ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.04.2026Справа № 910/16100/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Володимир, Лтд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агентство нерухомості “Інтердом»
про стягнення 522 616,63 грн,
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Володимир, Лтд» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агентство нерухомості “Інтердом» про стягнення 522 616,63 грн, з яких 254 400,00 грн - заборгованість, 196 547,78 грн - пеня, 52 787,47 грн - втрати від інфляції, 18 881,36 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 16/02-23 від 16.02.2023 в частині надання послуг у встановлений договором строк.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2025 відкрито провадження у справі № 910/16100/25 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено сторонам строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.
Суд встановив факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного провадження. Ухвала була отримана позивачем 31.12.2025 о 18:33 год. в електронному кабінеті. Відповідно до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України сторона вважається повідомленою про відкриття провадження у справі 01.01.2026.
Відповідачу ухвала суду направлено поштою та отримана останнім 16.01.2026, що підтверджується даними про відстеження/пересилання поштового відправлення № R067073925921.
Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.
07.04.2026 від представника позивача надійшла заява, в якій останній просить повідомити про результати розгляду справи.
Інших заяв, клопотання або доказів від учасників справи до суду не надходило.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану та затримок у доставці поштової кореспонденції, відключень електричної енергії, оголошенням повітряних тривог та інших негативних наслідків) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.
Від сторін не надходило клопотань про розгляд даної справи з повідомленням викликом представників сторін.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
16.02.2023 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) було укладено договір № 16/02-23 надання послуг з оформлення дозвільної документації, згідно з яким у порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного у договорі строку надати за плату послуги по отриманню документації по переобладнанню нежилого приміщення за адресою: м. Київ, Солом'янський р-н, вул. Борщагівська, буд. 189/1, а саме: 1) отримання містобудівних умов та обмежень, забудови земельної ділянки; 2) отримання декларації про початок виконання будівельних робіт; 3) оформлення контрольної картки на порушення благоустрою; 4) оформлення проекту благоустрою території; 5) проведення технічної інвентаризації та отримання технічного паспорту; 6) оформлення декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Відповідно до п. 2.2 договору за надання виконавцем послуг замовник вносить плату в порядку та на умовах, визначених пунктом 4 цього договору.
Згідно з п. 3.1 договору на виконання пункту 1.1 договору виконавець зобов'язується надати замовнику послуги по отриманню документації по переобладнанню нежилого приміщення ТОВ “Володимир, Лтд» та прийняттю в експлуатацію об'єкта за адресою: м. Київ, Солом'янський р-н, вул. Борщагівська, буд. 189/1.
Виконавець зобов'язується своєчасно надати послуги, перелік яких визначений пунктом 3.1 договору (п. 3.2 договору).
Як погоджено сторонами в п. 3.4 договору, при неможливості надати послуги у передбачений договором строк, виконавець зобов'язується негайно повідомити про це замовника та протягом 3-х днів повернути авансовий платіж в повному обсязі на розрахунковий рахунок замовника.
Відповідно до п. 4.1 договору загальна вартість послуг складає еквівалент 12 720,00 доларів США згідно з комерційним курсом покупки на день оплати.
Згідно з п. 4.2 оплата послуг виконавця здійснюється наступним чином:
- протягом 3 днів з дати підписання договору замовник сплачує 50% суми договору в розмірі 6 360,00 доларів США згідно з комерційним курсом покупки на день оплати, на поточний рахунок виконавця;
- протягом 3 днів з дати виконання пункту 1.1 даного договору замовник сплачує 50% суми договору в розмірі 6 360,00 доларів США згідно з комерційним курсом покупки на день оплати, на поточний рахунок виконавця.
Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 5.1 договору).
Відповідно до п. 5.2 договору виконавець зобов'язується надати послуги згідно з цим договором протягом 4 (чотирьох) місяців з дати отримання коштів від замовника згідно з п. 4.2.1 цього договору.
Згідно з п. 5.3 договору надання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноваженими представниками сторін протягом 2 робочих днів після фактичного надання послуг.
Вказаний договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печаткам сторін.
Як встановлено судом під час розгляду даної справи відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000008 від 16.02.2023 на суму 254 400,00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції № 1184 від 17.02.2023 позивачем перераховані відповідачу грошові кошти в розмірі 254 400,00 грн.
Проте, як вказує позивач, відповідачем послуги згідно з умовами вищевказаного договору не надані, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з вимогою № 1017 від 17.10.2025, в якій вимагав повернути грошові кошти в розмірі 254 400,00 грн. Вказане підтверджується копіями фіскального чеку та опису вкладення № 0305300107330.
Вищевказана вимога отримана відповідачем 22.10.2025, що підтверджується роздруківкою з даних трекінгу відстеження/пересилання поштової кореспонденції.
Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача грошові кошти, сплачені як попередню оплату, в розмірі 254 400,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 196 547,78 грн пені, 52 787,47 грн втрат від інфляції, 18 881,36 грн 3% річних.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
При цьому сторонами в договорі встановлено, що послуги повинні бути надані протягом 4 (чотирьох) місяців з дати отримання коштів від замовника як попередньої оплати (авансу), які, в свою чергу, були сплачені позивачем відповідачу 17.02.2023.
Водночас, відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Таким чином, враховуючи вищевикладену норму Цивільного кодексу України, послуги повинні були бути надані відповідачем до 19.06.2023 включно, оскільки 17.06.2026 (чотиримісячний строк) припадало на неробочий день - суботу.
