30 березня 2026 року м. Харків Справа №913/288/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,
за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
за участю представників:
позивача (в режимі відеоконференції) - Коваль Л.Л. (адвокат), свідоцтво №2378 від 08.12.2006, довіреність №09/12/27 від 02.03.2026;
першого відповідача - не з'явився;
другого відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (вх.№442Л/1) на рішення Господарського суду Луганської області від 09.02.2026 року у справі №913/288/25,
за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м. Київ,
до 1. Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ,
2. Свердловської міської ради Луганської області, м. Довжанськ Луганської області,
про визнання права власності,-
Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернулося до Господарського суду Луганської області через підсистему ЄСІТС Електронний суд з позовною заявою до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Свердловської міської ради Луганської області про визнання права власності Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (ПАТ «Промінвестбанк») код 00039002 на нерухоме майно: будівля загальною площею 235,2 кв.м, яка розташована за адресою: Луганська область, м.Довжанськ, вул. Енгельса, 1а.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 09.02.2026 року у справі №913/288/25 (повний текст складено 13.02.2026 року, суддя І.Голенко) у задоволені позову відмовлено.
Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 09.02.2026 року у справі №913/288/25 в повному обсязі, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовільнити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що звернення до суду у цій справі викликано відмовою у державній реєстрації права власності банку в ДРРПНМ на нерухоме майно - будівлю загальною площею 235,2 кв.м, розташовану за адресою: Луганська обл., м. Довжанськ, вул. Енгельса, 1-а внаслідок непідтвердження державної реєстрації права власності банку до 2013 року. При цьому банк є власником майна згідно наявних правоустановчих документів, проте внаслідок знаходження органів БТІ на тимчасово окупованій теритрії, отримати інформацію про підтвердження державної реєстрації права власності до 2013 року об'єктивно неможливо.
Банк зазначає про наявність у нього права власності на майно, яке було зареєстровано органами БТІ згідно з діючим на час реєстрації законодавством, проте на теперішній час не визнається органом державної реєстрації прав. Відмова в задоволенні позову, породжує ситуацію правової невизначеності та спричинює неможливість для банку визнання свого права як в судовому так і позасудовому порядку.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 року відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача - Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на рішення Господарського суду Луганської області від 09.02.2026 року у справі №913/288/25. Встановлено учасникам справи строк протягом якого вони мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк протягом якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз'яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв'язку через підсистему електронний суд. Витребувано з Господарського суду Луганської області матеріали справи №913/288/25.
Вказана ухвала була направлена учасникам справи до електронного кабінету користувача у підсистемі електронний суд і доставлена їм 09.03.2026 року.
11.03.2026 року матеріали справи №913/288/25 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Перший відповідач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№3062 від 16.03.2026 року), в якому надано пояснення щодо правомірності дій державного реєстраторі і прийняття рішення №81574273 від 28.10.2025 року про відмову в проведенні реєстраційних дій на підставі ч. 8 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». У прохальній частині відзиву, перший відповідач просить суд вирішити спір на підставі наявних матеріалів справи та прийняти рішення на власний розсуд відповідно до вимог чинного законодавства України.
Крім того, перший відповідач просить здійснювати розгляд судової справи без участі представника Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
У судовому засіданні 30.03.2026 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні.
Представники першого та другого відповідачів у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Так, відкриваючи апеляційне провадження у справі та призначаючи її до розгляду в судове засідання, судом було доведено до відома учасників справи, що нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті. Здійснено оприлюднення ухвал суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень. При цьому, судом документи направлялись зареєстрованим учасникам справи до електронного кабінету користувача через підсистему Електронний суд, не зареєстрованим - засобами поштового зв'язку. При цьому, судом явка учасників справи у судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності представників першого та другого відповідачів, повідомлених належним чином про розгляд справи.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Відповідно до статуту Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (позивач у справі) банк створений рішенням установчих зборів засновників від 28.04.1992 року та зареєстрований Національним банком України 26.08.1992 року за реєстраційним №125 із найменуванням «Український акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», скорочене найменування «Промінвестбанк України».
Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово- інвестиційний банк», код 00039002 (попередня назва - «Український акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») є власником нерухомого майна - будівлі за адресою: Луганська область, м. Довжанськ (Свердловськ), вул. Енгельса, будинок 1а, загальна площа 235,2 кв.м інвентарний номер 83911.
Право власності на вказаний об'єкт підтверджується наступними доказами, які додані до матеріалів справи: рішенням виконавчого комітету Свердловської міської ради від 28.05.1999 року №215; свідоцтвом №58 від 28.05.1999 року про право власності, виданим виконавчим комітетом Свердловської Ради народних депутатів Луганської області на підставі рішення Виконкому Свердловської міської ради від 28.05.1999 року №215; реєстраційним посвідченням на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, виданим Свердловським міжрайонним бюро технічної інвентаризації від 28.05.1999 року; балансовою довідкою від 18.11.2025 року №1966/08, згідно якої на балансі банку перебуває об'єкт нежитлової нерухомості - це будівля за адресою: Луганська область, м. Довжанськ (Свердловськ), вул. Енгельса, 1а, загальна площа 235,2 кв.м, інвентарний номер 83911.
Наразі триває процедура ліквідації ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відповідно до постанови правління Національного банку України від 24.02.2022 року №19 «Про особливості припинення діяльності банків в умовах воєнного стану».
25.02.2022 року правління Національного банку України прийняло рішення №90-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», а виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - рішення №130 від 25.02.2022 року «Про початок процедури ліквідації банку» строком з 25.02.2022 року до 24.02.2025 року включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.11.2024 року №1162 «Про деякі питання здійснення ліквідації ПАТ «Промінвестбанк» строк управління майном (активами) банку та задоволення вимог кредиторів продовжено на строк дії воєнного стану та 6 місяців з дати припинення чи скасування дії воєнного стану в Україні, повноваження ліквідатора ПАТ «Промінвестбанк» продовжено до моменту внесення запису про припинення Банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку.
Згідно ст. 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку.
У звіті про оцінку активів ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», що включають 519 одиниць нерухомого майна, том 1 у зведеній таблиці та стор. 21 документу значиться майно з інвентарним номером 83911 - будівлі (приміщення) за адресою: Луганська область, м. Свердловськ, вул. Енгельса, буд. 1а, дата вводу в експлуатацію - 31.01.1993 року, загальна площа - 235,2 кв.м, ринкова вартість станом на дату оцінки 01.04.2022 року - 462900 грн.
Як зазначає позивач, у 2025 році на підставі Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у нього виникла необхідність підтвердження права власності на майно та внесення відповідних відомостей про право власності банку до Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно, що необхідно для подальшої реалізації майна у ліквідаційній процедурі.
Банк звернувся до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно - Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ із відповідною заявою про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності банку, який рішенням від 28.10.2025 року №81574273 відмовив у проведенні реєстраційних дій.
Перший відповідач на виконання вимог ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зробив запит від 25.09.2025 року №68986617 до Луганської обласної військової адміністрації щодо реєстрації права власності на спірне майно.
У відповіді від 29.09.2025 року №3/01.01-22-5093 Луганська обласна військова адміністрація повідомила, що «до 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності та інших речових прав на об'єкти нерухомого майна проводилась, зокрема, реєстраторами підприємств бюро технічної інвентаризації у Реєстрі прав власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах). Державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані у місті Довжанськ Луганської області здійснювалось Комунальним підприємством «Свердловське міжрайонне бюро технічної інвентаризації». За інформацією, що міститься у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, який є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: Луганська обл., Довжанський р-н, м. Довжанськ, вул. Енгельса, буд. 1-А, зареєстровано за реєстраційним номером майна 12766401, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 21.02.2006».
