Рішення від 06.04.2026 по справі 910/13096/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.04.2026Справа № 910/13096/25

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ СЕРВІСЕЗ"

до Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"

про визнання договору недійсним

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Завадська Ю.В.

Представники:

від позивача - Дзюбенко С.М.;

від відповідача - Міськова О.Б.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ СЕРВІСЕЗ" (далі - позивач, ТОВ "ПРЕМІУМ СЕРВІСЕЗ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (далі - відповідач) про визнання недійсним Державного контракту (договору) про закупівлю № 167/06-25-ХП від 25.06.2025, укладеного між ДП "ДОТ" та ТОВ "ПРЕМІУМ СЕРВІСЕЗ" (далі - Договір).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Договір було укладено позивачем внаслідок помилки, що має істотне значення, що відповідно є підставою для визнання вказаного Договору недійсним.

Безпосередньо у позовній заяві позивачем поставлено запитання відповідачу відповідно до статті 90 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2025 прийнято позовну заяву ТОВ "ПРЕМІУМ СЕРВІСЕЗ" до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13096/25, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 01.12.2025 о 10:20 год., запропоновано відповідачу подати до суду у формі заяви свідка відповідь на питання, поставлені позивачем у позовній заяві.

11.11.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого відповідач вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

18.11.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої відповідач надав заперечення проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

20.11.2025 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач надав відповіді на запитання, поставлені позивачем у позовній заяві у порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України.

21.11.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

24.11.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 постановлено проведення судових засідань у справі № 910/13096/25 здійснювати за участі представника позивача - Дзюбенка С.М. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.

01.12.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

У підготовче засідання, призначене на 01.12.2025, з'явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні, призначеному на 01.12.2025, суд долучив до матеріалів подані учасниками справи заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань.

У підготовчому засіданні, призначеному на 01.12.2025, представник позивача заявив усне клопотання про виконання вимог ухвали суду від 27.10.2025. Представник відповідача заперечував проти задоволення вказаного клопотання, посилаючись на те, що вимоги ухвали суду від 27.10.2025 виконані відповідачем і викладені в додаткових поясненнях по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2025 постановлено продовжити строк підготовчого провадження за ініціативою суду на тридцять днів, відкласти підготовче засідання у справі на 12.01.2026 о 11:40 год.

08.01.2026 до суду від Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" надійшла заява про заміну сторони її правонаступником.

Підготовче засідання, призначене на 12.01.2026, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Гумеги О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2026 призначено підготовче засідання у справі на 02.02.2026 о 11:00 год.

30.01.2026 до суду від позивача надійшла заява про призначення судової експертизи.

У підготовче засідання, призначене на 02.02.2026, з'явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні, призначеному на 02.02.2026, суд протокольною ухвалою зобов'язав учасників справи надати письмові пояснення щодо обставин припинення Договору та вказати, з якої дати Договір припинено та яким документом це підтверджується.

У підготовчому засіданні, призначеному на 02.02.2026, суд протокольною ухвалою зобов'язав відповідача надати письмові пояснення, в яких чітко вказати, які права та обов'язки були передані правонаступнику, щодо справи № 910/13096/25, та чим це підтверджується.

У підготовчому засіданні, призначеному на 02.02.2026, здійснювався розгляд заяви позивача про призначення судової експертизи.

Представник позивача підтримав подане ним клопотання. Представник відповідача заперечував щодо задоволення вказаного клопотання.

Заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про призначення судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 відкладено підготовче засідання у справі на 09.03.2026 о 11:40 год.

27.02.2026 до суду від Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" надійшли додаткові письмові пояснення у справі.

06.03.2026 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі з додатками.

У підготовче засідання, призначене на 09.03.2026, з'явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні, призначеному на 09.03.2026, суд долучив до матеріалів справи письмові пояснення Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" та додаткові пояснення позивача.

У підготовчому засіданні, призначеному на 09.03.2026, здійснювався розгляд заяви Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" про заміну сторони її правонаступником.

Представник відповідача підтримав подане ним клопотання. Представник позивача не заперечував проти задоволення вказаного клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 заяву Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" про заміну сторони її правонаступником задоволено. Замінено відповідача у справі №910/13096/25 Державне підприємство Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (ідентифікаційний код 44830311) його правонаступником Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (ідентифікаційний код 44725823).

У підготовче засідання, призначене на 16.03.2026, з'явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні, призначеному на 16.03.2026, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 06.04.2026 о 10:00 год.

У судове засідання, призначене на 06.04.2026, з'явились представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 06.04.2026 здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У судовому засіданні 06.04.2026 суд заслухав вступне слово представників позивача та відповідача.

Представник позивача підтримав позовні вимоги повністю.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог повністю.

З дозволу суду учасники справи ставили запитання один одному.

У судовому засіданні 06.04.2026 судом здійснювалось з'ясування обставин справи та дослідження наявних в матеріалах справи доказів, після чого суд перейшов до судових дебатів.

У судових дебатах представники позивача та відповідача виступили з промовою (заключним словом).

Представник позивача до закінчення судових дебатів зробив заяву про те, що докази на підтвердження розміру судових витрат будуть подані ним у строк, передбачений ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та оголосив перерву для проголошення рішення.

У судовому засіданні 06.04.2026 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши представників сторін, з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 наведеної статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, одним з яких є визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Частиною 2 статті 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогами до відповідача про визнання недійсним Державного контракту (договору) про закупівлю № 167/06-25-ХП від 25.06.2025 (далі - Договір), укладеного між позивачем та відповідачем.

Позиція сторін.

Позивач у позовній заяві зазначив, що 25.06.2025 за результатами процедури закупівлі (UA- UA-2025-06-10-012514-a, Лот 3) уклав з Державним підприємством Міністерства оборони України "Державний оператор тилу", правонаступником якого є Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (далі - ДП "Агенція оборонних закупівель", відповідач), спірний Договір (а.с. 65-74 т. 1), предметом якого визначено поставку ДК 021:2015: 15890000-3 - Продукти харчування та сушені продукти різні (Добовий польовий набір продуктів - ДПНП 1-14)) (далі - Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК якого визначено в Специфікації (Додаток №1 до Договору) (далі - Специфікація або Додаток №1) (а.с. 75 т. 1).

Позивач зауважив, що формування тендерної (цінової) пропозиції для участі у закупівлі UA-2025-06-10-012514-a за Лотом 3 здійснювалось ним на підставі вимог до предмета закупівлі, визначеного у Технічній специфікації Міністерства оборони України ТС МОУ.68999-012.2024(02) Добовий польовий набір продуктів (далі - Технічна специфікація) (а.с. 39-59 т. 1), в тому числі вимог щодо контролю за фізико-хімічними показниками готових страв.

Вимоги до готових перших страв визначені у пп 3.1.2.3 Технічної специфікації. За фізико-хімічними показниками готові перші страви повинні відповідати вимогам, зазначеним у Таблиці 7 (а.с. 43 на звороті, т. 1). Вказана таблиця містить примітку 2, згідно якої перебачено, що масова частка м'яса контролюється в готовій страві.