Під час розгляду даної справи суду не надано доказів надання відповідачем послуг позивачу, тому суд вважає вимогу позивача про повернення позивачу 254 400,00 грн основного боргу (авансу) обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 18 881,36 грн 3% річних та 52 787,47 грн втрат від інфляції.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд не погоджується з визначенням позивачем початкової дати періоду прострочення, оскільки нарахування здійснюються з 21.06.2023, у той час, як згідно з умовами п. 3.4 договору при неможливості надати послуги у передбачений договором строк, виконавець зобов'язується негайно повідомити про це замовника та протягом 3-х днів повернути авансовий платіж в повному обсязі на розрахунковий рахунок замовника.
Таким чином, зобов'язання з прострочення повернення авансу є такими, що порушені з 23.06.2023, а не з 21.06.2023.
Так, за розрахунком суду, розмір втрат від інфляції становить більшу суму, ніж заявлено позивачем в позові, проте враховуючи, що у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, інфляційні втрати, які підлягають стягненню з відповідача становлять 52 787,47 грн.
За розрахунком суду, розмір 3% річних за період з 23.06.2023 по 09.12.2025 становить 18 818,63 грн, відповідно у вимозі про стягнення 3% річних в розмірі 62,73 грн суд відмовляє.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 196 547,78 грн пені.
Стосовно вказаної вимоги суд вказує про наступне.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Крім того, згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, який був чинним до 28.08.2025, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.п. 6.2 договору в різі порушення грошових зобов'язань за цим договором, винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
У разі порушення грошових зобов'язань за договором з вини виконавця згідно з пунктом 3.4 виконавець виплачує пеню в розмірі 1% від суми авансового платежу за кожний день прострочення виконання зобов'язань.
Таким чином, умовами договору сторонами не погоджено нарахування пені понад строк, встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, яка була чинна за період з 23.06.2023 по 23.12.2023.
При цьому відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Таким чином, нарахування пені, зважаючи, що сторони не погоджували в договорі нарахування пені в строк понад 6 місяців, можливо здійснити за період з 23.06.2023 по 23.12.2023 (шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано). За розрахунком суду розмір пені за період з 23.06.2023 по 23.12.2023 становить 51 744,26 грн.
У вимозі про стягнення з відповідача 144 803,52 грн пені суд відмовляє.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті позову судовим збором підлягають покладанню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На відповідача суд покладає 5 666,25 грн судового збору.
Крім того, позивач просив покласти на відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 45 000,00 грн.
На підтвердження понесення таких витрат позивач надав:
- договір № 3/12-25 від 03.12.2025, укладений між Адвокатським об'єднанням «Юрзовнішсервіс» (далі - адвокат/об'єднання) та позивачем (клієнт);
- рахунок № 1/12 від 05.12.2025 на суму 45 000,00 грн;
- платіжну інструкцію № 8076 від 08.12.2025 на суму 45 000,00 грн.
Стосовно покладання на відповідача витрат позивача на правничу допомогу, суд вказує про наступне.
Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Дослідивши надані позивачем докази понесення витрат на правничу допомогу, суд вказує про наступне.
Як зазначено вище, 03.12.2025 між позивачем та об'єднанням укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами якого адвокат приймає на себе доручення надавати клієнтові правову допомогу та представляти і захищати інтереси клієнта в судових органах України з питань стягнення на користь клієнта (суми основного боргу та штрафних санкцій) з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція нерухомості «Інтердом» (п. 1.1. договору).
Згідно з п. 9 вказаного договору сторони домовились, що вартість правничої допомоги адвоката (гонорар) по супроводженню в Господарському суді міста Києва спору (справи) становить 45 000,00 грн, які сплачуються авансом в безготівковому порядку на підставі цього договору або рахунку протягом 7 банківських днів з дати його підписання сторонами.
Вказаний договір діє до 31.12.2026 або до повного виконання сторонами своїх обов'язків по договору. Договір припиняє свою дію за згодою сторін або за рішенням суду.
05.12.2025 об'єднанням виставлено позивачу рахунок № 1/12 на суму 45 000,00 грн.
Вказаний рахунок оплачений позивачем у розмірі 45 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 8076 від 08.12.2025.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/583/19).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).
Водночас, у пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.
У зв'язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", колегія суддів у вищевказаній постанові вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі “East/West Alliance Limited" проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Відповідачем під час розгляду даної справи не подано заперечень неспівмірності витрат позивача.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, витрати на правничу допомогу підлягають покладанню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 32 526,26 грн.
Водночас, суд вважає вказану суму витрат на правничу допомогу завищеною, оскільки фактично об'єднанням надано позивачу допомогу в написанні позовної заяви, при цьому відповідачем під час розгляду даної справи не подавались заяви по суті, а також заяви та клопотання, які потребували правової оцінки.
Відтак, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу, які підлягають покладанню на відповідача, до 25 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агентство нерухомості “Інтердом» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 13/135, оф, 28, код 37356720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Володимир, Лтд» (03058, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 189, код 22904334) 254 400,00 грн (двісті п'ятдесят чотири тисячі чотириста 00 коп.), інфляційні втрати в розмірі 52 787,47 грн (п'ятдесят дві тисячі сімсот вісімдесят сім грн 47 коп.), 3% річних у розмірі 18 818,63 грн (вісімнадцять тисяч вісімсот вісімнадцять грн 63 коп.), пеню в розмірі 51 744,26 грн (п'ятдесят одна тисяча сімсот сорок чотири грн 26), судовий збір у розмірі 5 666,25 грн (п'ять тисяч шістсот шістдесят одна грн 25 коп.), витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн (двадцять п'ять тисяч грн 00 коп.).
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано 10.04.2026.
Суддя О.Г. Удалова