Підставою відмови державний реєстратор зазначив те, що «згідно пунктів 1, 2 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав, та приймає відповідні рішення. Відповідно до частини 3 ст. 10 Закону державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ, організації, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів, тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. В результаті розгляду заяви направлено запит до Луганської обласної військової адміністрації. Отримана відповідь на запит державного реєстратора не містить інформації, необхідної для проведення державної реєстрації прав на об'єкт нерухомого майна за адресою: Луганська обл., Довжанський район, м. Довжанськ, вулиця Енгельса, будинок 1-А, а саме підтвердження щодо державної реєстрації до 2013 року за суб'єктом. Згідно частини 8 ст. 18 Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам».
Таким чином, у зв'язку з тим, що право власності банку наразі не може бути вільно реалізовано, оскільки не визнається органом державної реєстрації речових прав, позивач дійшов висновку про наявність підстав для звернення до суду з позовом в порядку ст. 392 Цивільного кодексу України з вимогою про визнання права власності на нерухоме майно: будівля загальною площею 235,2 кв.м, яка розташована за адресою: Луганська область, м. Довжанськ, вул. Енгельса,1а.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
У ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм правом та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Стаття 316 Цивільного кодексу України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 Цивільного кодексу України).
Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом
З приписів ст. 392 Цивільного кодексу України слідує, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Суб'єктом вимоги про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи обов'язковістю отримання правовстановлюючих документів.
Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації (п. 3 ст. 3).
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).
Крім цього, під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії (п. 3. ч. 3 ст. 10 Закону).
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» однією з підстав для відмови в державній реєстрації прав є те, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та триває на даний час.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 року №376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 року за №380/43786, Довжанський район Луганської області, де розташовано спірне нерухоме майно, належить до тимчасово окупованих РФ територій України з 07.04.2014 року.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції встановив, а колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, що спір виник між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та державним реєстратором - Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у зв'язку із відмовою у державній реєстрації права власності на спірне майно на підставі пунктів 1, 2 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Фактично спір виник саме з публічно-правових відносин і пов'язаний перш за все з відмовою державного реєстратора у проведені реєстраційних дій - внесення запису про право власності. Державний реєстратор діяв як суб'єкт владних повноважень, дії якого щодо позивача останній вважає такими, що порушують його права. Позивач не погоджується з рішенням державного реєстратора з приводу розгляду його заяви у контексті Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відмова у проведенні державної реєстрації права власності не свідчить про існування спору про право за статтею 392 Цивільного кодексу України.
Матеріали справи спростовують доводи позивача про те, що перший відповідач оспорює або не визнає право власності банку на спірний об'єкт власності як такий.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.
Позивачем не наведено та не доведено, у чому полягають порушення/невизнання прав позивача з боку першого відповідача у цій справі.
У постанові від 19.05.2020 року у справі №916/1608/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.
Звернення до суду з позовом про визнання права власності з метою отримання рішення суду як правовстановлюючого документа (крім випадків, передбачених статтею 344, частинами третьою, п'ятою статті 376 Цивільного кодексу України) та подальшої державної реєстрації права власності на підставі такого рішення не є законним (правомірним) способом захисту права та охоронюваного законом інтересу. Таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 року у справі №914/904/17, від 27.06.2018 року у справі №904/8186/17 та від 11.04.2019 року у справі №910/8880/18.
Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо відмови в позові з огляду на встановлення обставини, що спір виник саме з публічно-правових відносин.
Оскільки спір виник з публічно-правових відносин, то він підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Так, ст.2 Кодексу адміністративного судочинства встановлює, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства (п.1 ч.1).
Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов помилкового висновку про розгляд справи і відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки встановивши наявність спору з публічно-правових відносин, належним є закриття провадження у справі, адже такий спір не можу бути вирішено в порядку господарського судочинства.
З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, Східний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про скасування такого рішення згідно приписів ст. 277 Господарського процесуального кодексу України з прийняття нового судового рішення про закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 231, 269, 270, п.2, 4 ст. 275, ст.277, ст.ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Луганської області від 09.02.2026 року у справі №913/288/25 скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким закрити провадження у справі.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 09.04.2026 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов