ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.03.2026Справа № 910/16482/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, за участю секретаря судового засідання Літовки М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні
справу №910/16482/25
за позовом Заступника керівника Луцької окружної прокуратури
в інтересах держави в особі Боратинської сільської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАЛЬХЕОН"
про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення штрафних санкцій у розмірі 28 664,38 грн.
За участю представників:
прокурор Алфьорова А.П.
від позивача не з'явився
від відповідача Дорошевська М.І.
До Господарського суду міста Києва звернувся заступник керівника Луцької окружної прокуратури (далі - прокурор) з позовом в інтересах держави в особі Боратинської сільської ради (далі - позивач, Рада), в якому просить:
- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 20.05.2025 (далі - Додаткова угода № 1) до Договору про закупівлю товару № 08/25 від 21.04.2025 (далі - Договір), укладену Радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАЛЬХЕОН» (далі - відповідач, Товариство);
- стягнути з Товариства на користь Ради до місцевого бюджету 28 664,38 грн штрафних санкцій (пені) за Договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Додаткова угода № 1 укладена сторонами з порушеннями вимог пункту 4 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Ухвалою суду від 06.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 05.02.2026, встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.
20.01.2026 від Товариства до суду надійшов відзив на позов.
02.02.2026 від Ради надійшла відповідь на відзив.
03.02.2026 від Луцької окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив та заява про уточнення позовних вимог.
04.02.2026 від Товариства до суду надійшли заперечення (на відповідь на відзив).
05.02.2026 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 23.02.2026.
18.02.2025 до суду надійшли пояснення від Луцької окружної прокуратури.
У підготовчому засіданні 23.02.2026 представники учасників справи зазначили, що вважають виконаними завдання підготовчого провадження, у зв'язку з чим не заперечують проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.03.2026.
У судове засідання 16.03.2026 представник позивача не з'явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання позивач був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 16.03.2026 суд, заслухавши вступне слово прокурора та представника відповідача, з'ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.
У судовому засіданні 16.03.2026 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.
Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь, пояснення у справі, тощо, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Прокурор вказує, що під час реалізації повноважень, визначених у статті 131-1 Конституції України, а також статті 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено підстави для представництва інтересів держави в суді за фактом неналежного виконання умов договору поставки товару за бюджетні кошти.
За змістом частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Законом України “Про прокуратуру» визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Статтею 23 Закону України “Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною третьою цієї норми, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Частиною четвертою статті 23 Закону України “Про прокуратуру» передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.
Аналіз положень частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру» дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший “виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
“Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
“Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.
“Неналежність захисту» може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166“б», від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 01.11.2018 у справі № 910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18, від 30.01.2019 у справі № 47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.
Також суд враховує рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді від 08.04.1999 № 3-рп/99).
Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охороні землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина четверта мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 1311 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 ГПК України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статті 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
При цьому обставини дотримання прокурором установленої частинами третьою, четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 ГПК України, недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті.
Прокурор обґрунтовує звернення до суду з цим позовом, зокрема, таким.
Оплата за Договором, укладеним Радою і Товариством, здійснена за кошти місцевого бюджету, а отже, державний інтерес у спірних правовідносинах полягає у забезпеченні належного виконання зобов'язань за договорами, на фінансування яких виділялись бюджетні кошти.
Ураховуючи викладене, звернення прокурора з указаним позовом спрямоване на захист і відновлення зазначених державних інтересів, оскільки визнання недійсною додаткової угоди до Договору та стягнення відповідних коштів з Товариства сприятиме своєчасному фінансуванню нагальних потреб держави в умовах воєнного стану, а отже - і укріпленню держави в умовах збройної відсічі агресору.
Водночас, неефективні втрати нарахованих штрафних санкцій за невиконання умов договору про закупівлю не сприятиме наповненню бюджету, свідчить про нераціональне використання коштів та порушення економічних інтересів територіальної громади села Боратин.
На переконання прокурора, недотримання сторонами Договору вимог чинного законодавства при укладенні додаткової угоди, несвоєчасне виконання Товариством договірних зобов'язань в умовах воєнного стану суспільному інтересу очевидно не відповідає.
Ураховуючи наведене, у вказаному випадку має місце порушення інтересів держави як у бюджетній сфері, так і у сфері забезпечення обороноздатності і територіальної цілісності України, що є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру, спрямованих на їх захист.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини перша, четверта та восьма статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»),
Частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.
Частиною першою статті 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.
Рішенням 27 сесії Ради № 27/9 від 24.12.2024 затверджено бюджет сільської територіальної громади на 2025 рік.
Додатком № 7 до вказаного рішення визначено розподіл витрат бюджету сільської територіальної громади на реалізацію місцевих програм у 2025 році, а саме 50 000 000 грн - на реалізацію Програми підтримки Збройних сил України, інших військових та добровольчих формувань, територіальної оборони на 2025-2027 роки
Розподіл витрат бюджету головному розпоряднику коштів - Виконавчому комітету Хмельницької міської ради на суму 174 334 509 грн, 40 200 000 грн, з яких - на реалізацію Програми підтримки Сил безпеки і оборони України на 2025 рік та додатково, передбачено субвенцію з місцевого бюджету державному бюджету на виконання даної Програми - 64 500 000 грн (документ отримано за посиланням https://borta.aov.ua/sites/borta.qov.ua/files/inline-files/rishennya-no-27-9-vid-24.12.2024- pro-bvudzhet-ta-na-2025-rik_organized.pdf та долучено в копії до позовної заяви).
Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
На території Боратинської ОТГ таким органом місцевого самоврядування, зокрема є Рада.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, Рада є органом місцевого самоврядування, юридичною особою.
Згідно з положеннями статті 22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.
Відповідно до статті 26 Бюджетного кодексу України контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень ( пункт 3 частини першої статті 26).
Згідно з частиною третьою статті 26 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.
З огляду на викладене, Рада, яка є розпорядник бюджетних коштів, провела вказану закупівлю за кошти місцевого бюджету, що підтверджується відомостями ЕСЗ (https://prozorro.gov.ua/uk/plan/UA-P-2025-04-03-005126-a), та набула прав сторони Договору, умови якого, за твердженням прокурора, неналежно виконані, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 під час розгляду справи № 905/1907/21 зазначила, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.
Таким чином, Рада є органом, уповноваженим здійснювати захист інтересів держави та територіальної громади у спірних правовідносинах.
Суд встановив, що прокурором дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», щодо своєчасного інформування відповідного органу влади про виявлені порушення інтересів держави та необхідність їх захисту.
Так, Луцька окружна прокуратура листами від 08.10.2025 № 53-6749вих-25 та від 01.12.2025 № 53-7785вих-25 повідомила Раду про існування порушення інтересів держави у зв'язку з порушенням строків поставки товару за договором від 21.04.2025 № 08/25, і наявністю підстав для нарахування та стягнення неустойки у судовому порядку. Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих заходів із захисту порушених інтересів держави.
Радою у відповіді від 16.12.2025 № 1958/01-19/2-25 не зазначено про намір щодо вжиття заходів за виявленими порушеннями.
З огляду на викладене вище, прокурором мотивовано та підтверджено наявність підстав для звернення з цим позовом в інтересах держави в особі Ради.
Слід зазначити, що відповідно до положень статей 26, 36 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 15 Закону України «Про оборону України», Закону України «Про основи національного спротиву», рішенням 27 сесії Ради № 27/7 від 24.12.2024 затверджено Програму підтримки Збройних Сил України, інших військових та добровольчих формувань, територіальної оборони на 2025-2027 роки, якою передбачено здійснення закупівлі матеріальних цінностей для функціонування підрозділів добровольчих формувань громади (у тому числі - з числа цивільного населення), для військових частин, здійснення заходів територіальної оборони і мобілізації, закупівлі матеріальних цінностей, у тому числі засобів розвідки - квадрокоптерів.
На виконання заходів вказаної Програми, з метою подальшої безоплатної передачі товару військовим формуванням Сил оборони України, іншим силам безпеки та оборони, підрозділам територіальної оборони Збройних Сил України та добровольчим формуванням територіальної оборони, Радою (Замовник) у квітні 2025 року проведено відкриті торги з особливостями (№ UA-2025-04-03-005193-а) з предметом закупівлі: Квадрокоптер DJI Mavic ЗТ (CP.EN.00000415.01) [або еквівалент] (код за ДК 021:2015: 34710000-7 - Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном) у кількості 25 одиниць.
Відповідно до змісту оголошення про проведення відкритих торгів строк поставки товарів визначено до 15 травня 2025 року.
Згідно з реєстром у зазначеній закупівлі пропозицію зареєстрував один учасник і за результатами проведення вказаної закупівлі, у зв'язку з відсутністю підстав для відхилення, 11.04.2025 Замовник визначив Товариство переможцем закупівлі та 21.04.2025 підписав з ним Договір на поставку квадрокоптерів DJI Mavic 3Т (далі - Товар) в кількості 25 штук на загальну суму 5 625 000,00 грн (без ПДВ).
Умовами Договору визначено, що закупівля здійснюється в рамках Програми заходів територіальної оборони Ради на 2025-2027 роки (пункт 1.1 Договору).
