Рішення від 06.04.2026 по справі 916/3487/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.04.2026Справа № 916/3487/24

За позовом Комунального підприємства "Одесміськелектротранс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС"

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 2 195 608,49 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Завадська Ю.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Серебряник О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Одесміськелектротранс" (далі - позивач, КП "Одесміськелектротранс"/ КП "ОМЕТ") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (далі - відповідач, ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС") з вимогами про визнання недійсною Додаткової угоди № 3 від 01.04.2021 до Договору про постачання електричної енергії № Т-СЕГ-П/2021/мн1 від 01.03.2021 та стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 2 195 608,49 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.08.2024 постановлено передати за підсудністю до Господарського суду міста Києва матеріали позовної заяви за позовом Комунального підприємства "Одесміськелектротранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 2 195 608,49 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2024 справу № 916/3487/24 передано на розгляд судді Господарського суду міста Києва Гумеги О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 прийнято позовну заяву КП "Одесміськелектротранс" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3487/24, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 21.10.2024 о 14:20 год.

06.10.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

09.10.2024 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

09.10.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державної аудиторської служби України Південного офісу Держаудитслужби.

Клопотання позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача судом не прийнято до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 відмовлено позивачу у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 справу № 916/3487/24 передано за встановленою підсудністю на розгляд Господарського суду Одеської області.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі № 916/3487/24, передано матеріали справи № 916/3487/24 для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

23.01.2025 матеріали справи № 916/3487/24 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 прийнято справу № 916/3487/24 для продовження розгляду, розгляд справи призначено на 03.03.2025 о 10:00 год.

03.03.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 916/3487/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.

У підготовче засідання, призначене на 03.03.2025, представники позивача та відповідача не з'явились.

У підготовчому засіданні 03.03.2025 суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 позовну заяву у справі № 916/3487/24 залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

10.03.2023 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 продовжено розгляд справи № 916/3487/24, підготовче засідання призначено на 31.03.2025 о 11:00 год.

17.03.2025 до суду від позивача надійшло клопотання на виконання вимог ухвали.

У підготовче засідання, призначене на 31.03.2025, представник відповідача з'явився. Представник позивача не з'явився.

У підготовчому засіданні 31.03.2025 судом оголошено перерву до 28.04.2025 о 12:00.

28.04.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У підготовче засідання, призначене на 28.04.2025 представник відповідача з'явився. Представник позивача не з'явився.

У підготовчому засіданні, призначеному на 28.04.2025, суд відмовив представнику позивача у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, оскільки така заява подана з порушенням строків визначених ст. 197 ГПК України.

У підготовчому засіданні, призначеному на 28.04.2025, судом розглянуте клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 916/3487/24.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 зупинено провадження у справі № 916/3487/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24. Зобов'язано учасників справи сповістити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі № 916/3487/24.

21.11.2025 Велика Палата Верховного Суду завершила розгляд справи № 920/19/24 ухваленням постанови, яку оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 15.12.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2026 поновлено провадження у справі № 916/3487/24 та призначено підготовче засідання у справі на 09.03.2026 о 14:40 год.

11.02.2026 до суду від позивача надійшли письмові пояснення по суті позовних вимог з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.

12.02.2026 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 заяву Комунального підприємства "Одесміськелектротранс" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Постановлено проведення судових засідань у справі № 916/3487/24 здійснювати за участі представника Комунального підприємства "Одесміськелектротранс" - Зуєвої Ірини Іванівни, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.

04.03.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

04.03.2026 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення у справі № 910/3040/25 з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Постановлено проведення судових засідань у справі № 916/3487/24 здійснювати за участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" - Серебряник Олесі Олександрівни, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.

У підготовче засідання, призначене на 09.03.2026, з'явились представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні, призначеному на 09.03.2026, суд долучив до матеріалів справи додаткові пояснення позивача та письмові пояснення відповідача з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.

У підготовчому засіданні, призначеному на 09.03.2026, суд протокольною ухвалою зобов'язав позивача невідкладно надати суду акт приймання-передачі електричної енергії за листопад 2021 року.

У підготовчому засіданні, призначеному на 09.03.2026, суд протокольною ухвалою зобов'язав: позивача - невідкладно надати суду акт приймання-передачі електричної енергії за листопад 2021 року, відповідача - невідкладно надати суду лист-звернення про збільшення ціни за одиницю товару електричної енергії, на підставі якого укладено Додаткову угоду № 3 від 01.04.2021, на який відповідач посилається у абз. 5 стор. 12 відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 23.03.2026 о 14:00 год.

У судове засідання, призначене на 23.03.2026, з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом враховано, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 явка учасників справи у судове засідання, призначене на 23.03.2026, визнана не обов'язковою.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 23.03.2026, за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні, призначеному на 23.03.2026, здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У судовому засіданні, призначеному на 23.03.2026, суд заслухав вступне слово представника позивача.

Представник позивача підтримав позовні вимоги повністю.

У судовому засіданні, призначеному на 23.03.2026, судом здійснювалось з'ясування обставин справи та дослідження наявних в матеріалах справи доказів.

У судовому засіданні, призначеному на 23.03.2026, представник позивача заявив усне клопотання про відкладення судового засідання у справі.

У судовому засіданні, призначеному на 23.03.2026, суд задовольнив усне клопотання представника позивача про відкладення судового засідання у справі.

Судом оголошено перерву до 30.03.2026 о 14:40 год.

26.03.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів на виконання протокольної ухвали суду від 09.03.2026.

27.03.2026 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі на виконання протокольної ухвали суду від 09.03.2026.

Судове засідання, призначене на 30.03.2025, не відбулося у зв'язку із надходженням повідомлення про замінування приміщення Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 призначено судове засідання на 06.04.2026 об 11:40 год.

У судове засідання, призначене на 06.04.2026, з'явився представник відповідача. Представник позивача не з'явився. Неявка представника позивача пов'язана з технічною неможливістю участі останнього у відеоконференції.

Судом враховано, що відповідно до ч. 5 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

Суд долучив до матеріалів справи подані позивачем додаткові пояснення у справі разом із доданими до них документами.

Суд долучив до матеріалів справи подане відповідачем клопотання про долучення доказів разом із доданими до нього документами.

Суд продовжив судове засідання зі стадії дослідження доказів.

Після закінчення з'ясування обставин справи та дослідження доказів, суд перейшов до судових дебатів.

У судових дебатах представник відповідача виступив з промовою (заключним словом).

Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та оголосив перерву для проголошення рішення.

У судовому засіданні 06.04.2026 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши представників учасників справи, з'ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до положень частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною 2 статті 16 ЦК України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним, примусове виконання обов'язку в натурі.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Позиція учасників справи.

Позивач (КП "Одесміськелектротранс") звернувся з даним позовом до господарського суду з позовними вимогами до відповідача (ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС") про визнання недійсною Додаткової угоди № 3 від 01.04.2021 до Договору про постачання електричної енергії № Т-СЕГ-П/2021/мн1 від 01.03.2021 та стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 2 195 608,49 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що укладення Додаткової угоди № 3 від 01.04.2021 до Договору було здійснено без документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку, що свідчить про порушення п. 5.4.2 розділу 5 Договору, ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а отже Додаткова угода № 3 від 01.04.2021 до Договору є недійсною.

Позивач зазначив, що наслідком визнання недійсною Додаткової угоди №3 до Договору та застосування правил ст. 216 ЦК України є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно сплачених коштів у розмірі 2 195 608,14 грн.

Розрахунок безпідставно сплачених відповідачу коштів у сумі 2 195 608,49 грн позивач здійснив таким чином.

Загальний обсяг спожитої електричної енергії за Договором становить 21 099 684 кВт*год, а сплачена за цей обсяг електричної енергії загальна сума становить 48 316 744,42 грн з ПДВ.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.05.2021 по справі №916/3461/23 Додаткові угоди № 5, № 7, № 9, № 10 до Договору визнані недійсними та стягнуто з ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" на користь КП "Одесміськелектротранс" грошові кошти у сумі 3 637 091,34 грн.

У березні 2021 року позивачем було спожито 3 233 524 кВт*год електричної енергії по ціні, встановленій Додатковою угодою № 1 від 31.03.2021 до Договору (2,013492 грн з ПДВ) на суму 6 510 674,70 грн: 3 233 524 кВт*год х 2,013492 грн = 6 510 674,70 грн.

У період з квітня по листопад 2021 року позивачем було спожито 17 866 160 кВт*год електричної енергії по ціні, встановленій Додатковою угодою №3 від 01.04.2021 до Договору (2,136384 грн з ПДВ) на суму 17 866 160 кВт*год: 17 866 160 кВт* х 2,136384 грн = 38 168 978,38 грн.

Переплата за Додатковими угодами № 5, № 7, № 9, № 10 до Договору, визнаними судом недійсними (справа №916/3461/23), склала 3 637 091,34 грн: 48 316 744,42 грн - 44 679 653,08 грн (6 510 674,70 грн + 38 168 978,38 грн)).

Позивач зазначає, що якщо загальний обсяг спожитої електричної енергії 21 099 684 кВт*год перерахувати по ціні, встановленій Додатковою угодою № 1 до Договору - 2,013492 грн з ПДВ, враховуючи недійсність Додаткової угоди №3 від 01.04.2021 до Договору, що є предметом даного позову, то позивач повинен був сплатити 42 484 044,94 грн (21 099 684 кВт* х 2,013492 грн = 42 484 044,94 грн), а сума переплати у такому разі складає 2 195 608,49 грн (48 316 744,42 грн - 42 484 044,94 грн = 5 832 699,48 грн - 3 637 091,34 грн = 2 195 608,49 грн).

Відповідач (ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС") у відзиві на позовну заяву заперечив проти позову у повному обсязі, зазначивши, що:

- Додаткова угода № 3 від 01.04.2021, укладена між споживачем (позивачем) та постачальником (відповідачем), є дійсною та такою, що не порушує та відповідає п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", вчинена за згодою обох сторін правочину, на виконання їх справжніх намірів;

- до правовідносин сторін у даній справі, що виникли за Договором від 01.03.2021, застосовується редакція Закону України "Про публічні закупівлі" на час виникнення спірних правовідносин (редакція Закону від 23.01.2021), тоді як позивач у позовній заяві помилково зазначає, що укладення Додаткової угоди № 3 від 01.04.2021 було здійснено без документального підтвердження факту коливання цін електричної енергії на ринку, що свідчить про порушення ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та відповідно стверджує, що оскаржувана додаткова угода є недійсною саме на підставі ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі";

- на думку відповідача, покладення відповідальності на постачальника за порушення вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" суперечить статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі", така відповідальність як визнання недійсними додаткових угод до договору постачання, який є виконаним на момент звернення до суду з позовом, та стягнення з постачальника грошових коштів, не передбачена та суперечить статті 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), стаття 164-14 КУпАП передбачає, що внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, не передбачених Законом, тягнуть за собою накладення штрафу на службових (посадових), уповноважених осіб замовника від тисячі п'ятсот до трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тому покладення відповідальності на постачальника (відповідача) у вигляді стягнення безпідставно або надмірно сплачених грошових коштів за порушення норм пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", як на суб'єкта господарювання, є неправомірним, незаконним, необґрунтованим та таким, що суперечить Закону України "Про публічні закупівлі" в цілому та не відповідає ані ст. 44 зазначеного Закону, ані ст. 164-14 КУпАП;

- відповідач вважає, що саме позивачем в особі посадової (службової) особи, уповноваженої особи замовника (споживача) було допущено порушення принципу добросовісності, оскільки саме такою особою підписана оскаржувана додаткова угода до Договору, проте в подальшому, після того, як були виконані умови Договору з урахуванням додаткових угод до нього, позивач в особі представника за довіреністю, лише 07.08.2024 звернувся до господарського суду з позовом у даній справі до відповідача - постачальника, тобто, саме позивач діє всупереч своїй попередній поведінці.

Позивач у письмових поясненнях по суті позовних вимог з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 зазначив:

- Додаткова угода № 3 щодо збільшення ціни за одиницю товару укладена 01.04.2021, у наданій ціновій довідці Харківської торгово-промислової палати від 30.03.2021 №783/21 порівняно середньозважені ціни за період 01.03-15.03 2021 року та за період 16.03-26.03 2021 року, тобто не у проміжок часу між укладанням Додаткової угоди № 1 від 31.03.2021 до Договору та Додаткової угоди № 3 від 01.04.2021;

- наведена цінова довідка Харківської торгово-промислової палати не містить інформації про ринкову ціну станом на дату внесення змін до Договору та не дозволяє встановити, чи відбулося коливання після останньої зміни ціни за Додатковою угодою №1, відтак не підтверджує наявність передбаченої законом підстави для зміни істотної умови договору.

- з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №920/19/24, відсутність належного та релевантного документального підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку станом на дату укладення Додаткової угоди №3 свідчить про порушення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та умов п. 5.4.2 Договору, що відповідно до ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання такої додаткової угоди недійсною та застосування наслідків недійсності правочину.

Відповідач у письмових поясненнях (з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24) зазначив:

- Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 закріпила свій попередній висновок, викладений у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, та підтвердила правову позицію щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону, яка стосується, зокрема, граничного 10% ліміту зміни ціни за одиницю товару, умов внесення змін до істотних умов договору про закупівлю та наслідків визнання додаткових угод недійсними у разі порушення вимог цього Закону;

- проте, у наведених постановах Велика Палата Верховного Суду не надавала правові висновки щодо питання застосування пункту 7 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (саме на підставі якого укладена Додаткова угода №3 до Договору), щодо співвідношення статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" та статей 38 та 164-14 КУпАП з можливістю покладення цивільно-правових майнових наслідків на постачальника у господарських спорах шляхом застосування статей 216 та 1212 ЦК України;

- відповідач наголосив на критерії принципу foreseeability (передбачуваність), адже при укладенні спірних додаткових угод та внесенні змін до істотних умов Договору сторони керувались неодноразовими та публічними роз'ясненнями Уповноваженого органу у сфері закупівель (Мінекономіки) щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", згідно яких вказана норма передбачає можливість внесення необмеженої кількості разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10% за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

- відповідач вважає, що перетворення 10-відсоткового ліміту на абсолютну заборону зміни ціни, як це зроблено у постановах ВП ВС від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, виходить за межі логіки права ЄС та не враховує особливостей ринків з високою волатильністю, зокрема, ринку електричної енергії;

- відповідач вважає, що ретроспективне посилення обмежень є порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не відповідає практиці Суду Європейського Союзу (далі - Суд ЄС), адже на час укладення Договору право Європейського Союзу не забороняє зміну ціни як таку та не встановлює імперативної вимоги "сукупно не більше 10%";

- на думку відповідача, застосовуючи частину 4 статті 236 ГПК України, суд не повинен керуватися виключно практикою Верховного Суду, особливо, коли норма має зовнішнє походження, Закон України "Про публічні закупівлі" є імплементаційним актом Угоди про асоціацію, тому практика Суду ЄС є нормативно релевантною для правильного тлумачення українського законодавства;

- відповідач зауважує, зокрема, що абзацом шостим частини першої статті 72 Директиви 2014/24/ЄС про публічні закупівлі встановлено, що будь-яке збільшення ціни не повинне перевищувати 50% вартості первинного договору. У разі внесення декількох послідовних змін таке обмеження повинне застосовуватися до вартості кожної зміни. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї Директиви;

- відповідач зазначає, що норми acquis ЄС, хоча формально є "іноземним правом", у сфері публічних закупівель мають спеціальний правовий статус в Україні як обов'язковий вектор адаптації. Вони застосовуються не прямо, але через тлумачення та імплементацію; забезпечують європейську правову ідентичність українського законодавства; дозволяють українським учасникам закупівельної сфери діяти за єдиними європейськими стандартами;

- відповідач звернув увагу на Окрему думку суддів Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, з якою він повністю погоджується, згідно якої Велика Палата не лише могла, а й повинна була відступити від свого попереднього висновку щодо тлумачення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" і перейти до іншого підходу, який більше узгоджується з текстом Закону, стандартами Конвенції та правилами ЄС;

- відповідач вважає, що за порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" передбачена саме адміністративна відповідальність у вигляді накладення штрафу, у тому числі, за внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, не передбачених Законом, така відповідальність (у випадку доведення наявності вини замовника), виходячи з ч. 1 ст. 44 Закону України "Про публічні закупівлі" повинна застосовуватися у вигляді накладення штрафу на службових (посадових), уповноважених осіб замовника від тисячі п'ятсот до трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян (ст. 164-14 КУпАП) та у строки, що встановлені статтею 38 КУпАП;

- відповідач зауважує, що Закон України "Про публічні закупівлі" не передбачає цивільно-правових наслідків для постачальника за порушення пунктів 2 або 7 частини 5 статті 41 цього Закону України "Про публічні закупівлі", відповідальність за такі дії спеціально врегульована статтею 44 Закону України "Про публічні закупівлі" та статтями 38 та 164-14 КУпАП. Отже, звертаючись з позовом про визнання угод недійсними та стягнення коштів на підставі ст. 1212 ЦК України позивач фактично намагається створити нову форму відповідальності, якої спеціальний Закон не містить. На думку відповідача, заявлений позивачем спосіб захисту суперечить статті 92 Конституції України; принципу lex specialis derogat generali (спеціальний закон переважає загальне право); принципу правової визначеності, а отже, є неналежним способом захисту прав держави, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 4 статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі статтями 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Фактичні обставини справи, установлені судом.

01.03.2021 між КП "Одесміськелектротранс" (споживач, позивач) та ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" (постачальник, відповідач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № Т/СЕГ-П/2021/мн1 (далі - Договір) (т.1 а.с. 34-46).

Відповідно до п. 1.1. Договору, цей Договір про постачання електричної енергії споживачу встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами за взаємною згодою сторін, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), що затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018.

Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1.1. Договору постачальник постачає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії.

Відповідно до п. 2.1.2. Договору предмет закупівлі за кодом CPV за ДК 021:2015- 09310000-5 - Електрична енергія.

Згідно з п. 2.1. Договору очікуваний загальний обсяг споживання електричної енергії складає 37 070 000 кВт*год. (згідно Додатку № 3) та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу електричної енергії у оператора системи розподілу.

Обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та фактичної потреби споживача (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору постачання електричної енергії споживачу здійснюється постачальником на підставі поданої споживачем Заяви-приєднання, яка є Додатком № 1 до цього Договору, яка має містити: - інформацію щодо об'єктів постачання електричної енергії, в тому числі, найменування об'єкту, адреса, тощо, їх ЕІС-коди, відомості щодо строку (періоду) постачання електричної енергії (в тому числі дату початку постачання) за кожним об'єктом споживання, відомості погодинного споживання електричної енергії об'єкту споживача (за наявності).

Пунктом 3.2. Договору визначено, що споживач має право вільно змінювати постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ, та умова цього Договору.

Відповідності до п. 5.2. Договору загальна ціна цього Договору складає 62 200 370,833333 грн без ПДВ, крім того ПДВ 12 440 074,166666 грн, разом ціна Договору становить 74 640 445,00 грн з ПДВ.

Згідно з п. 5.2.1. Договору, ціна за одиницю товару (електричної енергії) не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії та включає вартість послуг оператора систем передачі. Споживач здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії безпосередньо оператору системи розподілу. споживач може змінити спосіб оплати за послуги з розподілу електричної енергії (оплату безпосередньо оператору системи розподілу на оплату через діючого постачальника) в установленому ПРРЕЕ порядку. споживач має право обрати на розрахунковий період іншого постачальника в установленому ПРРЕЕ порядку.

Пунктом 5.4. Договору визначено, що зміна ціни за одиницю товару (електричної енергії) може відбуватися відповідно до умов ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" за умови, що зазначені зміни не призведуть до збільшення ціни Договору, визначеної п. 5.2. Договору. Істотні умови цього Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі (щодо зміни ціни), крім випадків, передбачених пунктами 5.4.1, 5.4.2, 5.4.3, 5.4.4, 5.4.5, 5.4.7, 5.4.7.1 Договору.

Згідно з п. 5.4.2. Договору один раз на місяць після завершення розрахункового періоду, допускається зміна ціни в бік збільшення за одиницю товару (електричної енергії) до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару (електричної енергії) на ринку у разі коливання ціни електричної енергії на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення ціни Договору. У випадку коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку, постачальник письмово звертається до споживача щодо зміни ціни за одиницю товару (електричної енергії). Наявність факту коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку підтверджується довідками відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку, щодо розміру цін на товар (електричну енергію) на момент укладання відповідної додаткової угоди. Коливання ціни на ринку має бути обґрунтовано та підтверджуватися даними "Оператор ринку", а саме даними розміщеними на офіційному сайті: https://www.oree.com.ua Зміна ціни в бік зростання за одиницю товару (електричної енергії) відбувається пропорційно коливанню ціни на ринку.

За умовами п. 5.4.6. Договору зменшення ціни за одиницю товару здійснюється на будь-якому етапі з негайним повідомленням споживача, про що сторони укладають додаткову угоду.

Відповідно до п. 5.6. Договору ціна за 1 кВт/год електричної енергії може бути змінена з дати підписання сторонами відповідної додаткової угоди з урахуванням пунктів 5.4 цього Договору.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.7. Договору).

Згідно з п. 13.3. Договору зміна істотних (основних) умов договору може здійснюватися за згодою сторін у випадках, які передбачені ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", про що укладається відповідна додаткова угода, яка оприлюднюється відповідно до вимог ст. 10 Закону України "Про публічні закупівлі". Інші зміни, що не стосуються істотних (основних) умов договору, згідно ЦКУ, ГКУ та Закону України "Про публічні закупівлі", вносяться шляхом укладення додаткової угоди без оприлюднення таких змін відповідно до вимог статті 10 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до п. 14.1. Договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками та діє до 31.12.2021 року (включно), а в частині розрахунків діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором.

Згідно з п. 14.2., 14.8. Договору постачальник має письмово повідомити про намір внесення будь-яких змін до умов договору споживача не пізніше ніж за 20-ть днів до їх застосування (окрім випадків, передбачених цим Договором) з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір.

Відповідно до п. 14.9. Договору, якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним законодавством, зміни до умов Договору можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору.

Додатком № 2 до Договору між сторонами укладено Комерційну пропозицію, якою визначена ціна Договору, спосіб оплати, термін (строк) поставки товару, строки оплати товару, строк дії Договору (т. 1, а.с. 47-48).

Відповідно до п. 1 Комерційної пропозиції (Додаток 2 до Договору) ціна на електричну енергію, у тому числі диференційовані ціни та критерії диференціації (за 1 кВт*год.): 1,677916666 грн без ПДВ, ПДВ 0,335583333 грн., а разом з ПДВ 2,0135 грн, з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії (постанова НКРЕКП № 2353 від 09.12.2020) у розмірі 0,29393 грн без ПДВ, та без урахування тарифу на послуги з розподілу електричної енергії.

Відповідно до Заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (т. 1, а.с. 50-53), керуючись положеннями постанови НКРЕКП від 14.03.2018 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії", ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" ініціювало приєднання споживача КП "Одесміськелектротранс" до умов Договору з початком постачання з 01.03.2021.

У подальшому сторонами до Договору було укладено ряд додаткових угод, а саме:

- Додаткова угода № 1 від 31.03.2021 (т. 1, а.с. 59-60), якою узгоджено змінити ціну в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг). Ціна за одиницю Товару (1 кВт*год. електричної енергії) становить 1,67791 грн без ПДВ, ПДВ 0,335582 грн, разом з ПДВ 2,013492 грн;

- Додаткова угода № 2 від 31.03.2021 (т. 1, а.с. 64-65), якою сторони дійшли згоди викласти п. 5.7. Договору в новій редакції, внести зміни до розділу 19 Договору (змінено реквізити споживача);

- Додаткова угода № 3 від 01.04.2021 (т. 1, а.с. 66-68), згідно якої відповідно до пп. 2 п. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-VII та п. 13.3. Договору, з урахуванням довідки Харківської Торгово-промислової палати №783/21 від 30.03.2021, сторони дійшли згоди внести зміни до п. 2.1., п. 5.2. Договору та п. 1 Додатку 2 "Комерційна пропозиція", шляхом встановлення: ціна Договору на рівні 74 640 148,44 грн з ПДВ; ціна за одиницю товара (1 кВт/год електричної енергії) з 01.04.2021 становить 1,78032 грн без ПДВ, ПДВ 0,356064 грн, разом із ПДВ 2,136384 грн; очікуваного загального обсягу споживання електричної енергії на рівні 35 520 125,430996 кВт*год. Одночасно сторонами підписано також в новій редакції Додаток №3 до Договору "Очікувані щомісячні договірні величини постачання електричної енергії споживачу";

- Додаткова угода № 4 від 15.04.2021 (т. 1 а.с. 69), згідно пункту 1 якої сторони відповідно до п. 15.1. та 15.2. Договору дійшли згоди внести такі зміни до Договору: у тексті Договору та усіх додатках до нього слова "акт приймання-передавання товарної продукції" в усіх відмінках замінити на слова "акт приймання-передачі електричної енергії". Дія цього пункту вступає з 31 березня 2021 року. Доповнено Додаткову угоду № 1 від 31.03.2021 п. 6 у такій редакції: "6. Керуючись п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, Сторони встановили, що умови угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли до її укладення, а саме з 01.03.2021";

- Додаткова угода № 5 від 17.05.2021 (т. 1 а.с. 70-72), згідно якої відповідно до п. 2 п. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-VII, та п. 13.3. Договору, з урахуванням довідки Харківської Торгово-промислової палати №1038/21 від 29.04.2021, сторони дійшли згоди внести зміни в п. 2.1., 5.2. Договору шляхом встановлення: ціна Договору на рівні 74 640 148,44 грн, ціна за одиницю товару (1 кВт/год електричної енергії) з 17.05.2021 становить 1,86251 грн без ПДВ, ПДВ 0,372502 грн, разом із ПДВ 2,235012 грн, очікуваного загального обсягу споживання на рівні 34 590 621,464940 кВт*год. Одночасно сторонами підписано також в новій редакції Додаток №3 до Договору "Очікувані щомісячні договірні величини постачання електричної енергії споживачу";

- Додаткова угода № 6 від 12.08.2021 (т. 1 а.с. 73), якою узгоджено внесення змін до розділу 19 Договору "Місцезнаходження та банківські реквізити сторін";