Вимоги до готових других страв визначені у пп 3.1.2.4 Технічної специфікації. За фізико-хімічними показниками готові другі страви повинні відповідати вимогам, зазначеним у Таблиці 9 а.с. 44 на звороті, т. 1). Вказана таблиця не містить жодних приміток, зокрема і такої, яка б передбачала, що масова частка м'яса контролюється в готовій другій страві. Виходячи з цього, як зазначив позивач, цінова пропозиція формувалась ним із урахуванням того, що масова частка м'яса у другій страві має визначатись на момент приготування страви, тобто у сирому вигляді.

Позивач зазначив, що після укладення Договору, а саме 27.06.2025 на установчій зустрічі щодо виконання Договору, представниками замовника (відповідача) було надано постачальнику (позивачу) роз'яснення щодо особливостей застосування Технічної специфікації під час контролю виготовлених страв, зокрема, що при випробуванні відібраних зразків других страв та перевірці їх фізико-хімічних показників згідно з п. 3.1.2.4 та Таблиці 9 Технічної специфікації до уваги будуть братись показники в готовій страві.

Внаслідок такого наданого замовником роз'яснення щодо застосування Технічної специфікації та застосування підходу в контролі фізико-хімічних показників виготовлених страв, як вказав позивач, збільшилась собівартість інгредієнтів Набору на 11,20 грн, порівняно з собівартістю, розрахованою позивачем згідно з вимогами Технічної специфікації та врахованою в тендерній пропозиції, поданій для участі в закупівлі з метою укладення договору.

Як зазначив позивач, тендерна документація не містила приписів про те, що при здійсненні контролю за готовими другими стравами для визначення масової частки м'яса до уваги будуть братись показники в готовій страві. До моменту укладення Договору відповідач не інформував позивача про таке, що свідчить про спотворення волі позивача на укладення Договору внаслідок помилки щодо ціни Набору.

На думку позивача, нечіткість, непрозорість та непередбачуваність умов тендерної документації призвели до укладення Договору внаслідок помилки, якій сприяв відповідач.

Позивач зауважив, що помилка щодо описаної обставини відбулась не внаслідок дій позивача, а через відсутність у Технічній специфікації вимог в частині контролю за масовою часткою м'яса в готових других стравах, оскільки приписи Технічної специфікації містили вимоги щодо контролю за масовою часткою м'яса в готових стравах лише щодо перших страв та не містили їх щодо других страв.

На думку позивача, помилка щодо таких елементів Договору як властивості Набору та обов'язок позивача поставити товар за ціною 275,40 грн за Набір має істотне значення, оскільки вартість такого Набору за відсутності помилки становила б 286,60 грн. Якби позивач знав, що при контролі других готових страв масова частка м'яса буде визначатись у готовій страві, позивач не уклав би Договір на запропонованих умовах.

Наведене, як стверджує позивач, свідчить, що Договір було укладено внаслідок помилки, що має істотне значення, що відповідно є підставою для визнання Договору недійсним.

Крім того позивач зазначив, у Таблиці № 9 пп 3.1.2.4 Технічної специфікації визначені фізико-хімічні показники готових других страв, відповідно до яких норма масової частки хлоридів (кухонної солі) у готовій другій страві має становити не більше 2%.

Позивач зазначив, що на виконання умов Договору виготовив партії готових других страв, в тому числі: 1) Кашу рисову з куркою та овочами в обсязі 1 512,35 кг - 4321 репорт пак.; 2) Кашу ячну з куркою та овочами в обсязі 1 512,35 кг - 4321 репорт пак.

Згідно з Протоколами випробувань № 86-019-0023-0175-2 та № 86-019-0023-0176-2 від 28.08.25 за результатами дослідження зразків вказаних вище готових других страв, здійснених Установою безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини (далі - УБХП) військової частини НОМЕР_1 , встановлено, що:

1) масова доля кухонної солі, % (тобто хлоридів) в Каші рисовій з куркою та овочами складає 0,72±0,7, при допустимому, як вказано у протоколі випробування, показнику від 1,0 до 2,0;

2) масова доля кухонної солі, % (тобто хлоридів) в Каші ячній з куркою та овочами складає 0,78±0,7, при допустимому, як вказано у протоколі випробування, показнику від 1,0 до 2,0.

Згідно з висновками наведених протоколів випробувань, перевірені зразки готових других страв Каша рисова з куркою та овочами та Каша ячна з куркою та овочами не відповідають ТУ У 10.8-38705921-001:2021 за таким фізико-хімічним показником, як масова частка кухонної солі.

Листом від 24.09.2025 № 2165/6912/06-2025 відповідач рекомендував позивачу виготовити нову партію других страв (Каша рисова з куркою та овочами та Каша ячна з куркою та овочами).

Наразі позивач зазначив, що надаючи тендерну пропозицію на участь у закупівлі з кодом UA-2025-06-10-012514-a, в тому числі за Лотом № 3, та укладаючи Договір, він виходив з того, що готові другі страви за своїми фізико-хімічними показниками мають відповідати Технічній специфікації, в тому числі масова долі кухонної солі (тобто хлоридів) має становити не більше 2%.

Виготовлені позивачем Каша рисова з куркою та овочами та Каша ячна з куркою та овочами містили масову долю кухонної солі (тобто хлоридів) 0,72 % та 0,78% відповідно. Відтак, на думку позивача, за цим показником вказані другі страви відповідали фізико-хімічним показникам, визначеним у Технічній специфікації, оскільки не перевищували 2%.

Позивач зауважив, що укладаючи Договір, він не знав та не міг знати, що готові другі страви за фізико-хімічними характеристиками масової долі хлоридів (кухонної солі) мають відповідати показнику від 1 до 2%, а не показнику - не більше 2%, як це було вказано в тендерній документації та, в наступному, у додатках до Договору.

На думку позивача, помилка щодо описаної обставини відбулась внаслідок дій відповідача, який ні на етапі проведення закупівлі, ні в момент укладення Договору, не повідомляв позивача про необхідність виготовлення та постачання других страв, в яких масова доля хлоридів (кухонної солі) має становити від 1% до 2%.

Помилка щодо такого елементу Договору як обов'язки позивача має істотне значення, оскільки страви, невідповідність яких підтверджено за результатами лабораторних випробувань, є неприйнятним товаром, який заборонено використовувати для комплектування Наборів, які є предметом постачання за Договором. Якби позивач знав, що при випробуванні зразків других готових страв будуть застосовуватись інші фізико-хімічні показники, ніж ті, що вказані тендерній документації та Технічній специфікації, позивач не уклав би Договір.

Наведене, як стверджує позивач, також свідчить про те, що Договір було укладено внаслідок помилки, що має істотне значення, що відповідно є підставою для визнання цього договору недійсним.

Позивач вказав і на наявність інших обставин, які свідчать про нечіткість та непередбачуваність умов Договору, які унеможливлюють його виконання, а саме.

