриманні інтересів усіх учасників цих відносин.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов'язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.
Враховуючи викладене вище, суд зауважує, що відповідач діяв недобросовісно та всупереч своїй попередній поведінці, оскільки у продовж шести років з дня ухвалення судового рішення у справі №922/3642/19 не вчинив жодних дій щодо виправлення помилки в реєстрі права власності, жодного звернення відповідача до відповідних органів чи до Всеукраїнської спілки автомобілістів з приводу невірного коду ЄДРПОУ матеріали справи не містять.
Матеріалами справи, зокрема інвентаризаційною справою, яка надана представником позивача, підтверджується те, що саме відповідач ініціював питання щодо оформлення права власності за собою, і з відповіді КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» вбачається, що реєстрація права власності була проведена на підставі листа Всеукраїнської спілки автомобілістів Харківської обласної ради №226 від 08.09.2004 (ідентифікаційний код юридичної особи: 05508915). Крім того, директор Харківської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів звернувся на адресу КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» листом щодо видачі дублікату технічного паспорта на будівлі обласної автошколи, а 06.10.2003 року відповідним листом Сидоренко Е.Ф. просив виготовити відповідні технічні паспорти. При цьому відповідач звертався не від імені Всеукраїнської спілки автомобілістів, а від імені Харківської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, про що свідчить код юридичної особи 05508915.
15.03.2004 року Харківська обласна організація Всеукраїнська спілка автомобілістів звернулась на адресу «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» з заявою щодо внесення змін у призначення будівлі літ. «А-4», яка розташована у м. Харкові по пров. 2-й Істомінський з «будівля Автошколи ХОС ВСА» на «Адміністративна будівля Харківської обласної ради ВСА».
В подальшому, 26.04.2004 ХОС ВСА звернулось з заявою про видачу свідоцтва про право власності Харківській обласній організації Всеукраїнського союзу автомобілістів на адміністративну будівлю ХОС ВСА, яке розташоване за адресою: м. Харків, пров. 2-й Істомінський, 22-А.
Довідкою від 27.04.2004 Харківська обласна організація "Всеукраїнська спілка автомобілістів" (код 05508915) підтвердила, що адміністративна будівля по пров. 2-й Істомінський, 22-а у м. Харкові перебуває на балансі організації з 01.01.2001 року.
Відповідно до розпорядження голови Московської районної ради № 115 від 19.04.2004 призначено комплексу будівель ХОР ВСА, розташованих по пров. 2-му Істомінському - поштову адресу: пров. 2-й Істомінський, 22 «А».
08.08.2004 року голова ХОС ВСА (код 05508915) так саме звернувся на адресу КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» з приводу реєстрації нежитлової будівлі літ. «А-4» площею 2728,5 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Харків, пров. 2-й Істомінський, 22-А.
Суд також наголошує на ту обставину, що з Інвентаризаційної справи вбачається, що в провадженні Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебувала скарга № 22 від 21.05.2020 громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» (ідентифікаційний код юридичної особи: 00023857) в особі Жука В.О. на рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про відмову в державній реєстрації права власності з доданими до неї документами.
Також, судом взято до уваги, що представником відповідача надані до заперечень на відповідь на відзив платіжні інструкції, в яких зазначено призначення платежу "05508915;18010600;01;Орендна плата за земельну ділянку за місяць договір без № від 11.01.2008р. рег.№6408671000050 від 12.12.2008р.адм.здан."
Як вже було зазначено вище по тексту рішення, призначення будівлі літ. «А-4», яка розташована у м. Харкові по пров. 2-й Істомінський було змінено з «будівля Автошколи ХОС ВСА» на «Адміністративна будівля Харківської обласної ради ВСА».
Досліджуючи вищезазначені докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем надано більш вірогідні докази на підтвердження своїх доводів та вимог.
Таким чином, суд дійшов висновку, що саме відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею.
Верховний Суд у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Суд звертає увагу, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Отже об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності (правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 по справі №200/606/18).
Згідно з частиною 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
З урахуванням викладених обставин та наявних в матеріалах справи доказів, відповідач є власником та користувачем нежитлової будівлі літ. «А-4» загальною площею 2 728,5 кв.м., нежитлової будівлі літ. «Б-1» загальною площею 29,7 кв.м., літ.«Е-1» загальною площею 9,9 кв.м., нежитлової будівлі літ. «В-1» загальною площею 44,5 кв.м, літ. «Д-1» загальною площею 64,7 кв.м.