- Додаткова угода № 7 від 17.09.2021 (т. 1 а.с. 74-76), згідно якої відповідно до п. 2 п. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-VII, та п. 13.3 Договору, з урахуванням довідки Харківської Торгово-промислової палати №2240/21 від 16.09.2021, сторони дійшли згоди внести зміни в п. 2.1., 5.2. Договору, шляхом встановлення: ціна за одиницю товару (1 кВт/год електричної енергії) з 17.09.2021 становить 2,01921 грн без ПДВ, ПДВ 0,403842 грн, разом із ПДВ 2,423052 грн, очікуваного загального обсягу споживання на рівні 32 395 654,646 кВт*год. Одночасно сторонами підписано також в новій редакції Додаток №3 до Договору "Очікувані щомісячні договірні величини постачання електричної енергії споживачу";

- Додаткова угода № 8 від 01.10.2021 (т. 1 а.с. 80), якою сторони дійшли згоди викласти п. 5.7. Договору в новій редакції;

- Додаткова угода № 9 від 07.10.2021 (т. 1 а.с. 81-83), згідно якої відповідно до п. 2 п. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-VII, та п. 13.3. Договору, з урахуванням довідки Харківської Торгово-промислової палати №2420/21 від 07.10.2021, сторони дійшли згоди внести зміни в п. 2.1., 5.2. Договору, шляхом встановлення: ціна за одиницю товару (1 кВт/год електричної енергії) з 07.10.2021 становить 2,19156 грн без ПДВ, ПДВ 0,438312 грн, разом з ПДВ 2,629872 грн, очікуваного загального обсягу споживання на рівні 32 347 296,898 кВт*год. Одночасно сторонами підписано також в новій редакції Додаток №3 до Договору "Очікувані щомісячні договірні величини постачання електричної енергії споживачу";

- Додаткова угода № 10 від 22.11.2021 (т.2 а.с. 37-38), згідно якої відповідно до п. 2 п. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-VII, та п. 13.3. Договору, з урахуванням довідки Харківської Торгово-промислової палати №2644/21 від 22.10.2021, сторони дійшли згоди внести зміни в п. 2.1., 5.2. Договору, шляхом встановлення: ціна за одиницю товару (1 кВт/год електричної енергії) з 15.11.2021 становить 2,4105 без ПДВ, ПДВ 0,4821 грн, разом з ПДВ 2,8926 грн, очікуваного загального обсягу споживання на рівні 32 347 296,898 кВт*год. Одночасно сторонами підписано також в новій редакції Додаток №3 до Договору "Очікувані щомісячні договірні величини постачання електричної енергії споживачу" (далі відповідно - Додаткова угода № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10).

У провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/3461/23 за первісним позовом ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" до КП "Одесміськелектротранс" про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 218 157,15 грн, інфляційних збитків у сумі 1 101 266,02 за період з 02.06.2022 по 28.06.2023; за зустрічним позовом КП "Одесміськелектротранс" до ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" про визнання недійсними Додаткових угод №5 від 17.05.2021, №7 від 17.09.2021, №9 від 07.10.2021, №10 від 22.11.2021 до Договору постачання електричної енергії №Т-СЕГ-П/2021/мн1 від 01.03.2021 та стягнення з ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" на користь КП "Одесміськелектротранс" безпідставно сплачені кошти в розмірі 3 637 091,36 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.05.2024 у справі № 916/3461/23, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024, первісний позов ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" задоволено частково. Стягнуто з КП "Одесміськелектротранс" на користь ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" інфляційне збільшення у сумі 509 716,15 грн, 3% річних у сумі 100 973,08 грн, судовий збір у сумі 9 160,34 грн. В задоволенні решти первісного позову відмовлено. Зустрічну позовну заяву КП "Одесміськелектротранс" задоволено частково. Визнано недійсними Додаткові угоди №5 №7, №9, №10 до Договору постачання електричної енергії Споживачу №Т-СЕГ-П/2021/мн1. Стягнуто з ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" на користь КП "Одесміськелектротранс" грошові кошти у сумі 3 637 091,34 грн, судовий збір у сумі 65 292,37 грн. В задоволенні решти зустрічного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 916/3461/23 залишено без змін постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2024 у справі № 916/3461/23.

Згідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на наведене, обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі № 916/3461/23, що набрало законної сили (12.11.2024), зокрема обставини недійсності Додаткових угод №5 №7, №9, №10 до Договору та безпідставності одержання ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" грошових коштів у сумі 3 637 091,34 грн, не доказуються при розгляді даної справи № 916/3487/24, у якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини.

Отже, правомірність укладення Додаткових угод № 5, 7, 9, 10 до Договору було предметом спору у справі Господарського суду Одеської області № 916/3461/23.

Позовні вимоги про визнання недійсною Додаткової угоди № 3 до Договору у справі № 916/3461/23 не заявлялись та є предметом спору у даній справі № 916/3487/24.

Протягом дії Договору фактичний обсяг поставленої постачальником (відповідачем) електричної енергії склав 21 099 684 кВт*год, що підтверджується актами прийому-передачі електричної енергії № УГР00000814 від 31.03.2021, № УГР00001149 від 30.04.2021, № УГР00001659 від 31.05.2021, № УГР00001965 від 30.06.2021, № УГР00002325 від 31.07.2021, № УГР00002790 від 31.08.2021, № УГР00003040 від 30.09.2021, № УГР00003421 від 31.10.2021 (копії цих актів наявні в матеріалах даної справи - а.с. 42-50 т. 2). Позивач також посилається на акт прийому-передачі електричної енергії № УГР00003673 від 30.11.2021, копія якого в матеріалах даної справи відсутня. Однак, судом встановлено, що обставини стосовно обсягу поставленої електричної енергії договору в період з 01.11.2021 по 25.11.2021 обсягом 2466255 кВт/год на загальну суму 6771034,79 грн, що підтверджується актом приймання передачі електричної енергії №УГР00003673 від 30.11.2021, встановлені рішенням Господарського суду Одеської області від 24.10.2022 у справі № 916/1046/22 за позовом ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" до КП "Одесміськелектротранс" про стягнення 8 165 097,93 грн, зміненого постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023, та не потребують доказуванню при розгляді даної справи № 916/3487/24 згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України.).

Сума здійсненої споживачем (позивачем) оплати за Договором склала 48 316 744,42 грн з ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями (а.с. 71-79 т. 2).

За поставлену постачальником електричну енергію (21 099 684 кВт*год) за ціною, узгодженою сторонами згідно Додаткової угоди № 1 від 31.03.2021 (2,013492 грн з ПДВ за 1 кВт*год.), яка недійсною у судовому порядку не визнавалась, споживач мав сплатити 42 484 044,94 грн, тоді як фактично сплатив 48 316 744,42 грн (з урахуванням Додаткових угод № 3, 5, 7, 9, 10), різниця становить 5 832 699,48 грн, з яких 3 637 091,34 грн - сума переплати за Додатковими угодами № 5, № 7, № 9, № 10 до Договору, визнаними судом недійсними (справа №916/3461/23). Відповідно 2 195 608,49 грн - сума переплати у разі визнання судом недійсною Додаткової угоди № 3 до Договору (5 832 699,48 грн - 3 637 091,34 грн = 2 195 608,49 грн).

Норми права, які застосував суд.

Згідно з частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Як передбачено частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, приписами частини третьої наведеної статті встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Отже, встановлення судом наявності або відсутності зазначених позивачем обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом правочину (його частини) недійсним, належить до предмету доказування у даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 4, 5 ст. 656 ЦК України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

У даній справі сторони уклали Договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон № 922-VIIІ), який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади (тут і далі - у редакції, чинній станом на час укладення Договору від 01.03.2021 та оспорюваної Додаткової угоди № 3 від 01.04.2021 до Договору).

Згідно преамбули Закону № 922-VIIІ, метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Цей Закон також має на меті адаптувати законодавство України acquis Європейського Союзу на виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону № 922-VIIІ відносини, пов'язані із сферою публічних закупівель, регулюється виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Положеннями статті 5 Закону № 922-VIIІ визначено, що Закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані статтею 41 Закону № 922-VIIІ, частиною першою якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до частини 4 статті 41 Закону № 922-VIIІ умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі (частина п'ята статті 41 Закону № 922-VIII). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.

У спірних правовідносинах Договір від 01.03.2021 та оспорювана Додаткова угода № 3 від 01.04.2021 до Договору були укладені у період дії положень норм частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 114-ІХ від 19.09.2019.

Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ, чинній на момент укладення Договору та Додаткової угоди №3 до Договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

24.01.2024 Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 922/2321/22, у якій зазначила наступне:

"55. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

56. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

57. В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

58. Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: «Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі».

59. Отже, вказана норма Закону № 922-VIII в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.

60. Зазначена норма була змінена Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» № 114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон № 922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

61. Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

62. Як убачається з пояснювальної записки до проєкту Закону № 114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов'язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії «ціновому демпінгу» коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

63. За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати «ціновий демпінг» з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Відтак, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 виклала такий висновок про застосування норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі":

89. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

90. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

У постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків щодо застосування норм матеріального права (пункт 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 1530-ІХ):

"205. Зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, в тому числі і у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

206. Зміни та доповнення до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанту визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару та не скасовують встановлену первісною редакцією цього Закону заборону збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

207. Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару".

У постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від висновку щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, стосовно неможливості збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору, зокрема зазначивши:

"195. … з часу формування правового висновку у справі № 922/2321/22, від якого пропонує відступити Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, минув лише один рік. Відповідно ні суспільні відносини, ні їх правове регулювання в державі не змінилися. Жодних свідчень того, що рішення Великої Палати призвело до вад правозастосування, які б зумовлювали потребу відступити від сформульованого Великою Палатою Верховного Суду висновку, немає.

196. Так само в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні посилання на зміни в період з січня 2024 року суспільного контексту, через які застосований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 підхід очевидно застарів внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання.

197. Внесені Законом № 1530-IX зміни до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII (на неврахуванні яких наголошує скаржник та про що зазначає колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 29 січня 2025 року), якими у першому реченні слова "підписання договору про закупівлю" замінено словами "підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного", не можуть бути підставою для іншого висновку про застосування цієї норми щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару погодженого сторонами договору про закупівлю, порівняно з тим, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2025 року у справі № 922/2321/22".

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України, при застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує вищенаведені висновки щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2324/22, від 21.11.2025 у справі № 920/19/24. Наразі підстави для врахування судом висновків Окремої думки суддів ВП ВС від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 відсутні.

Щодо суті позовних вимог у даній справі.

Позивач стверджує, що спірна Додаткова угода № 3 до Договору укладена з порушенням п. 5.4.2 розділу 5 Договору, ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки її укладено без документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку, під час виконання умов Договору сторони порушили принципи максимальної економії, ефективності та пропорційності, які передбачені п. 2 ч. 1 статті 5 вказаного Закону. З огляду на викладене позивач просить суд спірну додаткову угоду визнати недійсною та стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно сплачені з урахуванням цієї додаткової угоди кошти.

Суд звертає увагу, що зазначена позивачем норма ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" № 114-IX від 19.09.2019 (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон № 922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена позивачем норма була викладена в пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII.

Щодо зазначення КП "Одесміськелектротранс" в обґрунтування позовних вимог старої редакції Закону України "Про публічні закупівлі" (ч. 4 ст. 36), яка була чинна до 19.04.2020, суд вказує що Велика Палата Верховного Суду сформувала висновки про те, що у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Активна роль суду в процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.05.2024 у справі № 916/3461/23, залишеним без змін Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 та постановою Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 916/3461/23, встановлено, зокрема, такі обставини, які не підлягають доведенню в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України:

"01.03.2021 за результатами проведеної процедури закупівлі між сторонами укладено договір про постачання електричної енергії загальним обсягом споживання 37 070 000 кВт/год за ціною 2,0135 грн за 1 кВт/год з ПДВ із загальною вартістю 74 640 445 грн з ПДВ.

У подальшому сторонами було підписано 10 додаткових угод, з яких 1,3,5,7,9,10 стосувалися зміни ціни товару в бік збільшення (окрім додаткової угоди №1, якою ціну було зменшено) та зменшення обсягу споживання електричної енергії до 32 347 296,898 грн.

Фактично загальне збільшення ціни за одиницю електричної енергії склало з 2,0135 грн за 1 кВт/год з ПДВ до 2,8926 грн за 1 кВт/год з ПДВ, що становить 43,60 % від початкової ціни товару, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю. При цьому додатковою угодою №3, якою визначено ціну за 1 кВт/год з ПДВ на рівні 2,136384 грн, ціну фактично збільшено на 6,1%.

Оскільки зазначені додаткові угоди № 5,7,9,10 є недійсними, а отже не породжують правових наслідків, правовідносини між сторонами щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором від 01.03.2021, мали регулюватись з урахуванням додаткової угоди №3, якою визначено ціну за 1 кВт/год з ПДВ на рівні 2,136384 грн та обсяг споживання електричної енергії 35 520 125,430996 кВт*год.

… з урахуванням поставленого обсягу електричної енергії сплаті підлягала сума у розмірі 44 679 653,08 грн, натомість комунальним підприємством фактично сплачено 48 316 744,42 грн

Таким чином, грошові кошти в сумі 3 637 091,34 грн є такими, що були безпідставно одержані ТОВ "Укр Газ Ресурс", підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути КП "Одесміськелектротранс", що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України".

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.05.2024 у справі № 916/3461/23, залишеним без змін Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 та постановою Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 916/3461/23, визнано недійсними Додаткові угоди №5 №7, №9, №10 до Договору та стягнуто з ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" на користь КП "Одесміськелектротранс" 3 637 091,34 грн безпідставно одержаних коштів за такими недійсними додатковими угодами до Договору.

Отже, у даній справі № 916/3487/24 суд досліджує Додаткову угоду №3 до Договору на предмет її відповідності умовам п. 5.4.2 розділу 5 Договору, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема встановленню підлягають обставини укладення цієї додаткової угоди до Договору за наявності коливання ціни електричної енергії на ринку, яке має бути обгрунованим та документально підтвердженим.

Суд враховує, що кожна зміна до Договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (див. постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 925/683/18, від 26.03.2019 у справі № 912/898/18, від 16.04.2019 у справі № 915/346/19, від 18.05.2023 у справі № 910/17520/21, від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24).

Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Законом не передбачено форму / вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі № 916/747/24, постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 зауважила наступне: спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку. Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб'єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб'єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України. Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2023 року у справі № 926/3244/22) (пункти 173, 174, 175).

Зі змісту спірної додаткової угоди (а.с. 66-68 т. 1) вбачається, що її укладено відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та п. 13.3. Договору з урахуванням цінової довідки Харківської торгово-промислової палати № 783/21 від 30.03.2021 (а.с. 23-24 т. 1).

При цьому суд звертає увагу на помилковість тверджень відповідача у письмових поясненнях (з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24) про те, що Додаткова угода №3 до Договору укладена саме на підставі пункту 7 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Як установлено судом, пунктом 5.4.2. Договору сторони узгодили, що один раз на місяць після завершення розрахункового періоду, допускається зміна ціни в бік збільшення за одиницю товару (електричної енергії) до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару (електричної енергії) на ринку у разі коливання ціни електричної енергії на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення ціни Договору. У випадку коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку, постачальник письмово звертається до споживача щодо зміни ціни за одиницю товару (електричної енергії). Наявність факту коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку підтверджується довідками відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку, щодо розміру цін на товар (електричну енергію) на момент укладання відповідної додаткової угоди. Коливання ціни на ринку має бути обґрунтовано та підтверджуватися даними ДП "Оператор ринку", а саме даними розміщеними на офіційному сайті: https://www.oree.com.ua. Зміна ціни в бік зростання за одиницю товару (електричної енергії) відбувається пропорційно коливанню ціни на ринку.

Пунктом 13.3 Договору передбачено, що зміна істотних (основних) умов договору може здійснюватися за згодою сторін у випадках, які передбачені ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", про що укладається відповідна додаткова угода, яка оприлюднюється відповідно до вимог ст. 10 Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно з п. 14.2., 14.8. Договору постачальник має письмово повідомити про намір внесення будь-яких змін до умов договору споживача не пізніше ніж за 20-ть днів до їх застосування (окрім випадків, передбачених цим Договором) з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір.

Пунктом 14.3. Договору передбачено, що усі повідомлення за цим Договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур'єром або особисто за зазначеними в цьому Договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатись дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача.

Відповідачем долучено до матеріалів справи лист № 671/Ю2 від 19.03.2021, яким відповідач повідомив позивача про підвищення ціни за одиницю товару з 01.04.2021, в обгрунтування підвищення ціни зазначив, що у лютому 2021 року відбулося коливання ціни на ринку електричної енергії у бік збільшення та станом на 01.03.2021 року середньозважена ціна на ринках РДН та ВДР у лютому 2021 року склала 1 594,58 грн, тобто коливання ціни склало більше 14%.

У якості додатків до наведеного листа відповідача № 671/Ю2 від 19.03.2021 зазначено: копія цінової довідки Харківської торгово-промислової палати № 526/21 від 02.03.2021, роздруківки погодинних цін купівлі-продажу електричної енергії на ВДР по ОЕС України за січень, лютий 2021 року, роздруківки погодинних цін купівлі-продажу електричної енергії на РДН по ОЕС України за січень, лютий 2021 року. Проте, зазначені додатки відповідачем до матеріалів справи не додано.

Суд зауважує, що лист № 671/Ю2 від 19.03.2021, у якому йдеться про коливання ціни електричної енергії на ринку у січні, лютому 2021 року, не підтверджує коливання ціни у проміжок часу між укладанням Додаткової угоди № 1 від 31.03.2021 до Договору та Додаткової угоди № 3 від 01.04.2021 до Договору.

При цьому суд звертає увагу, що спірна Додаткова угода № 3 від 01.04.2021, якою було узгоджено змінити ціну в бік збільшення, була укладена на наступний день після укладення Додаткової угоди № 1 від 31.03.2021, якою було узгоджено змінити ціну в бік зменшення, у порівнянні з ціною, визначеною при укладенні Договору.

Судом досліджено, що спірна Додаткова угода № 3 від 01.04.2021 укладена з урахуванням довідки Харківської Торгово-промислової палати № 783/21 від 30.03.2021. Копія цієї довідки наявна в матеріалах справи (а.с. 23-24 т. 1).

Зі змісту цінової довідки Харківської торгово-промислової палати №783/21 від 30.03.2021 вбачається, що вона складена на замовлення відповідача (ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС") щодо надання інформації про рівень середньозважених цін на електричну енергію на ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні ОЕС (об'єднаної енергетичної системи) України згідно з інформацією ДП "Оператор ринку", які склались за період 01.03-15.03. 2021 року та за період 16.03-26.03. 2021 року та порівняння між вказаними періодами.

Судом встановлено, що Додаткова угода № 3 щодо збільшення ціни за одиницю товару укладена 01.04.2021, тоді як у ціновій довідці Харківської торгово-промислової палати № 783/21 від 30.03.2021 порівняно середньозважені ціни за період 01.03-15.03. 2021 року та за період 16.03-26.03. 2021 року, тобто не у проміжок часу між укладанням Додаткової угоди № 1 від 31.03.2021 до Договору та Додаткової угоди № 3 від 01.04.2021 до Договору.

Наведена цінова довідка не містить інформації про ринкову ціну товару (електричної енергії) станом на дату внесення змін до Договору та не дозволяє встановити, чи відбулося коливання ціни в бік збільшення після останньої зміни ціни за Додатковою угодою № 1 від 31.03.2021, а відповідно не підтверджує, що постачальником запропоновано змінити ціну товару пропорційно збільшенню ціни товару на ринку у разі коливання ціни на ринку, у зв'язку із чим такий документ не містить належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, п. 13.9 Договору.

Отже, наявна в матеріалах справи цінова довідка Харківської торгово-промислової палати № 783/21 від 30.03.2021 не приймається судом у якості належного доказу, який би підтверджував коливання ціни товару на ринку, збільшення середньоринкової ціни за одиницю товару в тих розмірах, на які було змінено ціну згідно спірної Додаткової угоди № 3 до Договору.