Пунктами 1.1-1.2 Договору також визначено, що відповідно до умов Договору Постачальник зобов'язується поставити товар, а Покупець прийняти та оплатити вартість товару. Найменування, асортимент, кількість та ціни зазначені у Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору (Додаток № 1).
Ціна Договору становить 5 625 000 грн без ПДВ (пункт 2.1 Договору).
Відповідно до Специфікації (Додаток № 1) найменування товару - Квадрокоптер DJI Mavic 3Т, в кількості 25 шт., ціна за одиницю - 225 000,00 грн, загальна сума 5 625 000,00 грн без ПДВ.
Згідно з пунктами 4.1 - 4.2 Договору строк та місце поставки товару: не пізніше 15.05.2025 (включно) за адресою: вул. Центральна, 20, с. Боратин, Луцький район, Волинська область.
Пунктом 2.2.3. Договору визначено, що датою отримання товару вважається дата його фактичної передачі та підписання накладних.
Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору (пункт 4.3 Договору).
Обов'язок Постачальника поставити Товар у строк, встановлений Договором, визначений також у пункті 5.3.1 Договору.
Згідно пункту 6.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, передбачених Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену Договором та додатково чинним законодавством України.
За порушення терміну поставки товару Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення за кожен день прострочення (пункт 6.3 Договору).
Відповідно до пункту 7.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за Договором, якщо таке невиконання є наслідком форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Під форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) в цьому Договорі розуміються будь-які надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити на момент укладення договору та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.
Пунктом 7.4 Договору передбачається, що сторона, для якої склались форс- мажорні обставини (обставини непереборної сили), зобов'язана не пізніше 15 робочих днів з дати їх настання письмово інформувати іншу Сторону про настання таких обставин та про їх наслідки. Разом з письмовим повідомленням така Сторона зобов'язана надати іншій стороні документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Пунктом 7.5 Договору визначено, що неповідомлення/несвоєчасне повідомлення стороною, для якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереробної сили), іншу сторону про їх настання або припинення веде до втрати права сторони посилатись на такі обставини як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання/несвоєчасне виконання зобов'язань за цим Договором.
Пунктом 11.1. Договору встановлено, що він набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2025, а в частині гарантійного обслуговування та оплати - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань за цим Договором.
20.05.2025 Радою і Товариством було укладено Додаткову угоду № 1, згідно з умовами якої внесені зміни до пункту 4.1 Договору про те, що поставка товару здійснюється не пізніше 29.05.2025 (включно).
Згідно з обґрунтуванням розміщеному на вебсайті «Prozorro» підставою для укладення Додаткової угоди № 1 про продовження строку поставки квадрокоптерів є обставини, зумовлені тривалою широкомасштабною агресією Російської Федерації на території України, що призвело до збільшення строків відвантаження товарів заводами-виробниками і декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України.
На переконання прокурора, у Додатковій угоді № 1 відсутні посилання на будь-які документи, що підтверджують факти, настання яких слугує підставою для внесення змін.
Пунктом 9.3 Договору визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Прокурор вказує, що електронна система закупівель не містить жодного документального обґрунтування причин невиконання Товариством умов поставки квадрокоптерів.
Прокурор зазначає, що, як вбачається з листа Товариства від 15.05.2025 № 15/05-6, наданого Радою на запит прокуратури, постачальником зазначено про неможливість своєчасної поставки квадрокоптерів у зв'язку із затримкою у постачанні квадрокоптер DJI Mavic 3 Thermal на глобальному ринку, пов'язаною з припиненням виробництва моделі Mavic 3 Thermal, що вплинуло на можливість своєчасного постачання. Окрім того, через перебої в логістичних ланцюгах терміни поставки збільшились, у зв'язку з чим збільшились строки на логістику, що ускладнило можливість постачання товару в строки, визначені Договором. Однак, на підтвердження зазначених в листі причин неможливості виконання договору щодо строку поставки товару, Товариством не надано відповідних доказів.
Прокурор наголошує, що переможцем закупівлі у тендерній пропозиції надавався гарантійний лист від 07.04.2025 № 07/04-47, яким Товариство підтверджувало та гарантувало наявність запропонованого товару в повному обсязі відповідно до вимог тендерної документації.
Разом з тим, як встановлено окружною прокуратурою, відповідачем жодного документального підтвердження настання форс-мажорних обставин після укладення Договору на адресу Ради не надано.
За таких обставин прокурор вважає, що укладення Додаткової угоди № 1 є неправомірним.
Як вбачається з інформації Ради від 19.11.2025 № 1799/01-19/2-25, наданої на запит прокуратури, фактична поставка товару за Договором відбулась 22.05.2025.