Під час виконання Договору позивач для комплектування Наборів придбав у ТОВ "Агро Мікс", виробник ФОП Голдберг А.В., джем вишневий та джем чорносмородовий (далі - Джеми). Отримані від виробника Джеми виготовлено 08.07.2025.

14.08.2025 УБХП військової частини НОМЕР_1 відібрано зразки Джемів для здійснення контролю.

26.08.2025 постачальником (позивачем) отримано результати лабораторних аналізів, виконаних УБХП військової частини НОМЕР_1 (Протоколи випробувань № 89-019-0022-0167-2 та № 89-019-0022-0169-2 від 20.08.2025), якими встановлено невідповідність Джемів щодо масової частки розчинних сухих речовин, а саме: встановлено масову частку розчинних сухих речовин у джемі вишневому 65,14%, тоді як за вимогами нормативних документів 68%; встановлено масову частку розчинних сухих речовин у джемі чорносмородиновому 65,82%, тоді як за вимогами нормативних документів 68%.

Листом від 28.08.2025 № 28/08/25-3 постачальник звернувся з претензією до виробника Джемів з вимогою замінити поставлений товар на товар належної якості.

Виробник Джемів повідомив позивачу, що Джеми, виготовлені 08.07.2025, вже проходили контроль в іншій УБХП, а саме в УБХП військової частини НОМЕР_2 , а також надав Протоколи випробувань № 88-009-1999-1030-3, № 88-009-1999-1036-3, № 88-009-2002-1049-3 та № 88-009-2002-1055 від 21.08.2025, якими встановлено, що Джеми відповідають умовам Технічної специфікації.

Листом від 27.08.2025 № 27/08/25-02 позивач проінформував відповідача про наявність розбіжностей між даними випробувань різних УБХП за однією і тією ж продукцією (Джеми, виготовлені 08.07.2025) та просив відповідача зарахувати зазначені партії Джемів на підставі аналізів лабораторії.

Листом від 28.08.2025 № 2165/6212/06-2025 відповідач відмовив позивачу у зарахуванні партії Джемів, результати лабораторних випробувань яких не відповідають вимогам нормативних документів, пославшись при цьому на п. 4 Додатку № 3 до Договору.

Наразі позивач зауважив, що ні умови тендерної документації, ні умови Договору не регулюють ситуацію щодо розбіжностей результатів випробувань, отриманих різними структурами УБХП, та не встановлюють, які з результатів випробувань мають пріоритет.

Також позивач вказав на вчинення відповідачем наступних дій, які перешкоджають виконанню Договору.

17.07.2025 відповідач направив позивачу лист № 17/07/25-03 з проханням погодити маркування Наборів.

18.07.2025 відповідач надіслав позивачу лист № 2165/5015/06-25 із зауваженням до маркування, яке стосувалось тільки уточнення нормативного документа (ТУ) та не містило жодних зауважень щодо вказання температурного режиму зберігання у виді "18±2".

Отримавши вказаного листа, позивач замовив друк плівки для фасування Наборів у виробника з погодженим маркуванням, яке відповідало зразку, отриманому постачальником від замовника 18.07.2025.

15.08.2025 зразки семи раціонів було передано відповідачу для проведення простих досліджень (випробувань) згідно з умовами п. 4 Додатку 3 до Договору для перевірки перед комплектацією Наборів.

19.08.2025 представник відповідача у розмові месенджером WhatsApp висловив зауваження щодо невідповідності вказаного температурного режиму на маркуванні Набору, мотивуюче це тим, що за вимогами Технічної специфікації температурний режим має позначатись: "від 0°С до 20°С".

У подальшому представником відповідача було запропоновано позивачу повторно замовити фасувальні комплекти з новим маркуванням.

21.08.2025 позивач направив відповідачу лист № 21/08/25-01 з проханням погодити маркування Наборів з нанесенням температури зберігання "18±2", в якому висловив власну позицію та надавав роз'яснення виробника фасувальних комплектів для Наборів щодо відповідності маркування ("18±2") вимогам Технічної специфікації. Цим же листом позивач звернув увагу відповідача на факт відповідності маркування зразку, погодженому відповідачем, а також на факт повного виготовлення позивачем фасувальних комплектів для поставки всіх Наборів за Договором у кількості 363 000 штук.

Листом від 22.08.2025 № 2165/6049/06-25 відповідач повідомив позивача про невідповідність маркування Наборів вимогам ТС МОУ.68999-012:2024 (02).

Позивач вважає, що вказані дії відповідача свідчать про дискримінаційний підхід до позивача одразу після того, як позивач заявив про помилку в Технічній специфікації в частині здійснення контролю за масовою часткою м'яса у других стравах та запропонував змінити ціну Наборів через непередбачуваність вимог Технічної специфікації, які мали істотний вплив на волевиявлення позивача при укладенні Договору.

Листом від 26.08.2025 № 3 (а.с. 90-91 т. 1) позивач звернувся до відповідача із пропозицією внести зміни до Договору в частині зміни ціни предмета закупівлі, на що отримав відмову від відповідача (лист відповідача "Щодо збільшення ціни за договором" без номера, без дати).

Листом № 12/09/25-01 від 12.09.2025 (а.с. 93-95 т. 1) позивач запропонував відповідачу розірвати Договір, на що також отримав відмову від відповідача (лист відповідача № 2165/6912/06-2025 від 24.09.2025 (а.с. 96 т. 1)).

За наведених обставин позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання недійсним Договору, який вчинено під впливом помилки, що має істотне значення.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що відсутність, у таблиці 9 пп 3.1.2.4 Технічної специфікації примітки з вимогою, що масова частка м'яса контролюється в готовій страві, створило у позивача на етапі формування цінової (тендерної) пропозиції за Лотом № 3 та укладення Договору переконання, що масова частка м'яса контролюється у готовій страві лише у перших стравах, тоді як у других стравах вона визначається у сирому вигляді.

Позивач вважає, що доводи відповідача щодо чіткості вимоги Технічної специфікації відносно властивостей предмета закупівлі, а саме щодо масової частки м'яса у других стравах, спростовуються наведеним вище, а відтак не заслуговують на увагу.

Позивач також зазначив, що твердження відповідача про незмінність вимог щодо вмісту масової частки хлоридів (кухонної солі) у других стравах спростовуються наступним. Зміст Додатку №3 до Тендерної документації свідчить, що єдиною вимогою до предмету закупівлі за Лотом №3 є його відповідність вимогам Технічної специфікації. Будь-яких інших вимог щодо технічних, якісних та кількісних характеристик до предмета закупівлі Додаток №3 до Тендерної документації не містив. Волевиявлення позивача на участь у публічній закупівлі шляхом надання тендерної (цінової) пропозиції формувалось на вимогах Тендерної документації, умови якої не містили вимог відносно того, що масова частка кухонної солі у готових других стравах має складати 1,0-2,0 %.

Відповідач заперечив позовні вимоги повністю, зазначивши у відзиві на позовну заяву таке.