Відтак, суд доходить висновку про те, що у відповідача не було підстав для збільшення ціни електричної енергії згідно спірної Додаткової угоди № 3 до Договору і відповідач не навів доводів на підтвердження того, що невнесення змін до Договору у частині збільшення ціни на електричну енергію у спірному періоді було б очевидно невигідним та збитковим для нього.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11.10.2023 у справі № 903/742/22, зазначивши, зокрема, таке: "надані Підприємством цінові довідки Хмельницької торгово-промислової палати та роздруківки з сайту Державного підприємства "Оператор ринку" за своїм змістом є лише документами довідково-інформаційного характеру і фактично дублюють дані із сайту Державного підприємства "Оператор ринку" та не містять точної інформації про коливання цін на електричну енергію станом як на момент звернення відповідача з пропозиціями про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод. Як установили суди попередніх інстанцій, жоден із наведених документів не містить будь-якої інформації саме про факт коливання цін на електричну енергію у порівнянні з датою укладення договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до нього у частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару. Тому суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що у відповідача не було підстав для збільшення ціни електричної енергії і відповідач не навів доводів на підтвердження того, що невнесення змін до договору у частині збільшення ціни на електричну енергію у спірному періоді було б очевидно невигідним та збитковим".

З урахуванням наведеного, враховуючи висновки щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2324/22, від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, суд при розгляді даної справи № 916/3487/24 доходить висновку щодо наявності підстав для визнання Додаткової угоди №3 від 01.04.2021 до Договору недійсною, оскільки її укладено за відсутності належного документального обґрунтування, що не відповідає вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII.

Стосовно доводів відповідача про те, що відповідно до статті 44 Закону відповідальність за порушення вимог останнього, у тому числі, що стосується внесення змін до істотних умов договору, несуть замовники, а враховуючи вимоги ст. 164-14 КУпАП, така відповідальність є адміністративною у вигляді накладення штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються: 22) засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Частиною 1 статті 44 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників, службові (посадові) особи та члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України.

Відповідно до ст. 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) передбачено, зокрема, що внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, не передбачених законом - тягнуть за собою накладення штрафу на службових (посадових), уповноважених осіб замовника від тисячі п'ятсот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Враховуючи положення п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України та ст. 44 Закону України "Про публічні закупівлі", відповідальність за порушення законодавства залежить від виду відповідальності і регулюється відповідними законами.

В спірному випадку наявні порушення не тільки Закону України "Про публічні закупівлі", а й договірних правовідносин, що відповідно до ст. 41 цього Закону регулюються нормами ЦК України, що свідчить про цивільно-правову відповідальність сторін правочину.

Норми ЦК України регулюють цивільно-правову відповідальність (як у даній справі), а норми КУпАП - адміністративну (що не є предметом даного спору). Ці норми не містять колізії та суперечності, оскільки стосуються різних видів порушень Закону та правочину в цілому.

Твердження відповідача про те, що заявлений позивачем спосіб захисту суперечить статті 92 Конституції України; принципу lex specialis derogat generali (спеціальний закон скасовує дію загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною); принципу правової визначеності, а отже, є неналежним способом захисту прав держави, суд відхиляє як безпідставні.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини даної справі, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог в частині визнання недійсною Додаткової угоди № 3 до Договору, суд доходить висновку про задоволення у цій частині заявлених позивачем позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави (глава 83 ЦК України) застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Оскільки Додаткова угода № 3 до Договору є недійсною та не породжує правових наслідків, то підстава для оплати електричної енергії за встановленою у ній ціною відпала.

Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок суми надміру сплачених відповідачу коштів, з урахуванням недійсності Додаткових угод № 5, № 7, № 9, № 10 до Договору (згідно рішення суду у справі № 916/3461/23), недійсності Додатковї угоди № 3 (згідно рішення суду у даній справі № 916/3487/24), суд з ним погоджується та зазначає, що сума надміру сплачених відповідачу коштів за розрахунком суду складає 2 195 608,49 грн.

Таким чином, грошові кошти в сумі 2 195 608,49 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України. Висновок суду щодо кваліфікації вказаних коштів як таких, що підлягають поверненню згідно до ст. 1212 ЦК України цілком відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/2321/22.

Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно сплачених коштів у розмірі 2 195 608,49 грн підлягають задоволенню повністю.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Разом з цим судом враховано, що у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та наведених доводів учасників справи була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається з суми сплаченого судового збору у розмірі 32 934,00 грн за подання позовної заяви.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, суду не подав.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" передбачено, що з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3 028,00 грн.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві позивачем заявлено вимогу немайнового характеру - про визнання недійсною Додаткової угоди № 3 до Договору та вимогу майнового характеру - про стягнення 2 195 608,49 грн.

Отже, за подання до господарського суду даної позовної заяви позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 28 769,70 грн (3 028,00 грн + 32 934,13 грн х 0,8).

В той же час, позивач за звернення до Господарського суду міста Києва з даною позовною заявою сплатив судовий збір у розмірі 32 934,12 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №10444 від 06.08.2024.

Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 4 164,42 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, судовий збір у сумі 4 164,42 грн не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі №916/3487/24, а може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила - КП "ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС".

Щодо судового збору, який підлягав сплаті позивачем за звернення до суду із даним позивом, - 28 769,70 грн, суд відзначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та задоволення позову повністю, судовий збір в сумі 28 769,70 грн покладається на відповідача повністю.

Також на відповідача покладається судовий збір у сумі 2 422,40 грн, сплачений ним за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі № 916/3487/24

Керуючись ст. 4, 13, 73, 74-80, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 01.04.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № Т-СЕГ-П/2021/мн1 від 01.03.2021, укладеного між КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС" (Україна, 65007, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛ.ВОДОПРОВІДНА, будинок 1; ідентифікаційний код 03328497) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР ГАЗ РЕСУРС" (Україна, 04070, місто Київ, вул.Сагайдачного Петра, будинок 25, літ. Б, офіс 5; ідентифікаційний код 41427817).

3. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР ГАЗ РЕСУРС" (Україна, 04070, місто Київ, вул.Сагайдачного Петра, будинок 25, літ. Б, офіс 5; ідентифікаційний код 41427817) на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ОДЕСМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС" (Україна, 65007, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛ.ВОДОПРОВІДНА, будинок 1; ідентифікаційний код 03328497) 2 195 608,49 грн (два мільйони сто дев'яносто п'ять тисяч шістсот вісім гривень 49 коп.), 28 769,70 грн (двадцять вісім тисяч сімсот шістдесят дев'ять гривень 70 коп.) судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 10.04.2026

Суддя Оксана ГУМЕГА