Так, згідно з видаткової накладної № 312 від 22.05.2025 Раді поставлено 25 шт. квадрокоптерів DJI Mavic 3Т на загальну суму 5 625 000,00 грн.
Враховуючи викладене, прокурор вважає, що є підстави для визнання Додаткової угоди № 1 в силу приписів частини першої статті 203 та статті 215 ЦК України недійсною, оскільки вказаний правочин укладено з порушенням пункту 4 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а також є підстави для стягнення пені за прострочення поставки товару в розмірі 28 664,38 грн.
У свою чергу, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що Додаткова угода № 1 є законною та чинною, оскільки укладена у випадку, прямо передбаченому пунктом 4 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме з метою продовження строку виконання зобов'язань щодо поставки товару у зв'язку з виникненням документально підтверджених об'єктивних обставин, що виникли поза волею сторін, без зміни ціни договору.
Суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсною Додаткової угоди № 1 та стягнення пені, а також відмову у задоволенні позову з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку: продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Слід зазначити, що Товариств не є виробником Товару, тому його закупівля на виконання Договору відбувалась відповідно до умов укладеного з компанією Smarttechnics sp.zo.о (Республіка Польща) [далі - Компанія] Контракту № MSMT/KHL-1 від 20.11.2024 (далі - Контракт).
Згідно з умовами Контракту постачання товарів мало здійснюватися відповідно до затверджених сторонами специфікацій.
Відповідач вказує, що з метою виконання умов Контракту Товариство та Компанія підписали Специфікацію № 21/4 від 21.04.2025 щодо постачання квадрокоптерів DJIMavic 3 Thermaly кількості 500 шт, частина яких призначалася для забезпечення виконання договорів постачання відповідача перед різними замовниками, у тому числі в межах Договору.
14.05.2025 Товариство отримало від свого постачальника (Компанія) листа № 14/05-SMT, в якому останній повідомив про те, що не може здійснити поставку Товару.
Зокрема, Товариство повідомлено про те, що виникли затримки у постачанні Квадрокоптерів DJI Mavic 3 Thermal на глобальному ринку, пов'язані з припиненням виробництва моделі Mavic 3 Thermal, що вплинуло на загальну доступність Товару та можливість його своєчасного постачання.
У зв'язку з отриманням 14.05.2025 від іноземного постачальника (Компанії) офіційного повідомлення про неможливість своєчасної поставки товару та до настання граничного строку виконання зобов'язання, визначеного пунктом 4.1 Договору, відповідач 15.05.2025 направив Замовнику (Раді) лист вих. № 15/05-6, в якому детально поінформував Раду про об'єктивні обставини, що виникли поза волею відповідача та унеможливлювали поставку товару в строк до 15.05.2025, зокрема про затримку у постачанні квадрокоптерів DJI Mavic 3 Thermal на глобальному ринку, зміну доступності відповідної моделі та ускладнення логістичних ланцюгів імпорту.
У цьому ж листі відповідач, діючи добросовісно та з метою належного виконання Договору, прямо послався на пункт 4 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та статтю 652 ЦК України, обґрунтувавши наявність документально підтверджених об'єктивних обставин, що зумовлюють необхідність продовження строку поставки без зміни ціни договору.
Також відповідач ініціював укладення додаткової угоди та надав Замовнику проєкт відповідної додаткової угоди, запропонувавши продовжити строк виконання зобов'язань з поставки товару до 29.05.2025.
Крім того, у листі вих. № 15/05-6 відповідач підтвердив готовність надати документальне підтвердження наявності об'єктивних обставин, зокрема, електронну митну декларацію, при фактичній поставці товару, що свідчить про відкритість дій відповідача, відсутність наміру ухилятися від виконання зобов'язань та спрямованість його поведінки на реальне і повне виконання Договору.
Слід зазначити, що саме зазначений лист став підставою для подальшого узгодження сторонами змін до Договору та укладення Додаткової угоди № 1 про продовження строку поставки товару.
Так, Додатковою угодою № 1 було змінено виключно строк поставки товару - до 29.05.2025, що не є надмірним та значним і складає всього на 14 днів пізніше, ніж строк, обумовлений у пункті 4.1 Договору (не пізніше 15.05.2025), водночас, не було змінено ні ціну, ні кількість Товару, а також ні інші істотні умови Договору.
Додаткова угода № 1 не порушує баланс інтересів сторін, не призвела до збільшення бюджетних витрат та була укладена з єдиною метою - забезпечення реального та повного виконання Договору в умовах настання об'єктивних обставин, що не залежали від волі сторін.