Щодо наявності у Технічній специфікації вимоги щодо контролю частки м'яса у других стравах:

- із Технічної специфікації (п. 3.1.2.4, Таблиця 9 - Фізико-хімічні показники готових других страв) вбачається, що позивач був належно повідомлений про встановлені вимоги до готових других страв (зокрема, масова частка м'яса, % не менше ніж 24,0), а тому позивач не мав підстав формувати цінову пропозицію у другій страві у сирому вигляді;

- оскільки, тендерна документація містила Технічну специфікацію із зазначенням, що масова частка м'яса в готових других стравах має бути не менше ніж 24%, відсутні будь-які підстави стверджувати про підвищення собівартості Набору після укладення Договору.

Щодо норми масової частки хлоридів у готових других стравах:

- позивачем надано Технічні умови ТУ У 10.8-38705921-001:2021 Консерви. Страви готові, з урахуванням змін №1 до ТУ У 10.8-38705921-001:2021, на стор. 13 яких у таблиці 2.2 яких зазначено, що масова доля кухонної солі має складати 1,0-2,0 % згідно ДСТУ 4939;

- у протоколах випробувань № 86-019-0023-0175-2, №86-019-0023-0176-2 зазначається, що масова доля кухонної солі, % містить відповідно 0,72 та 0,78, що не відповідає ДСТУ 4939;

- оскільки лабораторні випробування проводяться на відповідність нормативному документу виробника (п. 3.2.8.1 Технічної специфікації), то показники солі, визначені в протоколах, не відповідають наведеним технічним умовам, бо вони нижче 1%;

- отже, відповідач не змінював умов до щодо масової долі хлоридів;

- оскільки позивач сам затвердив у технічних умовах, що вміст солі має складати від 1% до 2%, тому відсутні жодні підстави стверджувати, що він припустився помилки при укладенні Договору, так як знав про такі вимоги.

Щодо непроходження контролю за якістю джемів відповідач зазначив:

- продукти харчування - джеми не пройшли контроль за якістю, так як не відповідали фізико-хімічним показникам, які були передбачені у п. 3.1.2.9 Технічної специфікації до предмету закупівлі в таблиці 19 - Фізико-хімічні показники джему;

- позивач безпідставно посилається на розбіжності між даними випробувань різних УБХП за однією ж продукцією, оскільки відповідальність за продукцію, яку поставляє позивач за Договором, несе безпосередньо він, до того ж перевірку здійснює уповноважений орган Міністерства оборони України, а не відповідач. Крім того, навіть у одній партії товару, показники можуть змінюватися, оскільки на це впливає багато чинників під час розливу джему, наприклад на початку він може бути більш рідший, а в кінці більш густішим.

Щодо порушення позивачем маркування відповідач зазначив, що:

- маркування не погоджується із замовником, до нього є чіткі вимоги в Технічній специфікації до предмету закупівлі (п. 3.2.4);

- крім того, позивачем надано не всю переписку у WhatsApp із співробітником відповідача, у переписці також вказано, що маркування, яке скинула співробітниця відповідача, відносилося до іншої технічної специфікації, і було лише зразком, відповідно, позивач мав зробити маркування з урахуванням своєї технічної специфікації.

З огляду на наведене, відповідач вказав на відсутність підстав для визнання Договору недійсним, оскільки:

- жодна із підстав, що встановлена ст. 203 ЦК України, як підстава для визнання договору недійсним в порядку ст. 215 ЦК України, не підлягає застосуванню до оспорюваного договору;

- при укладенні оспорюваного договору позивачу було відомо про всі вимоги до предмету закупівлі і після укладення цього договору вони не змінювалися, відтак відсутні будь-які підстави стверджувати, що позивач уклав Договір внаслідок помилки.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив зауважив:

- в рамках оголошення закупівлі публікується проєкт Договору, що підтверджує можливість постачальника ознайомитись з ним;

- постачальник мав можливість підготувати заперечення відносно конкретних умов Договору, але він цього не зробив;

- позивач безпідставно звинувачує відповідача в недобросовісності та просить визнати Договір недійсним, перекручуючи інформацію, що вона йому була невідома, незважаючи на те, що вимоги до предмету закупівлі містилися в додатках до Оголошення про проведення закупівлі чи затверджені самим позивачем;

- доводи позивача про відсутність чіткої вимоги відносно властивостей предмета закупівлі спростовуються Таблицею 9 пп 3.1.2.4 Технічної специфікації до предмету закупівлі;

- доводи позивача про те, що "Консерви. Страви готові" мають відповідати лише ТС МОУ.68999-012:2024(02) не відповідають умовам укладеного Договору;

- оскільки при укладенні оспорюваного договору, позивачу було відомо про всі вимоги до предмету закупівлі і після укладення Договору вони не змінювалися, то відсутні будь-які підстави стверджувати, що позивач уклав Договір внаслідок помилки.

Норми права, які застосував суд.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору свідчить про те, що за своєю правовою природою даний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України Договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про визнання недійсним Договору, який вчинено під впливом помилки.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Як передбачено частиною першою статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частиною 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, приписами частини третьої наведеної статті встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Порядок укладення господарських договорів регулюється ст. 638-647 ЦК України.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України закріплено принцип свободи договору.

Відповідно до вимог ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони договору мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на свій розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Зміст принципу справедливості, добросовісності і розумності полягає в тому, що норми законів, умови договорів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають відповідати загальновизнаним вимогами цивільного обороту, вимогам справедливості, добросовісності та розумності, що практично виражається у встановленні нормами цивільного законодавства рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб.

Цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалась шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.

У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов'язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов'язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В укладеному Договорі сторони погодили всі істотні умови (предмет, ціну та строк дії), а також у Додатку №1 до Договору (Специфікації), що є його невід'ємною частиною, найменування Товару; назву та країну виробника, рік виготовлення; інформацію про технічні характеристики; одиницю виміру; кількість; ціну за одиницю; загальну ціну, строк поставки Товару, строк дії Договору.

Позивач вказує, що договір було укладено під впливом помилки щодо обставин, що мають істотне значення.

Так, згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 229 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним. Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину. Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача. Не вважається помилкою щодо якості продукції (товару, іншого майна) неможливість її використання або утруднення в її використанні, які сталися після виконання хоча б однією з сторін зобов'язань, що виникли з правочину, і не пов'язані з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка у мотивах правочину (тобто в обставинах, у зв'язку з якими особа вчиняє правочин) або незнання стороною правочину норм законодавства.

До предмету доказування у спорі про недійсність правочину, який вчинено під впливом помилки, входять обставини відповідності/невідповідності в момент вчинення правочину внутрішньої волі сторони її зовнішнім волевиявленням, спричинена хибним (помилковим) сприйняттям обставин, обумовленим їх властивостями.

Вказаний висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №904/392/20.

Правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним і у разі встановлення судом певних обставин може бути визнаний недійсним. Водночас при вирішенні такого спору необхідно ураховувати, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі письмових доказів, наявність обставин, які свідчать про помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення та має істотне значення.