Частинами 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК України унормовано, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Таким чином, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Вищевказані нежитлові будівлі розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137500:05:030:0072, право користування якою відповідачем не оформлено.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.06.2021 № НВ-0006987902021 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:05:030:0072 складає 0,9786 га, сформована земельна ділянка - 12.02.2008.
Вищевказана земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови. Вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (адміністративна будівля літ. «А-4», прохідна літ. «Б-1», господарчі будівлі літ. «В-1», літ. «Д-1», каплиці літ. «Е-1».
Отже, з урахуванням наведеного вище, земельна ділянка за адресою: м.Харків, пров. 2-й Істомінський, 22-А з кадастровим номером 6310137500:05:030:0072 сформована як об'єкт цивільних прав.
Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією, яка викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.
На земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, власником та користувачем якого є відповідач, що підтверджується витягом з реєстру нерухомості та матеріалами інвентаризаційної справи. Договір оренди між позивачем та відповідачем з приводу передачі останньому в строкове платне володіння та користування земельної ділянки для розміщення та обслуговування Майна відповідача в період з 01.01.2020 по 28.02.2022 не міститься в матеріалах справи. Відповідно, орендна плата відповідачем позивачеві за фактичне володіння і користування земельною ділянкою не сплачувалась. Дана обставина відповідачем не заперечувалася у відзиві.
З огляду на це та враховуючи, що: 1) земельна ділянка є сформованою, як об'єкт права; 2) земельна ділянка в період з 01.01.2020 по 28.02.2022 належала територіальній громаді м. Харкова, від імені якої діє позивач; 3) відповідач фактично використовував земельну ділянку для розміщення належного йому Майна; 4) за користування земельною ділянкою на користь позивача підлягають сплаті кошти у вигляді орендної плати; 5) договір оренди земельної ділянки не укладено; 6) кошти, які б у разі укладення договору оренди були б сплачені відповідачем позивачеві, відповідач утримує (зберігає) у себе, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем у відповідності до статті 1212 ЦК України в період з 01.01.2020 по 28.02.2022 виникли кондикційні правовідносини, в силу яких відповідач зобов'язаний повернути повивачеві кошти, збережені ним в результаті несплати орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, належною позивачу.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і №922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.
Кваліфікація спірних правовідносин як кондикційних, тобто, зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених статтями 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати. Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У відповідності до статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Оскільки відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.
За змістом позовних вимог Харківська міська рада просить стягнути з Громадської організації «Харківська обласна організація громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» 9460124,58 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки за період з 01.01.2020 по 28.02.2022.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).
Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Згідно з ч.5 ст.23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Підпунктами 14.1.125, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14, пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною.
Розрахунок розміру безпідставно збережених Громадською організацією «Харківська обласна організація громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу від 17.03.2021 № 1720 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:05:030:0072 загальною площею 0,9786 га по пров. Істомінському 2-му, 22-А у м. Харкові, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.
Суд враховує, що формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", у зв'язку із чим, програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула. Чинним законодавством не вимагається складання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожний спірний період, а тому можна використати витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, чинний тільки на час його формування та звернення до суду з позовом.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 29.05.2020 по справі №922/2843/19, відповідно до якої чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов'язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.
Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 09.11.2021 по справі №905/1680/20 Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Водночас, суд вказує, що жодні докази, які б свідчили про зміну нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за період стягнення, в матеріалах справи відсутні та відповідачем по справі не надавалися.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Витяг від 17.03.2021 № 1720 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки може бути використаний при проведенні розрахунку безпідставно збережених коштів зі сплати орендної плати за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 як належний та допустимий доказ.
З огляду на викладене, суд відхиляє заперечення відповідача, що наданий позивачем витяг не може бути використаний за минулі роки.
Згідно зі ст.18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.
Відповідно до п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Разом з тим, згідно з п. 289.2. ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Згідно з п. 289.3 ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.
Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному вебсайті Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, функції якого на цей час виконує Держгеокадастр, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 2020 рік - 1,0, 2021 рік - 1,1.
Значення коефіцієнта індексації за певний рік застосовується в наступному році, який йде за роком, за який його встановлено, шляхом помноження розміру орендної плати на його значення.
В даному випадку, оскільки витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки отримано Харківською міською радою в 2021 році, для визначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки за попередні роки потрібно поділити розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, вказаний у витязі, на відповідні коефіцієнти індексації за попередні роки.