Таким чином, спірний правочин не суперечить приписам пункту 4 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Крім того, слід зазначити, що отримавши лист Компанії, виходячи з засад добросовісності та усвідомлюючи критичну важливість поставки Товарів для забезпечення потреб безпеки та оборони країни, відповідач оперативно замовив Товар, що є предметом Договору, у іншого іноземного контрагента - естонської компанії JanusorionOU.
19.05.2025 Товариство уклало з вказаним вище контрагентом Специфікацію № 16 до Контракту № JAN/KHL-2 на поставку 305 компл. DJI Mavic 3 Thermal на суму 1 416 459,65 євро.
21.05.2025 відповідач отримав вказану партію Товару та 22.05.2025 поставив увесь передбачений Договором Товар у кількості 25 компл. Раді.
Отже, відповідач належним чином виконав умови Договору, враховуючи Додаткову угоду № 1, поставивши Товар 22.05.2025, тобто до граничного строку, визначеного Додатковою угодою № 1 (29.05.2025).
Крім того, слід зазначити, що Товар було поставлено всього на 7 днів пізніше, ніж в первісно обумовлений строк у пункті 4.1 Договору.
Слід зазначити, що у пункті 9.2 Договору сторони погодили, що істотними умовами договору є предмет закупівлі (найменування, кількість, якість), ціна та строк дії договору про закупівлю.
При цьому Договором окремо визначено, що інші умови договору істотними не є та можуть змінюватися відповідно до норм Господарського та Цивільного кодексів України.
Отже, строк поставки товару, визначений пунктом 4.1 Договору, не віднесений сторонами до переліку істотних умов, встановлених пунктом 9.2 Договору, а, отже, за прямо погодженим волевиявленням сторін не є істотною умовою договору про закупівлю.
Підпунктом 4 пункту 9.3 Договору передбачено право сторін на продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, за умови, що такі зміни не призводять до збільшення суми договору.
Можливість продовження строку поставки Товару у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин була прямо та однозначно передбачена Договором, погоджена сторонами ще на момент його укладення та відповідає положенням пункту 4 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Слід зазначити, що Додаткова угода № 1 була укладена на підставі підпункту 4 пункту 9.3 Договору та пункту 4 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», у зв'язку з виникненням об'єктивних обставин, що унеможливили поставку товару у первісно визначений строк, при цьому, як вже було зазначено вище, змінено виключно строк поставки товару, у свою чергу, ціна Договору не змінювалася, кількість та якість товару також залишилися незмінними.
Доказами, які долучені до справи, підтверджується те, що на момент укладення Додаткової угоди № 1 у сторін були наявні документально підтверджені об'єктивні обставини, що унеможливлювали поставку товару у первісно визначений строк, а саме:
- 14.05.2025 Товариство від свого постачальника (Компанії) отримало офіційний лист №14/05-SMT, в якому останній повідомив про неможливість здійснення поставки Товару у погоджені строки. У вказаному листі Компанія поінформувала про затримки у постачанні квадрокоптерів DJI Mavic 3 Thermal на глобальному ринку, пов'язані з припиненням виробництва моделі Mavic 3 Thermal, що безпосередньо вплинуло на загальну доступність Товару та можливість його своєчасного постачання;
- отримавши зазначене документальне підтвердження від постачальника, 15.05.2025, тобто до спливу первісного строку поставки, відповідач направив позивачу лист вих. № 15/05-6 від 15.05.2025, в якому детально викладено причини ускладнення поставки товару та неможливості виконання зобов'язань у строк, визначений пунктом 4.1 Договору.
Отже, на момент укладення Додаткової угоди № 1 сторони мали належне та послідовне документальне підтвердження наявності об'єктивних обставин, що виникли поза волею відповідача, були підтверджені офіційним листом постачальника та безпосередньо впливали на можливість виконання зобов'язань у первісний строк.
Означене вище, відповідає вимогам підпункту 4 пункту 9.3 Договору та пункту 4 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
З огляду на викладене вище, позовна вимога про визнання Додаткової угоди № 1 недійсною є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Що ж до позовної вимоги про стягнення пені, яка нарахована за несвоєчасну поставку Товару, то слід зазначити таке.
Оскільки відсутні підстави для визнання недійсною Додаткової угоди № 1, то, враховуючи встановлені вище обставини, а саме поставку Товару у визначений Додатковою угодою № 1 строк, відповідачем не допущено порушення умов Договору щодо строку поставки Товару, а тому відсутні підстави для стягнення пені.
Отже, у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення пені слід відмовити повністю.
Суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні ЄСПЛ «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на прокуратуру.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10.04.2026.
Суддя О.Г. Удалова