У разі якщо сторона спірного правочину була обізнана або не могла не бути обізнана стосовно обставин, щодо яких стверджує про наявність помилки, це виключає застосування наведених норм статті 229 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №911/1171/18, від 04.06.2019 у справі №910/9070/18, від 24.09.2020 у справі №910/12729/19.

Фактичні обставини справи, установлені судом.

10.06.2025 Державним підприємством Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (далі - відповідач, ДП "ДОТ") в електронній системі проведення торгів "Prozorro" опубліковано Оголошення про проведення спрощеної/допорогової закупівлі із кодовим ідентифікатором - UA-2025-06-10-012514-a (далі - Оголошення). Предметом закупівлі визначено: ДК 021:2015: 15890000-3 - Продукти харчування та сушені продукти різні (Добовий польовий набір продуктів - ДПНП 1-14) (далі - Набір або ДПНП). Закупівля розділена на 10 лотів.

Тендерна документація щодо наведеної закупівлі складалась із: Електронного протоколу рішення про проведення закупівлі; Оголошення про проведення спрощеної закупівлі сухпайки 2025; Додатку № 1. Вимоги до учасника та перелік документів, що надаються учасником у складі пропозиції; Додатку № 2. Форма "Цінова пропозиція"; Додатку № 3. Інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі (ДПНП); Додатку № 4. Кваліфікаційні критерії до учасників (ДПНП); Додатку № 5. Лист-гарантія (Вимоги в частині антикорупційної перевірки); Додатку № 6. Анкета для проведення антикорупційної перевірки ділових партнерів; Додатку № 7. Вимоги до учасника в частині комплаєнс; Додатку № 8. Проєкт договору (2025 рік 2 півріччя); Додатку № 9. Перелік документів, що надаються переможцем закупівлі для укладання договору; Додатку № 10. Інформація про виробників та постачальників складових раціону (ДПНП); Додатку № 11. Примірна форма Банківської гарантії забезпечення виконання договору; Технічна специфікація Міністерства оборони України ТС МОУ.68999-012.2024(02) Добовий польовий набір продуктів (далі - Технічна специфікація).

Відповідно до Оголошення очікувана вартість закупівлі за Лотом 3 становила 33 256 333,32 грн з ПДВ за 120 337 Наборів.

18.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ СЕРВІСЕЗ" (далі - позивач, ТОВ "ПРЕМІУМ СЕРВІСЕЗ") надало цінову пропозицію на участь у закупівлі з кодом UA-2025-06-10-012514-a, у тому числі за Лотом 3: "Добовий польовий набір продуктів - ДПНП 1-14 (ДК021-2015: 15890000-3 - Продукти харчування та сушені продукти різні)".

23.06.2025 відповідачем підписано Протокол визначення переможця закупівлі та намір укласти договір про закупівлю UA-2025-06-10-012514-a, відповідно до якого переможцем закупівлі за Лотом 3: "Добовий польовий набір продуктів - ДПНП 1-14 (ДК021-2015: 15890000-3 - Продукти харчування та сушені продукти різні)" визнано ТОВ "ПРЕМІУМ СЕРВІСЕЗ" та прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю з переможцем.

25.06.2025 між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладеного спірний Договір, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити ДК 021:2015: 15890000-3 - Продукти харчування та сушені продукти різні (Добовий польовий набір продуктів - ДПНП 1-14)) (далі - Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1 до Договору) (далі - Специфікація або Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA- UA-2025-06-10-012514-a, Лот 3), а замовник - здійснити контроль поставки та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Отримувачем Товару за Договором є Об'єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі - отримувач) для задоволення потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору, загальна ціна цього Договору та ціна за одиницю Товару за цим Договором визначається у Специфікації (Додаток № 1). У пункті 2 Специфікації визначено, що загальна ціна Договору становить 33 140 809,80 грн (у тому числі ПДВ 20% - 5 523 468,30 грн), ціна за одиницю Товару - 275,40 грн (у тому числі ПДВ 20% - 45,90 грн).

Пунктом 2.3 Договору визначено, зокрема, що загальна ціна Товару не може бути збільшена, крім випадків, передбачених законодавством у сфері закупівель.

Відповідно до п. 4.1 Договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку Товару за цим Договором у строк, визначений замовником у заявці на поставку, складеній замовником за формою, визначеною у Додатку № 2 до цього Договору (далі - Заявка на поставку Товару), але у будь-якому випадку не пізніше строку, визначеного у Специфікації (Додаток № 1).

Замовником було надіслано постачальнику Заявку на поставку Товару від 08.07.2025 № F000038, в якій строк поставки товару зазначено до 15.09.2025 року включно.

Вимоги до товару та порядок здійснення контролю за якістю товару описані у Додатку №3 до Договору, який є його невід'ємною частиною (далі - Вимоги до товару та порядок контролю або Додаток №3).

Пункт 8.8.1 Договору містить перелік оперативно-господарських санкцій, які можуть застосовуватись замовником за письмову відмову від виконання, невиконання чи неналежне виконання постачальником зобов'язань, передбачених цим Договором, серед яких одностороння відмова від цього Договору у повному обсязі або частково (розірвання Договору). Згідно наведеного пункту Договору сторонами узгоджено, що про застосування оперативно-господарських санкцій замовник повідомляє постачальника листом. Лист направляється в порядку, визначеному п. 12.1 Договору на електронні адреси, вказані у пункті 12.2 Договору.

Відповідно до п. 13.1 Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами та діє протягом строку, вказаного в Специфікації (Додаток №1). У пункті 6 Специфікації вказано, що Договір діє до 15.03.2026 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором, у тому числі в частині нарахування та сплати штрафних санкцій та поставки Товару - до повного виконання.

Згідно з п 15.2.1 Договору одностороння відмова, припинення зобов'язань та розірвання цього Договору з боку замовника вчиняється з повідомленням про це постачальника, у разі, зокрема: порушення постачальником умов розділів 4-7 цього Договору та/або істотне порушення постачальником своїх зобов'язань за цим Договором; отримання замовником письмової відмови від виконання постачальником умов Договору, при цьому до постачальника застосовуються санкції, передбачені п. 8.3.1 цього Договору. Цей Договір вважається розірваним в односторонньому порядку з наступного календарного дня після направлення замовником повідомлення постачальнику про розірвання Договору, якщо інша дата не вказана в самому повідомленні про розірвання.

Пункт 15.10 Договору містить перелік Додатків до Договору, які є його невід'ємною частиною.

21.10.2025 відповідач направив позивачу лист № 2165/7443/06-2025 від 21.10.2025 (а.с. 200 т. 1), згідно якого в порядку та спосіб, що передбачені пунктами 8.8.1 та 15.2.1 Договору, повідомив позивача про односторонню відмову від Договору № 167/06-25-ХП від 25.06.2025 (розірвання договору) з наступного календарного дня після направлення замовником повідомлення постачальника про розірвання Договору. Отже, спірний Договір з 22.10.2025 розірвано відповідачем в односторонньому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не заперечує, що ним не було виконання Договір, водночас стверджує, що не здійснив поставку Товару з незалежних від нього причин.

Відповідно до правового висновку, сформованого Великою Палатою Верховного Суду постанові від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Стосовно доводів позивача про те, що при укладенні Договору мала місце помилка щодо застосування Технічної специфікації до контролю фізико-хімічних показників готових других страв, зокрема, що при контролі других готових страв масова частка м'яса буде визначатись у готовій страві, а не у сирому вигляді, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач стверджує, що його волевиявлення на укладення Договору було сформоване на підставі тендерної документації, до складу якої входила Технічна специфікація Міністерства оборони України ТС МОУ.68999-012.2024(02) Добовий польовий набір продуктів (Технічна специфікація).

Судом встановлено, що вимоги до готових перших страв визначені у пп 3.1.2.3 Технічної специфікації. За фізико-хімічними показниками готові перші страви повинні відповідати вимогам, зазначеним у Таблиці 7 (а.с. 43 на звороті, т. 1). Вказана таблиця містить примітку 2, згідно якої перебачено, що масова частка м'яса контролюється в готовій страві.

Вимоги до готових других страв визначені у пп 3.1.2.4 Технічної специфікації. За фізико-хімічними показниками готові другі страви повинні відповідати вимогам, зазначеним у Таблиці 9 (а.с. 44 на звороті, т. 1). Вказана таблиця не містить жодних приміток, водночас містить чітко визначені фізико-хімічні показники, яким мають відповідати готові другі страви, а саме:

масова частка жиру , % не більше ніж - 10,0;

масова частка м'яса, % не менше ніж - 24,0;

масова частка білку, % не менше ніж - 6,0;

масова частка хлоридів, % не більше ніж - 2,0.

Вимоги до частки м'яса в сирих других стравах відсутні.

Отже, зі змісту Технічної специфікації вбачається, що позивач при формуванні тендерної пропозиції був обізнаний про вимоги до готових других страв, у яких масова частка м'яса мала становити не менше ніж 24,0%, тому позивач не мав підстав формувати цінову пропозицію у другій страві з урахуванням масової частки м'яса у сирому вигляді.

Оскільки тендерна документація містила Технічну специфікацію, яка, у свою чергу, містила вимоги до фізико-хімічних показників готових других страв, зокрема, що масова частка м'яса в готових других стравах має бути не менше ніж 24%, відсутні будь-які підстави стверджувати про укладення Договору внаслідок помилки щодо застосування Технічної специфікації до контролю фізико-хімічних показників готових других страв.

Судом встановлено, що Додатком №3 до Договору, укладеного позивачем як переможцем закупівлі за Лотом 3: "Добовий польовий набір продуктів - ДПНП 1-14 (ДК021-2015: 15890000-3 - Продукти харчування та сушені продукти різні)", є Вимоги до товару та порядок здійснення контролю за якістю товару (а.с. 78-79 т. 1).

Згідно пункту 2 Додатку №3 до Договору сторони узгодили, що товар та комплектувальні складові повинні відповідати вимогам чинного законодавства України та нормативно-технічної документації, зокрема вимогам:

- Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів";

- Закону України "Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів";

- Закону України "Про захист прав споживачів";

- Технічної специфікації Міністерства оборони України на відповідний вид Товару;

- Нормативних документів згідно, яких вони вироблені;

- ТС МОУ.68999-012:2024(02).

Суд звертає увагу, що Проєкт договору визначений Додатком №8 до Оголошення про проведення спрощеної/допорогової закупівлі із кодовим ідентифікатором - UA-2025-06-10-012514-a, відтак позивач при формуванні тендерної пропозиції був обізнаний про те, що товар та комплектувальні складові повинні відповідати вимогам чинного законодавства України та нормативно-технічної документації, зокрема вимогам ТС МОУ.68999-012:2024(02).

Отже, доводи позивача про відсутність чіткої вимоги відносно властивостей предмета закупівлі спростовуються пп 3.1.2.4, Таблицею 9 Технічної специфікації, Додатком №3 до Договору.

З огляду на наведене, суд критично оцінює посилання позивача на Протокол установчої зустрічі щодо постачання ДК 021:2015: 15890000-3 - Продукти харчування та сушені продукти різні (Добовий польовий набір продуктів - ДПНП 1-14) від 27.06.2025 та твердження позивача про те, що вже після укладення Договору, на зазначеній установчій зустрічі, йому були надані замовником роз'яснення щодо особливостей застосування Технічної специфікації під час контролю виготовлених страв, а саме що при випробуванні відібраних зразків других страв та перевірці їх фізико-хімічних показників згідно з п. 3.1.2.4 та Таблиці 9 Технічної специфікації до уваги будуть братись показники в готовій страві.

Отже, при укладенні оспорюваного Договору позивачу було відомо про всі вимоги до предмету закупівлі, у тому числі до готових других страв, а відтак відсутні підстави стверджувати, що позивач уклав Договір внаслідок помилки щодо застосування Технічної специфікації до контролю фізико-хімічних показників готових других страв.

Стосовно доводів позивача про те, що при укладенні Договору мала місце помилка щодо фізико-хімічних показників готових других страв, оскільки він не знав та не міг знати, що готові другі страви за фізико-хімічними характеристиками масової долі хлоридів (кухонної солі) мають відповідати показнику від 1% до 2%, а не показнику - не більше 2%, як це було вказано в Тендерній документації, зокрема у Технічній специфікації (ТС МОУ.68999-012:2024(02)), та у додатках до Договору, зокрема у Специфікації (Додаток №1 до Договору), суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у Специфікації (Додаток №1 до Договору) зазначено ТС МОУ.68999-012:2024(02) як нормативний документ, якому має відповідати Товар.

У Таблиці № 9 пп 3.1.2.4 вказаної Технічної специфікації визначені фізико-хімічні показники готових других страв, відповідно до яких норма масової частки хлоридів (кухонної солі) у готовій другій страві має становити не більше 2%.

Водночас, у пункті 2 Додатку №3 до Договору (Вимоги до товару та порядок здійснення контролю за якістю товару) сторони узгодили, що товар та комплектувальні складові повинні відповідати вимогам чинного законодавства України та нормативно-технічної документації, у тому числі, вимогам нормативних документів згідно, яких вони вироблені та ТС МОУ.68999-012:2024(02).

З викладеного вбачається, що доводи позивача про те, виготовлена продукція "Консерви. Страви готові" мають відповідати лише Технічній специфікації (ТС МОУ.68999-012:2024(02)) не відповідають умовам укладеного сторонами Договору.

Позивачем надано відповідачу нормативний документ, згідно якого вироблений товар, що поставляється за Договором, а саме Технічні умови ТУ У 10.8-38705921-001:2021 Консерви. Страви готові зі змінами №1 до ТУ У 10.8-38705921-001:2021 (далі - ТУ). Даними ТУ (стор. 13, таблиця 2.2) визначено, що у других стравах (м'ясо-рослинних) масова доля кухонної солі має складати 1,0-2,0 % згідно ДСТУ 4939. Дані ТУ перевірено на відповідність законодавству України Державним підприємством "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів", затверджено та підписано Генеральним директором ТОВ "ПРЕМІУМ СЕРВІСЕЗ".

Вбачається, що Технічні умови продукту - "Консерви. Страви готові" відповідають ТС МОУ.68999-012:2024(02). Так, Технічні умови містять показник вмісту кухонної солі 1,0-2,0 %, що відповідає вимогам ТС МОУ.68999-012:2024(02) за таким показником - не більше 2%.

Відповідно до абзацу 6, 7 пункту 3.1.1 Технічної специфікації (ТС МОУ.68999-012:2024(02)) меню ДПНП повинно відповідати вимогам цієї ТС Міноборони та виготовлятися згідно з ДСТУ, ГСТУ, СОУ, ТУ У, ТУ або іншої чинної нормативної документації виробника за технологічною інструкцією та рецептурою виробника з дотриманням санітарних норм і правил, затверджених у встановленому порядку відповідно до вимог законодавства України. До комплектації меню ДПНП допускаються складові, які відповідають вимогам цієї ТС Міноборони та відповідають вимогам безпечності та окремих показників якості відповідно до законодавства України про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів.

Отже, безпосередньо у Технічній специфікації (ТС МОУ.68999-012:2024(02)) міститься вимога про відповідність наборів продуктів не тільки вимогам цієї Технічної специфікації, а і ТУ У, ТУ або іншої чинної нормативної документації виробника, про що позивач був обізнаний.

Пунктом 3.2.8 Технічної специфікації (ТС МОУ.68999-012:2024(02)) передбачено, що за показниками безпечності, якості та вимогам цієї ТС Мінборони проводяться лабораторні дослідження (випробування) органами з оцінки відповідності, компетентність яких підтверджена шляхом акредитації або іншим способом, визначеним законодавством. Документом, що підтверджує відповідність є протокол (-и) випробувань. Методи контролювання під час проведення лабораторних досліджень (випробувань) визначаються технічною документацією виробника, якщо інше не передбачено законодавством.

Отже, лабораторні дослідження (випробування) товару проводяться на відповідність нормативному документу виробника, яким у даному випадку є Технічні умови ТУ У 10.8-38705921-001:2021 Консерви. Страви готові зі змінами №1 до ТУ У 10.8-38705921-001:2021, надані позивачем.

З наведеного вбачається, що позивач достовірно знав, які фізико-хімічні показники страв будуть перевірятися під час виконання Договору і яким нормам вони мають відповідати.

У Протоколах випробувань № 86-019-0023-0175-2 та № 86-019-0023-0176-2, на які посилався позивач, визначено: Мета випробування зразка: перевірка зразка продовольства, а саме Каша рисова з куркою та овочами та Каша ячна з куркою та овочами на відповідність ТУ У 10.8-38705921-001:2021, ГН 6.6.1.1-130-2006 за окремими показниками: органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними та радіологічними.

За результатами випробувань зразків продуктів, які наведені у Протоколах випробувань № 86-019-0023-0175-2, № 86-019-0023-0176-2, встановлено, що масова доля кухонної солі, % містить 0,72 та 0,78 відповідно, що не відповідає ДСТУ 4939. Тобто вміст солі у зразках продуктів не відповідав вимогам заявленого самим же позивачем до цих продуктів нормативного документу, відповідно до якого ці продукти були вироблені.

Таким чином, оскільки позивач сам затвердив у ТУ вимогу, що вміст кухонної солі у готових других стравах має складати від 1% до 2%, а умовами Договору передбачено, що товар та комплектувальні складові повинні відповідати, у тому числі, вимогам нормативних документів згідно, яких вони вироблені, тому відсутні жодні підстави стверджувати, що позивач при укладенні Договору припустився помилки щодо масової частки кухонної солі у готових других стравах, так як достовірно знав про такі вимоги до готових других страв та достовірно знав, що за умовами Договору товар та комплектувальні складові повинні відповідати вимогам нормативних документів згідно, яких вони вироблені.

Твердження позивача про те, що відповідач при проведенні закупівлі та в момент укладення Договору не повідомляв позивача про необхідність виготовлення та постачання других страв з масовою долею хлоридів (кухонної солі) від 1 до 2%, судом відхиляються як безпідставні, оскільки, як вище встановлено судом, сам позивач надав затверджені ним ТУ, згідно яких вироблявся товар для поставки за Договором, при цьому Договором чітко передбачено, що товар та комплектувальні складові повинні відповідати вимогам нормативних документів згідно, яких вони вироблені. З цих же підстав відхиляються доводи позивача про те, що за змістом Додатку №3 до Тендерної документації єдиною вимогою до предмету закупівлі за Лотом №3 вказано його відповідність вимогам Технічної специфікації (ТС МОУ.68999-012:2024(02)).

Отже, при укладенні оспорюваного Договору позивачу були відомі фізико-хімічні показники готових других страв, зокрема масова доля хлоридів (кухонної солі) від 1% до 2%, а відтак відсутні підстави стверджувати, що позивач уклав Договір внаслідок помилки відносно фізико-хімічних показників готових других страв.

Враховуючи, що при укладенні оспорюваного Договору позивачу було відомо про всі вимоги до предмету закупівлі і після укладення Договору вони не змінювалися, тому відсутні підстави стверджувати, що позивач уклав Договір внаслідок помилки.

Стосовно посилання позивача на наявність інших обставин, які, на його думку свідчать про нечіткість та непередбачуваність умов Договору та унеможливлюють його виконання.

У якості таких обставин позивач зазначив непередбачуваність вимог стосовно розбіжностей при здійсненні контролю за якістю харчових продуктів (при наявності різних результатів випробувань товару з однієї партії) та невідповідність маркування, погодженого замовником.

За висновком суду, вищенаведені обставини не свідчать про недодержання сторонами в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України, а відтак відсутні підстави для визнання оспорюваного Договору недійсним в порядку ст. 215 ЦК України. Наведені обставини також не свідчать, що оспорюваний Договір вчинено під впливом помилки (ст. 229 ЦК України).

Разом із цим суд звертає увагу, що умовами Договору визначено порядок поставки та приймання-передачі товару, вимоги до маркування товару (розділ 6 Договору), вимоги до товару та порядок здійснення контролю за якістю та безпечністю товару (розділ 7 Договору, Додаток №3 до Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору приймання товару здійснюється у відповідності до законодавчих актів , нормативних документів або інструкцій щодо приймання замовленого Товару, зокрема: Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів"; Закону України "Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів"; Закону України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції"; Закону України "Про захист прав споживачів"; Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2018 № 488, інших законодавчих актів, у тому числі змін до них, прийнятих під час дії Договору, нормативно-правових актів України, у тому числі прийнятих під час дії Договору, спрямованих на регулювання відносин, визначених умовами цього Договору.

Приймання Товару у всіх випадках, які не врегульовані положеннями цього Договору, здійснюється відповідно до вимог, зокрема, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Державного арбітражу від 25.04.66 №П-7.

У пп 6.1 п. 6.1 Договору визначено, зокрема, що маркування товару та комплектувальних складових, у тому числі раціонів, має відповідати вимогам чинного законодавства України, Технічної специфікації Міністерства оборони України та нормативно-технічної документації згідно, яких вони вироблені, а також вимогам Договору.

Згідно з п. 7.1 Договору узгоджено, що контроль за якістю та безпечністю товару та комплектувальних складових здійснюється отримувачем, замовником, Центральним управлінням контролю якості Міністерства оборони України і Установами безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини (далі - УБХП), що підпорядковані Управлінню безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Міністерства оборони України.

Відповідно до п. 7.2 Договору контроль здійснюється за: безпечністю, якістю та відповідністю маркування комплектувальних складових; умовами зберігання комплектувальних складових; умовами виробництва та зберігання Товару; умовами транспортування Товару; безпечністю, якістю та відповідністю маркування Товару; відповідністю супровідних документів фактично поставленому Товару, згідно п. 6.2 цього Договору; відповідністю Товару та комплектувальних складових вимогам чинного законодавства України, нормативних документів та ТС МОУ.68999-012:2024(02); але не обмежується цим.

Пунктом 7.3 Договору встановлено, що невідповідним Товаром вважається Товар, зокрема: маркування якого не відповідає вимогам чинного законодавства та/або Технічній специфікації Міністерства оборони України та/або нормативно-технічній документації та/або вимогам Додатку № 3 до цього Договору; щодо якого підтверджено невідповідність за результатами лабораторних випробувань; який не відповідає ТС МОУ.68999-012:2024(02); який не відповідає будь-яким іншим вимогам до якості та безпечності товару, які містяться у цьому Договорі та Додатку № 3 до нього, нормативних, нормативно-правових та законодавчих актах України.

Вимоги до Товару та порядок здійснення контролю за якістю Товару описані у Додатку №3 до Договору, який є його невід'ємною частиною.

Пунктом 2 Додатку №3 до Договору встановлено, що маркування має містити всю обов'язкову інформацію та відповідати наступним вимогам (але не обмежуючись ними):

- інформація має бути чіткою і розбірливою та наноситися у спосіб, що унеможливлює її видалення (у тому числі назва, термін придатності та умови зберігання);

- обов'язкове виділення у складі інгредієнтів, які спричиняють алергічні реакції або непереносимість (якщо цього вимагає законодавство або нормативно-технічні документи);

- зазначення відсотків певних інгредієнтів або категорії (якщо цього вимагає законодавство або нормативно-технічні документи);

- іншу інформацію на вимогу замовника, яка подається разом із заявкою на поставку Товару.

Пунктом 4 Додатку №3 до Договору узгоджено, що у разі отримання результатів досліджень, які свідчать про невідповідність комплектувальних складових, застосування цих складових для комплектування товару - заборонено. Сторони домовились, що у разі незадовільних результатів досліджень, навіть за одним показником, не проводиться повторний відбір зразків з тієї ж самої партії у подвійній кількості, а результати випробувань є остаточними та поширюються на всю партію Товару.

Отже, Договір містить чіткі умови щодо маркування товару та щодо здійснення контролю за якістю товару, які були узгоджені сторонами при укладенні цього Договору та є обов'язковими для виконання сторонами в силу приписів ст. 629 ЦК України.

За таких обставин суд критично оцінює доводи позивача про наявність інших обставин, які свідчать про нечіткість та непередбачуваність умов Договору та унеможливлюють його виконання.

Разом з цим судом встановлено, що відповідно до п. 3.1.2.9 Технічної специфікації, Таблиці 19 - Фізико-хімічні показники джему визначено, що масова частка розчинних сухих речовин, % має становити у вишневому, чорносмородиновому джемі 68%, а у яблучному, абрикосовому- 62%.

Протоколами випробувань № 89-019-0022-0167-2 та № 89-019-0022-0169-2 від 20.08.2025) встановлено невідповідність Джемів щодо масової частки розчинних сухих речовин, а саме: встановлено масову частку розчинних сухих речовин у джемі вишневому 65,14%, масову частку розчинних сухих речовин у джемі чорносмородиновому 65,82%.

Отже, продукти харчування (джеми) не пройшли контроль за якістю, так як не відповідали фізико-хімічним показникам, які були передбачені в Технічній специфікації до предмету закупівлі.

Згідно умов п. 1.1 Договору саме на постачальника (позивача) покладено обов'язок поставити товар. Відповідно до п. 1 Додатку №3 до Договору постачальник гарантує та відповідає за якість та безпечність товару, який постачається. Відтак відповідальність за товар, який постачається за Договором, несе безпосередньо постачальник (позивач).

Невідповідність наданих для здійснення контролю Джемів фізико-хімічним показникам, які були передбачені в Технічній специфікації, є сферою відповідальності позивача, що не може свідчити про непередбачуваність умов Договору та унеможливлення його виконання.

Щодо доводів позивача про маркування, яке було погоджене замовником, то, як вірно зазначив відповідач, маркування не погоджується із замовником, до нього є чіткі вимоги в Технічній специфікації до предмету закупівлі.

Відповідно до пункту 3.2.4 Технічної специфікації визначено, що виконавець (виробник, постачальник/продавець) гарантує збереження властивостей меню ДПНП при зберіганні їх у сухих, чистих, добре вентильованих приміщеннях, які не заражені шкідниками, за температури від 0°С до 20°С та відносної вологості повітря не вище 75% протягом визначеного терміну придатності. Виконавець (виробник, постачальник/продавець) гарантує збереження властивостей меню ДПНП при зберіганні їх у польових умовах у спеціально обладнаних укриттях та інженерних спорудах, які захищають від впливу атмосферних опадів, грантових вод та потрапляння прямих сонячних променів на меню ДПНП.

З огляду на наведене, суд критично оцінює доводи позивача про дискримінаційний підхід відповідача до позивача.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем не доведено в контексті статей 203, 215, 229 ЦК України, статей 73, 74, 76, 77 ГПК України підстав, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними, позивачем не надано належних і допустимих доказів, що підтверджують факт помилки, внаслідок якої відбулося неправильне сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення позивача, а помилка внаслідок власного недбальства чи неправильного тлумачення однією зі сторін правочину та/або документів, які були підставою для укладення такого правочину, не є підставою для визнання правочину недійсним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваного Договору недійсним.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на викладене вище, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників справи була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для визнання оспорюваного Договору недійсним не спростовує.

Згідно із ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, проаналізувавши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним Державного контракту (договору) про закупівлю № 167/06-25-ХП від 25.06.2025, а тому у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Позивач у позовній заяві стосовно попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, зазначив, що судові витрати складаються із судового збору в розмірі 2 422,40 грн, сплаченого за подання позовної заяви, та витрат на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 50 000,00 грн, докази понесення яких будуть надані позивачем у порядку ст. 129 ГПК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не навів попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивача у повному обсязі.

Керуючись ст. 4, 13, 20, 73-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 10.04.2026.

Суддя Оксана ГУМЕГА