Таким чином, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:05:030:0072 загальною площею 0,9786 га по пров.Істомінському 2-му, 22-А у м. Харкові у 2020-2021 роках становила 56 671 904 грн.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:05:030:0072 загальною площею 0,9786 га по пров. Істомінському 2-му, 22-А у м. Харкові у 2022 році становила 62 339 094 грн.
Рішенням Харківської міської ради №1474/19 від 27.02.2019 затверджено Технічну документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018. Пунктом 2 зазначеного рішення встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2018 застосовується з 01.01.2020.
Вказане рішення Харківської міської ради оприлюднене в Єдиному міському реєстрі актів Харківської міської ради, міського голови та виконавчих органів ради, який є відкритим та загальнодоступним.
Рішення Харківської міської ради №1474/19 від 27.02.2019 прийнято під час дії постанови Кабінету Міністрів України "Про методику нормативної грошової оцінки земель населених пунктів" від 23.03.1995 №213.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147 затверджено Методику нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147 "Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок" передбачено, що затверджена з урахуванням вимог пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України до набрання чинності Методикою, затвердженою згідно з пунктом 1 цієї постанови, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, технічна документація із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (на відповідній території) є чинною до початку застосування рішення відповідного органу місцевого самоврядування про затвердження нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Як зазначено позивачем у письмових поясненнях та у судових засіданнях, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним документом, на підставі якого розраховується розмір орендної плати. Звернуто увагу, що рішенням 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 №1474/19 "Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018" затверджено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018. Вказана технічна документація застосовується для визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок з 01.01.2020 по теперішній час. Тобто, нормативна грошова оцінка земельних ділянок була проведена ще у 2018 році, та вступила в силу 01.01.2020, і не змінювалась до цього часу.
Нормативна грошова оцінка земель відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147 "Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок" не розроблялась та не затверджувалась.
Згідно з статтею 2 ГПК України одним з основних принципів господарського судочинства є змагальність сторін. Згідно з вимогами частин першої, другої, четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Разом з тим, матеріали справи свідчать, що відповідачем не доведено будь-яку зміну розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки за період стягнення.
Також, матеріали справи свідчать, що відповідачем не спростовано законність витягу від 17.03.2021 № 1720 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:05:030:0072 загальною площею 0,9786 га по пров. Істомінському 2-му, 22-А у м. Харкові, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області, та здійсненого на підставі означеного витягу розрахунку.
Посилання відповідача в обґрунтування заперечень проти розрахунку позовних вимог на постанову суду апеляційної інстанції у справі №922/3642/19, суд вважає безпідставним, оскільки згідно з частиною четвертою статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не в постановах суду апеляційної інстанції.
Матеріали справи свідчать, що розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати здійснювався на підставі Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затверджене рішенням 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008 №41/08 (зі змінами) (далі - Положення № 41/08), яке розроблено з метою створення єдиних організаційно-правових та економічних засад визначення та справляння орендної плати за земельні ділянки, орендодавцями яких згідно із земельним законодавством виступає Харківська міська рада.
Статтею 284.1. ПК України передбачено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до п. 2.5 Положення № 41/08 (в редакції до 31.12.2021) розмір базової ставки орендної плати встановлено на рівні 8 % від нормативної грошової оцінки.
Відповідно до п. 4.1 Положення № 41/08 (в редакції з 01.01.2022) річна орендна плата для виду використання земельної ділянки «Інше» встановлена на рівні 8 % від нормативної грошової оцінки.
Додатком до Положення №41/08 (в редакції до 31.12.2021) встановлено, що у випадку перевищення 50 кв.м. площі земельної ділянки, застосовується коефіцієнт із значенням 1. При цьому Додатком до Положення №41/08 "Коефіцієнти умов використання земельної ділянки (в редакції з 01.01.2022) також встановлено, що коефіцієнту розміру земельної ділянки із показником від 0,1000 га до 0,9999 га відповідає значення 0,95.
Окрім того, згідно з пунктом 2.4. Положення №41/08 (в редакції до 31.12.2021) застосування коефіцієнтів складних інженерно-геологічних умов (К1) та обмеженого використання (К2) здійснюється за ініціативою орендаря на підставі наданих ним документів, які свідчать про наявність обставин, що дають право на використання вказаних коефіцієнтів (експертні висновки територіальної організації в галузі інженерних вишукувань для будівництва, спеціалізованих установ та організацій, довідки державних та інших уповноважених органів, висновки (довідки) підприємств, установ та організацій, які експлуатують об'єкти, навколо (уздовж) яких встановлені охоронні зони тощо).
Враховуючи факт того, що відповідачем не надано жодних документів на підтвердження особливих умов використовуваної земельної ділянки, у розрахунках застосоване базове значення 1.
Матеріали справи свідчать, що Департаментом земельних відносин Харківської міської ради здійснено детальний розрахунок суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території міста Харкова за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 з кадастровим номером 6310137500:05:030:0072 загальною площею 0,9786 га по пров. Істомінському 2-му, 22-А у м. Харкові (т.1 а.с.23-25).
Відповідно до розрахунку позивача розмір орендної плати, яку повинна була сплачувати Громадська організація «Харківська обласна організація громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310137500:05:030:0072 загальною площею 0,9786 га по пров. Істомінському 2-му, 22-А у м. Харкові складає:
- у 2020 році - 377 812,69 грн в місяць, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (крім березня 2020 року) становить 4 155 939,59 грн;
- у 2021 році - 377 812,69 грн в місяць, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 становить 4 533 752,32 грн;
- у 2022 році - 394 814,26 грн в місяць, за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 становить 789 628,52 грн.
Перевіривши вищевказані розрахунки, з урахуванням наданих представником позивача додаткових пояснень та обґрунтувань, суд зазначає, що здійснені розрахунки є правомірними, виконані з урахуванням положень законодавства, фактичних обставин справи, узгоджуються з Положенням про порядок визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради №41/08 від 27.02.2008 (із змінами), що входить до предмета доказування у справі при розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за вказані періоди.
Суд звертає увагу, що позовні вимоги Харківської міської ради жодним чином не стосуються спору щодо площі фактичного використання відповідачем земельної ділянки, оскільки розрахунок заборгованості проведено виключно щодо сформованої земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав, на якій наявне нерухоме майно відповідача та користувачем якого є останній, що підтверджується належними та допустимими доказами та відповідає положенням законодавства. При цьому вказана земельна ділянка використовується для експлуатації та обслуговування цього нерухомого майна відповідачем.
Суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок суми безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за використання земельної ділянки загальною площею 0,9786 га, з кадастровим номером 6310137500:05:030:0072 по пров.Істомінському 2-му, 22-А у м. Харкові, дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок є належним доказом, який підтверджує розмір безпідставно збережених коштів, що, з урахуванням часткових оплат, складає 9460124,58 грн за період з 01.01.2020 по 28.02.2022, оскільки такий розрахунок здійснений на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, які містять дані про нормативну грошову оцінку, що є основою для визначення розміру орендної плати, із застосуванням відповідних коефіцієнтів та ставки річної орендної плати, які документально обґрунтовані.
При цьому відповідачем не надано до суду будь-якого контррозрахунку розміру безпідставно збережених грошових коштів позивача за період з 01.01.2020 по 28.02.2022.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Верховним судом у постанові від 25.06.2020 року у справі 924/233/18, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt").
Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …
Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази є більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, ніж надані відповідачем на спростування позовних вимог.
Приписами статті 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог Харківської міської ради про стягнення з Громадської організації «Харківська обласна організація громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 9 460 124,58 грн за використання земельної ділянки по пров. Істомінському 2-му, 22-А у м.Харкові з кадастровим номером 6310137500:05:030:0072 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022.
Отже позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Громадської організації «Харківська обласна організація громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» (адреса: пров. Істомінський 2-й, 22-А, м. Харків, 61110; код ЄДРПОУ 05508915) на користь Харківської міської ради (адреса: м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003; код ЄДРПОУ 04059243; платіжні реквізити: отримувач - ГУК Харків обл/МТГ Харків, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37874947, рахунок (IBAN) - UA698999980314090611000020649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 24062200) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 9460124,58 грн за використання земельної ділянки по пров. Істомінському 2-му, 22-А у м. Харкові з кадастровим номером 6310137500:05:030:0072 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022.
Стягнути з Громадської організації «Харківська обласна організація громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» (адреса: пров. Істомінський 2-й, 22-А, м. Харків, 61110; код ЄДРПОУ 05508915) на користь Харківської міської ради (адреса: м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003; код ЄДРПОУ 04059243; платіжні реквізити: рахунок (IBAN) - UA518201720344240012000032986, Банк: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, Отримувач - Харківська міська рада, код отримувача (ЄДРПОУ)- 04059243) 141901,87 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "10" квітня 2026 р.
СуддяК.В. Аріт